2223
Сергій Арбузов: Революції в Нацбанку нема і не буде
— Валюта
Послужний список до Національного банку, перші враження від НБУ, головні нововведення і найбільш актуальні виклики для банківської системи, механізми прийняття рішень і кадрова політика, а також особисті доходи, зв'язку та партійна приналежність... Про все це та багато іншого глава Національного банку Сергій Арбузов розповів в ексклюзивному інтерв'ю ZN.UA.
Про досвід до НБУ і в стінах Нацбанку
- Сергій Геннадійович, ви вже майже півроку працюєте в Національному банку і два місяці - на посаді його голови. Встигли роздивитися, усвідомити міру відповідальності? Вона вас не лякає? Досвіду вистачить?
- Лякає? Певною мірою, безсумнівно. Очолювати Національний банк - це справді величезна і надзвичайно серйозна відповідальність. Але свій відділ вперше я очолив ще в 19 років, а в 22 - вже прийняв банк. Тож за цей час якось перехворів відповідальністю.
- Нацбанк знав вже чимало молодих керівників. Віктор Ющенко очолив установу в 38 років, Арсеній Яценюк став в.о. голови в 30 років. Що вселяє впевненість, що впораєтеся?
- Насправді я займаюся банківською справою, як мінімум, півжиття. Вам, напевно, відомо, що моя мама, Валентина Арбузова, - банкір. Ще в радянські часи вона працювала в Держбанку СРСР, потім, в кінці 80-х і на початку 90-х - на Промбудбанку СРСР, першим заступником голови Донецького облуправління - Джемми Сергіївни Маслової. Нам з братом доводилося частенько бувати у мами на роботі, і що таке банк, ми знали не з чуток.
Працювати я пішов практично відразу після школи. Хотілося піти на «вільні хліби», щоб заробляти гроші. Мама відрадила, запропонувала піти вчитися, але спочатку - спробувати, що таке робота в банку. Працюючи в банку стажистом, пішов вчитися до університету. Щоб не кидати роботу, перейшов на заочне навчання.
Тож шлях у банківській справі пройшов сам - з самого низу і до верху.
- Будь-яким шляхом набагато простіше йти, маючи гарну протекцію.
- Ті, хто добре знає мою маму, так питання не поставлять. Не знаю, як в інших сім'ях, але якщо працюєш з родичем - це, навпаки, складніше, дуже складно... Але у нас так склалося: ми з братом пішли по стопах матері, почавши працювати з самого раннього юнацтва.
Потім, в 22 роки, я прийняв філію. Це була філія Приватбанку в невеликому місті Донецької області - Костянтинівці. Через кілька років вивів його в лідери по області.
- Теж без родинних зв'язків?
- Ну як мама або ще хтось може допомогти набрати клієнтів? Грошей їм дати? Або сказати: "Заходьте до мого сина?" Дурниці.
Щоб розібратися, найкраще поїхати в Костянтинівку і розпитати, як це все було, якою була тамтешня "приватівська" філія до мого приходу. Приїхавши туди, я швидко налагодив зв'язки у місцевому виконкомі. Мені вдалося забрати на обслуговування бюджет - спеціально їздив і добивався в Дніпропетровську, а не в Донецьку, хороших, пільгових умов. За бюджетом потягнулися підприємства.
На час мого відходу на обслуговуванні у нашому банку було 90% клієнтів міста. За прибутком ми тримали друге-третє місце по області, працюючи у далеко не самому густонаселеному і промислово потужному місті.
Написавши спеціальну комп'ютерну програму, ми створили і першу в Україні міську базу для формування комунальних оплат. Зібравши і презентувавши цю базу місту, ми зробили і докладну його карту з усіма вулицями. І мешканцями - у рамках проекту комерційного банку довелося провести і перепис населення.
Це все залишилося, і люди напевно це пам'ятають. У більшості з них, хочеться вірити, залишилися хороші спогади.
Потім мене запросили в Укрбізнесбанк, тоді він називався ще "Донеччина". Сім років, з 2003-го, я керував цим банком. Успіхи установи теж можна відстежити за динамікою його показників. Але найголовніше - навіть під час кризи банк, не вдаючись до рефінансування НБУ, не зупиняв виплати вкладникам.
Ось чому я вважаю, що впораюся. Тому що працюю у банку достатньо давно і маю майже 15-річний досвід керівника, причому успішний.
- То був досвід роботи по іншу "сторону барикад"... Наскільки складно було перелаштуватися?
- Перша моя думка, коли я прийшов з комерційного банку: людина, яка назвала цей заклад банком, була трохи не в собі. Насправді, НБУ - це не банк. Це все, що завгодно, - державний інститут, за рівнем, складністю і тонкощами керованих матерій набагато випереджає будь-який держкомітет чи міністерство, але явно не банк.
Звичайно, ті знання і досвід, які я отримав у комерційному секторі, зараз мені дуже допомагають. Я чітко розумів і зараз розумію, що банківській системі необхідно, від чого вона страждає, які показники і звітність надмірно ускладнені.
Тут дуже мало комерційних банкірів, і це, на мій погляд, слабкість Національного банку. Тому, щоб просто вберегти себе від якихось потенційних проблем, чиновники часто надмірно ускладнюють процедури та звітність, не розуміючи насправді, для чого їм це треба, і потім потопаючи в потоці паперів. За дуже багатьма позиціями немає пояснення, чому так, навіщо потрібен такий циркуляр або норматив. І тільки зараз я розбираюся і розумію, що тут можна по-іншому розгорнути показники, розуміючи реальні ризики.
І якщо ви бачите, що відбувається з банківським сектором сьогодні, яку політику ми сьогодні реалізуємо, то, напевно, немає такого банкіра, який був би цією політикою обґрунтовано незадоволений.
Так, банки були почуті і змогли вирішити свої основні проблеми, які виникли через жорсткі вимоги (наприклад, щодо порядку формування резервів та розрахунку регулятивного капіталу).
Претензії невеликих банків - третьої і четвертої групи - теж зводяться в основному до гучного законопроекту №0884. Коли ми зібрали представників цих груп, я порушив питання: "Що вам сьогодні потрібно від регулятора, що б ви хотіли?" Відповідь: "Прибрати законопроект 0884". - "А що, окрім нього?" - "Законопроект 0884".
Основні претензії пред'являлися до вимоги про збільшення мінімального капіталу для створюваних банків до 500 млн. грн.
- А більше нічого й не треба... Адже вони бояться, що завтра ця норма розповсюдиться і на вже діючі банки, і як мінімум половина з них виявиться викинутою з ринку.
- Ну, не скажіть. Хіба їм не потрібен нормально працюючий і прозорий ринок рефінансування, можливість не тільки залучати, але і розміщати в Нацбанку ресурси за нормальними ставками? Їх не цікавить порядок формування резервів, необхідність подовження ресурсної бази, захист від недобросовісних позичальників і багато іншого? Ось про що треба було говорити. А люди твердили одне й те ж, хоча я неодноразово повторював: "Я вам гарантую, що діючих банків це не торкнеться".
Не я цю норму вигадав і написав, значить, не мені її і лобіювати - раз. Я сам комерційний банкір в минулому і добре розумію, що це зовсім не та міра, яка банківській системі сьогодні супернеобхідна, - два. І, тим не менше, всі були налаштовані й намагалися тиснути на нас настільки агресивно, що довелося зайняти принципову позицію. Хоча й близько не було завдання обмежувати чиїсь інтереси.
Завдання цієї норми - обмежити надто легкий сьогодні доступ на ринок як для людей випадкових, так і для вчорашніх збанкрутілих власників, які через підставних осіб відкривають нові банки. Адже людина, яка може зібрати 100 мільйонів, далеко не завжди збере 500. А якщо хтось один або група людей і зможе зібрати, то це буде вже набагато більш серйозне і зважене рішення.
А якщо ще простежити, щоб ці 500 млн. капіталу були реальними грошима, тоді, повірте, співвідношення сильно змінюється. Тоді вже не менеджери, а власники приходять в НБУ і цікавляться: як, на вашу думку, справи в банку, чи немає там зловживань? Ставлення стає набагато серйознішим. А якщо людина поклала сто мільйонів, а потім якимось чином забрала велику частину назад, - вона по-іншому до цього бізнесу ставиться. Нема належного розуміння відповідальності...
- Забрав, потім знову поклав, і так ще кілька разів... Пам'ятається, були оцінки, що банківський капітал відсотків на 70-80 може бути фіктивним.
- Повірте, це вже дуже складно. І можна сміливо говорити, що банківський капітал сьогодні в основному відповідає вимогам Національного банку.
- Статутний чи регулятивний?
- І той і інший. При цьому, якщо щось зробили не за правилами, і менеджери, і власники беруть на себе величезний ризик.
Для діючих банків, які пережили кризу, норма про збільшення "вхідного квитка" на ринок вигідна: вже існуюче місце під сонцем автоматично зростає в ціні. У такому випадку їм буде легше і залучати капітал, і продатися, якщо вони побачать, що не тягнуть свій бізнес. Я всіляко намагався переконати у цьому своїх колег, але вони, на жаль, мені поки що не повірили.
- Але хіба їхні побоювання безпідставні? За усталеною практикою, Нацбанк дуже швидко підводить свою нормативку під встановлені законом вимоги. Завтра 500 млн. стануть мінімальним порогом для відкриття нових філій, післязавтра - для прийому нових депозитів, ще через якийсь час - здійснення валютних операцій...
- Відповім так: якби ми хотіли ускладнити життя якимось конкретним банкам, у нас для цього більш ніж достатньо механізмів і без такого закону. Було завдання впорядкувати ринок і підняти у вартості існуючі активи.
Повірте, мені було набагато простіше відмовитися від законопроекту, який ініціював Стельмах, ніж його лобіювати. Але законопроект дуже важливий, його прийняття - це маяк МВФ, і його представники вже кілька разів порушували це питання...
- Саме норма про збільшення статутників до 500 млн?
- Ні, крім цієї норми там багато інших, в тому числі про прозорість власності. 500 мільйонів - це була ініціатива НБУ. Але й казати, що мене переконали в непотрібності такого збільшення, теж неправильно. Я запитував у Володимира Семеновича: "Чому п'ятсот мільйонів?" Він відповів: "Ми перевірили, скільки коштує відкрити банк за кордоном. І ті, хто посилається на європейські вимоги, - мовляв, у ЄС достатньо п'яти мільйонів для відкриття банку - лукавлять. Насправді, на такі гроші можна тільки приписну касу відкрити або обмінний пункт. А щоб відкрити нормальний функціональний банк з 70% загального переліку ліцензій, якраз і треба не менше 50 млн. євро.
Тому, до речі, "свіжих" банків за кордоном практично немає - їх дуже складно відкрити. В основному продаються існуючі.
Володимир Стельмах вважає, що плодити сьогодні нові банки, власники яких знову через два роки будуть не в змозі виконувати зобов'язання, дискредитуючи систему, теж не можна. І я його підтримую. Тут у нас з Володимиром Семеновичем погляди багато в чому збігаються.
Від багатьох підходів, які були прийняті в часи Стельмаха, ми вже відмовилися і ввели нові. І в монетарній політиці, і в управлінні банківською системою. Втім, це зовсім не означає якогось конфлікту в стосунках: ми досить часто спілкуємося, дискутуємо. Та й у цілому там, де це можливо, ми намагаємося зберігати спадкоємність політики Національного банку.
- Тобто банків третьої і четвертої груп нічого боятися? Ви гарантуєте?
- У найближчому майбутньому ми будемо підвищувати вимоги до капіталізації існуючих банків лише відповідно до закону.
Поставте питання: навіщо нам лобіювати цей законопроект у ВР, яка не хотіла його брати, оскільки там дуже багато власників банків або ще якихось пов'язаних осіб? Навіщо мені битися з тим же Кабміном, якого теж ці хвилювання не влаштовують? Навіщо воювати з банками, якщо можна просто посилити порядок розрахунку регулятивного капіталу? І мені досі незрозуміло, кому і навіщо знадобилося зіштовхувати лобами, доводячи справу до судів, банки та їхнього регулятора.
Образливе непорозуміння, хоча я вже набагато спокійніше ставлюся до подібних речей. Коли міняєш місце, дуже багато чого виглядає по-іншому і стає зрозуміло. З позиції інтересів системи і держави точка зору на всі ці питання сильно відрізняється від тієї, яку ти вважаєш правильною, перебуваючи в комерційному банку.
- До речі, якщо говорити про необхідність створити комусь неприємності, то чому б не створити їх тим установам, через які невеликі банки часто-густо називають ненадійними, кептивними, "конвертами" і т.д. Ви працювали в невеликому банку, невже вони всі такі і не мають права на життя?
- Головне завдання регулятора - контроль за дотриманням законності операцій і платоспроможністю банківської системи. А ринок повинен бути представлений всіма видами банків.
Насправді невеликі банки часто набагато стабільніші, ніж великі і найбільші. Там набагато менше бюрократії, за рахунок більш швидкої реакції і більшої гнучкості завжди знаходяться конкурентні переваги. Системні банки теж мають свої переваги. Тому я - за максимально можливу багатоукладність системи.
- Вас не бентежить ситуація, наприклад, з Діалогбанком? Як могло статися, що під час роботи тимчасової адміністрації в банку так різко зростали активи і вклади, а тепер у ньому знову тимчасова адміністрація, і Фонду гарантування "світить" перспектива компенсувати виведені звідти під наглядом НБУ активи?
- Ми розуміємо, що відбулося в цьому банку, і ставимо низку обмежень, які не дозволять реалізувати задуману схему безкарно. Безвиїзний нагляд побачив цю ситуацію, і Нацбанк втрутився в процес. Виїхала перевірка, була проведена відповідна робота, і сьогодні, якщо ви перевірите, виплат немає. Далі повинні займатися компетентні органи. Нацбанк же запобіг реалізації задуманої схеми, і те, що хотілося зробити її організаторам, не вийшло. Спрацювали маяки...
- Чому ж в інших випадках вони так часто не працювали? Невже правда, що нагляд НБУ банально не справляється зі своїми функціями через занадто велике число піднаглядних? Тому, нібито, і було задумано, з подачі МФО, радикально скоротити їх кількість...
- Насправді нагляд у нас працює дуже навіть непогано. Часом нас критикують, пропонуючи ввести якісь більш прогресивні західні методи. Але найчастіше й визнають, що багато вимог НБУ, які раніше активно критикували, допомогли зберегти систему під час кризи. Тому зараз вони вивчають наш досвід, а остання місія МВФ навіть офіційно заявила, що "вони не тільки приїжджають навчити й показати, а й самі вчаться".
Нові віяння й старі болячки
- Ви говорили про скасування рішень колишнього керівництва. Що ви вважаєте найважливішим у вже зробленому і що ще плануєте зробити?
- По-перше, ми сьогодні активно розвиваємо ринок інструментів хеджування, що дозволяють банкам страхуватися від валютних ризиків. Володимир Семенович, як відомо, ставився до цього питання досить консервативно. Він вважав, що оскільки в країні немає розвиненого фінансового і, зокрема фондового ринку, то нема чого і хеджувати, адже цим тільки розв'язуються руки спекулянтам. На моє переконання, людям треба дати хоча б елементарні інструменти, щоб вони їх апробували і були готові до застосування, коли фінансові ринки достатньо розвинуться.
Ми сьогодні говоримо про форвард, про своп-операції. До самого останнього часу ці інструменти не запускалися тільки тому, що в обох зустрічних операціях - з продажу і купівлі валюти - треба було платити пенсійний збір. У результаті маржа в багато разів зростала і губився сенс операції: страховка ставала надто накладною.
Тому скасування пенсійного збору з валюти - це прорив і, до речі, багато в чому заслуга Нацбанку. Це питання вдалося вирішити на законодавчому рівні вперше за п'ять чи сім років. Причому довелося це робити в екстреному порядку в перші дні після Нового року, оскільки уряду спочатку не вдалося провести цю норму через бюджетний закон.
Хоча суспільство і тут відреагувало по-різному. Фахівці побачили в цьому безсумнівний позитив: це ж для інвесторів дуже важливо і для ринку. А недоброзичливці підняли ґвалт: грабують пенсіонерів! З цим боротися складно. У кожного своя позиція, свої завдання. Хтось так заробляє політичні чи ще якісь дивіденди, і з цими людьми марно дискутувати, намагаючись їм щось пояснити.
Але якщо повернутися до теми страхування ризиків, то ми сьогодні дозволяємо банкам свопуватися один з одним, тобто обмінювати довгий долар на довгу гривню. І відтепер іноземний інвестор, заходячи в Україну, буде знати, за якою ціною він поверне цей долар назад, може прорахувати свої ризики і розуміти, з чим він вийде. Він не буде платити хеджфондам, а віддасть цю прибутковість нашому внутрішньому ринку. Це, на мій погляд, теж прорив революційний.
- Банки вже давно пропонували Національному банку взяти на себе цей ризик, але регулятор не хотів цього...
- Знаєте, чому? Це йому не властиве. Національний банк - некомерційна організація, і він не повинен брати на себе ризики бізнес-структур. Тому що якщо ми цей маховик знову розкрутимо, ми можемо повторити помилки, як тоді, коли розкрутили споживче кредитування.
Тоді теж ніхто не хотів нічого поганого. Дали найнезахищенішому прошарку інструмент, який вимагає хеджування, професійного підходу, а інструментарію не дали. Тут ситуація теж може бути двоякою.
Тому сьогодні ми ризики на себе беремо, але частково. Хоча можемо і повністю взяти. Ми - єдиний інститут, який може взяти повністю ризик, зафіксувавши рівень емісії під отриманий долар. Акцентую увагу: емісії під отриманий долар, оскільки більш ліквідних застав під рефінансування зараз немає.
- До речі, як зробити застави більш ліквідними і пожвавити передачу активів?
- Ми сьогодні активно займаємося формуванням ринку "поганих" активів. Тут дуже багато нормативних прогалин. Наприклад, виникла проблема - як продавати активи, під які сформовані резерви в іноземній валюті. Довелося вирішувати питання про видачу індивідуальної ліцензії. Тому що є компанії, які готові купити, але як правильно здійснити цей продаж, ніхто не знає.
Також ми займаємося питаннями списання безнадійної заборгованості, яка вже сформувалася. Вже списано з балансів банків близько 10 млрд. грн. При цьому обговорюємо питання оподаткування. Я був у міністра фінансів з цього питання. Він дав роз'яснення: податки будуть сплачені тоді, коли буде продана застава. Реальне оподаткування відбудеться, тому що наша постанова не дає права банкам не займатися поверненням заборгованості, в тому числі реалізацією застави, після її списання за рахунок резервів.
Ще один крок - ми дещо змінили підхід до розрахунку регулятивного капіталу, скасувавши його коректування на незбалансованість довгострокових активів і пасивів.
- Надійність банківської системи не постраждала?
- Ні. На мій погляд, це непринципова позиція, хоча пан Стельмах вважав її принциповою. Цей показник фактично двічі впливав на розрахунок регулятивного капіталу.
Подібна ситуація була у випадку з нещодавньою постановою щодо валютного ринку. У нас було дві постанови, що встановлюють обмеження по маржі в обмінних пунктах протягом дня. Пам'ятаєте цю ситуацію? Ми одну з них (постанова №462) скасували, як зайву, а в деяких ЗМІ це сприйняли, як ніби ми лібералізацію провели.
- Наскільки можна зрозуміти, в питанні видачі валютних кредитів населенню позиція Національного банку залишиться незмінною і жорсткою: для позичальників, які не мають доходів у валюті, валютних кредитів не буде?
- Так. Однозначно. Більше того, ми ці заходи будемо прописувати в законі.
- Заклики банків шукати компроміс не сприймаються?
- Ні. Я конкретизую: мова йде про вразливі верстви населення - про приватних осіб і про підприємства, які не мають валютної виручки. Всі ці питання будуть досить чітко прописані в новому законі про валютне регулювання, який зараз готується. Ми змінили підхід до цього закону, багато працювали з його ініціаторами, але в принципі вже погодили позиції.
- Свого часу цей законопроект пропонував революційні речі, знімаючи більшість існуючих обмежень щодо руху капіталу як таких взагалі. Що сьогодні?
- Нацбанк планує відмовитися від жорсткого адміністрування. Наприклад, ми готові піти від індивідуального ліцензування, встановивши суму максимального переміщення капіталу (до 100 тис. євро), при якому необхідним підтвердженням буде тільки свідоцтво про сплату податків. Ми вже дали згоду на цей захід.
Є думка збільшити суму або взагалі зняти обмеження. Але це означало б вільну конвертацію. А вільна конвертація в умовах нашого нестійкого платіжного балансу - поки неприпустима. Тому ми на це поки не підемо. Принаймні, поки інфляція не прийде до нижчого і стійкого значення, і, потихеньку відходячи від інтервенцій, ми не побачимо, що валютний ринок самостійно функціонує. Вільно, без тих коливань, які лякають населення.
Тому я категорично проти повної конвертації, хоча питання лобіювалося дуже серйозно.
- Багато банкірів теж підтримували цю ідею.
- Вони не відповідають за платоспроможність країни.
- Що буде з обов'язковим продажем валютної виручки?
- Ми запропонували її скасувати, але дати Нацбанку право у разі різкого погіршення платіжного балансу вводити тимчасово, на період до трьох місяців, аж до стовідсоткового обов'язкового продажу. Але поки в цьому немає необхідності, у нас на сьогоднішній день резерви - 35 млрд. дол.
- А чистих резервів скільки?
- Близько 20 млрд. Ми ввійшли в режим угоди з МВФ, коли у нас було 13 млрд., коли сума резервів не покривала три місяці імпорту. Зараз у нас значно більша сума. Чи достатньо? Ми перекриваємо півроку чистого імпорту, тож по цій позиції в принципі достатньо. Але з оплати зовнішнього боргу - близько 70% платежів на найближчі 12 місяців.
- Наш платіжний баланс поки начебто в прийнятному стані, але торговельний - у мінусі, хоч і невеликому. Виходить, що девальвація була недостатньою, щоб перекрити негативне сальдо?
- Давайте розберемося, чи допомагає девальвація експортерам? Не допомагає! Це ілюзія, яку придумали...
Девальвація може допомогти експортеру лише один раз - коли він отримує платежі за контрактом. Але ж він відразу ж щось закуповує на внутрішньому ринку, платить зарплату і т.п. А тут за рахунок девальвації піднялися внутрішні ціни, закупівлі подорожчали, треба оклади індексувати тощо. І все, він втратив перевагу.
Тому девальвація не допомагає реальному розвитку експорту. Вона тільки дозволяє якийсь час отримувати додаткові доходи, зважаючи на виникнення курсових різниць.
Зараз наша позиція у валютно-курсовій політиці така: ми не будемо допускати різких стрибків і коливань, але будемо поступово зводити до мінімуму свою присутність на ринку. І хочемо прийти до того, щоб ринок, по можливості, перекоси регулював самостійно. Платіжний баланс покращився - гривня поступово зміцнюється, погіршився - повинна трохи девальвувати.
А населення і бізнес будуть поступово звикати до можливих курсових коливань.
- Ви самі говорили про нестійкість фінансового рахунку платіжного балансу. У тому числі через періодичні притоки або відтоки так званих гарячих грошей. Наскільки надійно ми від них зараз захищені, чи можуть знадобитися додаткові обмеження?
- Прямі та портфельні інвестиції - здорова альтернатива експортних надходжень, якщо макроекономічна політика держави заслуговує довіри, а інвестиційний клімат привабливий для зовнішніх інвесторів. А обмеження тут допомагають погано. Тому Нацбанк сьогодні, разом з Держкомісією з цінних паперів за участю Кабміну і адміністрації президента, працюють над формуванням максимально комфортних умов саме для залучення стратегічного зовнішнього інвестора.
Безсумнівно, ми також відслідковуємо кількість грошей, що заходять, і за вартістю, і за термінами. І, звичайно ж, у разі необхідності, будемо робити якісь обмежувальні заходи. Але наш пріоритет зараз - це не обмеження, а навпаки - активізація банківських операцій і, головне, повноцінне відновлення кредитування економіки. Досвід 2008 року є, він вивчений, основні загрози для фінансової стабільності ми знаємо. Але від ринкових інструментів надаватися не мають наміру, навпаки, будемо всіляко їх розвивати.
- Наприклад?
- Сьогодні ми значно пожвавили ресурсний ринок. Наприклад, плануємо надати банкам більшу свободу в роботі з так званими овернайтами, по роботі з НБУ. Почали самі набагато активніше виходити на ринок, підвищивши ставки за депозитними сертифікатами. Банки отримали можливість більше заробляти на торгівлі ресурсами, які часом просто лежали на коррахунку безкоштовно. Ми отримали можливість активніше управляти ліквідністю ринку.
- Мова йде про давно, але марно деклароване збільшення ролі процентних ставок і розвиток важелів грошово-кредитної політики? Адже раніше облікова ставка і інші ставки регулятора жили фактично своїм відособленим життям...
- Ці інструменти вже працюють. Так, облікова ставка і ставка рефінансування - це різні ставки, як на валютному ринку - офіційний курс НБУ і курс, за яким йдуть реальні ринкові угоди. Але ми вже кілька разів ці курси зближували настільки, що фактично це вже був один курс. Ринок до цього звикає, і скоро ми почнемо привчати його до того, що і на ресурсному ринку ставки взаємопов'язані.
Буквально днями проводили нараду, проаналізували можливі наслідки. Дві ставки - облікову і рефінансування - приведемо до одного знаменника і подивимося, як на це відреагує ринок.
- Нестабільність цін і платіжного балансу - давні болячки нашої економіки. У минулому вже не раз виникали ситуації, коли курсова і цінова стабільність гривні вступали в пряме протиріччя. У законі про НБУ його головний пріоритет тепер позначений більш чітко - контроль над інфляцією. Як швидко буде здійснюватися перехід до інфляційного таргетування і що буде означати цей перехід?
- Що стосується таргетування. Насправді до його впровадження нас підводить МВФ. Це - основний механізм грошово-кредитної політики в усіх розвинених країнах. Але для нас його впровадження дещо передчасне, і я поясню чому.
Інфляційне таргетування, перш за все, передбачає наявність розвиненого фінансового ринку. Тому що основний механізм монетарної політики - це процентні ставки. І ефективно керувати інфляцією через ці інструменти без розвинутого фінансового ринку неможливо. Як я вже говорив, ми активно працюємо в цьому напрямку. І в середньострокові пріоритети Нацбанку і Кабінету міністрів прописали, що це - одна з основних задач. І ми обов'язково прийдемо до її вирішення, але через якийсь час. І в меморандумі з МВФ ми прописали, що ставимо відповідні завдання і поступово їх вирішуємо.
Друге - таргетування передбачає гнучкий, плаваючий валютний курс. Діапазони коливань якого значно більші, ніж ті, які ми можемо дозволити собі зараз. Ми потихеньку відходимо від фіксації, даючи ринку більш вільно коливатися. Але просто піти сьогодні з ринку, НБУ не може: при нашому платіжному балансі це просто небезпечно. Можливі коливання можуть запросто призвести до дестабілізації ринку.
Третє. У нашій країні найбільшу частку в інфляції зараз формують немонетарні показники. Тому брати на себе відповідальність (а інфляційне таргетування - це відповідальність Нацбанку) ще рано. Ми з Кабінетом міністрів підписали меморандум, що передбачає спільне середньострокове інфляційне планування. Мета - поступово знижувати інфляцію до 5% до 2014 року, а потім утримувати її на цьому рівні.
При цьому - розвивати фінансовий ринок, поступово збільшуючи амплітуду коливань валютного курсу. Як тільки ціни достатньо стабілізуються і ринок усвідомлює, що коливання курсу - це не страшно, можна вважати, що гнучкість вже прижилася. Тому що зараз, якщо відпустити курс, і його коливання вийде за межі 8,1-8,2 грн./дол., тут же зберуться юрби в обмінних пунктах. Кому це треба?
- За останні кілька місяців готівковий ринок "проковтнув" декілька мільярдів готівкової валюти.
- Мова йде про збільшення тіньового обороту - вкрай негативна для банківської системи тенденція.
- Не так давно ми спілкувалися з керівником податкового спецназу, і він говорив, що з'явилася ціла спеціалізація в окремих банках. Саме вони є центрами з обслуговування таких операцій. Чи бере участь НБУ в їх припиненні, адже ви найкраще бачите такі операції.
- Національний банк стежить за законністю банківських операцій. У разі будь-яких порушень ми повідомляємо про це компетентні органи.
- У нас була інформація, що, незважаючи на жорсткість умов роботи цього ринку, що зросли на ньому ставки (з 8 до 12, а то й до 15%), його оборот все одно залишився гігантським. За оцінками силовиків, ці структури обернули 450 млрд. грн. в минулому році. А цього року очікується, що обсяг подвоїться. З цією проблемою можна якось боротися?
- Я не можу відповісти з позицій податківців. Це не моя компетенція. Насправді подібні структури, які використовують банківську систему для розрахунків за своїми контрактами, зобов'язаннями, обов'язково є клієнтами банківської системи. Але вони до нас приходять як звичайні клієнти, що мають абсолютно законну документацію. І ми не знаємо передісторію цього питання.
Тут вже борються дві тенденції - регуляція і дерегуляція. З одного боку, ми намагаємося провести лібералізацію, а з іншого - розуміємо, що якщо зробимо це надто поспішно, то ніша, що утворилася, буде заповнюватися суб'єктами, основний бізнес яких - оптимізація податків.
Якщо НБУ виявляє збільшення обсягів нестандартних операцій, туди відразу виїжджає перевірка. І банки вже знають: з Нацбанком жарти погані. Якщо будуть встановлені порушення, то можуть бути неприємні наслідки для банків і їхніх керівників.
"Надра", "Родовід" та інші
- А що робити з "Надра" і рекапіталізованими державою банками? Ситуація з "Родоводом" - це ж плювок в обличчя державі та банківській системі: рекапіталізація в цьому банку відбулася більше року тому, а він досі нормально не виплачує вклади.
- Щодо "Надра" ситуація така: ми ініціювали підписку на акції, тимчасовий адміністратор її оголосив і зараз цей процес триває. З метою забезпечення контролю Національний банк продовжив термін дії тимчасової адміністрації.
Враховуючи, що прийняття рішення щодо банку "Надра" - питання складне і в його реалізації задіяно кілька сторін, включаючи МВФ, йде відповідна процедура узгодження.
МВФ намагається рекомендувати досвід, який десь застосовувався, колись, в якійсь країні. Досвід правильний, позитивний, але так само, як інфляційне таргетування або гнучкість курсу, для нас поки не застосовний "під копірку".
Ми залучаємо інвесторів. З-поміж усіх тих, хто говорить: "Я увійду, я внесу, я вкладу і т.д." Насправді, потенційний інвестор не один, і ми чекаємо на закінчення підписки.
- Що стосовно термінів? Вкладники чекають вже два з половиною роки...
- Я це прекрасно розумію. І сьогодні всі дії НБУ - продовження терміну тимчасової адміністрації, ініціювання збільшення капіталу, переговори з потенційними інвесторами, розробка та узгодження програми виходу банку на нормальний режим роботи - спрямовані, перш за все, на захист інтересів вкладників банку.
Як я вже говорив у своєму зверненні до вкладників банку "Надра", виплати без обмежень почнуться після збільшення капіталу банку і завершення роботи тимчасової адміністрації. Сьогодні оголошено підписку на акції банку в сумі 3,5 млрд. грн.
- А схема з видачею субординованого боргу Ощадбанком?
- Так, цей варіант розглядається Національним банком і урядом як додатковий до вкладення коштів інвесторами. При такому варіанті держава дає ресурси банку на платній і зворотній основі.
- Це і є схема вашої гарантії інтересів вкладників?
- Це перша частина процесу, те, чого всі чекають. А друга - Нацбанк вже має альтернативний план. І ми чітко, крок за кроком, знаємо, що необхідно робити для того, щоб, перш за все, були задоволені вкладники.
- Це поки секрет?
- Я не хотів би зараз це розкривати, тому що я розраховую, що питання буде вирішене за першим сценарієм. Банк дійсно нормальний і демонструє позитивні тенденції у своїй роботі.
- Банк "Київ"?
- Що стосується банку "Київ". Він прибутковий і виконує нормативи Національного банку. Показники поліпшуються. Тому тенденція позитивна, і ми вважаємо, що якщо він такими темпами буде рухатися й далі, то як тільки трохи пожвавиться інтерес інвесторів до банків (все-таки криза закінчується), держава продасть його з прибутком.
Я ж бачу, скільки інвесторів уже сьогодні готові придбати або купити нові банки. Сьогодні попит на фінустанови є. Звичайно, три-чотири капітали за банк, як до кризи, не пропонують, але інтерес інвесторів присутній.
Ми намагалися донести цю точку зору до МВФ, хоча у них була дещо інша позиція. Хоча, коли ми дали останні дані, вона пом'якшилася.
- Але "Київ" більшої капіталізації вже не потребуватиме?
- На сьогоднішній день банк "Київ" капіталізований достатньо. Основна проблема банку - залишені йому у спадок "погані" кредити. За результатами роботи з такими кредитами можна буде приймати рішення про його подальшу долю - це може бути і його продаж інвестору, і злиття з іншим державним банком.
- А чи відбудеться капіталізація Укргазбанку?
- Так, я думаю, що вона повинна відбутися, і Укргазбанк буде третім великим державним банком. У нього є всі шанси. У нього і мережа рентабельна, і бізнес-план зрозумілий. МВФ погодився з першого разу і навіть не сперечався.
- А що з "Родовід Банком"?
- Що стосується "Родоводу" - я зробив заяву, що скоро почнуться виплати. Ця заява небезпідставна. Схема дій, яка обговорена з урядом, дає підстави вважати, що в самий найближчий час Кабмін зробить заяву. Ми вже прорахували всі варіанти.
- А можна деталі?
- Скажу тільки, що у вирішенні проблеми "Родоводу" мова йде про об'єднання зусиль уряду, НБУ і Укрексімбанку. Ми запропонували спосіб, але остаточне рішення - за Кабміном. Уряд і його не оголошуватиме.
Про рефінансування, механізми прийняття рішень і кадрову політику
- Рефінансування НБУ. Які обсяги стабілізаційних кредитів сьогодні "висять" на балансі Національного банку і яка ефективність їх використання?
- Я спеціально аналізував цю ситуацію, розуміючи, що мені неодноразово будуть ставити запитання з цього приводу. З виданих в період кризи близько 100 млрд. грн. сьогодні в системі залишаються кредити рефінансування на суму близько 70 млрд. грн.
Але серйозних претензій особисто в мене з цього приводу немає. По-перше, рефінансування проводилося згідно з нормативними документами і постановами правління НБУ, які сьогодні можна підняти.
По-друге, НБУ неодноразово перевіряли з цього питання, і навіть була спеціальна доповідь у Верховній Раді.
- Хто перевіряв? І взагалі, хто має право перевіряти Національний банк?
- Аудит. Сьогодні міжнародний аудит здійснює найвідоміша компанія - PricewaterhouseCoopers, а з боку парламенту - Рахункова палата.
- Силовики можуть зайти до Національного банку?
- Теоретично так. Але тільки якщо у них є рішення суду або офіційний запит, оформлений відповідно до чинного законодавства.
Нацбанк за всіма міжнародними канонами повинен бути максимально незалежним. Про яку ж незалежність від президента чи прем'єра буде йти мова, якщо будь-який слідчий зможе третирувати відомство з будь-якої причини? Тому ми всіляко намагаємося не допускати сторонніх, якщо вони не мають достатніх підстав і повноважень.
- А структура золотовалютних резервів та їх розміщення не викликають побоювань?
- Структура резервів нормальна, вони абсолютно ліквідні, наскільки це можливо. І залишки ми тримаємо лише в тих банках, в яких нам дозволяє законодавство, і в зобов'язаннях тільки тих країн, які мають найвищі кредитні рейтинги і репутацію.
- Приймаючи рішення, ви більше покладаєтеся на ті папери, які вам приносять з апарату, чи на власний досвід та інтуїцію?
- Рішення приймаються як самостійно, так і колегіально, особливо якщо вони стосуються таких чутливих питань, як монетарна або валютно-курсова політика. Більше того, останнім часом ми виносимо на широке обговорення серйозні питання, як, наприклад, щодо дострокового зняття депозитів. Це питання було порушене банками під час "відкритої" зустрічі на початку року. Коли на правлінні порушили питання, я сказав: "Треба подивитися, як відреагують і банки, і споживачі". Ця пропозиція була сприйнята буквально - можливі варіанти відразу вивісили на наш веб-сайт.
- Ви ж розумієте, що якщо говорити про депозити, про дострокове повернення, то потрібен попередньо комплекс рішень, які підвищать надійність банківської системи в цілому. Ці заходи були прописані, в тому числі, і в меморандумі з МВФ, і в угоді зі Світовим банком. Мова йшла про чотири законопроекти - про розкриття інформації про реальних кінцевих власників, консолідований нагляд, захист прав кредиторів і споживачів фінансових послуг та реформу Фонду гарантування вкладів. Як просувається реалізація цих заходів?
- Головна мета вже розглянутого парламентом законопроекту №0884 - це якраз розкриття інформації про реальних власників. Якщо говорити про захист прав кредиторів, то, напевно, більшого лобіста в цьому питанні, ніж НБУ, не знайти. Обговорення законопроектів проходило і в адміністрації президента, і в Кабміні, і з банківським співтовариством. Деякі позиції нам довелося переглянути. Дуже добре, коли обговорення йде в такому режимі.
Закон про захист прав кредиторів і споживачів, як ви знаєте, готується в парламенті до першого читання. Закон про консолідований нагляд також знаходиться у Верховній Раді і готовий до другого читання.
Закон про Фонд гарантування вкладів, у якому враховано основні рекомендації Світового банку, знаходиться на розгляді в адміністрації президента. У принципі, редакція проекту для нас, для нашого менталітету досить незвичайна: так, Національному банку доведеться передати частину повноважень Фонду гарантування. Все-таки Нацбанк зараз несе в цьому питанні таку величезну відповідальність, що делегувати її непросто...
- Людей своїх фонду віддасте? Одна з проблем, якої побоюються банкіри, - де знайти людей, які зможуть професійно вирішувати ті завдання, які ставляться фонду цим законом.
- У рамках чинного закону Фонд гарантування вкладів виконує свої функції. Коли набере чинності новий закон, ми будемо обговорювати з керівництвом фонду, яким чином зменшити ті ризики, які виникають. У тому числі обговоримо і зміцнення Фонду гарантування кадрами НБУ.
- Ми підійшли до питання про кадрові ротації в Нацбанку. Спекуляцій з цього приводу було багато. Кадрова революція вже закінчилася чи ще продовжуватиметься?
- Якщо уважно подивитися кадрову ротацію, то змін не так вже й багато.
Тут працювали два принципи. Перший - це природні процеси: багато таки, хто досяг пенсійного віку. НБУ провів цих дуже гідних людей на заслужений відпочинок.
Другий - я запросив декілька професіоналів банківської справи. У результаті вийшов, на мій погляд, дуже хороший симбіоз. Нацбанк став краще розуміти комерційні банки, а банки - регулятора. У той же час ми працюємо на базі тієї групи фахівців, які працюють тут роками, десятиліттями. Ніякої революції в Нацбанку немає і не буде.
- Якщо Юрія Колобова багато знають досить добре, то про Ігоря Соркіна, наприклад, до його призначення нічого не було відомо.
- Хіба це так важливо, чи знав хтось його раніше? Потрібно дивитися на результати, і це найголовніше.
- Він ваша креатура?
- Ні. Ми одночасно прийшли на посади заступників голови НБУ. Але я впевнений, що він на своєму місці.
Те ж саме можу сказати про Віру Іванівну Ричаківську, яка пропрацювала в Національному банку більше 18 років. Павло Сенищ очолив один з найсерйозніших напрямів - навчання персоналу НБУ. Не просто навчання для галочки, а реальний більш якісний процес підготовки висококваліфікованих кадрів.
Якщо ми сьогодні організуємо навчальну програму (а ми її обов'язково організуємо), то отримаємо якісно іншу ефективність праці. Не скорочення або збільшення кількості людей у штаті, а ефективність.
Мова йде про дистанційне навчання. Мова йде про здачу іспитів без відриву від виробництва. Мова йде про обмін досвідом. Хто краще Павла Миколайовича впорається з цим завданням?
Про доходи, зв'язки і партійну приналежність
- Ви можете докладніше розповісти про задекларовані вами 150 млн. грн. доходу? Яке джерело їх походження?
- Насправді смішна історія виходить. Де ці 150 млн. фігурують? У декларації. Раз у декларації - значить, податком вони обкладені. Це результат, який підтверджений первинними документами - відповідними договорами, і він перевірявся податковою адміністрацією.
- Незрозуміле джерело доходу, раз належні вам активи коштують набагато дешевше, ніж отримані доходи.
- Так стверджувати не можна, не бачачи договорів. Я робив інвестиції, досить давно працюю в банківській системі, розумію, що таке інструмент ОВДП, інші інвестиційні інструменти, а 2008-2009 роки взагалі відрізнялися динамічністю цін на активи.
- Тобто це була дуже вдала спекуляція чистої води?
- Гроші були зароблені, коли я працював у комерційному банку. І якби не міг вдало вкласти свій капітал і заробити, то який же з мене був би комерційний банкір? Як же я буду керувати чужими грошима, якщо своїми управляти не можу?
- Чи можете розповісти про ваші зв'язки з президентською родиною?
- Якби я дійсно був, як ви кажете, пов'язаний з родиною президента, це повинно було б підтверджуватися хоч якимись фактами. Ви їх можете навести?
- Ви знаєте, як зв'язок простежується. Ви керували і були співвласником банку, який вважається належним старшому сину глави держави.
- Що таке "вважається"? Уточніть питання.
- Ті структури, які значилися власниками акцій банку, пов'язують з ім'ям Олександра Януковича...
- Насправді це були структури, що належать Едуарду Прутніку, який мене і запросив на роботу в банк "Донеччина", а зараз - Укрбізнесбанк. Там я і познайомився з Едуардом Анатолійовичем. А заробивши достатньо коштів, я став його партнером по бізнесу в банку.
- Контролювали банк? Мова йде не про 3%, які задекларовані, а про контрольний пакет? Для цього і знадобився дозвіл Антимонопольного комітету?
- Так. У той момент я вже володів певними коштами і вкладав їх у розвиток банку, яким керував і розумів його перспективи. Але коли я отримав пропозицію йти в Національний банк - акції Укрбізнесбанку я продав.
- Але ж Валентина Іванівна Арбузова керує банком, який належить Олександру Вікторовичу Януковичу офіційно... І чому запропонували в НБУ саме вас?
- Це, напевно, і є саме серйозна підстава для чуток. Але ж це Валентина Іванівна очолює банк, який належить Олександру Вікторовичу.
У мене своя кар'єра і історія відносин, я по-своєму розвивався. Банк Прутніка був у важкому стані, коли я його приймав. Мені вдалося не тільки вивести банк з кризи, але і заробити і для власника, і для себе як менеджера хороші гроші. Сформувався хороший послужний список: в "Приваті" добився результатів, "Донеччину" вивів зі збиткового стану, і сьогодні цей банк - один з найбільш стабільних.
Коли я очолив наглядову раду Укрексімбанку, його стан не тільки не погіршився, а й почали повертатися великі проблемні кредити. Потім я поступив на держслужбу в Національний банк.
- Тобто вас рекомендував в НБУ...
- Очевидно, моя робота успішного топ-менеджера не залишилася непоміченою.
- З партії "Наша Україна" ви вийшли?
- Звичайно. Як я міг цього не зробити, якщо є пряма норма закону, і я добре усвідомлюю, що надання недостовірної інформації може послужити підставою для мого звільнення з Національного банку. Я написав заяву і вийшов з партії напередодні вступу на посаду заступника голови НБУ - 31 серпня.
- Яка роль Укрбізнесбанку і ваша особисто в історії з "Сухолуччям"?
- Роль обслуговуючого банку. Я міг би назвати імена й інших дуже відомих і впливових політиків - клієнтів банку, але це буде зайвим.
Банк вистояв кризу в 2004 році. Ми виплачували вклади всім, на ділі доводячи, що банк стабільний і основний акціонер займає позицію стабільну, що менеджмент у нього нормальний. Жоден внесок під час кризи 2004 року не був не виплачений. За перші дні, коли пішов масовий відтік вкладів, ми виплатили до 50 млн. грн. Ми зайняли позицію: треба виплачувати. Були випадки, коли люди знімали гроші, виходили на вулицю, а потім відразу поверталися до банку.
І в банк пішли вклади від різних і відомих людей. Сьогодні багато хто з цих клієнтів як при владі, так і в опозиції. Ось і відповідь, чому низка підприємств, що належать серйозним людям, відкривали в цьому банку рахунки. Тому що ми відповідали за своїми зобов'язаннями. Інших пояснень просто немає.
Хоча ні, на це питання є і ще одна відповідь. Подумайте самі, адже якби в часи, коли був інший уряд, банк тримав залишки «Сухолуччя», були якісь сумнівні операції - обов'язково були б перевірки з пристрастю. Але таких перевірок не було! Чому в час, коли це особливо цікавило людей, у зв'язку зі скандалом, ніхто не перевіряв? Тому що інакше довелося б оприлюднити результати і говорити, що все було за законом. Але кому це було б цікаво? А так можна скільки завгодно, у тому числі і зараз, на цій темі спекулювати.
- Яке у вас віросповідання?
- Православне. Я розумію, чому ви ставите це питання - мова йде про ідентифікаційний код. Якщо почитати закон, що регламентує ідентифікацію фізичних осіб, то там написано наступне: якщо людина з міркувань віросповідання не хоче приймати ідентифікаційний код, вона може використовувати свій номер паспорта.
У мене є код - я використовую для цього номер паспорта. Для цього я звернувся в податкову - мені там відмовили. Після цього звернувся до суду, і мені там дозволили використовувати для ідентифікаційних потреб номер паспорта. Я не роблю операцій без ідентифікації - кожна з них ідентифікована номером паспорта.
Це, до речі, і вам не забороняється, якщо ви вирішите, що з причин віросповідання присвоєння ідентифікаційного коду приносить вам дискомфорт, - можете написати листа. Якщо не дозволять з листа, це може зробити суд: сьогодні ця норма діє.
- Чому ви раніше не давали пояснень?
- Я свідомо цього не робив. Мені було цікаво: невже на елементарні питання люди будуть шукати такі складні відповіді? Але ж прості відповіді не цікаві. Арбузова - Арбузов, ідентифікаційний код - номер паспорта, 150 мільйонів - декларація. Я здавав її, коли був зовсім інший уряд.
Коли я слухав заяви серйозних депутатів щодо цього, мені було просто смішно. Відповідь проста: там нічого немає, але ніхто, перш ніж робити гучні звинувачення, не спромігся розібратися. Якби мені було що приховувати, я б вже коментував, якось виходив з ситуації - посада зобов'язує. Але мені нема чого приховувати - ні щодо ідентифікаційного коду, ні щодо 150 мільйонів.
- Сергій Геннадійович, наостанок - найпопулярніше питання до глави НБУ: яким буде валютний курс в нинішньому році? Ваші прогнози збігаються з кабмінівськими?
- Стабільним (посміхається). Розрахунковий курс на цей рік (7,95 грн./дол.) визначено законом про бюджет України. І якщо урядом будуть виконані всі показники, які в ньому закладені, а я впевнений, що вони будуть виконані, то протягом 2011 року курс гривні буде відповідати запланованим значенням.
Валютна політика НБУ враховує можливість волатильності, що буде відображати зміни в співвідношенні попиту та пропозиції на валютному ринку. У нас немає жорсткої установки стояти до кінця, утримуючи курс на якийсь позначці. Ми не бачимо проблем, якщо амплітуда гнучкості курсу буде досягати кількох відсотків по року. При цьому хочу відзначити, що в Національного банку є всі можливості і механізми для того, щоб уникнути різких коливань і не допустити дестабілізації ринку.
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
