3846
Дорогі люди похилого віку
— Казна та Політика
Сама по собі солідарна пенсійна система, при якій нинішнє покоління робітників годує попереднє, зовсім непогана. Вона прекрасно працювала в багатьох країнах з другої половини ХІХ століття.
Доти, доки середня тривалість життя була невелика, а жінки народжували двох і більше дітей. Але європейська цивілізація старіє, незважаючи навіть на постійно зростаючий потік молодих іммігрантів. Коли поступове збільшення середньої тривалості життя зробило тягар пенсійних відрахувань занадто важким, уряди і ринок відреагували введенням накопичувального рівня пенсійної системи. Крім того, майже повсюдно в кінці минулого століття почалося підвищення пенсійного віку.
Україна, перейшовши від соціалізму до капіталізму, зуміла цілих двадцять років протягнути з солідарною системою, постійно її погіршуючи і не змінюючи пенсійний вік, встановлений Радою народних комісарів у далекому 1930 році. Кожен новий уряд, кожен президент вводили все нові пільги та преференції для різних соціальних і професійних груп. Тільки одних законів про спеціальні пенсії накопичилося десятків зо три. У країні з'явилися 35-річні пенсіонери і пенсії в десятки тисяч гривень. Вводити пільги виявилося дуже легко і корисно для рейтингів політиків, скасовувати ж їх забороняє Конституція. В результаті сьогодні дві третини пенсіонерів отримують менше тисячі гривень на місяць.
При цьому дефіцит Пенсійного фонду останні роки коливається в межах 25-30 млрд грн. На пенсійні виплати в нас іде близько 18% ВВП - найвищий показник у світі. Сама ідея солідарного пенсійного забезпечення виявилася підірвана. І навіть не трьома тисячями пенсіонерів з надвисокими пенсіями (більше 10 тис. грн), а мільйонами громадян, які за все життя не зуміли забезпечити собі виплат навіть на рівні прожиткового мінімуму. Це або громадяни, які вийшли на пенсію 15-20 років тому, коли зарплати були набагато нижчі, ніж сьогодні, або ті, хто пропрацював менше 20-25 років. Таким до мінімуму доплачує держава, загальна сума доплат - близько 25 млрд грн щороку.
Блиск і злидні солідарної системи
Останні двадцять років в Україні проглядається чітка тенденція: кількість тих, хто працюють, які сплачують страхові внески, неухильно знижується, чисельність же пенсіонерів стабільно перебуває на рівні 13,5-13,7 млн. Ще чотири роки тому пенсійні відрахування платили майже 16 млн осіб, зараз - 14 , 4 млн. Ця сумна тенденція обумовлена двома чинниками - демографічним і економічним.
По-перше, населення України старіє і скорочується, також народжується дедалі менше дітей. Якщо в 1988 році середня українка за своє життя народжувала 2,05 дитини, то в 2009-му - тільки 1,46. Рекордний же мінімум був зафіксований у 2001 році - 1,08. Цей мінімум відгукнеться в 2020-х роках дефіцитом робочої сили і необхідністю залучення трудових мігрантів.
Крім того, за кордоном постійно працює невстановлена кількість українців. За мінімальними оцінками, це 1,5-2 млн осіб працездатного віку, які не платять пенсійні внески в себе на батьківщині.
По-друге, чинна податкова система і практика адміністрування податків стимулюють розвиток бізнесу в тіньовому секторі економіки. Рівень податкового навантаження на заробітну плату в нас один з найвищих у світі, розмір тіньової економіки оцінюється в 40-45% ВВП, і навіть легальні підприємства практикують конвертні виплати зарплат. Це легко доводиться статистикою, згідно з якою останні 12 років рівень зарплат в держсекторі стабільно перевищує рівень приватних підприємств. Зараз співвідношення 2400 на 1800 грн відповідно. Повірити в те, що приватизація настільки знизила ефективність виробництва на підприємствах, важко. До економічних чинників, що руйнують солідарну пенсійну систему, належать і пільги для малого бізнесу.
Останні два роки для своєчасної виплати пенсій і латання дефіциту Пенсійного фонду використовувалися всі ресурси, в тому числі позикові, що з економічної точки зору - божевілля. Цього року на погашення та обслуговування боргів держава витратить близько 83 млрд грн - майже чверть бюджету! Ще кілька років - і половину зібраних у вигляді податків грошей доведеться віддавати за борги. Продовження нинішньої практики державного фінансового менеджменту недвозначно веде країну до швидкого банкрутства.
При неможливості різко підвищити чисельність тих, хто працюють (а повторення інвестиційного буму 2007 чекати не доводиться) у держави залишається лише один вихід - скорочувати кількість пенсіонерів.
У різних країнах ця проблема вирішувалася по-різному. Більшість пішла шляхом підвищення пенсійного віку. Причому вік підвищували навіть ті країни, де проблема забезпечення пенсіонерів ще не була такою гострою. Підвищували, щоб не втрачати конкурентоспроможності. Адже бюджетні гроші, не витрачені на підтримку пенсійної системи, можна використовувати на державне інвестування у промисловість, інфраструктуру, освіту. Грузинська влада зробила більш радикально: користуючись високим рівнем довіри в суспільстві і слабкістю опозиції, вони зовсім скасували пенсії і розпустили Пенсійний фонд.
Тепер літні грузини можуть розраховувати лише на соціальну допомогу держави, яка не буває занадто великою і виплачується адресно, після відповідних перевірок соціальними службами. Тобто літній житель цієї країни, що живе в гарному будинку та володіє парою автомобілів, не може розраховувати на участь держави у своїй долі. Такий жорсткий підхід дозволив виплачувати допомогу тільки дійсно нужденним і звільнив виплату зарплат від значної податкового навантаження, що підвищило інвестиційну привабливість Грузії.
В Україні грузинський варіант нереальний. Хоча б тому, що пенсіонери - і за чисельністю, і за активністю - найбільша електоральна група, а вибори проводяться мало не щороку. Тому реформа і починається так пізно, хоча, за словами чиновників, затівали її ще в 2000 році.
Ключові положення нинішніх змін - підвищення пенсійного віку для жінок на п'ять років і збільшення страхового стажу, необхідного для отримання повної пенсії, на десять років. Тільки реалізація першої норми через 10 років дозволить заощадити 1,8% ВВП.
Збільшення страхового стажу з 20-25 років для жінок та чоловіків відповідно до 30-35 років дозволить державі заощадити на надбавки до пенсій за понаднормовий стаж. Інших серйозних наслідків ця норма не має, оскільки сьогодні середній страховий стаж пенсіонера становить трохи більше 37 років.
Серйозна новація, запропонована урядом, - введення накопичувального рівня пенсійної системи. Накопичувальний рівень стійкий перед негативними демографічними тенденціями, але схильний до економічних ризиків, солідарна система - навпаки. Разом вони можуть забезпечити стабільну роботу пенсійної системи. Інша справа, що незрозуміло, коли накопичувальний рівень запрацює. Неодмінна умова його запуску - бездефіцитний Пенсійний фонд, оскільки відривати гроші, яких і без того не вистачає, від поточних виплат неможливо. Віце-прем'єр Сергій Тігіпко обіцяє бездефіцитний ПФ протягом двох років.
Обіцянка виглядає досить оптимістично, з огляду на запланований двадцятимільярдний дефіцит цього року. У реальності ж він складе 25-30 млрд грн (у 2010-му - майже 35 млрд грн). Виконання планів Тігіпко можливо лише при збігу двох умов: всі доплати до пенсій до прожиткового мінімуму з ПФ переводяться на бюджет, а економіка розвивається швидкими темпами. Якщо в стрімке економічне зростання людина з розвиненою уявою ще може повірити, то готовність Мінфіну збільшити прямий дефіцит бюджету відразу на 2,5% - це щось з наукової фантастики.
Очевидно, що повною мірою скористатися плодами накопичувального рівня зможуть лише зовсім молоді люди, які зараз тільки починають трудовий шлях.
До чого призведе реформа
Навіть в уряді цілком віддають собі звіт у тому, що перший наслідок реформи - це вирівнювання більшості знову призначуваних пенсій близько позначки 1000-1200 грн на місяць. Адже страховий стаж, необхідний для отримання повної пенсії, зростає, відповідно знижуються добавки до пенсії за понаднормовий стаж. Про різке - на 20-25% - підвищення пенсій 2005-2007 рр. доведеться забути, вистачило б грошей на індексацію відповідно до інфляції. Цього року економіка додатково отримає близько 150 тис. робочих рук літніх жінок. Надалі їх кількість буде зростати.
З одного боку, це порушить сформований процес заміщення кадрів і молодим фахівцям стане важче знайти роботу. З іншого - відстрочить виникнення проблеми нестачі робочих рук, яка загострилася в 2007-му, і на якийсь час зробить неактуальним залучення трудових мігрантів. Без підвищення пенсійного віку демографи прогнозують зниження кількості економічно активного населення в Україні на 3,2-3,3 млн чоловік до 2020-го. При нашому рівні зарплат український ринок праці є привабливим в основному для вихідців з найбідніших країн Азії і Африки. Масова поява трудових мігрантів з цих регіонів навряд чи буде вітатися населенням.
Протягом 10 років підвищення пенсійного віку для жінок, за розрахунками Світового банку, вивільниться близько 2% ВВП, що дозволить якщо не ліквідувати, то істотно скоротити дефіцит ПФ. Поки незрозуміло, чи витримає обтяжена боргами економіка ці 10 років. Якщо ні, то років через три-чотири доведеться говорити про нове підвищення пенсійного віку для жінок і чоловіків приблизно до 62-63 років.
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
Також за темою
НБУ випустив в обіг оновлену банкноту 20 гривень
В Україні готують до продажу два державні банки
Міноборони заявило про випередження плану оборонних контрактів на 18%
Лідери за прибутком серед держпідприємств (інфографіка)
МВФ оцінив прогрес України у реформуванні митної системи
В Україні готуються оновлення у врегулюванні колективних трудових спорів — деталі законопроєкту
