1004
Рада вибрала 2012-й
— Казна та Політика
Перший же день нової сесії ВРУ виявився доленосним. У всякому разі, для українського парламенту. Як і обіцяли, нардепи-"більшовики" зібралися з силами і змінили Конституцію. Тепер раніше 2012-го виборів не чекають.
Допоможи собі сам
Восьма сесії Верховної ради VI скликання заздалегідь обіцяла бути доволі цікавою. Про що не забув попередити спікер. "Шановні народні депутати, немає потреби говорити про те, наскільки буде важливою наступна сесія. Але очевидним для нас є одне: вона буде вимагати від нас особливої витримки, відповідальності, толерантності і, звісно, професійного підходу до нашої роботи", - з середини січня морально готував колег Володимир Литвин. Підвищена значущість майбутнього сезону парламентської роботи багато в чому пояснюється тими законодавчими надіями в підтримці реформ, які на ВРУ покладає виконавча влада. Але було ясно, що в першу чергу народні депутати готуються подбати про себе. Як відомо, 19 листопада в першому читанні був проголосований проект конституційних змін, який брав на себе благородну місію - зрівняти в п'ятирічних мандатах всіх представників влади: як місцевих (а плутаниною в цьому відношенні відрізнялася вже нечинна редакція Основного закону), так і всеукраїнських обранців. А приємним бонусом проекту служили поправки до перехідних положень, якими чітко фіксувалися: наступні вибори до парламенту відбудуться у жовтні 2012 року, а вибори президента - в березні 2015. КСУ, до якого "більшовики" звернулися заздалегідь, нічого поганого в ідеї парламентаріїв не побачив. А значить, справа залишалася за "малим" - стверджують голосуванням, для якого потрібен був час (протягом однієї сесії конституційні зміни ввести в дію не можна) і 300 голосів.
Незадовго до початку сесії опозиціонери допускали, що щонайменше частина правлячого табору може бути зацікавлена у якнайшвидших виборах. Представники влади таку інформацію заперечували, але остаточно надії "меншовиків" розвіялися за підсумками знакового для нинішнього скликання голосування. Справу в довгий ящик депутати не відклали. Заплановане було на четвер, 3 лютого, голосування волею 285 "за" відбулося в перші ж години парламентської роботи - вже 1 лютого. Прихильники виборів були налаштовані серйозно. "Тим же, хто постійно слинить тему про дострокові вибори, скажу, що при українських умовах це - потрясіння для країни, а на сьогоднішній день - максимальне потрясіння. Потрібні вони? Моя відповідь - ні", - ділився своєю точкою зору Володимир Литвин. Важливість голосування підтверджував і "аншлаг" - на початок пленарного засідання були зареєстровані картки 425 народних обранців, а на момент конституційного голосування "в наявності" вважалися 350 нардепів. Підсумок волевиявлення законодавців збігся з прогнозами голови ВРУ. З середини січня спікер стверджував: на підтримку "продовжуючого" закону висловляться не менш 310-320 депутатів. Практично так і вийшло.
Ідея про спокійне п'ятирічне буття нинішнього парламентського скликання була підтримана 310 голосами. Фракції Партії регіонів, Народної партії (перейменоване парламентське представництво екс-БЛ), комуністів підтримали одноголосно - абсолютно всім обліковим складом. З 41 "позафракційника" ініціативу не схвалили лише четверо з різних причин колишніх "бютівців": Григорія Омельченка та Святослава Олійника не було, віце-спікер Микола Томенко утримався, а Олег Ляшко проголосував проти. Зате діючі члени БЮТ-Б відзначилися всупереч офіційній лінії фракції "Не голосувати ні в якому разі" - семеро з них все-таки віддали свої голоси, "зацементувати" успіх, досягнутий багато в чому завдяки запасу міцності, знайденому за рахунок НУ-НС. Фракція-"мозаїка" на благо перемоги більшості віддала 41 "за", серед яких зустрічаються голоси і записних опозиціонерів, на зразок Юрія Кармазіна... Подбати про свої потреби парламентаріям вдалося швидко і не без блиску. У тому, що президент дасть добро - сумнівів теж мало. Але що ж буде після?
Стабільні та передбачувані
Проведене "в темпі вальсу" голосування важко назвати інакше як знаковим. Головна причина того очевидна - парламент, як йому й хотілося, забезпечив собі півтора роки порівняно спокійного існування. З урахуванням того, що шанси частини нинішніх нардепів (як вигнанців з фракцій, так і "постійних" політиків, розгублені рейтинг на зразок тих же "литвинівців") потрапити до ВРУ в разі виборів в 2011-му виглядають не надто переконливими, важко недооцінити значимість такої передбачливості... Не дивно, що результат голосування так оптимістично зустрів спікер. "Я вважаю, що ухвалення сьогодні остаточно закону про внесення змін до Конституції внесе певність, стабільність і передбачуваність у наше життя", - очікувано припустив Володимир Литвин.
"Конституційне" голосування від 1 лютого, окрім іншого, знову продемонструвало: опозиції все тяжче і тяжче протистояти провладній більшості не на словах, а на практиці. Можливо, на фракцію БЮТ-Б втрата ще семи депутатів (не рахуючи Дмитра Ветвицького, який добровільно зважився покинути "тимошенківські" лави і який на підтримку законопроекту номер 7265 не голосував) в кінцевому підсумку подіє благотворно - хоча з погляду внутріпартійної дисципліни. Але існування умовного "блокуючого пакету" відтепер поставлено під велике питання. Опозиціонери на перший погляд здаватися не збираються. Представники БЮТ активно обговорюють тему неконституційності цього голосування і не відкидають ймовірність звернення до КСУ. Привід для українського парламенту не новий - "більшовикам" вкотре закидають голосування "за себе і того хлопця". "Ми оголосили всіх (за словами "бютівців", їх було 15-25 осіб, - "Подробиці") відсутніх, але, на жаль, голосування проходило в порушення навіть не регламенту, а Конституції України", - уточнює Сергій Соболєв. Але при всій похвальності намірів ратувати за святість букви закону, припустити, що КСУ вирішить піти проти "генеральної лінії партії", досить непросто.
Поки опозиціонери збираються з силами, тріумфатори обіцяють не спочивати на лаврах. Серед заяв, що прозвучали "навздогін" голосування, фігурували обіцянки і прийняти протягом сесії виборчий кодекс, і розглянути можливість проведення всіх виборів в один рік (що цікаво, конституційні зміни поки в такому контексті не обговорюють - схоже, влада спочатку не проти обійтися законопроектами), і подбати про мерів, навіть якщо для цього доведеться поступитися Основним законом. "Щоб не розносити чергу виборів, ми можемо в кінцевому підсумку прийняти рішення щодо проведення виборів мерів міст і продовжити їхні повноваження... Це може бути з порушенням, звичайно, невеликим, але якщо це буде свідомо зроблено, думаю, що громадськість це зрозуміє", - сподівається на краще "регіонал" Олександр Єфремов. Що саме стоїть за ідеєю "не розносити чергу виборів" - поки сказати складно. Не виключено, що в надрах правлячого табору зріє ідея вольовим рішенням продовжити повноваження обраної у жовтні минулого року місцевої влади. Адже, незважаючи на те, що з набранням свіжопроголосованого закону чинності регіональні мандати стануть п'ятирічними, 31 жовтня діяли ще старі, чотирирічні, норми Конституції. Тому наступні вибори місцевого формату мали б відбутися в 2014 році, але "прирівняти" їх до президентських, призначивши на 2015-й - можливо, і зручніше. У такому випадку із загальної гарної схеми випадає хіба що парламент, який теоретично в 2012-му потрібно обрати до 2017-го... Але при бажанні і про нього можна подбати... Особливо, якщо врахувати, як мало можновладців бентежать тонкощі. Так, наприклад, на заяву "нунсівця" Романа Князевича про те, що в березні 2015 року піде вже шостий, а не п'ятий рік повноважень президента, Олександр Єфремов відреагував спокійно. "Це було закладено в цьому механізмі, це було публічно озвучено, тут немає ніякого підступу, і свідомо законодавці прописували цю норму", - пояснив глава фракції ПР.
"Свідомість" провладних законодавців, судячи з усього, має свої межі. Ще одним показовим моментом голосування на підтримку конституційних змін є своєрідна демонстрація можливостей. Парламентській більшості вдалося показати свої сили - якщо потрібно, вона може акумулювати необхідні для переписування Основного закону 300 голосів. Одноразове голосування не обов'язково означає, що в наступні рази досягти такого ж успіху буде легко. Але заділ на майбутнє (а не треба забувати, що президент уже готується переглядати Конституцію і створив для цього спеціальну Асамблею) був зроблений. Хоча, судячи з усього, поводитися з продемонстрованою за потребою могутністю прихильники влади будуть досить акуратно. Варто лише згадати, що раніше провладні політики пояснювали нереалізовуваність деяких вічних передвиборних обіцянок саме відсутністю 300-голосого кворуму - як у випадку з наданням російській мові статусу державної. Здавалося б, здатність ПР і сателітів зібрати конституційну більшість доведено. Але не все так просто... "Що стосується закону про мови, він вимагає узгодженого рішення. Сьогодні більшість у залі дотримується точки зору, що поки не настав час для розгляду цього питання - це факт", - зазначив Олександр Єфремов. А адже прийняття закону вимагає значно менших зусиль. Але якщо зробити це зараз - то чим же можна буде втішити виборців у майбутньому, коли давно обіцяні "непопулярні реформи" розгорнуться ще ширше... А поки що більшість парламентаріїв може радіти досягненням і готуватися до плідної роботи на благо президентських реформ. Свою "стабільність і передбачуваність" вона переконливо довела.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
