6200
Влада узаконила свою безкарність
— Казна та Політика
У п'ятницю п'яту палату ВАСУ, на яку замкнуті всі судові спори проти глави держави, Верховної Ради і ВРЮ, поповнили семеро нових суддів: Володимир Кочан, Едуард Швед, Михайло Зайцев, Микола Олексієнко, Олександр Веденяпин, Володимир Заєць та Юрій Цвіркун. Тепер ця палата нараховує не п'ять, а дванадцять суддів. І це, швидше за все, має виключити тижневі простої в роботі палати, пов'язані з відсутністю на місці того чи іншого судді (колегія суддів при розгляді справи складається з п'яти осіб).
Але найважливіше криється не в персоналіях нових або чинних суддів. Суть в тому, що піврічна робота п'ятої палати ВАСУ фактично продемонструвала: згадані найвищі органи державної влади не можна притягнути не те що до серйозної, а навіть до бутафорської відповідальності. Незалежно від того, чи будуть ці питання вирішувати судді з п'ятої палати ВАСУ або ж інші органи.
Все це, так само як і реальний стан справ у державі, блискуче проілюстрували позови народного депутата Юрія Кармазіна (НУНС) проти Верховної Ради. Ці процеси наочно розкрили відсутність у парламентаріїв навіть мінімальної відповідальності за діяння на ниві законодавчої діяльності. Навіть якщо справжня суть цих діянь всім очевидна - їх навіть словом "сумнівні" назвати язик не повертається. Тут явно слова значно вищі потрібні.
Але при цьому парламент здійснює найважливішу для суспільства і держави діяльність - встановлення обов'язкових для всіх правил гри у всіх сферах. Як наслідок, рішення Верховної Ради мають глобальні наслідки для життя та добробуту десятків мільйонів людей, що проживають на території України. І тут раптом парадокс - за явні провини на ниві законодавчої діяльності нікого навіть пожурити не можна. Невже в таких райських умовах депутати хоч на хвилину задумаються не про свої особисті інтереси, а про інтереси своїх виборців і всього українського народу? Ніби як навіть стимулу для цього немає: на законодавчому рівні, в тому числі і в Кримінальному кодексі, відсутні відповідні механізми притягнення до відповідальності. І в цьому зв'язку дискусії про майбутнє українського народу стають ледь не безглуздими.
Нагадаємо, що Кармазін намагався опротестувати численні процедурні порушення Верховної Ради при ухвалі законів і вимагав по можливості притягнути до відповідальності всіх причетних до цього осіб - депутатів та керівництво парламенту. З одного боку, порушення в наявності: регламент Верховної Ради є законом, але порушення цього закону можна спостерігати мало не щодня. З іншого боку, при спробі колегії суддів з п'ятої палати ВАСУ прояснити, яка ж за це наступає відповідальність, з'ясувалося - абсолютно ніякої.
Відповідальність парламенту за скоєне почала розпадатися на шматочки: щось знаходилося в парафії Конституційного суду, щось вирішувалося в Окружному адмінсуді Києва, щось все-таки залишалося у веденні п'ятий палати ВАСУ, деякі речі трактувалися як внутрішні питання парламентської діяльності, за які не можна притягати до відповідальності. Але в цілому, як з'ясувалося, розглянути всі претензії Кармазіна до Верховної Ради не може жоден суд країни. Адже в парламенті, здається, не тільки регламент порушують.
Все інше - похідне. Наприклад, те, що з приходом до влади регіонали на законодавчому рівні встановили - спори проти президента, парламенту і ВРЮ може розглядати тільки спеціальна палата ВАСУ. При цьому дію актів цих органів зупиняти не можна. Оскаржити рішення цієї палати на території України теж не можна.
Навесні 2010 р. все це робилося під егідою "удосконалення" процедури звільнення суддів для порушення присяги - маневр з оскарження цих звільнень у постраждалих служителів Феміди звужувався до мінімуму. Однак у метушні нова влада випадково (але з вигодою для себе) забула, що ті ж президент і парламент не тільки суддями займаються.
З іншого боку, навіть існування п'ятої палати ВАСУ, яка укомплектована досвідченими суддями і теоретично може ухвалювати і невигідні для влади рішення, мало що означає. Це особливо добре проілюстрував розгляд позовів колишніх суддів, звільнених новою владою за порушення присяги. Ледь не в кожній подібній справі розкривалися законодавчі дірки і протиріччя. І, як наслідок, ледь не в кожній подібній справі суд на цілком законних підставах міг ухвалювати різні рішення, навіть протилежні.
Це ще один наслідок того, про що вже говорилося вище: людям при владі вигідно заплутувати законодавство настільки, щоб надалі будь-яке діяння можна було виправдати на підставі суперечливих законів. Незалежно від того, які реальні суть і наслідки цих діянь. Але так буде тривати доти, доки самі українські громадяни не будуть заперечувати проти того, що відбувається і миритися із справжнім станом справ у країні. У тому числі з існуванням такого роду п'ятої палати, створеної і невпинно опікуваної чинною владою. Здається, важко не ставити питання, де краще шукати справедливості - у самих українських володарів або в створюваних ними судових органах.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
