1370
Не прогодувати
— Казна та Політика
Минулого тижня завершилася сьома сесія парламенту і депутати відправилися на канікули до лютого. Результати їх роботи виявилися більш ніж скромними. За п'ять місяців народні обранці спромоглися затвердити всього 395 документів, з яких закони становлять лише чверть (119), що вдвічі менше, ніж було ухвалено протягом попередньої шостої сесії. Проте витрати на забезпечення законодавчого органу країни продовжують неухильно зростати. Цього року утримання ВР обійдеться платникам податків у 924 300 000 грн., що на 12% більше, ніж минулого.
Куди йдуть гроші
У цілому за дві сесії роботи ВР в 2010 р. депутати ухвалили 1142 рішення, що уже набули чинності (747 на шостій і 395 на сьомий сесіях відповідно). Лише 302 з них мають статус законів. Решта проектів документів, винесені на порядок денний минулого року (3816), були або забраковані, або не розглядалися зовсім. В середньому за один пленарний день у 2010 р. народні обранці ухвалювали 12 рішень (з яких три закони). Враховуючи, що бюджет Ради становив у цей період 822 100 000 грн., забезпечення законодавчої роботи можна вважати досить дорогим для країни задоволенням.
За підрахунками "Ділової Столиці", кожне рішення парламенту обійшлося казні приблизно в 719 тис. грн. Таку ціну мають, серед іншого, кадрові постанови, які становлять приблизно 12% всіх затверджених ВР документів. Вони стосуються призначення вищих посадових осіб (16), звільнення або призначення суддів (89), дострокового припинення повноважень окремих депутатів, що отримали посади у виконавчій владі (37). Ще понад 160 рішень, а це 14% всіх ухвалених актів, встановлювали дати чергових та позачергових виборів до місцевих рад.
А приблизно третина взагалі є технічними, тобто не вимагають особливої роботи: це постанови, якими законопроекти затверджуються за основу (у другому і третьому читанні) або відправляються на доопрацювання.
Більш цікавою є статистика законодавчої активності парламентаріїв. Так, найбільш продуктивними були представники опозиційної фракції НУНС. Минулого року вони зареєстрували у Верховній Раді 321 законопроект (в середньому п'ять проектів від кожного члена НУНС). Найбільш плідними авторами виявилися Арсеній Яценюк (47) та Юрій Кармазін (30). Другу позицію з написання законопроектів посіли представники Народної партії з 83 документами (чотири на одного депутата). Тут відзначився Олег Зарубінський, який став автором близько 20 законодавчих ініціатив. Третє і четверте місця розділили фракції КПУ і БЮТ-Б, які представили на розгляд ВР 95 і 408 документів відповідно (3,8 і 3,6 законопроекту на кожного члена фракції).
Рекордсменами в цих фракціях стали Наталя Королевська (БЮТ-Б) з півсотнею та Катерина Самойлик (КПУ) з 12 законопроектами. А ось середні показники роботи "регіоналів" виявилися найнижчими. На кожного депутата від партії влади припало лише по три законопроекти, а в цілому 511 (41 з них належить перу Юрія Мірошниченко). Але саме фракція ПР може похвалитися найвищою "ефективністю", що логічно, враховуючи контроль більшості голосів у Раді. Минулого року найбільша кількість ухвалених і таких, що набули чинності, законів - 80 - належать авторству представників цієї фракції. У той час як, наприклад, в БЮТ-Б цей показник удвічі менший.
Законодавчі хроніки
Велика частина ухвалених у 2010 р. законів стосується регулювання економіки та бізнесу. Найбільш знаковою подією в цьому плані стала ухвала наприкінці минулого року Податкового кодексу і державного бюджету на 2011 р. Серед іншого головний фінансовий документ країни збільшив загальний бюджет парламенту на 102,2 млн грн. - до 924,3 млн. Витрати на забезпечення законодавчої роботи народних депутатів зросли на 57,3 млн. І якщо динаміка продуктивності Ради збережеться на рівні минулого року, то вартість одного закону може перевалити за 3 млн грн.
Серед інших фінансово-економічних документів, затверджених в 2010 р., варто згадати ухвалені в липні поправки до Закону "Про здійснення державних закупівель", що дозволили закуповувати товари та послуги в рамках підготовки до Євро-2012 без проведення тендерів, що полегшило можливість наближеним до влади компаніям освоювати державні кошти.
У політичному блоці законів, затверджених ВР минулого року, можна виділити кілька скандальних документів. У першу чергу це внесені в березні поправки до закону про Регламент ВР, що дозволили пропрезидентській більшості поповнювати свої ряди за рахунок "тушок" з опозиційних фракцій. Двічі, в липні і серпні, переглянутий закон про вибори до місцевих рад послабив передвиборні позиції опонентів "регіоналів", що зіграло важливу роль у подальшій розгромній поразці "помаранчевих". А згода Ради на ліквідацію районних рад у Києві у вересні минулого року взагалі позбавила ПР від необхідності проведення місцевих виборів у столиці.
Але найбільш знаковою для подальшого політичного життя в країні стала ухвала парламентом в листопаді в першому читанні поправок до Конституції, які дозволять президентській команді уникнути чергових виборів до Верховної Ради в 2011 р. Провести їх цієї весни зобов'язує чинна редакція Основного Закону.
Законопроект "Про внесення змін до Конституції щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів ВР АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (№ 7265), який отримав схвалення Конституційного суду, передбачає, що парламентська кампанія розпочнеться лише влітку 2012 р. Щоб остаточно легітимізувати перенесення виборів, Раді необхідно ухвалити документ у цілому в лютому не менше ніж з 300 голосами.
Серед головних провалів в роботі ВР можна виділити скасування 21 грудня пакету антикорупційних документів, які повинні були набути чинності з 1 січня. За це рішення народні обранці проголосували на прохання Президента, який запропонував ухвалити новий законопроект його авторства "Про засади запобігання та протидії корупції в Україні". Чому глава держави не захотів вносити зміни до вже готових нормативних актів, депутати не поцікавилися. Але історія вже тричі відкладеного набуття чинності антикорупційних законів говорить лише про те, що влада й надалі має намір закривати очі на хабарництво, що квітне й квітне.
Ярема Городчук
За матеріалами: Деловая Столица
Поділитися новиною
