1012
Судді знають свого бога в обличчя
— Казна та Політика
У Верховній Раді прийняли присягу три нові члени ВРЮ - голова Вищого госпсуду (ВГСУ) Віктор Татьков, заступник генпрокурора Михайло Гаврилюк (обидва - за квотою Всеукраїнської конференції працівників органів прокуратури), а також голова Вищого спецсуду у кримінальних та цивільних справах (ВССКЦС), чинний депутат-регіонал Леонід Фесенко (за президентською квотою - замість глави СБУ Валерія Хорошковського, який відмовився від членства у ВРЮ).
Посадовий калібр осіб, які поповнюють склад ВРЮ, вже говорить багато про що. Перш за все, це наочна констатація того, що ВРЮ - де-факто головний орган у системі правосуддя, який замикає на собі всі три судові вертикалі (загальні суди, госп- та адмінсуди). І той, хто здобув для себе членство в даному органі, вже бере участь у формуванні стратегічних правил гри в судовій системі. Ну, і, природно, з висоти крісла члена ВРЮ, ймовірно, набагато краще видно, чого варті ті чи інші процеси та тенденції у судах.
Примітно, що посилення повноважень і статусу ВРЮ стало першим кроком регіоналів на шляху утвердження зручних для них правил гри в судах. Навесні 2010 р., відразу після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах, цей орган вперше у своїй історії отримав реальну можливість доводити до кінця звільнення суддів за порушення присяги. Причому в найкоротші терміни.
Те, що провідні юристи Партії регіонів жартувати не збираються, було продемонстровано на прикладі кількох десятків суддів. Серед них - суддя Верховного суду (ВСУ) Олександр Волков, суддя Київського апеляційного адмінсуду Ігор Бараненко, голова Окружного адмінсуду Києва Олег Бачун та ще кілька знакових суддів з судів першої інстанції. Головна мета цієї демонстрації була, ймовірно, простою - переконливо довести, що недоторканних в судовій системі більше немає. Судді виявилися людьми тямущими. Як наслідок у членів ВРЮ відпала необхідність проводити аналогічні жорсткі демонстрації, а рішення багатьох питань пішло, найімовірніше, на недоступний погляду громадськості кулуарний рівень. Через це робота ВРЮ фактично виглядає спокійно, розмірено і навіть нуднувато.
Друга важлива новація, що забезпечує високий рівень впливовості ВРЮ, - прийняття кінцевих рішень щодо призначення та звільнення голів судів і їх заступників. У тому числі - керівників ВССКЦС, ВГСУ та Вищого адмінсуду (ВАСУ). Третій ключовий інструмент полягає в тому, що ВРЮ сьогодні фактично бере кінцеві рішення щодо призначення суддів на перший п'ятирічний термін - президент нині практично не має можливості відхиляти відповідні подання ВРЮ.
Всі ці важелі впливу, без сумніву, визначають і персональний склад цього органу, де представлені всі, без винятку, ключові групи впливу в судах. Мова йде, перш за все, про головних юристів Партії регіонів - Олександра Лавриновича, Андрія Портнова та Сергія Ківалова. Крім цього, у ВРЮ певною мірою представлені лідери всіх вищих судів. Зокрема, система господарських судів представлена аж трьома членами - Віктором Татьковим, Олександром Удовиченком та Валентиною Палій, що, до речі, тільки підкреслює провідні позиції "господарників" в українській судовій системі. Система загальних судів представлена згаданим вище Леонідом Фесенком, а система адмінсудів - Миколою Кобилянським. У зв'язку з цим адмінсуди виглядають дещо "скривдженими", оскільки глава ВАСУ Олександр Пасенюк досі не є членом ВРЮ. Цілком ймовірно, що це тільки справа часу. Решта два центри впливу у ВРЮ - адвокатська квота і прокурори на чолі з генпрокурором Віктором Пшонкою.
Вже зараз можна прогнозувати, що в 2011 р. головні події у ВРЮ будуть пов'язані з протистоянням різних груп впливу в різних комбінаціях за домінування в цьому органі. Окремою темою у всіх цих процесах будуть перспективи нинішнього голови ВРЮ Володимира Колесніченка. Адже Колесніченко прийшов на цю посаду як один з найближчих соратників Сергія Ківалова, але друга половина 2010 року проявила прагнення глави ВРЮ стати самостійною фігурою в судово-юридичному світі. Вийде це чи ні, визначить, швидше за все, саме нинішній рік. Важливі кроки в цьому напрямі Володимир Колесніченко вже робить - підтримує дружбу з усіма групами впливу у ВРЮ і намагається надати роботі даного органу якомога більшу видимість відкритості і демократії.
У зв'язку з цим залишається тільки одне відкрите питання: яким чином все це поліпшить якість, доступність і справедливість правосуддя для українських громадян. Відповідь на це питання все ще залишається далеко неочевидною. Принаймні, набагато більш неочевидною, ніж значущі вигоди високопоставлених осіб, які перебувають при владі.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
