1032
Судді знають свого бога в обличчя
— Казна та Політика
У Верховній Раді прийняли присягу три нові члени ВРЮ - голова Вищого госпсуду (ВГСУ) Віктор Татьков, заступник генпрокурора Михайло Гаврилюк (обидва - за квотою Всеукраїнської конференції працівників органів прокуратури), а також голова Вищого спецсуду у кримінальних та цивільних справах (ВССКЦС), чинний депутат-регіонал Леонід Фесенко (за президентською квотою - замість глави СБУ Валерія Хорошковського, який відмовився від членства у ВРЮ).
Посадовий калібр осіб, які поповнюють склад ВРЮ, вже говорить багато про що. Перш за все, це наочна констатація того, що ВРЮ - де-факто головний орган у системі правосуддя, який замикає на собі всі три судові вертикалі (загальні суди, госп- та адмінсуди). І той, хто здобув для себе членство в даному органі, вже бере участь у формуванні стратегічних правил гри в судовій системі. Ну, і, природно, з висоти крісла члена ВРЮ, ймовірно, набагато краще видно, чого варті ті чи інші процеси та тенденції у судах.
Примітно, що посилення повноважень і статусу ВРЮ стало першим кроком регіоналів на шляху утвердження зручних для них правил гри в судах. Навесні 2010 р., відразу після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах, цей орган вперше у своїй історії отримав реальну можливість доводити до кінця звільнення суддів за порушення присяги. Причому в найкоротші терміни.
Те, що провідні юристи Партії регіонів жартувати не збираються, було продемонстровано на прикладі кількох десятків суддів. Серед них - суддя Верховного суду (ВСУ) Олександр Волков, суддя Київського апеляційного адмінсуду Ігор Бараненко, голова Окружного адмінсуду Києва Олег Бачун та ще кілька знакових суддів з судів першої інстанції. Головна мета цієї демонстрації була, ймовірно, простою - переконливо довести, що недоторканних в судовій системі більше немає. Судді виявилися людьми тямущими. Як наслідок у членів ВРЮ відпала необхідність проводити аналогічні жорсткі демонстрації, а рішення багатьох питань пішло, найімовірніше, на недоступний погляду громадськості кулуарний рівень. Через це робота ВРЮ фактично виглядає спокійно, розмірено і навіть нуднувато.
Друга важлива новація, що забезпечує високий рівень впливовості ВРЮ, - прийняття кінцевих рішень щодо призначення та звільнення голів судів і їх заступників. У тому числі - керівників ВССКЦС, ВГСУ та Вищого адмінсуду (ВАСУ). Третій ключовий інструмент полягає в тому, що ВРЮ сьогодні фактично бере кінцеві рішення щодо призначення суддів на перший п'ятирічний термін - президент нині практично не має можливості відхиляти відповідні подання ВРЮ.
Всі ці важелі впливу, без сумніву, визначають і персональний склад цього органу, де представлені всі, без винятку, ключові групи впливу в судах. Мова йде, перш за все, про головних юристів Партії регіонів - Олександра Лавриновича, Андрія Портнова та Сергія Ківалова. Крім цього, у ВРЮ певною мірою представлені лідери всіх вищих судів. Зокрема, система господарських судів представлена аж трьома членами - Віктором Татьковим, Олександром Удовиченком та Валентиною Палій, що, до речі, тільки підкреслює провідні позиції "господарників" в українській судовій системі. Система загальних судів представлена згаданим вище Леонідом Фесенком, а система адмінсудів - Миколою Кобилянським. У зв'язку з цим адмінсуди виглядають дещо "скривдженими", оскільки глава ВАСУ Олександр Пасенюк досі не є членом ВРЮ. Цілком ймовірно, що це тільки справа часу. Решта два центри впливу у ВРЮ - адвокатська квота і прокурори на чолі з генпрокурором Віктором Пшонкою.
Вже зараз можна прогнозувати, що в 2011 р. головні події у ВРЮ будуть пов'язані з протистоянням різних груп впливу в різних комбінаціях за домінування в цьому органі. Окремою темою у всіх цих процесах будуть перспективи нинішнього голови ВРЮ Володимира Колесніченка. Адже Колесніченко прийшов на цю посаду як один з найближчих соратників Сергія Ківалова, але друга половина 2010 року проявила прагнення глави ВРЮ стати самостійною фігурою в судово-юридичному світі. Вийде це чи ні, визначить, швидше за все, саме нинішній рік. Важливі кроки в цьому напрямі Володимир Колесніченко вже робить - підтримує дружбу з усіма групами впливу у ВРЮ і намагається надати роботі даного органу якомога більшу видимість відкритості і демократії.
У зв'язку з цим залишається тільки одне відкрите питання: яким чином все це поліпшить якість, доступність і справедливість правосуддя для українських громадян. Відповідь на це питання все ще залишається далеко неочевидною. Принаймні, набагато більш неочевидною, ніж значущі вигоди високопоставлених осіб, які перебувають при владі.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
Також за темою
Мадяр натякнув, що не блокуватиме виділення Україні 90 млрд євро
ЄС прагне розблокувати кредит для України на 90 млрд євро після поразки Орбана
МЗС зняло рекомендації щодо обмеження поїздок до Угорщини
З 1 липня в Україні планують запустити програму «єКнига» для новонароджених і субсидії на оренду для книгарень
Україна та Сирія домовилися про співпрацю у сфері АПК та відкриття посольств
Мінсоцполітики відмовилося від ідеї обовʼязкової накопичувальної пенсійної системи
