1436
Влада плекає опозицію?
— Казна та Політика
2010 рік, серед іншого, чітко показав: в Україні просто немає опозиції. Разом з тим, політика централізації влади невідворотно призведе до появи дійсної і непримиренної опозиції. Про це свідчать приклади Росії та Білорусі.
Політика "олів'є"
Із тріумфом Віктора Януковича на президентських виборах в Україні почався занепад політичної кар'єри Юлії Тимошенко. Поведінка українських акул великого бізнесу і політиків першу добу після голосування у другому турі стала історичним анекдотом. Після того, як екзит-поли, а потім і попередні підрахунки голосів почали показувати перемогу Януковича, від київського готелю Hyatt, де облаштувалась Тимошенко із соратниками, до готелю "Інтерконтиненталь", де за підрахунком спостерігав Янукович, потягнувся ланцюжок бажаючих привітати нового президента . Пізніше, коли новий глава держави сформував Кабмін, і Верховна Рада його затвердила, схожий ланцюжок припасти до владної руці потягнулася вже з БЮТ до Партії регіонів. І винні в цьому, в першу чергу, "бютівське" керівництво і Тимошенко особисто - адже саме у штабі БЮТ формували виборчі списки. Ближче до осені в БЮТ залишився кістяк або найбільш вірних ідеї, або тих, хто з "регіоналами" був у непримиренній конфронтації. І почалися "посадки". Традиційно першими під удар потрапили "газовики" - ця галузь завжди була проблемною в Україні. Після того, як кілька людей з топ-менеджменту "Нафтогазу" сіли на лаву підсудних, прийшла черга і персон помітніших. "Першою ластівкою" став Богдан Данилишин, за ним - Олександр Турчинов, сама Тимошенко, і її вірний соратник, глава "Народної самооборони" Юрій Луценко. Данилишин вчасно залишив Україну і зараз просить політичного притулку в Чехії. Тимошенко і Турчинова поки допитують. А ось Луценку не пощастило - якраз напередодні Нового року його перевели до СІЗО.
"Бютівці" переконані: це - репресії, а не покарання за прорахунки у владі. "У боротьбі з опозицією влада не просто практикує політичні репресії, але не гребує і прямими тортурами. Однак окрім політичної є ще й морально-етична складова того, що відбувається, яка демонструє особливу жорстокість і мстивість влади. Це те, що чесні українські журналісти назвали "звичайним садизмом" ", - йдеться у заяві політради БЮТ. Але як відреагували виборці Тимошенко на цей "бєспрєдєл"? А ніяк. До СІЗО, де був закритий опальний Луценко, прийшла лише його сім'я і нечисленні соратники - всього близько 30 осіб. Більшість з тих, хто очікував Тимошенко після допитів у Генпрокуратурі, складали журналісти. І це після того, як на виборах президента за неї прогосовало 25,05% виборців. Подібна байдужість українських громадян була легко прогнозованою - Луценка затримали, а Тимошенко допитували напередодні новорічних свят - у той час, коли приготування традиційного салату "Олів'є" та придбання подарунків набагато більше турбували українців, ніж політика.
Подібна тактика не нова - вона бере початок ще з радянських часів, коли впливову людину знімали із займаної посади (або її "забирали") якраз перед вихідними, щоб додзвонитися до впливових покровителів, або мобілізувати соратників на підтримку не було можливості. "Канонізація" радянського минулого є однією з особливостей правління "регіоналів". Але досвід сусідніх Білорусі та Росії показує - якщо опозиційні настрої дійсно сильні, ніякі хитрощі влади не стануть перешкодою народному протесту.
Небезпечна відповідальність
Спад популярності нинішньої опозиції був легко прогнозований. Під час листопадового "Податкового Майдану", коли підприємці начебто знайшли "спільну мову" з владою, Тимошенко з її політичною силою намагалася організувати альтернативні акції протесту. Результат був сумний - в порівнянні з багатотисячною стихійної акцією протесту підприємців, на "бютівський" мітинг на Європейській площі прийшло лише кілька сотень людей. Коли ж Тимошенко допитували, а Луценка садили, українці не вважали за потрібне відірватися від новорічних приготувань. Причину такої поведінки співвітчизників найкраще висловив скандально відомий народний депутат Олег Ляшко. "Шість років тому в країні до влади прийшли ті, хто на своїх щитах карбував гасло:" Бандитам - тюрми!" І люди повірили, що країна очиститься від корупції і тотального грабунку державних грошей. Більш того - і бандити повірили, що можуть таки сісти ! - говорить парламентар. - Тому відразу після Помаранчевої революції в далекі й не дуже краю потягнулися бакаї, боделани, білоконі, засухи ... Але - час ішов, а в тюрмах так ніхто і не опинився. Тодішня влада чи то внаслідок якихось кулуарних домовленостей, або від небажання або страху - так і не виконала одну зі своїх фундаментальних обіцянок ... А дарма ", - сказав Ляшко. Разом з тим, "виправляючи" помилки попередників, "регіонали" ризикують нарватися на появу нової, більш радикальної і непримиренної опозиції. Адже в майбутньому відповідальність за події в країні т владі доведеться нести самій. Можливо, саме тому звинувачення, висунуті проти Тимошенко, поки ставляться до другорядних "гріхів" колишнього уряду. Можливо, коли в найближчому майбутньому доведеться пояснювати непривабливість житлової, пенсійної та трудової реформ, з'являться нові справи. Але це навряд чи вбереже "регіоналів" від появи сильної опозиції. І ніякі хитрощі тут не допоможуть.
У сусідній Росії, де вже давно немає лідера опозиції подібного до Тимошенко, а лідери, які стоять на чолі невдоволених, не мають і дещиці тієї популярності, яку має правлячий "тандем", ніякі новорічні свята не в силах перешкодити людям висловити свою незгоду з політикою влади. 31 грудня не стало винятком для тих, хто "пам'ятає про 31 статтю Конституції РФ". Мітингуючих не налякала можливість провести новорічну ніч у КПЗ. Причому, протестували не тільки в Москві, а й у Петербурзі - вотчині російського прем'єра Володимира Путіна. "Все стає гірше, гірше, гірше, безперспективніше, ще брехливіше, огидніше. Навіть руки опускаються, а все одно приходиш. Зі сльозами на очах ... Hе має ніякого новорічного настрою, ніякого. Гірка усмішка", - пояснювали протестуючі у Північній Пальмірі.
В іншій сусідній з України країні - Білорусі, де при владі перебуває беззмінний Олександр Лукашенко, підтримати людей, які потрапили до в'язниці за акції протесту проти його політики приходять і в новорічні свята. Хоча лідери опозиції, як і в Росії, в народі непопулярні. Причиною таких феноменів в РФ і Білорусі є, як не парадоксально, монополізація влади представниками однієї групи і витіснення з політичної арени інших груп. Після зникнення з політичної арени представників опозиції ділити відповідальність за події в країні Путіну і Лукашенку немає з ким. При тому, що результати їхньої політики досить часто дуже суперечливі. Підсумком стала поява нової, "атомізованої" опозиції, сильної якраз своєї децентралізацією: чи можна переслідувати лідера опозиції, якщо його немає? Арешти Нємцова з товаришами у РФ і Некляєва із соратниками в Білорусі тільки лише підігріли невдоволення людей урядовими діями. В Україні переслідування Тимошенко і Луценка не мали такого ефекту з однієї простої причини - влада була монополізована "регіоналами" порівняно недавно. Та й найбільш непопулярні реформи ще попереду. Так що знищуючи "опереткову" "бютівську" опозицію і розгортаючи в країні гоніння на незгодних зі своєю політикою, українська влада від появи радикальної опозиції себе не вбереже. Групи останньої вже починають формуватися. Зростає популярність нових марксистів, леівоанархістських ідей. А це означає, що в політичному відношенні 2011 рік буде вкрай цікавим.
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
