7017
Кіотський протокол по-українськи
— Казна та Політика
Часто зустрічаюся з нерозумінням моїх друзів, знайомих та співрозмовників основних плюсів Кіотського протоколу і системи торгівлі викидами...
Не буду тут розповідати елементарних речей про саме Кіотський протокол, скажу лише, що підписаний він був як додаток до фундаментальної конвенції ООН про захист клімату, для того, щоб попередити глобальне потепління, пов'язане з впливом людини на навколишнє середовище і сам Протокол встановлював можливість для ринкового регулювання такого попередження, в тому числі можливості отримання оплати в рахунок скорочення викидів парникових газів шляхом реалізації проектів спільного впровадження.
Всього існує 6 активних парникових газів, але основним газом, що впливає на парниковий ефект, вважається вуглекислий газ (СО2), який береться за умовну одиницю в Протоколі. Парниковий ефект спрощено можна уявити собі як нагрівання повітря в результаті проходження сонячного світла через повітря, де парникові гази розпорошені, і де вони відіграють роль якогось туману, що затримує сонячне світло і сприяє ефекту нагрівання.
Необхідно взяти до уваги, що кількість СО2 на Землі абсолютно стабільна. Іншими словами, його не стає більше чи менше, хоч що завгодно відбувається у світі. Але при цьому СО2 перебуває в декількох станах - в повітрі (у вигляді газу) і в інших субстанціях (рослини, які вбирають у себе СО2 в процесі росту, викопне паливо тощо), при цьому агресивним по відношенню до атмосфери є тільки газ, а все інше є абсолютно нейтральним. Але, якщо спалити викопне паливо або рослину, то вся кількість СО2, що знаходиться в них, вивільниться у вигляді газу, що вплине на загальну його кількість в атмосфері. Чим більше такого газу, тим більший парниковий ефект.
У попереднє сторіччя, та й зараз проходить активне знищення лісів і спалювання викопного палива, що сприяє процесу, описаному вище - вивільнення СО2 в атмосферу. При цьому зворотний процес відбувається значно повільніше і саме тому виникла необхідність в ефективному регулюванні ситуації. Найкращим при цьому є створення реально функціонуючого ринку, на якому сторони можуть укласти взаємовигідну угоду купівлі-продажу і стороні, що зменшує викиди на своїх виробництвах, може бути виплачена грошова компенсація за таке зменшення.
Купівля-продаж парникових газів найчастіше відбувається наступним чином:
1) Десь у розвиненій державі є підприємство, яке "притиснуто" місцевими законами "до нігтя" щодо свого "брудного" виробництва. У нього є кілька можливостей виходу із ситуації: дуже дорога - модернізувати виробництво або винести виробництво за межі країни + платити різні штрафи, чи дешева - купити квоту в аналогічного підприємства в країні, де такі квоти є (наприклад в Україні) або у самої такої країни. Такими покупцями дуже часто виступають професійні брокери, які купують "тут" за однією ціною, а потім продають "там" за ціною на порядок вище. До речі, такі брокери діють і у нас в Україні;
2) Продавець і покупець (зазначені вище) знаходять один одного і проводять переговори щодо можливості скорочення викидів парникових газів продавцем (внаслідок модернізації виробництва в рахунок інвестицій покупця - встановлення фільтрів або теплоуловлювачів) і перенесення утвореної квоти на рахунок покупця, який після цього може, наприклад, збільшити своє виробництво і забруднювати атмосферу на утворену квоту, або її продати третій стороні;
3) Сторони проводять відповідний аудит передбачуваного скорочення викидів (валідацію, верифікацію і т.п.);
4) Відбувається угода і з реєстру однієї країни викреслюється квота продавця і переноситься до реєстру іншої держави на рахунок покупця. При цьому відповідні грошові кошти переходять на рахунок продавця - підприємства чи країни.
Продаж парникових газів є порівняно новим, але досить ефективним ринком перерозподілу фінансових ресурсів, що впливає на залучення інвестицій для модернізації застарілих виробництв. Саме тому він і викликає зараз стійкий інтерес наших політиків та інших зацікавлених осіб.
За словами знайомих - колишніх і нинішніх співробітників Агентства екологічних інвестицій (державний регулятор продажу квот в Україні) зараз Україна продала лише незначну частину всієї своєї квоти СО2, при цьому в державі відсутнє загальне розуміння того, як відбувається такий продаж і що позитивного це може дати державі, що призвело до того, що регулювання ринку вже зараз стає дуже формалізованим і забюрократизованим і ці фактори створюють передумови для різних трактувань як серед чиновників, так і в пресі. Приміром, нещодавні розмови з приводу нецільового витрачання коштів, отриманих від операції з продажу квот Японії. Всі кошти від продажу надходять на один рахунок. Будь покупцями як японці, так і данці. Будь угода півроку тому чи вчора. Як при цьому можна визначити, що були витрачені саме ось ці гроші, які були оплачені таким ось покупцем?? Відповідь - дуже складно, якщо не неможливо!
На жаль, такою є нинішня ситуація, але будемо сподіватися, що склалася вона ненадовго і можновладці приділять належну увагу темі, такій важливій для нашої держави.
За матеріалами: FundMarket
Поділитися новиною
