3319
Підсумки 2010 року: Події в Україні
— Казна та Політика
Закінчення першого десятиліття нового століття для України виявилося знаковим. Визначальною подією-2010 стали президентські вибори. Як не старалась Юлія Тимошенко, але рік білого тигра для Віктора Януковича був вдалішим. З новим гарантом країна зажила в багато в чому по-новому. Що і позначилось на реаліях річного масштабу.
Тріумф року
У рейтингу визначних подій року результат президентських виборів залишається найважливішим. 7 лютого майже 12,5 мільйона українців вирішили, що з Віктора Януковича вийде найкращий лідер держави. Не зважаючи на спроби опозиції оскаржити результати, з 25 лютого в Україні править новий глава держави. І не помітити це було неможливо. Першою метою, яку поставила перед собою нова влада, було досягнення стабільності - в першу чергу, системи управління державою. Революції в цій галузі слідували одна за одною, а керівництво країни підкоряло "бастіон" за "бастіоном".
Помітний неозброєним оком процес стабілізації розпочався із формуванням правлячої коаліції "подушним" методом, що постфактум схвалив і Конституційний суд. Наступним кроком виявилося формування уряду, що відповідає потребам моменту і (багато в чому) президентським смакам. Пізніше подальша розстановка "правильних" людей у потрібних місцях продовжилась, торкнувшись всіх, підвладних новому керівництву країни "поверхів" вертикалі влади: від губернаторів до "силовиків". Внесли свою лепту у побудову нової країни й місцеві вибори. Незважаючи на те, що деякі регіони залишилися "неблагонадійними", а десь на "території" ПР відбулися прикрі казуси, на кшталт перемоги на виборах мера Запоріжжя кандидата від БЮТ, за підсумками волевиявлення правляча партія відчуває себе цілком упевнено. Але головний подарунок Банковій у 2010 році підніс КСУ.
Визнавши політреформу-2004 р. такою, що не відповідає Основному закону, судді забезпечили нашій державі квиток назад у минуле. І поки західні юристи акуратно коментували подію в стилі "Так зазвичай не робиться", Віктор Янукович обзавівся повноваженнями Леоніда Кучми, а парламент в умовах існування пропрезидентської більшості перетворився на орган, який виконує все більше декоративно-розважальну функцію.
Потім у грудні на Банковій згадали про обіцянку провести адміністративну реформу і швидко провели перший її етап, "перетрусивши" центральні органи влади. Новий рік Віктор Федорович зустрічає з оновленим (куди більше своїм, ніж коаліційним) урядом і з можливостями, які його попередникові були недоступні навіть до того, як політреформа набула чинності.
Курс року
Крім наведення ладу всередині країни, нова влада приділила увагу і перегляду зовнішньополітичного курсу. Центровим гаслом-2010 при бажанні можна назвати "Назад до багатовекторності". Ідеологічне напрацювання часів Леоніда Кучми нове керівництво країни використовує часто: і коли пояснює, чому продовжує товаришувати вз Європою, і коли законодавчо відмовляється від мрії про НАТО, замінюючи її дорогою серцям "регіоналів" позаблоковістю, і коли налагоджує відносини із Китаєм чи Венесуелою, а головне - коли доводиться коментувати різке потепління відносин з Росією.
Численні сеанси двосторонньої дружби мали цілком відчутні наслідки. Першою сенсацією стало квітневе підписання "Харківського пакту" - угоди, в рамках якої Україна сплатила знижку на "блакитне паливо" продовженням термінів перебування Чорноморського флоту РФ в Криму. Подальше братання двох країн пішло все більше з економічної лінії: уряди анонсували створення спільних підприємств у декількох ключових галузях, крім того саме Росія виграла умовний "атомний тендер", відтіснивши американців при визначенні постачальника більшої частини ядерного палива, а також будівельника заводу з його виробництва в Україні.
Дружба дружбою, але повністю здавати економічні інтереси нове керівництво країни все ж не поспішає. Серед непростих тем для двостороннього спілкування залишається майбутнє "Нафтогазпрому" й входження / невходження України до Митного союзу і Єдиного економічного простору. Але захищаючи насущні для себе позиції, такими "малозначимими" питаннями, як історія або мова, влади жертвує без тіні сумніву.
Реформи року
Крім стабільності, досягнення якої здійснилося майже, як по маслу, переможець президентських виборів і його команда пообіцяли країні ще і реформи. Тривалий час з виконанням цієї обітниці справи складалися не дуже благополучно. Не зважаючи на численні запевнення в тому, що зміни вже стартували, просто поки що це непомітно, з місця в кар'єр переконатися у визначеності намірів нової влади було важко. Довгий час єдиним істотним перетворенням залишалася реформа судової системи, в рамках якої, крім іншого, передбачалося зробити суддів незалежними, уточнити можливості Вищої ради юстиції, а ще створити Вищий спеціалізований суд з цивільних і кримінальних справ, поява якого суттєво зменшує повноваження Верховного суду України - того самого органу, вердиктом якого у 2004 році було призначено переголосування другого туру президентських виборів ...
З іншими реформами усе було не так блискуче: літня презентація податкового кодексу виявилася фальстартом, а про пенсійну "революцію" влада не ризикувала зайвий раз говорити. У сезоні осінь-зима ситуація змінилась. Спочатку Україна отримала-таки новий ПК, що вивів на площі дрібних і середніх підприємців. Несподівано масштабне обурення не пройшло дарма. Прислухавшись до невдоволених, податковий кодекс законодавці все ж підправили, правда, в питаннях "спрощенки" відкат назад був зроблений лише на кілька місяців. А на Банковій тим часом запустили-таки адміністративні перетворення.
Тепер на черзі комплект інших - трудовий, житловий, виборчий, митний, і знову - проблема пенсій та дефіциту ПФ. Свою реформаторську завзятість влада пояснює неможливістю і далі жити "по-старому". Але наслідки раптового прийняття Податкового кодексу підказують, що зовсім скидати з рахунків народ, мабуть, не варто.
Рокіровка року
Обіцяючи навести порядок у всій країні, нова влада з ентузіазмом взялась за діло. Зміни не оминули навіть столицю, якій в 2010 році місцеві вибори (за винятком райрад) по оновиться в 2008-у розкладом були невизначені. Почавши з умовляння Леоніда Черновецького та надання йому тримісячного терміну на виправлення скоєного, з часом Банкова і Кабмін зайнялися київською проблемою всерйоз. У червні столична влада була посилена міністром ЖКГ Олександром Поповим, який, ставши першим заступником Леоніда Черновецького, майже відразу почав виконувати обов'язки практично завжди відсутнього патрона. А далі операція "Взяття Києва" покотилась вже легко і невимушено.
Спочатку парламентарії на прохання своїх колег з Київради написали таку нову версію закону про столицю, яка дозволила, не чекаючи виборів з його потенційно неприємним для "регіоналів" результатом, підвести риску під існуванням районних рад - і з 31 жовтня "зайвої" владної сходинки вже не існує.
Потім, користуючись все тими ж уточненнями, президент, не мудруючи лукаво, призначив Олександра Попова головою КМДА. З одного боку, відсторонення представників "молодої команди", якими щільно цікавляться правоохоронці, пішла столиці на благо - оновлена влада щосили взялась за повернення розпроданої комунальної власності, робота над інфраструктурними проектами закипіла з новою силою ... З іншого - рокіровка залишила після себе смутний присмак недемократичності, та й про повноцінний розподіл обов'язків мера і глави Київміськдержадміністрації поки не йдеться - все визначається "на око"
Слідство року
Із "переїздом" на Банкову команди Віктора Януковича борці зі злочинністю не знають відпочинку. Протягом 2010-го Генпрокуратура прославилася відкриттям справ проти низки чиновників епохи Ющенка-Тимошенко: кримінальному переслідуванню піддалися як фігуранти знаменитої справи про газ, так і деякі "окремі" підозрювані у вчиненні корупційних діянь, на зразок екс-міністрів Богдана Данилишина та Юрія Луценка. Але, не зважаючи на те, що під кінець року Генпрокуратура всерйоз взялась за Юлію Тимошенко, головною слідчою подією 2010 року залишається передача до суду справи Гонгадзе.
Десятирічний ювілей найбільш резонансного зникнення в історії незалежної України слідчі зустріли у всеозброєнні - практично до пам'ятної дати були приурочені висновки про те, що замовником злочину міг бути нині покійний міністр внутрішніх справ Сергій Кравченко. Подібна версія і громадськістю, і частиною адвокатів була сприйнята як бажання слідства не виносити-таки сміття з хати, привертаючи увагу високопоставлених фігурантів. І все ж невдовзі було оголошено, що досудове слідство буде продовжено. Але осад все одно залишився ...
Указ року
Крісло глави держави в лютому 2010 року Віктор Ющенко залишив тихо і спокійно. Але зовсім уже без "лебединої пісні" третій президент незалежної України обійтися не зміг. Продемонструвавши у першому турі виборів невтішний результат - 5,45% голосів, правлячий останні тижні гарант зважився на крок, якого від нього давно очікували. До святкування чергового Дня соборності Віктор Андрійович підготував указ, що сколихнув всю країну, - про посмертне присвоєння звання Героя України Степану Бандері.
Незгодні скрізь висловлювали обурення, а ті, хто підтримує указ - поскаржилися на несвоєчасність рішення, мовляв, раніше треба було - хоча б до сторічного ювілею. Після цього президент вирішив не зупинятися на досягнутому і видав новий указ, яким бійці УПА визнавалися борцями за незалежність України. Оскільки правління Віктора Ющенка нестримно підходило до кінця, а президентство Віктора Януковича виглядало дуже реальним, від наступного голови держави з перших "постуказних" днів очікували анулювання неоднозначних документів. Але нові володарі країни пішли іншим, більш демократичним на перший погляд, шляхом. Право розібратися з героями (а разом із вшануванням Степана Бандери Віктору Ющенку згадали і рішення "на користь" Романа Шухевича) було делеговано судам. А останні приймали рішення вже у повній відповідності до вимог політчасу.
Зіткнення року
Протягом 2010 року українцям доводилося не тільки відстоювати на мітингах свої політичні, економічні чи соціогуманітарні права, а й виходити на боротьбу із системою. Одним з яскравих прикладів цього стала низка акцій проти міліцейського свавілля, головною вимогою яких було адекватне розслідування смерті студента Ігоря Індила в київському РВВС, яку самі правоохоронці пояснювали звичним "Упав - вбився". Але, можливо, найбільш запеклим зіткненням року виявилася боротьба екологічних активістів з муніципалітетом у Харкові.
Нагадаємо, причиною конфлікту став намір місцевої влади прокласти дорогу через парк імені Горького, який вилився майже у неконтрольовану вирубку дерев. Незгодні з такою ідеєю захисники природи "окопалися" в наметовому містечку, оголосивши акцію протесту. Але твердість намірів, співчуття значної частини громадськості, деяка допомога політиків і спроби в буквальному сенсі грудьми стати на захист насаджень не допомогли. Під чуйним наглядом невідомих у формі "муніципальної охорони" (і на тлі байдужості міліціонерів) проти захисників парку вийшли працівники з бензопилами і екскаватори, в результаті чого кілька людей потрапили до лікарні. Відстояти свої позиції харків'янам не вдалося, але все-таки гучний скандал привернув увагу до проблем першої столиці.
Трагедія року
Абсолютно благополучним життя в Україні назвати складно. І все ж час від часу в нашій країні відбуваються події, які змушують по-іншому поглянути на звичні "стандарти". Так, за підсумками 2010 року підвищеним інтересом почали користуватися правила перевезень пасажирів і залізничні переїзди.
Дванадцятого жовтня Україну потрясла наймасштабніша автокатастрофа з часів незалежності. На переїзді під Марганцем локомотив зіткнувся з автобусом, що віз 52 пасажирів. У результаті на місці загинули водій і 42 пасажири, ще двоє - померли вже після госпіталізації. Після цього преса дійшла висновку, що мова йде про найкривавіше ДТП в Європі за останні 5 років, а правоохоронці взялися розслідувати обставини трагедії. Головну провину практично відразу ж було покладено на водія: очевидці вказували на його дивну поведінку, автобусу "згадали" неприпустимо тоноване скло, і крім того слідство з'ясувало, що шофер працював з підробленою медичною довідкою. Але якими б не були причини конкретної катастрофи, трагедія привернула увагу до проблеми контролю над залізничними переїздами в цілому. Але її поки схильні вирішувати традиційним способом: обмежити, закрити, не пускати, а вже потім, думати як вирішувати - через що, наприклад, в Одеській області після закриття переїзду на залізниці, що перетинає одне з сіл, про звичного життя довелося забути всій окрузі.
Гра року
У 2010-му Україна до головних спортивних свят життя мала досить опосередковане відношення. Як відомо, Мундіаль обійшовся без українських футболістів, та й зимова Олімпіада великих успіхів основній команді не принесла. У результаті з Ванкувера спортсмени основної збірної так і не привезли жодної медалі - на відміну від вітчизняних параолімпійців, які посіли п'яте місце в загальному заліку. Але в зимових видах спорту України вже не перший рік слабка, а найбільш популярним видом спорту в нашій країні, судячи з усього, все-таки залишається футбол. Не порадувало багатьох знайомство з талісманами "Євро-2012", гучний скандал через можливий "договірняк" між "Металістом" і "Карпатами", далеко не завжди успішні виступи українських клубів за межами батьківщини ...
І все ж, 2010 рік закінчується для багатьох уболівальників приємно. Успіхи останнього володаря кубка УЄФА в Лізі чемпіонів у спортивній пресі часто називається проривом року. Зустріч з "Арсеналом", що завершилася рахунком 1:5 на користь англійців, пригальмувати підопічних Мірчі Луческу не змогла. Перемігши на початку грудня португальську "Брагу", донецький "Шахтар" завоював путівку в плей-офф - вперше у своїй історії.
Курйоз року
Протягом року дії влади не тільки служили невичерпним джерелом тем для міркувань, але і справно постачали народу приводи посміхнутися. Красномовство нових керівників держави і раніше встигло стати легендарним, а в 2010 році залишалося лише з'ясувати, що кумедніше: часті застереження і відкриття (переважно географічного характеру) президента або, наприклад, знаменитий прем'єрський неологізм "кровосісі".
Але одним з розтиражованих видовищ року, по всій видимості, залишиться короткий ролик, який продемонстрував усім бажаючим подробиці щільного знайомства глави держави з церемоніальним вінком. Відео прикрої випадковості - порив вітру зірвав покладену до Могили невідомого солдата "порцію" хвої і обрушив її на голову Віктора Януковича - миттєво почало бити рекорди популярності.
Не зважаючи на те, що на адресу телеканалів прозвучало прохання не ставити в ефір курйозний матеріал (і багато хто дослухався в мережі інтернет кілька YouTube-версій ролика в перші ж дні після події зібрали вражаючий урожай уваги, породивши цілий пласт відео- і графічних мініатюр, що пародіює пам'ятне зіткнення.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
