1221
Підсумки року: Україна в 2010 році
— Енергетика
За рік, що минув, Україна змінилась, мабуть, більше, ніж за всю президентську каденцію Віктора Ющенка. Влада енергійно закручує гайки, ігноруючи ремствування опозиціонерів, наближені до політичного Олімпу генерали бізнесу додають золота на еполетах своїх активів, а населення перебуває у вже звичній апатії, мало реагуючи на політичні розбірки.
Тріумфатор року
Віктор Янукович
Новий Президент швидко спростував прогнози деяких експертів, котрі думали, що він зосередиться виключно на приємному проведенні часу в резиденції "Межигір'я". Віктор Федорович зумів створити команду, що постійно ініціює перетворення, які в разі успішної реалізації здатні допомогти Україні надолужити відставання від держав Центральної Європи. Невдала реалізація реформ створить для Януковича проблеми з переобранням на другий строк. Саме тому 2010 рік став періодом серйозних змін у державній політиці.
Мабуть, головне з них – скасування політичної реформи (докладніше – нижче). Але повернення до Конституції в редакції 1996 року навряд чи мало б настільки значні наслідки, якби до цього влада не провела реформу судової системи. Для приборкування Феміди в президентську адміністрацію прийшов на роботу колишній керівник юридичного департаменту БЮТ Андрій Портнов. З його ініціативи, одягненої у форму законопроекту, роль Верховного Суду максимально нівельована, зате Вища рада юстиції помітно додала у вазі.
Цікаво, чим закінчиться адміністративна реформа, у ході якої деякі міністри виявились зниженими в посаді, а віце-прем'єри отримали в навантаження міністерські портфелі. Реформування влади - актуальне завдання, життєво важливе для розвитку країни. Чиновницький апарат занадто розрісся, і допомогти в цій ситуації може тільки радикальне скорочення штатів і підвищення якості роботи. Перше в намірах реформаторів заявлено, друге співгромадяни зможуть відчути на собі буквально найближчим часом.
Перебудова року
Скасування політичної реформи
Українцям буквально за кілька років пощастило побачити не тільки найбільш масштабний мирний протест сучасності на Майдані, а й пережити повернення в минуле одним вердиктом Конституційного Суду. Той 1 жовтня цього року оголосив нелегітимною (формальні підстави для цього були присутні) конституційну реформу, проголосовану в розпал політичної кризи в грудні 2004 року ледь не всім складом парламенту. Обурення опозиції було швидше формальним - не секрет, що і Віктор Ющенко, і Юлія Тимошенко в пору свого політичного розквіту намагалися відіграти назад стару Конституцію. Віктору Януковичу це вдалося, і він отримав повноваження масштабу Леоніда Кучми, витративши лише кілька тисяч євро. Такою була ціна телефонної розмови українського Президента з борта літака з головою Європарламенту Єжи Бузеком, якому Віктор Федорович розтлумачив сучасні конституційні реалії України. Гра коштувала свічок - глава держави тепер одноосібно впливає на формування уряду й усієї системи влади в країні, а у Верховної Ради зникла необхідність "гратися в коаліцію".
Угода року
Харківські угоди
Обіцяне Віктором Януковичем зближення з Росією виявилося дещо глибшим, ніж гадали навіть патріоти. Поки опозиція закликала не допустити здачі Москві газотранспортної системи, Віктор Федорович у Харкові домовився з Дмитром Медведєвим про цікавий обмін. В обмін на 100-доларову знижку на кожну тисячу кубометрів газу протягом 10 років український Президент погодився продовжити строк перебування Чорноморського флоту РФ у кримських портах до 2042 року. З військової точки зору кораблі й літаки ЧФ значення практично не мають, зате для задоволення імперського самолюбства Кремля цілком придатні. Та й економія на створенні нової бази флоту на Чорноморському узбережжі Росії досить істотна.
Харківські угоди, м'яко кажучи, сподобалися не всім, і ситуація погіршилась даною президентами один одному обіцянкою провести одночасну ратифікацію. 27 квітня увесь світ зміг переконатися, що Державна Дума так і не стала місцем для дискусій, зате Верховна Рада нагадувала поле бою. Парламентська президія була закидана яйцями, у сесійному залі підірвали кілька димових шашок, а президентські соратники з Партії регіонів кулаками проклали шлях для ратифікації нової декларації дружби між Україною й Росією. Хоча після підписання Харківських угод Янукович і Медведєв зустрічалися неодноразово, але це не вберегло нашу країну від шовіністичних випадів Володимира Путіна: той недавно заявив, що Росія виграла б Велику Вітчизняну війну й без допомоги України.
Проба сил
Місцеві вибори
Раніше намічені на весну 2010 вибори до місцевих органів влади відбулися тільки наприкінці жовтня. На той час у партії "Батьківщина" (блокам шлях до виборця законодавчо був закритий) на повний хід ішли внутрішні конфлікти, а Верховна Рада повернула на місцевому рівні змішану систему формування депутатського корпусу.
Ефект вийшов приголомшуючим: за винятком декількох областей на заході й у центрі країни, Партія регіонів усюди (включаючи Київську область) одержала право формувати обласні ради. У Криму, наприклад, "регіонали" практично повністю витіснили з місцевого парламенту комуністів. Заодно пройшла обкачування мажоритарна складова: у президентській адміністрації за підсумками виборів в облради склали "довгі списки" номінантів у мажоритарні округи на найближчі парламентські вибори. Не можна залишити без уваги й успіх ВО "Свобода", яке поступово стає партією загальнонаціонального масштабу.
Місцева кампанія дала зрозуміти, навіщо потрібні диванні партії: висунуті подібними політичними утвореннями кандидати в мери стали градоначальниками в добрій третині обласних центрів.
Шпагат року
Багатовекторність
Слід зазначити, що не тільки поліпшенням відносин з Росією жила українська дипломатія. Віктор Янукович, наприклад, знайшов шлях до серця лідера США Барака Обами, відмовившись від запасів високозбагаченого урану. Український Президент відвідав Китай, де високопоставлені представники нашої країни не були вже кілька років. Ейфорія від візиту була настільки сильною, що Україна ледь не проігнорувала вручення Нобелівської премії миру китайському дисидентові Лю Сюбао. Але головним досягненням Віктора Федоровича називають отримання Плану дій щодо досягнення безвізового режиму для громадян України з ЄС. Щоправда, його реалізація передбачає чимало складнощів і публічні майстер-класи з основ демократії, однак керівництво України вирішило й далі опускатися на зовнішньополітичний шпагат.
Трансформація року
Верховна Рада
Жалюгідним і сумним видовищем, як говорив Ослик Іа з казки про Вінні Пуха, став у році, що минає, український парламент. Законодавці, обрані за партійними списками, після зміни хазяїна в президентському кабінеті відчули свободу від партійних вождів, але перед Януковичем завмирають, немов пустотливі бандерлоги перед удавом Каа. Третина "прекрасної команди" фракції БЮТ вибрала можливість співробітництва із владою. Фракція НУ-НС давно перестала існувати як повноцінна одиниця політичного життя. У Верховній Раді пролилась кров народних обранців, і далеко не факт, що їхні колеги, які їх побили, понесуть заслужене покарання. Парламент поступово перетворюється з політичного майданчика для дискусій і компромісів у машину для голосування, якій пообіцяли продовження строку експлуатації до осені 2012 року.
Аутсайдер року
Володимир Литвин
Хоча спікер Верховної Ради продовжує хорохоритись, його політичне піке стало очевидним не тільки для експертів. Останньою ефектною дією Володимира Михайловича було ридання в мамин рушник на партійному з'їзді, що висував його в президенти. Після цього Литвин був більше стурбований збереженням себе в парламентській президії. Ні відібрані без сантиментів повноваження Верховної Ради, ні відсторонення від фінансових потоків представників Блоку Литвина, ні "диригування" "більшовиками" у виконанні Михайла Чечетова не змусили Володимира Литвина втратити самовладання в прагненні зберегти спікерське крісло. Сьогодні голова Верховної Ради ратує за мажоритарку, що змушує припустити (з огляду на рейтинги Народної партії) підготовку ним запасного аеродрому на 2012 рік.
Невдаха року
Юлія Тимошенко
Найбільш активний і гламурний політик України більше не демонструє журналістам "допрівський кошик" із багажника свого лімузина. Можливо, боїться наврочити – Юлію Тимошенко взято на підписку про невиїзд. Екс-прем'єру інкримінують незаконне використання коштів, отриманих Україною в рамках Кіотського протоколу. Лідер "Батькивщини" може серйозно пошкодувати про те, що не мала "плану Б" на випадок поразки в президентських перегонах. Протистояти економічній кризі й більшій частині українського політикуму Юлія Тимошенко так і не змогла.
Понад півроку після поразки на президентських виборах і розставання із портфелем прем'єра Тимошенко намагалась отямитись. Для веденої нею партії "Батьківщина" така пасивність лідера мала важкі, можливо, фатальні наслідки. Складається враження, що більшість вірних союзників Юлії Володимирівни сьогодні перебувають у Європі, звідки закликають не допустити переслідувань опозиції. Тим часом українська влада діє Тимошенко на нерви, обмежує їй свободу маневру й намагається витіснити екс-прем'єра на узбіччя політичного процесу.
Тенденція року
Полювання на колишніх міністрів
Фраза іспанського диктатора Франсіско Франко "Друзям – все, ворогам – закон" у нинішній Україні реалізується показово. Ще ніколи після зміни влади стільки колишніх членів уряди не перебували в полі зору правоохоронців. На команду Тимошенко соратники Януковича в правоохоронних органах приміряють смугасте вбрання небезпечних злочинців. Хоча сама Юлія Володимирівна, її права рука Олександр Турчинов і екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко поки залишаються на волі, ніхто не дасть гарантію, що їх не чекає дегустація тюремної баланди. Не менш як десяток високопоставлених чиновників уряду Тимошенко перебувають за ґратами або в розшуку, екс-міністр економіки Богдан Данилишин, наприклад, у чеській в'язниці очікує рішення про екстрадицію. З огляду на те, що все в житті минуще, виникає суто спортивний інтерес: що станеться з нинішніми представниками влади, коли їх замінять біля державного штурвала політичні опоненти?
Протест року
Майдан-2
Прийняття Податкового кодексу, що передбачає врізання спрощеної системи оподаткування й розширення повноважень податкової служби, викликало першу спробу масштабного опору новій владі. Національна буржуазія намагалася не тільки відстояти свої права й вистояти під тиском влади та спокусами опозиційних політиків взяти акцію під свій захист. Підприємцям лише частково вдалося домогтися задоволення своїх вимог через два тижні стояння на Майдані, Віктор Янукович залишився весь у білому й неначебто поряд із народом, а влада одержала серйозний урок напередодні розгляду Трудового й Житлового кодексів. Їй доведеться або навчитися вести роз'яснювальну роботу, або вживати поліцейських заходів за білоруським зразком. Та й фіскальні норми в частині "спрощенки", цілком ймовірно, ще будуть допрацьовуватися.
Завершення року
Напіврозпад опозиції
Прагнучи довести своє право на лідерство в протистоянні з Віктором Януковичем, Юлія Тимошенко отримала зворотний ефект. У її політичній свиті замигтіли обличчя тих, хто 5-6 років тому, захоплено розкривши рота, вслухався у слова Віктора Ющенка. Але очолити опозицію в цілому лідер "Батьківщини" так і не змогла. Проти цього повстали і головний "фронтовик" країни Арсеній Яценюк, і "вільний радикал" Олег Тягнибок, і новий лідер "Нашої України", який зовні нагадує молодого Ющенка, Валентин Наливайченко. Політичні партії, котрі стали після перемоги Януковича опозиційними, розпещені перебуванням у владі, переживають результат "грошових мішків", дезертирство місцевих активістів, втрату медійних ресурсів. Сила опонентів влади має полягати у креативності й здатності до діалогу, а не в гучності голосу, але це правило поки не спрацьовує.
Надія року
Аверс Одеса-Броди
Уперше після початку експлуатації нафтопроводом Одеса-Броди було прокачано нафту в аверсному напрямку. Слід сказати, що зміни, які відбулися, - не тільки результат активізації зовнішньої політики Києва й зацікавленості Білорусі в альтернативних російським джерелах "чорного золота", але й свідчення втрати інтересу російської "Транснафти" до використання української труби. Поряд з українською ГТС нафтопровід може виступити як енергетична двустволка, звичайно, якщо керівництво країни зможе ефективно використовувати транзитний потенціал України.
Несвобода року
Проблеми зі ЗМІ
Зміна хазяїна президентського кабінету серйозно вплинула на інформаційний простір країни. Якщо під час президентства Ющенка журналісти знали, що можливо все, то із приходом Януковича стало зрозуміло, що буває всяке. Більшість телевізійних каналів беззаперечно лояльні до влади, яка перестала бути двоголовою, а ті, хто зберіг опозиційні настрої, переживають проблеми з ліцензіями на мовлення.
Прагнення журналістів протестувати шляхом проведення акції "Стоп цензура!" не тільки не знайшло на Банковій розуміння - там вирішили краще зробити вигляд, що нічого особливого в українських медіа не відбувається. Аналогічним чином влада реагує на стурбованість українською свободою ЗМІ, яку регулярно виражають західні політики та громадські організації.
При цьому в році, що минає, нові масштабні проекти з'являються тільки в розважальній сфері, а основні політичні ток-шоу ведуть "варяги", а не українські журналісти. Проблемою опозиції можна назвати й той факт, що її медіа-прихильники найчастіше впиваються власним критичним ставленням до влади, ігноруючи необхідність пропозиції конструктивних ідей. У підсумку українці поступово йдуть від "зомбоящиків" у інтернет, до якого руки влади поки не дійшли.
Спецоперація року
Витіснення Черновецького із КМДА
Янукович облагодіяв столичних жителів у "донецькій" манері. Команду Леоніда Черновецького витіснили із Хрещатика, хоча обвинувачень у зловживаннях владою цим молодим і заповзятливим людям правоохоронці пред'являти не квапляться. Новим головою КМДА завдяки зміні законодавства й піврічному стажуванню в управлінні мегаполісом став Олександр Попов - колишній мер малюсінького Комсомольська й міністр ЖКГ в уряді Азарова. Олександр Павлович браво завершує київські довгобуди завдяки відновленому фінансуванню й виразно готується до виборів мера в 2012 році. Леонід Чернівецький, який зберіг за собою посаду міського голови, перебуває за межами країни. Злі язики не виключають, що Леонід Михайлович полетів навіть іще далі.
За матеріалами: Українські Новини
Поділитися новиною
