4885
Догрались до ручки
Півтора роки тому в Україні офіційно скасували ігровий бізнес як вид діяльності. Формальним приводом до суворого рішення стала сумна історія пожежі в одному з ігрових салонів Дніпропетровська. Глибину тієї трагедії ніхто і ніколи не применшував, а от цінність державного рішення - одним махом (а точніше розчерком пера і натисканням кнопки для голосування) розрубати заплутаний вузол ігрових проблем в країні - до цих пір викликає запеклі суперечки.
Їх учасниками все частіше стають переважно державні люди - чиновники, народні депутати, керівники стратегічних напрямків розвитку тієї чи іншої галузі. Не дивно: домогтися повного скасування азартної справи не вдалося. Гра, як і передбачали експерти, просто пішла у підпілля, яке неможливо проконтролювати ні фіскальними, ні адміністративними методами. Кому від цього стало легше і спокійніше?
Ті ж граблі
"Те, що забороняється, потім з'являється у викривленій формі ... Я знаю кілька компаній, які свого часу приносили державі більше мільярда гривень податків від цього бізнесу. Сьогодні все приховано. Бізнес виводять - хто до Росії, хто в Грузію , а хто і відновитися зміг ... Але - без ліцензій, без законодавчих норм ", - висловила своє обурення у Інтерв'ю ІМК екс-керівник Держкомпідприємництва Олександра Кужель.
Ситуація з ігровим бізнесом в його нинішньому вигляді і дійсно багато в чому нагадує наслідки улюбленої національної забави, коли замість того, щоб обрізати нігті, починають рубати пальці. Але що дивно: страждають не тільки і, як з'ясовується, не стільки любителі і провайдери тепер вже "тіньового" азарту. Легальній грі місця у країні немає, а нелегальній - будь ласка. Вийдіть зі будинку і напевно метрів через 100-200 підійдете до так званого "інтернет-клубу" або "покер-клубу", вивіска якого вразить великою кількістю вогнів, монет та окличних словосполучень.
Принцип організації таких закладів нічим не відрізняється від "метро-джекпот", які свого часу "розплодилися" у країні. Хіба що замість ігрових автоматів стоять тепер комп'ютерні монітори. В іншому ж все як і було: приходиш, купуєш "фішки" і поступово спускаєш свій "бюджет" за принципом "ну цього разу мені точно пощастить". Таланить, природно, одиницям, які з радісним виглядом забирають виграш і одразу (а як інакше?) його і "просаджують". Грай - не хочу! Програвай що завгодно - аж до квартир, машин, а то й власних дружин. Ніхто й слова не скаже, тому що азартних ігор в нашій країні - немає. Такий ось віртуально-реальний парадокс.
Між тим, сама схема гри - в корені протизаконна. По-перше, в обігу - готівкові гроші, по-друге, комп'ютери, як правило, не з'єднані із зовнішнім сервером, який регулярно тестується на предмет безпеки і чесності гри. А по-третє, до 80% доходу таких закладів (нагадаю - суцільно "готівкового, не піддається ні обліку, ні контролю) залишається в кишені хазяїна, який, у разі якщо і витрачається на щось, то тільки на придбання додаткових комп'ютерів і на мізерну зарплату співробітникам ігрових залів.
Скільки заробляють інтернет-клуби - природно, велика таємниця. Але якщо врахувати, що вони не бувають ніколи порожніми, а кожен гравець залишає там не менше 20-50 гривень, то загальна сума виходить більш ніж пристойною. У відкритому доступі існує цифра в кілька мільярдів гривень. Неврахованих, не оподатковуваних податками і вже переведених у готівку! Ну хіба не казка? Навіщо такому бізнесу "легалізація"? Йому простіше і вигідніше сидіти в тіні і в забороні. "Трапилося те, про що попереджали експерти", - поділилася своєю точкою зору на проблему народний депутат Олена Бондаренко. - "Частина бізнесу просто пішла у тінь. Не дивно, що це стало вигідно тіньовикам".
Вигідно це і не чистим на руку правоохоронців, які, по-хорошому, мали б відстоювати інтереси громадян і припиняти "тіньової" азарт.
Генеральний прокурор Віктор Пшонка, представляючи днями нового прокурора Київської області, прямо заявив про те, що йому відомі факти так званого "кришування" ігрового бізнесу. "Ігровий бізнес пішов у підпілля і процвітає, а правоохоронні органи його іноді ще й "кришують"... Я зобов'язав провести комплексні перевірки по всій Україні і до кінця року вирішити проблему", - підкреслив Генпрокурор і нагадав про те, що два прокурори вже поплатилися мундирами саме за "підтримку" незаконних азартних ігор.
Але це, що називається, кадрові втрати. Чи варто говорити, що прямі втрати держави від введення заборони на гру виявилися такими ж значними, як і, власне, тіньовий ігровий обіг? Щорічно скарбниця втрачає до мільярда гривень лише за відсутність плати за ліцензії та патенти на ігровий бізнес. Іншими словами, одними лише дозвільними процедурами можна було б суттєво доповнювати дохідну частину бюджетів усіх рівнів. І хоча екс-заступник міністра фінансів Тетяна Єфименко стверджувала, що в рамках загального доходу держбюджету "ігровий" мільярд погоди, звичайно, не робить, відмовлятися від цієї суми, як визнає чиновник, було б неправильно.
Та й як же відмовитися, якщо в країні і так кожна копійка на рахунку. Один мільярд гривень - сума порівнянна з необхідним мінімумом, який щорічно спрямовується на реалізацію соціальних програм чорнобильців, або на закупівлю життєво важливих препаратів для онкохворих. А скільки дітей, що очікують дорогих операцій, можна було б відправити на лікування за кордон або надати допомогу в Україну за бюджетний рахунок? Для порівняння: держава виділяє на спеціалізоване дитяче лікування "всього" 30 млн грн на рік. Є різниця: 30 мільйонів, які і без того з перебоями доходять до адресата, і один мільярд, який держава може отримувати, так би мовити, "не перенапружуючись" і відразу направляти його на соціальні потреби?
Але це не єдиний "соціальний" аспект проблеми. "Тіньові" ігри з деяких пір обслуговують такі ж "тіньові" круп'є і вже згадані працівники напівпідпільних ігрових залів. По-перше, заборона ігрового бізнесу залишила без роботи, за найскромнішими підрахунками, не менше 50 тисяч осіб. Сьогодні ці люди в більшості повернулися на свої робочі місця, ось тільки без належного оформлення трудових відносин, а значить - без будь-яких соціальних гарантій і обов'язків. Кому потрібне це "приховане" безробіття? І все тим самим "тіньовикам", які працюють за тіньовими правилами.
Однак і це ще не все. Повна безконтрольність - чи то в питаннях фінансового обігу, або працевлаштування - породжує фактичну вседозволеність у використанні одержуваних доходів. Якщо "тіньову" гру не можна проконтролювати, значить, не можна і визначити, куди направляються "тіньові" гроші. А варіантів - маса. Від несанкціонованих і тривалих акцій протесту всілякої спрямованості, виборчих кампаній, до тероризму і явного криміналу. Хто, наприклад, гарантує, що юнак, який програвся до нитки, не погодиться постояти на Майдані "за чергове праве діло" або, що особливо страшно, вчинити злочин в обмін на ігрову "дозу"?
До чого ж ми прийшли за допомогою формальних заборон? Викорінювали ігрове зло, викорінювали, а породили, значить, зло ще більше: до власне грошових потоків, які нікуди не зникли, додалася непередбачуваність їх цілей і напрямів. Ось він - підсумок політичного популізму в окремо взятій вкрай специфічній галузі!
"Політиків у свій час поставили в умови, коли голосувати проти заборони цього бізнесу означало підтримати вселенське зло", - розповіла ІМК народний депутат Олена Бондаренко. У свою чергу її колега Валерій Бондик не приховував, що за заборону не голосував. "Закон про заборону ігрового бізнесу був політичним вимогою на той момент Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, яка просто загравала з виборцем", - зазначив парламентар.
Вихід є?
Сьогодні залишати неврегульованою проблему ігрового бізнесу також небезпечно, як не помічати ракову пухлину, яка зароджується у хворого, вважаючи, що хвороба сама собою "розсмокчеться". Не розсмокчеться! Разом з тим, на ранніх стадіях її можна вилікувати - за допомогою вчасно прописаної терапії.
У випадку з ігровим бізнесом такою терапією є закон (або кілька законів), що регулюють галузь як таку. Дискусія про те, яким повинен бути документ, вже вийшла на рівень експертів і чиновників високого рангу. І хоча аналіз пропонованих ініціатив - тема окремої розмови і окремого матеріалу, сам факт висвітлення проблеми і пошуку рішень вже вселяє певний оптимізм. Оптимізм та надію на те, що гру, яку визнають об'єктивним злом і пороком, заведуть у цивілізоване русло, а фінансовий "куш" стануть зривати не тільки азартних справ майстри, а й державі якийсь додатковий дохід буде тільки до речі.
За матеріалами: ИнтерМедиа Консалтинг
Поділитися новиною
