668
Суди звели до потрібних людей
— Казна та Політика
Сьогодні відбудеться чергове засідання Вищої ради юстиції (ВРЮ), на якому будуть призначені нові голови судів та їх заступники. Від самого засідання навряд чи варто чекати чогось особливого - погляду громадськості там, швидше за все, буде доступне тільки спостереження за церемоніальним закріпленням вже прийнятих рішень. Однак для розуміння ситуації набагато важливіше бачити кулуарні течії, які красномовно свідчать про те, про що представники чинної влади говорити категорично відмовляються.
По-перше, цінність посад голів судів та їх заступників зовсім не зменшилася - за ці крісла часом ведеться досить кровопролитна боротьба, помітна, правда, тільки досвідченому спостерігачеві. За таких обставин, швидше за все, в силі залишається і міф про те, що голова суду - цар і бог у своєму відомстві.
По-друге, відповідна процедура в законі про судоустрій та статус суддів виписана настільки розмито, що дозволяє сконцентрувати фактичне прийняття рішень з майбутнім керівникам судів в руках украй вузького кола людей. Нагадаємо, що сьогодні голови судів та їхні заступники призначаються у ВРЮ - за поданням ради суддів відповідної судової вертикалі. Всі ці ради вже встигли зарекомендувати себе як своєрідні придатки відповідних вищих судів - Вищого госпсуду (ВГСУ), Вищого адмінсуду (ВАСУ) та Вищого спецсуду у кримінальних та цивільних справах (ВССКЦС). Але при цьому ключові для судів юристи нової влади представлені у ВРЮ - міністр юстиції Олександр Лавринович, голова комітету Ради з правосуддя Сергій Ківалов, заступник глави Адміністрації президента Андрій Портнов і голова ВРЮ Володимир Колесниченко. Чи співставна важливість їхніх голосів із голосами інших членів - тут вже нехай розбираються самі члени ВРЮ.
По-третє, все ще залишається без чіткої відповіді питання: навіщо взагалі потрібна така концентрація найважливіших для судів повноважень в руках вузького кола людей? Всі представники влади категорично спростовують свою матеріальну або іншу зацікавленість у тому, що відбувається, і, природно, немає ніякого приводу їм не вірити.
Згадані тенденції мали місце і на останньому засіданні Ради суддів загальних судів (РСЗС). Перше, що впало в очі, - кандидати на керівні посади з'являлися ніби з нізвідки. Коли члени РСЗС намагалися для себе прояснити це питання, то з'ясовувалося, що збори суддів відповідних судів за даними кандидатам не проводилися. А майбутні керівники даних судів як би мало не за своєю ініціативою подали необхідні документи до РСЗС. Так було у випадку із потенційним головою Апеляційного суду (АС) Чернігівської області Садиг Рзой огли Тагієвим, якого 15 листопада ц.р. до даного суду перевели з АС Луганської області. Раніше АС Луганській області очолював нинішній голова ВССКЦС Леонід Фесенко. При цьому пан Тагієв зміг лише повідомити, що неформально поспілкувався з деякими суддями АС Чернігівської області, і вони ніби як не були проти його кандидатури.
Точно про такі ж неформальні бесіди із суддями говорив і Сергій Букрій, який отримав рекомендацію РСЗС на посаду голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області. При цьому пан Букрій настільки старанно вносив ясність, чому попередній голова не претендує на цю посаду, що в підсумку це так і залишилося загадкою.
Судді ВССКЦС, екс-судді Верховного суду Миколі Пшонці члени РСЗС, здається, і зовсім боялись ставити провокаційні запитання. Таким чином, брат нинішнього генпрокурора Віктора Пшонки теж отримав заповітну рекомендацію на посаду заступника голови ВССКЦС. До речі, це цілком може бути не останнім його просуванням по кар'єрних сходах - в нинішніх умовах він при нагоді цілком здатен поборотися і за головне крісло цього суду.
І все було б добре, якби самі члени РСЗС не обговорювали між собою цікаві історії з кандидатами на керівні посади в судах. Зокрема, на останнє засідання цього органу прибув суддя, який представився як кандидат на посаду голови в цьому суді. Члени РСЗС перевірили - його ніхто не висував і не підтримував, а подав документи він за власною ініціативою. У зв'язку з цим вкрай цікавим і проблемним залишається питання: як члени Ради розрізняють одних кандидатів, яких ніхто не висував, від інших кандидатів, яких теж ніхто не висував? Але хто ж про це чесно розкаже.
Таким чином, всі незручні ширми демократичності і відкритості відбувається в судах, створювані чинною владою, не витримують ніякої критики. Все це відбувається тому, що провідні юристи Партії регіонів надто завзято переслідують свої інтереси - на шкоду якісному маскуванню. Але тим самим вони самі собі риють яму - Європа і США цілком можуть показати, на що вони здатні в ім'я захисту демократії та прозорих принципів побудови влади.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
