2936
Штрафний сон
— Кредит&Депозит
На минулому тижні ДПАУ підбила підсумки розгляду судами справ про визнання боржників банкрутами, що проходило за участю органів державної податкової служби протягом десяти місяців поточного року.
Статистика
Виявилося, що за 10 місяців податківці подали до судів 4862 заяви про визнання боржників банкрутами, загальна сума вимог по яких склала 4,61 млрд грн., що, до речі, майже відповідає показникам аналогічного періоду минулого року (4921 заява на 4,68 млрд грн.).
Головною причиною звернень стала відсутність платників за місцезнаходженням (3289 заяв на 2,06 млрд грн.). Заяв з кредиторськими вимогами (заборгованість, що перевищує 300 мінімальних зарплат) було подано 1355 на 1,93 млрд грн. При цьому регіональний розподіл поданих податківцями заяв виглядає досить несподівано.
Втім, в матеріальному вираженні все більш передбачено: київські та донецькі податківці забезпечили майже половину пред'явлених претензій.
З урахуванням заяв, поданих податківцями до судів у минулі роки, в судових органах розглядалися 12,1 тис. справ описуваної категорії на 13,15 млрд грн.
При цьому банкрутами були визнані 4664 боржники, загальний борг яких склав 4,45 млрд грн., а до бюджету надійшло 65,8 млн грн. Та й то в основному завдяки закриттю 72 справ на 2,6 млн грн. у зв'язку з самостійним виконанням боржниками зобов'язань та ще 36 справ на 73,3 млн грн. у зв'язку з укладенням мирових угод.
Списано ж було 2,16 млрд грн. Значним виявилася і кількість припинених проваджень - по 2683 справах на 3,48 млрд грн. Головним чином, треба думати, справи закривалися у зв'язку з тим, що податківцям не вдавалося довести обґрунтованість претензій.
Мораторій
У ДПАУ відзначають, що актуальним залишається питання про правомірність нарахування податкових зобов'язань, пені та застосування штрафних санкцій в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Бажання податківців штрафувати банкрутів справді не нове і проявлялося при різних керівниках цього відомства.
Однак на їхньому шляху незмінно ставав Закон №2343 від 14.05.92 р. "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і саме тому дивно, що дана проблема знову спливла.
Як виявилося, в ДПАУ досі (!) немає єдиного підходу до застосування штрафів та донарахування податкових зобов'язань під час дії мораторію. Можливо, це пояснюється тим, що до квітня поточного року продовжувало діяти, м'яко кажучи, сумнівне, з точки зору Закону №2343, роз'яснення ДПАУ, викладене в листі №10902/7/23-1117 від 02.06.05 р.
Автори цього листа свого часу без будь-якої аргументації зробили висновок, що "в період мораторію пеня і штраф за порушення термінів сплати погоджених сум податкових зобов'язань... не застосовуються", а ось всі "інші штрафні санкції, передбачені Законом "Про порядок погашення..." у період дії мораторію застосовуються на загальних підставах".
Проте наказ №210 від 01.04.10 р., яким цей лист було відкликано, вийшов вже понад півроку тому і на нього можна було якось відреагувати. Проблема, щоправда, в тому, що наказ №210 не запропонував ніякого тлумачення порядку застосування штрафів до банкрутів.
Проте вже майже рік існує думка Верховного Суду України (ВСУ) з цього приводу. Зокрема, висловлено її в постанові ВСУ №15 від 18.12.09 р. "Про судову практику у справах про банкрутство".
Відповідно до постанови мораторій регулює правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з нездатністю першої виконати зобов'язання після настання терміну їх виконання.
Після порушення справи про банкрутство підприємницька діяльність боржника не припиняється, у зв'язку з чим у нього виникають права і обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.
Тобто введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання, так і податкові зобов'язання, що виникли до, а виявлені після порушення провадження. Тут, до речі, позиції ДПАУ і ВСУ збіглися.
У той же час ВСУ не погодився з позицією ДПАУ щодо можливості нарахування пені або штрафів, визнавши, що під час дії мораторію до боржників не можуть застосовуватися жодні санкції. Про це, до речі, чітко сказано у згаданій постанові ВСУ №15 від 18.12.09 р.
Однак у ДПАУ не шукають легких шляхів, і допомагає податківцям у цьому "послідовність" ВСУ. Спираючись на одне з рішень ВСУ (від 04.02.10 р. у справі №36/195), в ДПАУ дійшли до висновку, що штрафи під час мораторію накладатися все ж таки можуть.
Але тільки "на ті грошові зобов'язання, термін виконання яких настав до дня введення мораторію". Мабуть, тепер судові спори зосередяться навколо цього питання.
"Фіктивне" банкрутство
Автори аналізу також звернули увагу на використання несумлінними платниками податків ст.51 "Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, який ліквідується власником" і ст.52 "Особливості банкрутства відсутнього боржника" Закону №2343 з метою ухилення від сплати податків.
Треба сказати, що цей інструмент, відомий як "фіктивне банкрутство", насправді досить поширений. Його суть полягає в штучному банкрутстві боржників без участі у справі органів ДПС.
У ДПАУ вважають, що при ліквідації підприємства по ст.51 обов'язковим є повідомлення податкового органу про це. І відзначають, що хоча "деякі господарські суди в окремих регіонах не підтримують вищевказану позицію органів ДПС, аналіз судової практики 2008-2010 рр.. свідчить, що практика розгляду справ зазначеної категорії ВГСУ та ВСУ склалася на користь органів ДПС".
У зв'язку з чим касаційні інстанції задовольняють скарги органів ДПС. Як приклад наведено "свіже" рішення Вищого господарського суду України - постанова від 17.08.10 р. у справі №Б-27/05-10.
Як один з аргументів на користь задоволення скарги податківців у постанові значився і факт неповідомлення органу ДПС про початок процедури ліквідації підприємства за ст.51 Закону №2343.
Аналогічним чином повідомляти податківців необхідно і при ліквідації за ст.52. Тим більше, що частина 5 цієї статті визначає, що ліквідатор зобов'язаний письмово повідомити всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника про процедуру ліквідації.
Безспірність
Крім того, автори аналізу помітили, що, згідно з усталеною практикою, суди перед порушенням справи про банкрутство вимагають надання доказів безспірності боргу від ініціюючого кредитора. А вимоги інших кредиторів можуть бути як безперечними, так і спірними, але в будь-якому випадку повинні підтверджуватися доказами.
Це, у свою чергу, означає, що ДПІ може звертатися з грошовими вимогами при наявності не лише податкового боргу у платника, але і доказів, що такий борг повинен бути.
Краще й пізніше
ДПАУ надумала привести форму та порядок ведення Реєстру податкових накладних у відповідність із Законом
про ПДВ якраз тоді, коли вони знову застарівають.
На минулому тижні на офіційному сайті ДПАУ було оприлюднено проект наказу "Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.06.05 р. №244". Нагадаємо: наказом №244 у 2005 р. були затверджені:
- форма Реєстру отриманих та виданих податкових накладних;
- Порядок ведення Реєстру отриманих та виданих податкових накладних.
Тепер у ДПАУ вирішили форму Реєстру викласти в новій редакції, а до Порядку внести зміни.
Зрозуміло, рішення це було прийнято не спонтанно. Але якщо хтось думає, що воно пов'язане з прийняттям 18 листопада Податкового кодексу і виконанням даного за день до цього прем'єр-міністром Миколою Азаровим доручення Мінфіну та ДПАУ про розробку відповідної "нормативки", то це зовсім не так.
Ні, ігнорувати доручення прем'єра у ДПАУ не стали. Навпаки, вже 19 листопада управління координації нормотворчої роботи та взаємодії з органами державної влади ДПАУ розповсюдило службову записку №841/11-0118 "Про забезпечення підготовки проектів нормативно-правових актів", в якій попросило колег з інших підрозділів відомства до 24 листопада надати "перелік проектів нормативно-правових актів (рішень Кабінету міністрів, наказів ДПАУ), які необхідно розробити або в які потрібно внести зміни "у зв'язку з прийняттям Кодексу.
Зміни до наказу №244 підготовлені у зв'язку з прийняттям... Закону №2275 від 20.05.10 р.! Подібна оперативність податківців дає чітке уявлення про те, як будуть проводитися підготовка і прийняття нормативно-правових актів під Податковий кодекс і коли можна розраховувати на їх появу.
Що ж стосується змін, що вносяться, то в новій формі Реєстру має з'явитися вказівка, що він подається разом з декларацією з ПДВ, а також відмітка, з якою саме декларацією Реєстр подається, та інші подібні доповнення.
Два головні розділи Реєстру ("Отримані податкові накладні" і "Видані податкові накладні") повинні залишитися майже без змін - хіба що слова і позиції "звітний місяць" і "звітний квартал" замінять словами і позиціями "звітний період".
Крім того, в Реєстрі мають з'явитися підписи відповідальних осіб платника і місце для печатки, які засвідчують факт і дату подання Реєстру в ДПІ.
Зміни у Порядку ведення Реєстру передбачають, що платники ПДВ будуть складати окремі реєстри виданих і отриманих податкових накладних для наступних видів діяльності:
- сільгосппідприємства, які застосовують спецрежим оподаткування у сфері сільського і лісового господарства та рибальства згідно ст.81 Закону про ПДВ;
- сільгосппідприємства, які відповідають вимогам ст.81 Закону, але не обрали спецрежим і реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молокопродукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах;
- переробні підприємства, які, згідно з п.11.21 Закону, направляють ПДВ для виплати дотацій сільгоспвиробникам за продані ними м'ясо і молоко.
На відміну від нинішньої ситуації, коли Реєстр за бажанням платника може вестися у паперовій чи електронній формі, зміни передбачають обов'язкове його ведення в електронній формі, яка, за бажанням платника, може доповнюватися паперовою.
Подавати Реєстр в ДПІ теж потрібно буде в електронному вигляді: на магнітному носії або з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку (втім, по факту це вже робиться).
Залишається додати, що до моменту затвердження наказу і реєстрації його в Мін'юсті він цілком може застаріти через набрання чинності Податкового кодексу, що, мабуть, стане своєрідним супердосягненням ДПАУ у нормотворчій роботі.
Але навіть якщо процедуру вдасться неймовірно прискорити, то дія змін ніяк не повинна тривати довше одного-двох тижнів. Втім, "не повинна тривати" не означає "не буде продовжена".
Олександр Марков
- сільгосппідприємства, які застосовують спецрежим оподаткування у сфері сільського і лісового господарства та рибальства згідно ст.81 Закону про ПДВ;
- сільгосппідприємства, які відповідають вимогам ст.81 Закону, але не обрали спецрежим і реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молокопродукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах;
- переробні підприємства, які, згідно з п.11.21 Закону, направляють ПДВ для виплати дотацій сільгоспвиробникам за продані ними м'ясо і молоко.
На відміну від нинішньої ситуації, коли Реєстр за бажанням платника може вестися у паперовій чи електронній формі, зміни передбачають обов'язкове його ведення в електронній формі, яка, за бажанням платника, може доповнюватися паперовою.
Подавати Реєстр в ДПІ теж потрібно буде в електронному вигляді: на магнітному носії або з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку (втім, по факту це вже робиться).
Залишається додати, що до моменту затвердження наказу і реєстрації його в Мін'юсті він цілком може застаріти через набрання чинності Податкового кодексу, що, мабуть, стане своєрідним супердосягненням ДПАУ у нормотворчій роботі.
Але навіть якщо процедуру вдасться неймовірно прискорити, то дія змін ніяк не повинна тривати довше одного-двох тижнів. Втім, "не повинна тривати" не означає "не буде продовжена".
Олександр Марков
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
