3949
Економічні утопії Володимира Путіна
— Енергетика
У статті для газети Süddeutsche Zeitung російський прем'єр спробував постати в образі модернізатора й переконаного європейця. На виступі в Берліні він перетворився на відвертого лобіста Труби.
Все це починає нагадувати часи СРСР. Ту пізню брежнєвську епоху, коли Москва раз у раз виступала з грандіозними ініціативами щодо кардинальної перебудови світу, а "все прогресивне людство" захоплювалося мудрістю й далекоглядністю радянського лідера. Хоча насправді ідеї старіючого генсека являли собою дивовижну суміш пропаганди, ілюзій, демагогії і незмінних спроб обвести буржуїв навколо пальця.
Грандіозні плани
У діях російського прем'єра Володимира Путіна в останні роки все частіше проглядаються "радянські рефлекси". Свій безперечний відбиток вони зробили і на його наступі на німецьке ділове співтовариство, розпочате у статті на сторінках газети Süddeutsche Zeitung і під час організованого нею в Берліні підприємницького форуму.
Після важкої економічної кризи, від якого Росія несподівано сильно постраждала і з якої на диво повільно вибирається, Володимир Путін знову полюбив Європу та її інвесторів. І ось вже пропонує європейцям "створення гармонійної спільноти економік від Лісабона до Владивостока, а в майбутньому, можливо, зони вільної торгівлі". Крім того, він закликає до "нової хвилі індустріалізації європейського континенту" і до "створення єдиного енергокомплексу" між ЄС і Росією. Загалом, плани грандіозні.
Кращий друг екології та малого бізнесу
Глава російського уряду робить у своїй статті наголос на екологічній темі, яка так до вподоби німцям. "Питання дбайливого природокористування та контролю за змінами клімату необхідно тримати в центрі уваги", - заявляє Володимир Путін, хоча досі він ставився до проблем глобального клімату більш ніж прохолодно.
Ще один жест у бік німців - виявлена в декількох місцях статті вербальна турбота про потреби малого та середнього бізнесу. Він становить основу німецької економіки, а тому Німеччина, дійсно, дуже печеться про його інтереси. Виявляється, "далеко не оптимальна структура" німецько-російських економічних зв'язків "консервується" не через те, що керівництво Росії практично нічого не робить для розвитку малого та середнього підприємництва у себе в країні, на що неодноразово вказував, наприклад, Східний комітет німецької економіки, а через візовий режим з ЄС! І це пише глава уряду, який тільки-но демонстративно посилив візові вимоги до німців, котрі збираються в Росію, в тому числі і з діловими цілями.
Принципи СОТ чи протекціонізм?
Подібні пасажі викликають відчуття нещирості. Нещирості або самообману. Ну як можна всерйоз пропонувати створення зони вільної торгівлі, ще навіть не вступивши до Світової організації торгівлі і не набувши в ній хоч якогось досвіду? Володимир Путін закликає прибрати перепони на шляху вступу Росії до СОТ, що передбачає наявність чергових підступів Заходу, хоча весь процес застопорився через те, що Москва раптом вирішила створювати Митний союз з Білоруссю і Казахстаном, кардинально змінивши тим самим вихідну ситуацію. До речі, до пропонованої зони від Атлантики до Тихого океану ці дві держави теж увійдуть? А з ними про це хоча б проконсультувалися?
Вловивши у статті розходження слів зі справами, Ангела Меркель відреагувала на путінську пропозиція створити єдиний економічний простір холодною фразою про те, що останні кроки Росії були направлені зовсім не в правильному напрямку. Справді, в російській політиці посилилися протекціоністські тенденції, які поширюються далеко не лише на автопром, і в Берліні прекрасно це розуміють. Тільки на відміну від канцлера Німеччини, яка вирішила акцентувати на цьому увагу, інші німецькі політики відбувалися ні до чого не зобов'язуючими формулюваннями типу "цікава ідея".
Лібералізація до добра не доведе...
Створення навіть у середньостроковій перспективі гігантського, не розділеного митними бар'єрами ринку збуту від Лісабона до Владивостока - це утопія. Вже хто-хто, а європейці це добре розуміють, адже їм вже багато десятиліть доводиться з великими труднощами щодня тяжко й марудно ліпити з національних економік єдиний господарський організм Європейського Союзу. Спільної промислової політики в справжньому сенсі цього слова Євросоюз не має до цих пір. То чи не утопія в цих умовах пропонувати ЄС ще й спільну промислову політику з гігантською Росією? Тим більше, що росіянам похвалитися в області індустріалізації за останні два десятиліття практично нічим. А корупція, бюрократизм і непрозорість бізнесу, як і раніше, відштовхують потенційних партнерів.
Утопічною виглядає і та ідея, яка, відповідно до російського прем'єра, "буквально стукає у двері". Провівши кілька гучних зимових кампаній з відключення газу і нафти незговірливим сусідам, Володимир Путін пропонує тепер поєднати ЄС та Росію в єдиний енергокомплекс. Але потяг вже зрушив! Євросоюз за лічені роки здійснив концептуальний розворот у бік альтернативної енергетики, диверсифікації джерел та подальшої лібералізації енергетичного ринку. Трохи полякавши німецьких читачів прийдешньою енергетичною кризою, викликаною уявними чи дійсними помилками цієї самої лібералізації, гість з Москви прямо-таки обрушився на неї під час свого усного виступу в Берліні.
Крик душі: "Газу не хочете!"
У результаті Німеччина отримала можливість за два дні познайомитися з двома різними Путіними. Автор статті постав в образі сміливого мрійника, послідовного модернізатора, переконаного європейця і непохитного прихильника співпраці. Це виглядало як спроба змінити сформований імідж, що дуже нагадує передвиборчий ребрендинг. А на подіумі берлінського форуму знову постав колишній Путін, сильно ображений на Захід, через що з задоволенням відпускає гострі шпильки на адресу європейців. І російських інвесторів вони до себе, мовляв, не пускають, і газ поставляти по-людськи заважають.
"Газу не хочете!" - ось, мабуть, ключова фраза, що вирвалася з вуст російського прем'єра. Здається, вона дуже точно відображає наростаючу в Москві нервозність, викликану стрімкими і кардинальними змінами на європейському газовому ринку, де "блакитне паливо" з Росії з різних причин перестає бути козирною картою. І тому, що в нових ринкових умовах воно занадто дороге, і тому, що ЄС намагається знизити свою залежність від "Газпрому".
Левова частка усного виступу Володимира Путіна в Берліні була так чи інакше присвячена нафті і газу. Російський прем'єр, отримавши в руки мікрофон, з модернізатора і шанувальника малого бізнесу на очах знову перетворився на колишнього лобіста Труби.
Андрій Гурков
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
