Майдан підприємців: почуйте "третій стан"


Майдан підприємців: почуйте "третій стан"

"Незгідно зі здоровим глуздом зіставляти й прирівнювати інтереси людей, звільнених від закону, з інтересами всього народу. Коли через кілька років згадають усі утруднення, на які нині наражається скромне прохання третього стану, то будуть здивовані як нікчемністю виставлених заперечень, так, головним чином, нахабністю і несправедливістю, з якими вишукувалися приводи до відмови".
("Що таке третій стан?" абат Еммануель Сійєс, 1789 рік)

Саме в той момент, коли ступінь концентрації влади та домінування на політичній арені партії Віктора Януковича досягли, здавалося б, свого апогею, масові протести підприємців показали всю крихкість та уразливість державної махини. 10 тисяч протестантів на Майдані ввели владу в стан ступору.

На відміну від 2004 року, всі начебто зіграли злагоджено: столична міськадміністрація і суд наклали заборону, ДАІ була готова масово, а не вибірково гальмувати автобуси, що йдуть на Київ, слухняний "Беркут" був готовий виконувати накази... Але наказів не було. Право на протест підприємці собі забезпечили явочним порядком. Протест підприємців показав, що влада - це колос на глиняних ногах. І не відповідає своєму диктаторському іміджу не тому, що не хоче, а тому, що не може. Влада боїться розганяти, влада може тільки лякати й ставити палиці в колеса.

Команда Януковича позбавлена реального контакту з регіональними елітами. Повністю донецьке керівництво всіх правоохоронних органів, всіх адміністрацій, неспроможна зупинити автобуси та потяги з протестантами з усіх областей України. Адже не секрет, що власниками таких ринків, як знаменитий "7-й кілометр", є люди, пов’язані з керівництвом країни сімейними узами. Але навіть ця система адміністративного та економічного контролю безсила проти опору підприємців, які бачать реальну загрозу повного знищення державою свого бізнесу.

Думати так утішливо. Проте насмілюся припустити, що Майдан не задушили й з інших причин. Що їстиме місцева міліція, податкова чи прокуратура разом із судами, якщо підприємців "придушать" кодексом? Тож чому місцева влада має рубати гілку, на якій вони самі сидять, видоюючи із системи поборного оподаткування свої "мерседеси", будиночки та шопінги в Абу-Дабі? Крім того, не варто забувати, що підприємці, які протестують на Майдані, спрямували свої багнети проти Азарова і Тігіпка. Чому б не використати їх утемну як інструмент у внутрішньокомандній війні - інструмент, який допомагає концентрувати негатив на цих двох прізвищах?

Які наслідки матимуть події на Майдані-2010? По-перше, влада, безперечно, зробить висновок, що її інформаційна політика провальна. З людьми потрібно працювати, підтримувати діалог, пояснювати. Запаморочення від проковтнутих суспільством перемог із коаліцією, Конституцією, флотом, зіграла злий жарт із біло-блакитними. Тепер вони, можливо, зрозуміють, що надміру люди ділитися зі злодійкуватою владою не готові. Однак є побоювання, що висновки будуть зроблені не ті. Протести малого бізнесу - це перший в історії України класовий виступ. Тож чому не нацькувати одне на одного представників цього класу і бюджетників та пенсіонерів? Коли немає цінностей і лідерів, які об’єднують народ, це зробити не так уже й складно.

По-друге, попри відсутність обвинувачень у бідах "єдиноподатників" особисто президента, Віктор Янукович опинився в скрутному становищі. Як бути? Підписати закон і відправити відразу до Верховної Ради проект із поправками до Кодексу? Чи зробити те саме після накладення вето? Насправді, і те, і інше - поступка, створення прецеденту, який дозволяє іншим вважати, що вони зможуть натиснути на владу, зібравшись на Майдані. З іншого боку, президент розуміє, що Кодекс дуже далекий від досконалості, і в такому вигляді його залишати не можна. От і сушать голову на Банковій, як учинити. Остаточного рішення поки що немає. Та й бути не може: там іще не бачили остаточного варіанта після литвинівського тюнінгу. Які нюанси були "уточнені" в документі за тиждень, що минув після голосування і до підписання спікером, ще потрібно встановити.

Водночас відомо, що адміністрація президента та уряд, за даними джерела "ДТ", подають інформацію президенту В.Януковичу в цілком оптимістичному ключі. По-перше, хоча й вийшов народ на Майдан, однак з 4 млн. СПД-шників на протести піднялося зовсім небагато, і це - за підтримки всіх опозиційних партій, що, навпаки, демонструє слабкість опору. По-друге, протести були неминучі, але протестують в основному ті, хто втрачає великі доходи: збувальники контрабандної та контрафактної продукції, оптимізатори податків і тому подібна публіка. Тому закручування гайок цілком виправдане.

По-третє, в іміджевому плані глава держави не постраждає, оскільки вся відповідальність за ПК лежить на уряді. А непопулярний уряд, коли він усе всотає, можна й поміняти...

По-четверте, до наступних виборів часу багато, а зростання податкових надходжень у бюджет і, відповідно, збільшення соціальних виплат дадуть змогу із надлишком перекрити весь негатив для влади від нинішнього Майдану.

По-п’яте, єдиний податок є не стимулом, а гальмом для розвитку торгівлі та всіх інших галузей, де він поширений, оскільки перешкоджає укрупненню бізнесу та залученню інвестицій.

По-шосте, неможливо проводити будь-які реформи без упорядкування бази оподаткування, і тому саме Податковий кодекс має бути основою наповнення бюджету та створення єдиних правил гри. Щоб ефективно контролювати великих платників податків, треба спочатку ліквідувати максимально можливе число середніх і малих податкових дір.

Теоретично позиція влади цілком зрозуміла. Проте є питання - а наскільки дана логіка реформування ефективна для конкретної держави? Чи є альтернатива масовим протестам?

Для цього слід критично проаналізувати позицію влади з основних пунктів.

Звичайно, протести підприємців не призведуть до революції. Проте не можна не зазначити, що створено дуже важливий і небезпечний для держави прецедент. У 1998 році запровадження спрощеної системи оподаткування дозволило сформувати новий клас підприємців. І головним стимулом розвитку їхнього бізнесу була аж ніяк не супернизька ставка єдиного податку - головним стимулом була свобода від свавілля фіскальних органів. Спрощена система розв’язувала руки, дозволяла оптимізувати витрати на бухгалтерський та юридичний супровід бізнесу, давала можливість легалізації тим, хто не хоче жити в тіні. Це була розумна альтернатива тотальній тінізації економічної діяльності.

Важливо зазначити, що запровадження єдиного податку було досить продуманим і аж ніяк не поспішним заходом: рішення президента Л.Кучми пройшло всі необхідні узгодження та експертизи й цілком відповідало сформованій на той період економічній ситуації. Нині керівники уряду кажуть, мовляв, СПД дають усього 2 млрд. гривень податків у річному бюджеті. Так, це дуже мало, але ж раніше такої статті доходів не існувало взагалі!

Єдиний податок був колись антикорупційним заходом, який дозволив розширити базу оподаткування і значно збільшити сектор легальної економіки. Під час світової економічної кризи українська влада, не спроможна забезпечити економічно активному населенню робочі місця, дала людям "вудку" у вигляді єдиного податку. Держава відкрила можливість громадянам рятувати себе самотужки, зберегти зайнятість, знизити навантаження на органи соцзабезпечення, на біржі праці.

Нині держава переживає не менш важку кризу, ніж у 1998-му, але дії влади йдуть за іншим сценарієм. Тепер влада вважає, що єдиний податок - це зло. Так. Якщо дивитися з погляду податкового інспектора - це безсумнівно. Завдяки єдиному податку відмиваються доходи великих компаній. Правда. Але обсяги бюджетних втрат за цією статтею порівняно з оптимізацією і пограбуванням бюджету через механізми податку на додану вартість явно програють. Чому б тепер не скасувати ПДВ за його корупційність? Чому боротьба з ухиленням від сплати податків починається з затискання єдиного податку?

Але головне - а чи є економічний сенс нині обмежувати права нехай і малодохідного для бюджету сектору зайнятості, якщо в країні нині економічний спад? Куди підуть тепер СПД, які закриваються кожного місяця десятками тисяч?

За різними оцінками, від 20 до 40% працездатного населення в Україні становлять безробітні. Люди, які не сплачують ніяких податків узагалі. І Податковий кодекс їх ніяк не стосується. Уряду варто було б радіти, що підприємці виходять на акції протесту - ці люди хочуть працювати легально. Але якщо не вийде - вони підуть у тінь. Можливо, для уряду це буде найкращий варіант - трудівники тіньової економіки ні на які демонстрації, звичайно, не ходять.

Якщо проаналізувати структуру сплати податків юридичними та фізичними особами, можна легко побачити, що проблема наповнення бюджету замикається зовсім не на СПД-шниках.

"ДТ" отримало в Кабінеті міністрів низку матеріалів, які наочно демонструють реальні проблеми наповнення бюджету. От, наприклад, аналітична записка "Про невідповідність окремих даних органів державного управління і фондів соціального страхування, а також про рівень тінізації зайнятості в Чернівецькій області", яка показує типову для українських регіонів ситуацію.

"Відповідно до звітності Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області, у 2009 році отримували заробітну плату 208 тис. осіб., яким нараховано 2 964,0 млн. грн. заробітної плати. (208 тис. осіб - це 50% від економічно активного населення області віком від 15 до 70 років; або 55% населення, зайнятого економічною діяльністю)".

Запам’ятаємо ці цифри. Тому що вже в наступному абзаці документа, із посиланням на обласне управління Пенсійного фонду, наводяться зовсім інші дані, але по тій самій області: у 2009 році отримували зарплату 231 тис. осіб і їм було нараховано 2 866,5 млн. грн.

А щомісяця зарплату отримували лише 128,3 тис. осіб, і їм було нараховано 2 313,0 млн. грн. Тобто, 231-128 = 103 тис. осіб працювали в 2009 році лише по кілька місяців. Сезонна зайнятість? Аж ніяк. Судячи з характеру виконуваної роботи, а ним аналітики теж поцікавилися, ми маємо справу з "приховуванням фактичної зайнятості". 25% економічно активного населення області зайняті в "сірій" економіці.

Пригнічує й інша статистика. Тільки 74% юросіб із числа тих, що звітують перед контролюючими органами, сплатили в лютому поточного року всі належні за законом податки і внески.

Цікава деталь: на 35% із тих юросіб, які фактично платили, припадало 96% усіх надходжень від податку на доходи фізосіб і соціальних внесків. Якщо ж до цього додати, що в бюджетній сфері Чернівецької області зайнято всього 75 тис. осіб (або менше 20% економічно активного населення), але на їхню частку припадає 54% сукупного фонду оплати праці, то стає зрозумілим рівень тіньової зайнятості в області.

Корінь зла аналітики вбачають у тому, що наші доблесні держоргани багато сил витрачають на реєстрацію юросіб або суб’єктів підприємницької діяльності, але "жоден орган не реєструє і не контролює наявність робочих місць та зайнятості найманих працівників на цих підприємствах". Відомча роз’єднаність, відсутність чіткої системи обміну інформацією, небажання займатися такою роботою на місцях "створюють умови для тінізації зайнятості". Дивно, як при такій "ударній" роботі "семи няньок" тільки третина, а не половина зайнятих в одній окремо взятій області пішла в тінь.

Головна проблема наповнення бюджету і всіх соціальних фондів полягає у неефективній системі державного управління. Тож чому уряд не зосереджує всі зусилля на внутрішній реорганізації, ліквідації дублювання функцій, боротьбі з корупцією та свавіллям фіскальних органів?

Податковий кодекс схильний до хвороб, притаманних усім законам, які ухвалюються поспішно, без будь-якої перспективної стратегії, і є предметом компромісу багатьох груп впливу з діаметрально протилежними поглядами на податкову та економічну політику.

Та протести викликав не кодекс. Протест підприємців - це протест найбільш активної соціальної групи проти свавілля та ігнорування владою інтересів суспільства. І якби люди бачили, що паралельно скорочуються або знищуються як явище - побори. Якби люди побачили, що влада виводить на чисту воду не тільки своїх "попередників", а й "сучасників", зупиняючи розкрадання бюджету. Якби люди бачили, що бюджетний попит застосовується не тільки до маленьких, а й до великих, то ніяких протестів не було б. Але влада безсоромно демонструє прямо протилежне, вважаючи, що, накинувши паранджу на "ящик", країна не довідається про справжнє каліцтво.

Якщо такі прорахунки й такі демонстрації влада чинить на самому початку своєї діяльності, якщо такі низькі рейтинги влади соціологи дають уже зараз, то можливо, владі слід замислитися - можливо, потрібно перед черговим кабінетним експериментом дещо ретельніше продумувати наслідки? Класова війна олігархічної бюрократії з класом буржуазії, як показав досвід іще Французької революції у XVIII столітті, призводить до великих потрясінь...

Юрій Бутусов

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua