636
Жаданий ЦУГцванг НАКу
— Енергетика
24 листопада 2010 року колегія суддів Верховного суду України оголосила резолютивну частину постанови за касацією "Нафтогазу України" на винесені на користь "РосУкрЕнерго АГ" (кантон Цуг, Швейцарія) рішення українських судів про визнання і прийняття до виконання проміжних рішень Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма від 30 березня і 8 червня ц.р. Таким чином, НАК "Нафтогаз України" у примусовому порядку зобов’язана повернути РУЕ 12,1 млрд. кубометрів газу.
Рішення ВСУ остаточне. Оскарженню і перегляду не підлягає.
Головуючий суддя Василь Гуменюк на відкритій частині засідання - оголошенні постанови Верховного суду - повідомив: "Верховний суд не перевіряє слушності рішення Стокгольмського арбітражу по суті, а тільки вирішує питання правомірності допуску до виконання рішень, ухвалених попередніми інстанціями". Простіше кажучи, "Нафтогазу" відмовлено в задоволенні касаційної скарги (нехай навіть формальної, якщо врахувати всі обтяжливі обставини справи).
30 хвилин знадобилося суду для того, щоб зробити країну біднішою, а обраних багатшими на мільярди доларів.
Правомірність компетенції арбітражного рішення, яке засвідчило договірну угоду РУЕ і НАКу, так само як і відповідність цього рішення публічному порядку України залишилися "за дужками" української Феміди. Яка тепер різниця, про що запитували судді представників РУЕ і "Нафтогазу" в закритій частині засідання і що вони напишуть у мотивувальній частині своєї постанови? Тепер навіть смішно, що колегія з п’яти суддів - за клопотанням представників РУЕ - виставила за двері журналістів усього лише трьох(!) ЗМІ ("ДТ", ТBi та "Юридической практики"; більше нікого справа про повернення 12,1 млрд. кубометрів чомусь не зацікавила), щоб протягом 10-15 хвилин одержати пояснення і відповіді від представників (адвокатів) РУЕ і "Нафтогазу". І при цьому дотриматися "таємниці слідства" (як вона стосується цього судового спору?) і конфіденційності контрактів (уже давно опублікованих і відомих громадськості).
У результаті платники податків і за сумісництвом газоспоживачі України змушені будуть заплатити мінімум 65 млрд. грн. і 500 млн. дол. Звідки взялися такі цифри, пояснимо пізніше. А зараз нагадаємо, що в січні 2009-го, відповідно до договору переуступки частини боргу РУЕ, НАК "Нафтогаз України" заплатила "Газпрому" 1,7 млрд. дол. за 11 млрд. кубометрів газу.
"Пішли ви НАК, "Нафтогаз"!"
Поспішна легалізація в Україні рішення Стокгольмського арбітражу, а також паралельні превентивні заходи СБУ, Генпрокуратури та Кабміну свідчать, на думку Михайла Гончара, керівника енергопрограм Центру "НОМОС", "про прагнення причетних до угоди з 11+1,1 млрд. кубометрів газу одержати свою частку - як різдвяний подарунок". Проте, за словами М.Гончара, це водночас є прикриттям не менш масштабної операції - якщо не прямого і блискавичного поглинання російським "Газпромом" "Нафтогазу", то планомірного розмивання його статусу, повноважень і прав на управління газотранспортною системою України.
Пафосні заяви Віктора Януковича в Брюсселі напередодні переговорів Україна–ЄС-РФ про перспективи модернізації ГТС України консорціумом у тристоронньому форматі під тиском російських партнерів з газового бізнесу перетворюються на картонну ширму. "Газпром" уміє робити пропозиції, від яких не можна відмовитися. Для нього зручніший двосторонній формат СП, в якому Україна одержить активи "Газпрому" у вигляді важкодоступних і сумнівних за запасами північних нафтогазових родовищ, які складно реально оцінити, а також сумнівну можливість доставити видобутий газ в Україну.
А "Газпром" одержує: контроль над власними газопроводами (хочу - пропускаю газ, хочу - не пропускаю); можливість у будь-який момент змінити ренту і правила гри для іноземних видобувних компаній; контроль над магістральними газопроводами України, підземні сховища газу і доступ до регіональних мереж і газоспоживачів "Нафтогазу", а також тариф на транзит газу по території України на рівні плінтуса. Прибуток - навпіл. Та й звідки йому взятися за такого розкладу? Хіба що, як завжди, з-під килима.
Другий фронт – ГПУ
Покровителі РУЕ в Україні, очевидно, подбали про те, щоб у разі сходження з заданої судами всіх інстанцій України траєкторії не залишитися без "заробленого чистого прибутку". Кожному - за здібностями.
Забезпечити безперешкодне повернення 11 млрд. кубометрів + 1,1 млрд. як штрафні санкції для НАКу була покликана Генпрокуратура України. Ні, щоб заявити позов на захист інтересів України...
ГПУ домагається цього таким чином: 20 вересня адмінсуд Києва задовольняє позов ГПУ про скасування доручення прем’єра Ю.Тимошенко від 21 січня 2009 року про прийняття на баланс "Нафтогазу" 11 млрд. кубометрів газу; за позовом ГПУ госпсуд Києва розглядає питання про визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу того ж обсягу газу від 21 січня 2009 року (ці договори були підставою для розмитнення 11 млрд. кубометрів газу); 9 листопада з’являється розпорядження ГПУ про скасування в 10-денний термін рішення правління "Нафтогазу" від 28 січня 2009-го, яке дозволило законно прийняти на баланс НАКу ті ж таки 11 млрд. кубометрів.
Словом, і без "правильного" для власників і покровителів РУЕ рішення Верховного суду шлях для одержання "РосУкрЕнерго" 12,1 млрд. кубометрів газу розчистила Генпрокуратура України. Саме наприкінці шляху, прокладеного Генпрокуратурою, - за дев’ять днів до рішення Верховного суду - вже з’явилася постанова Кабінету міністрів. Документ цей має назву "Деякі питання діяльності НАК "Нафтогаз України".
Кабмін: одна постанова і ніякого шахрайства
На переговори з "Газпромом", що відбулися 17 листопада, голова Мінпаливенерго Юрій Бойко привіз погоджений в Україні план швидкого повернення РУЕ 12,1 млрд. кубометрів газу, який був зафіксований у першому варіанті зазначеної постанови КМУ від 15 листопада. У ньому передбачалося до кінця 2010 року терміново оформити повернення РУЕ всього затребуваного обсягу газу. А сплачені 2009-го НАКом 1,7 млрд. дол., що покривають борг "РосУкрЕнерго" перед російською компанією за 11 млрд. кубометрів газу, "Газпрому" пропонувалося зарахувати як оплату вартості газу, що закуповується в нього ж для українських споживачів. Йдеться про газ, який потрібно закупити до кінця 2010 року, а якщо буде "надлишок", то й захопити початок 2011-го. Такими, за даними джерела "ДТ" в уряді, були принципові моменти першого варіанта постанови КМУ.
Примітно, що якби прем’єр Микола Азаров підписав цей варіант постанови, люб’язно наданий Мінпаливенерго і Державною митною службою, то автоматично взяв би корпоративні комерційні борги госпсуб’єкта - "Нафтогазу" - на баланс державного бюджету. І сьогодні, цілком можливо, у прем’єра України було б уже інше прізвище. І, мабуть, починалося б воно на букву "Б".
М.Азаров першого варіанта не підписав. Світ побачив другий варіант постанови під тим же номером 1061 і з тією ж датою, який, втім, з’явився на сайті Кабміну 24 листопада - після оголошення постанови Верховного суду. І хоча в ньому немає згадування про "зарахування" 1,7 млрд. дол. і пункту про повернення всього обсягу газу до кінця року, три змістовні пункти цього документа все одно свідчать про те, що уряд фактично підписується за комерційні борги "Нафтогазу". Тим не менш М.Азарову вдалося наполягти на розстрочці, а не на негайній виплаті та поверненні всього обсягу газу.
Саме тому остаточний варіант постанови КМУ так не сподобався Дмитру Фірташу! Причому настільки не сподобався, що співвласник РУЕ, як кажуть поінформовані джерела "ДТ", готовий був влаштувати скандал В.Януковичу буквально перед його відльотом до РФ.
Хоча насправді бити на сполох мали б "Нафтогаз" і всі платники податків України.
…І втретє українці заплатять РУЕ
Визначено це було ще до остаточного рішення Верховного суду. І от чому. Попри національні й виняткові особливості оподаткування НАКу, за розмитнення і повторне прийняття на баланс 11 млрд. кубометрів газу з ПСГ України, які треба буде повернути Д.Фірташу та компанії, Мінпаливенерго і Державна митна служба запропонували розстрочити "Нафтогазу" податкові зобов’язання. За підрахунками експертів "ДТ" і джерела в Кабміні, прямий збиток бюджету України тільки від таких особливостей оподаткування національної компанії становитиме 30-35 млрд. грн. Збитки від несплати НАКом тільки двох обов’язкових податків - ПДВ і податку на прибуток можуть становити 14-15 млрд. грн. (це без штрафу за несплату цих податків). У результаті таких особливостей оподаткування в бюджеті "Нафтогазу" утвориться дірка мінімум у 15 млрд.
грн. - дефіцит обігових коштів. До слова, саме такою цифрою обмежений допустимий дефіцит бюджету НАКу відповідно до меморандуму України з МВФ.
В результаті сума боргу НАКу виходить більш ніж солідна - 60-65 млрд. грн.
Причому оформити документально (тобто узаконити в принципі незаконну операцію з поверненням РУЕ 11 млрд. кубометрів газу) цю угоду Фірташ і компанія поспішають до кінця року. І дуже не хочуть, щоб громадяни про неї знали. А тим більше щоб про неї дізналися решта кредиторів "Нафтогазу" - в такому разі дефолт "Нафтогазу" вже не приховати.
Та й це не межа користолюбства. За даними джерел "ДТ", на березень 2011 року заплановано ще одне усне слухання в Стокгольмському арбітражі: РУЕ має намір вимагати від "Нафтогазу" відшкодування нібито зазнаних збитків на суму 500 млн. дол. З урахуванням легітимізації II (проміжного) рішення від 8 червня 2010-го і неспротиву "Нафтогазу", вердикт на користь задоволення і цих претензій РУЕ, найімовірніше, гарантовано.
Україна-ЄС: замилювання очей
З огляду на згадані обставини, очевидно, що європейські компанії та фінінститути не ризикуватимуть своїми грішми заради порятунку ГТС України, не ставши рівноправними партнерами в консорціумі з її модернізації. Історія повторюється вже у вигляді фарсу. Європейці терпляче чекали, поки влада України сподобиться хоча б почати виконувати свої зобов’язання, прописані в Брюссельській угоді Україна-ЄС у березні 2009 року.
Так, парламентарії ухвалили 8 липня ц.р. Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" (до слова, через місяць після вердикту Стокгольмського арбітражу на користь РУЕ). Це дало змогу голові Мінпаливенерго Юрію Бойку 24 вересня в Скопьє підписати Протокол про приєднання України до Договору Енергетичної співдружності. Та закон вийшов так собі - на трієчку. І досі мало що зроблено для його наповнення дієвими механізмами.
Якщо не брати до уваги такий листопадовий фінт уряду - оператором вітчизняної ГТС призначено "Нафтогаз України", що навряд чи вписується в європейське розуміння розподілу функцій НАКу: створення самостійних підприємств з видобутку, транспортування, зберігання і розподілу газу. Досі такі функції повноцінно виконувала дочірня компанія НАКу - "Укртрансгаз" (ще до створення НАК "Нафтогаз України" 1998 року). Хіба що останнім часом на все, що заробляв "Укртрансгаз" за транзит, зберігання і розподіл газу, лапу наклав "Нафтогаз". Він же з панського плеча давав газотранспортникам крихти від ними ж зароблених коштів.
Лише напередодні переговорів 22 листопада в столиці ЄС президент України направив Верховній Раді на ратифікацію законопроект "Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичної співдружності". Якби парламент ратифікував цей закон до 22 листопада, то європейці майже повірили б у серйозність намірів України стати членом Енергетичної співдружності. Однак не судилося, й досі цього законопроекту не розглянули. Та й чи матиме його ухвалення після описаного хоч якийсь вплив на ЄС?
Україна-Росія: "Ми самі не місцеві…"
26 листопада президент Янукович вирушив у Москву. Зрозуміло, що без розмов про газ і ГТС не обійдеться. Росіяни наперед позначили об’єкти своїх інтересів. Як-от: законтрактована на десятиріччя формула ціни на газ для споживачів України влаштовує "Газпром"; газотранспортне СП на двох; оренда російською газовою монополією ПСГ на заході України. І остання пропозиція (від якої В.Януковичу складно буде відмовитися) - "Газпром" готовий... купити газ, який НАК, за рішенням згаданих судів, має повернути РУЕ (тобто "Газпрому" і Дмитру Фірташу - співзасновникам "РосУкрЕнерго"). За якою ціною? Невже за ті ж переуступлені "Газпромом" 20 січня 2009 року НАКу 1,7 млрд. дол. - частину боргу РУЕ перед "Газпромом" на той час?! Так відверто над "Нафтогазом" і владою України росіяни ще не збиткувалися.
Симптоматично, що остання пропозиція РФ/"Газпрому" пролунала якраз після оголошення 24 листопада постанови Верховного суду України. І публікації особливої постанови Кабміну №1061.
Що заважає нині "Газпрому" розв’язати проблему з боргом РУЕ, "прогнавши" по ланцюжку РУЕ-"Газпром"-"Нафтогаз" 11 млрд. кубометрів газу в зарахування заборгованості РУЕ в розмірі 1,7 млрд. дол.? Варіантів, як це зробити технічно, - не один і не два. Було б бажання - розійшлися б усі по нулях. Більш того, вчинивши так, "Газпром" виявив би послідовність і дотримав би ним же даного слова: адже в підписаному російською газовою монополією в січні 2009-го договорі переуступки з "Нафтогазом" прямо сказано, що НАК може взяти частину боргу РУЕ перед "Газпромом" товаром - газом, що вона і зробила. Тобто "Нафтогаз" не приховував, що стягне борг із РУЕ газом, який на той час перебував у ПСГ України. "Газпром" проти такого варіанта не заперечував. Більш того, навіть сприяв йому. Але, очевидно, "нульовий варіант" навару не передбачає. Мабуть, це й не влаштовувало...
P.S. У світлі боротьби за збирання податків в Україні: ми можемо щиро порадіти за жителів кантону Цуг.
Алла Єрьоменко
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
