546
Ну а вибори? Вибори - потім...
— Казна та Політика
Після того, як КСУ схвалив чергову порцію поправок до Основного закону, а парламент їх попередньо підтримав, доля швидких парламентських виборів повисла на волосині. І надії опозиції на ЦВК теж не збулися. Владі поки вибори не потрібні.
Свято слухняності
З моменту оголошення висновків Конституційного суду майбутнє виборів до парламенту набуло куди більш чітких термінів. Протягом декількох тижнів чи не кожен політик чи політолог ризикував робити "тематичні" прогнози із зазначенням конкретних дат. На боці версії "Березень 2011" виступали буквальне прочитання Конституції, підтримуване когортою юристів, і пекуче бажання опозиції. А на користь варіанту "Якийсь (але краще жовтень) місяць 2012-го" грали переконання в непорушності принципу "На п'ять років - так на п'ять років" або провладна політична доцільність. Деякий час сумнівалась навіть частина представників правлячого табору. "Конституція України передбачає термін повноважень Верховної Ради чотири роки. І якщо не буде внесено змін до Конституції, подобається це нам чи не подобається, ми повинні йти на вибори", - цитувало на початку листопада "Дело" представника президента у парламенті Юрія Мірошниченка.
До перспектив переписування Основного закону КСУ виявився лояльний. Звичайно, у найближчі місяці затвердження запланованих поправок, у тому числі тих, які продовжують існування нинішнього складу, Конституції не загрожує. Контрольне голосування, що збире не менше 300 "за" може відбутися тільки під час наступної сесії. Але різночитання з приводу дати виборів владні кола вже не озвучують. "Цей законопроект ставить крапку в цій правовій, я підкреслюю, не політичної дискусії", - зробив крок у ногу із законодавчою реальністю все той же Юрій Мирошниченко. Але з оголошенням вердикту КСУ і результативним голосуванням парламентаріїв надії опозиції померти не встигли.
"Могильником" сподівань прихильників якнайшвидшого переобрання народних депутатів стала Центральна виборча комісія. Бажаючи підстрахуватися, в кінці жовтня ЦВК направила до КСУ прохання розтлумачити, який термін повноважень нинішнього парламенту із урахуванням того, що Конституцію ще тільки збираються змінити. В очікувані терміни відповіді на своє питання ініціатори звернення так і не дочекалися. Тому, теоретично, ще залишалася ймовірність того, що Центрвиборчком оголосить старт виборчої кампанії у відведені законом терміни - тобто, не пізніше 22 листопада. Але локального "свята неслухняності" ініціатив влади так і не відбулося. На засіданні 22 листопада починання заступника голови ЦВК Андрія Магери, крім нього самого, підтримали лише троє членів комісії. Терміни закінчились, виборів у 2011 році, скоріш за все, вже не буде.
Рішення Центральної виборчої комісії в опозиції, судячи з усього, як привід до складання копій, розглядатися не буде. В усякому разі, ще деякий час. Незадовго до доленосного засідання в БЮТ-Б вже сповістили, що зволікання "комісарів" може бути використано проти них у суді. "Ми будемо звертатись до судових інстанцій з вимогою притягнути до відповідальності тих членів ЦВК, які не бажають виконувати Конституцію", - прогнозував "тіньовий" прем'єр Сергій Соболєв. Двадцять другого листопада майже таким категоричним був і "нунсівець" Юрій Ключковський. "Якщо вона цього не зробить (ЦВК не запустить механізм виборів, - "Подробности"), настане незаконна бездіяльність Центральної виборчої комісії. Тобто своєю бездіяльністю ЦВК порушить діючі норми закону", - вважав народний обранець. Схожої точки зору вже після того, як підсумки боротьби за дату виборів стали очевидні, дотримуються і деякі юристи. "Члени ЦВК є посадовими особами, а якщо посадові особи не виконують свої обов'язки, вони повинні нести кримінальну відповідальність за зловживання службовою діяльністю", - припускає голова Українського юридичного товариства Олег Березюк.
Відома гнучкість української феміди дозволяє зробити припущення про те, що загроза судового переслідування лояльних до думки влади членів ЦВК, ймовірно, не так велика, як хотілося б його можливим ініціаторам. І все ж, головне зауваження шанувальників ідеї про вибори-2011 не позбавлене резонів. Що буде в тому випадку, якщо до 27 березня зміни до Основного закону так не виявляться прийнятими? З теоретичної точки зору, мова і справді йде про ту бездіяльність Центрвиборчкому, про яку так багато говорять опоненти пануючого курсу. З практичної ж - можна передбачити, що глобальних наслідків ця "промашка" мати не буде. І, зрозуміло, ймовірність того, що парламентська більшість встигне обернутися в календарно прийнятні терміни, все ще дуже висока. Влада з майбутнім виборів, схоже, визначилася.
Поспішати нікуди?
Для правлячого табору перенесення виборів на 2012 рік - зручний варіант розвитку подій. І для його рекламування хороші практично будь-які аргументи. Так, наприклад, останнім часом великою популярністю користується фінансовий аргумент. Виборча кампанія - справа дорога (те, що українські волевиявлення обходяться бюджету більше, ніж вибори у багатьох розвинених країнах зараз активно обговорюється в пресі), Україна - країна не дуже багата, криза ще не закінчилася, бюджет тріщить ... І справді, які вже тут можуть бути вибори ... Інша стандартна відповідь на питання "Чому потрібно відкладати переобрання?" не менш передбачувана: у 2007 році парламентарі обиралися на п'ять років, отже, підстав розпускати їх раніше часу немає. "Народ визначив термін повноважень парламенту - 5 років. І це - свята воля народу, єдиного джерела влади в Україні. Ми просто приводимо Конституцію у відповідність з волею народу", - оголосив днями генеральну лінію "регіонал" Михайло Чечетов. Подібна риторика для можновладців дуже зручна: хто ж посміє піти проти "святої волі"?
Основними прихильниками ідеї якнайшвидших виборів були і залишаються кілька представників опозиції. Прихильники влади з переліком ідейних супротивників, схоже, вже визначилися. "Зацікавлені в розвитку такого сценарію (з виборами в 2011 році, - ред.) ті, хто незадоволений прийняттям Податкового кодексу, а також ті, кому необхідно негайно пройти до парламенту, і ті, у кого сезонний рейтинг і величезні фінансові зобов'язання", - переконаний Володимир Литвин. І спікеру не можна відмовити в певній правоті, хоча тяга правлячої більшості розцінювати протести підприємців виключно як підступи Юлії Тимошенко виглядає дещо дивно.
Можна припустити, що найвигіднішими швидкі вибори і справді були б для "Батьківщини". Одним "махом" БЮТ міг би вирішити кілька проблем: і осідлати хвилю народного обурення, і очистити партійні лави, позбавивши можливості займати парламентські крісла сьогоднішні "тушки", і забезпечити все ще актуальну депутатську недоторканність для власних лідерів. Також успішним польовим випробуванням нова кампанія могла б стати для тих "молодих" політичних проектів, які показали непогані результати на місцевих виборах, а чекати ще два роки їм ніколи - для "Фронту змін", "Свободи", теоретично (якщо знайдуться достатні обсяги коштів на подальшу розкрутку) і для інших амбітних новачків, на кшталт "Громадянської позиції" або "За Україну!". А ось політичне майбутнє Сергія Тігіпка, рейтинг якого, схоже, не зміг належним чином переварити його віце-прем'єрство, виглядає більш туманно ...
У свою чергу головними супротивниками ранніх виборів є, не стільки навіть члени правлячої партії, скільки представники парламентської більшості в цілому. Не дарма одним з головних захисників "Варіанта-2012" залишається Володимир Литвин. Прийдешні успіхи Народної партії залишаються під сумнівом, вплив на новий парламент, а то і вдодження до нього - теж, а тут і зараз Володимир Михайлович - спікер, нехай навіть "золота акція" його фракції за останні півроку помітно потьмяніла. Ще сумніше виборчі перспективи можуть виглядати для когорти тих прихильників стабільності і реформ, які вийшли з опозиції. Для більшості з них вибори в березні 2011 - це гарантована втрата мандату в піврічний перспективі. За такий короткий термін "підняти" власний проект неймовірно складно, а загітувати колишніх виборців - ще важче. Найбільш правдоподібним варіантом у такому випадку може здатися спроба ще щільніше співпрацювати з Партією регіонів. Але, по-перше, свою корисність головній політсилі ще потрібно довести, по-друге проходження до прохідної частини списку ПР, швидше за все, буде супроводжуватися серйозними кастингом, благо охочих буде більше ніж достатньо.
Якщо для "міноритарних акціонерів" парламентської більшості відкладання виборів - це чи не життєва необхідність, то для владного табору - приємна можливість спочатку вирішити інші проблеми, а вже потім - взятися і за Верховну Раду. З урізанням повноважень ВРУ і спрощенням процедури акумулювання "багнетів" для більшості гострої необхідності далі моделювати парламент під себе у керівництва країни вже немає. Нинішній склад і так добре справляється. Найбільш зручним варіантом для ПР, ймовірно, будуть вибори в 2012 році, до яких "регіонали" прийдуть підготовленими, небідними, задобривши народ. Причому ідеальної виглядає ситуація, в ході якої Партія регіонів сама може створювати парламентську більшість, або набравши більше 50% голосів виборців, або за допомогою законодавчих змін, які віддавали б пальму першості політсилі, яка завоювала навіть відносну більшість симпатій виборців. Після чого до 2015 року "регіонали" можуть відчувати себе спокійно і впевнено, не дуже відволікаючись на опозицію різного ступеня конструктивності.
Перешкодою на цьому світлому шляху може виявитися сама владна діяльність Партії регіонів. Вже зараз очевидно, що далеко не всі ініціативи керівництва країни будуть сприйняті народом з ентузіазмом. Однією із загроз виборів у 2011 році для "регіоналів" називають зростання протестних настроїв. І результати деяких місцевих виборів, незважаючи на більш-менш приємну загальну картину, цей "діагноз" підтверджують. З іншого боку, відзначають експерти, цим перепочинком можуть скористатися і противники влади. Опозиційні партії "розраховують, що буде стомлення владою, і кожен місяць буде працювати на них", вважає польський аналітик Гжегож Громадський. У разі якщо команді Віктора Януковича дійсно не вдасться впоратися з гнітом економічних проблем (а існуюче "гуманітарне" протистояння, швидше за все, тим більше не згладиться) - подібний сценарій виглядає цілком правдоподібно. З такої точки зору зараз час, що залишився до виборів у 2012-му, при бажанні політики можуть розглядати як тайм-аут. Але завжди варто пам'ятати: за два роки змінитися може дуже багато чого.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
