3164
Чи хвора Америка на "англійську хворобу"?
— Казна та Політика
Імперське перенапруження, політична поляризація і дорогі витрати фінансової кризи впливають на американську економіку. Деякі експерти тепер побоюються, що Америка хвора на "англійську хворобу".
Приречені на повільне зростання, США сьогодні виглядають, як надламана Великобританія після Другої світової війни. Це може призвести до скорочення міжнародних зобов'язань Америки, що збільшить можливості таких держав, як Китай, що в результаті посилить геополітичну невизначеність.
Розмірковуючи про ці перспективи, важливо зрозуміти характер британської хвороби. Адже справа була не лише в тому, що Америка і Німеччина росли швидше, ніж Англія після 1870 року. Зрештою, це цілком природно для країн, що розвиваються, де модернізація почалася пізніше, як це сьогодні спостерігається в Китаї. Проблема невдач Англії в кінці дев'ятнадцятого століття полягала в нездатності вивести економіку на якісно інший рівень.
Англія не поспішала переходити від старих галузей першої промислової революції до розвитку сучасних секторів економіки, таких як електротехніка, які мали потребу у впровадженні методів масового виробництва. Британія також не змогла розвинути точкове машинобудування, а також інші нові галузі, такі як синтетичні хімікати, барвники, телефонія тощо. У кожній з цих галузей Великобританія не змогла створити плацдарм для ривка.
Становлення нових економічних держав з більш низькими витратами зробило зменшення зайнятості в старих галузях: текстиль, металургія і суднобудування неминучим. Але Великобританія проігнорувала сигнали потреби в замінах застарілих галузей 19 століття на більш сучасні.
Чи приречена Америка на таку долю? Відповідаючи на це питання, потрібне розуміння причин відсутності у Великобританії прагнення до технологічного прогресу. Одним з популярних пояснень є британська культура, яка зневажливо ставилася до промисловості та підприємництва. З середини дев'ятнадцятого століття кращі уми Британії пішли в політику, а не в бізнес. На підприємства потрапляли другосортні керівники.
Тепер звернімо увагу на аналогічні проблеми в США. За словами Девіда Брукса з The New York Times: "Після десятиліть достатку в США пішов на другий план тверезий практичний менталітет, який перетворив Америку на багату країну. Сьогодні в Америці кращі уми пішли з промисловості і технічних підприємств у більш престижні, але менш продуктивні сфери: право, фінанси, консалтинг або ж зайнялися некомерційною діяльністю".
Однак, насправді, подібні пояснення занепаду Британії не витримали випробування часом. Не існує будь-яких системних доказів того, що британські менеджери були гірші. Навпаки, розширення кола потенційних керівників давало прямо протилежний ефект.
У сьогоднішній Америці також важко знайти докази цієї можливої проблеми. Компанії Силіконової долини не скаржаться на брак талановитих менеджерів. Не бракує і нових випускників МВА, готових працювати навіть в автомобільних компаніях.
Другим за популярністю поясненням "британської хвороби" є зниження ефективності системи освіти. Університети Оксфорда та Кембриджа, створені задовго до індустріальної епохи, продукували відомих філософів і істориків, але дуже мало вчених та інженерів. Важко, проте, побачити, як цей аргумент стосується США, чиї університети залишаються у світових лідерах, залучаючи аспірантів у галузі науки і техніки з різних країн світу - багато з яких потім залишаються в країні.
Треті пояснюють британський занепад слабкістю фінансової системи. Британські банки, що виросли на початку дев'ятнадцятого століття, коли потреби промисловості в капіталі були скромні, тому вони спеціалізувалися на фінансуванні зовнішньої торгівлі, а не на внутрішніх інвестиціях, тим самим залишивши промисловість на голодному пайку, коли виникла потреба в капіталі.
Справді, фактичні дані про переважання експорту британського капіталу, чим внутрішні інвестиції є досить слабкими. І, в будь-якому випадку, ця історія сьогодні також не має стосунку до США, оскільки вони є одержувачем, а не експортером інвестицій.
Остаточне пояснення ослаблення Великобританії пов'язане з економічною політикою. Великобританія так і не змогла ввести в дію ефективну конкурентну політику. У відповідь на падіння попиту в 1929 році, вона встановила більш високі ставки тарифів. Захищена від іноземної конкуренції, промисловість Британії зростала повільно. Після Другої світової війни, зміна балансу сил між лейбористами і консерваторами застопорила політичні процеси, збільшила невизначеність і створила хронічні фінансові проблеми.
У цьому й полягає найбільш переконливе пояснення британського занепаду. Країна не змогла виробити узгоджених заходів політики у відповідь на фінансову кризу 1930-х років. Її політичні партії, замість того щоб працювати разом для вирішення нагальних економічних проблем, вчепилися один одному в горло. Розвиток країни згорнувся усередину. Політика стала вередливою і безладною, а фінансова система нестабільною.
Коротше кажучи, провал Великобританії носив не політичний, а економічний характер. Ось це якраз більше схоже на сьогоднішню долю Америки.
Баррі Айхенгрін, професор економіки і політичних наук в Університеті Каліфорнії, Берклі; переклад Юрія Романенка
За матеріалами: Хвиля
Поділитися новиною
