Янукович розділив Київ

Турбота нинішньої центральної влади про благополуччя столиці слідує наміченим ще влітку шляхом. Президент все-таки прийняв "соломонове рішення" і розділив посади мера та голови КМДА. Влада задоволена, експерти дивуються, а опозиція вимагає виборів.

Про можливе відсторонення Леоніда Черновецького від виконання ним владних функцій у політикумі заговорили практично відразу ж після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах. Але термінових рішень керівництво країни вирішило не приймати: прем'єр провів показову нараду виховного характеру, після якого столичний градоначальник отримав тримісячну відстрочку. Гідно продемонструвати службову запопадливість мерові так і не вдалося, і в червні на допомогу йому був делегований Олександр Попов. Зайнявши крісло першого заступника, екс-міністр ЖКГ за виконання поставлених перед ним завдань взявся серйозно. Менш ніж за півроку звичними деталями столичного буття стали розслідування діянь "молодої команди", повернення в комунальну власність неправедно проданих підприємств, відновлення робіт на кількох інфраструктурних проектах із подальшим урочистим завершенням частини з них. Між тим, поки "государєва людина" освоювалась у межах повноважень першого заступника при практично відсутній начальства, законодавці встигли прийняти нову версію закону про столицю. Оновлення нормативного акта не тільки дозволило відмовитися від районних рад, а й внесло іншу значну поправку. Одна тільки пропозиція "Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України ..." стала для київської ситуації свого роду міною сповільненої дії. І після того, як по всій країні відгриміли місцеві вибори, абсолютно не "зачепившись" столицю, законодавча новація передбачувано "здетонувала".

Із 16 листопада Леонід Черновецький, як і передбачали фахівці, перетворюється у подобу "царюючої, але не правлячої" англійської королеви. Двома указами президент позбавив мера посади КМДА і призначив на цю посаду Олександра Попова. З точки зору логіки нинішньої влади подібне рішення виглядає мало не даниною формальностям. У всякому разі, напередодні оприлюднення документів (а, як помітили журналісти, дати версій, опублікованих на сайтах ВРУ і глави держави, різняться на один день) Микола Азаров прямо визнавав: прямого відношення до господарювання обранець киян вже не має. "Зараз Леонід Михайлович виконує в основному представницькі функції, а вся важкість роботи, всі управлінські рішення приймаються Олександром Павловичем разом із Кабміном", - пояснив прем'єр роль Олександра Попова. Спираючись на подібні заяви, можна зробити висновок: листопадові укази гаранта просто підтвердили статус-кво. Але з таким "просто" не дуже згодні не лише опозиціонери, а й експерти.

Претензії до київського рішення керівництва країни зазвичай базуються на кількох аргументах. І контрдокази представників влади далеко не завжди звучать переконливо. Перший спірний момент, до якого прикута увага спостерігачів, - неможливість адекватно розподілити обов'язки міського голови і голови КМДА, з якою вже стикався Леонід Кучма за часів правління Олександра Омельченка. Аргументація прихильників владного табору поки здебільшого обмежується ремарками у стилі "Президент має право" (з оновленим законом і справді сперечатися складно), "Законодавству укази не суперечать", "Повноваження мера ніхто не чіпає". На ділі ж говорити про чіткий поділ прав і обов'язків обраного народом мера та призначеного зверху голови КМДА поки що дуже складно. За детальним переліком повноважень закон про столицю відправляє читача до закону про місцеве самоврядування. Але в останньому документі про якісь вузькі "представницькі функції" мерії не йдеться.

Більш того, в тексті закону про місто-герой присутні казуси, які додатково ускладнюють взаємодію тепер уже двох гілок столичної влади. Так, наприклад, стаття 16 передбачає, що "перший заступник і заступники голови Київської міської державної адміністрації ... призначаються на посади і звільняються з них київським міським головою". Якщо обидві посади обіймає одна людина - технічні труднощі не виникають, але з 16 листопада Олександру Попову і Леоніду Черновецькому доведеться не тільки розділити заступників, але і розібратися із процедурою їх призначення/звільнення.

Нормалізація ситуації, що склалася, вимагає втручання законодавців, які теоретично повинні детально розповісти, хто в Києві на що право має. Тим часом противники "великого розділу" не втомлюються нагадувати, що ще в 2003 році Конституційний суд досить недвозначно висловився на користь сумісництва по-столичному. Зараз же, стверджують представники влади, ситуація змінилась. "Зміни до закону про столицю дали право президенту призначати на посаду голови КМДА іншу особу, не київського міського голову", - переконаний представник президента в парламенті нардеп Юрій Мірошниченко. Отож, якщо у когось виникають сумніви зараз, вважають прихильники влади, то і звертатися до КСУ потрібно заново.

Оскільки сильних країни цієї і так все влаштовує, роль цікавих, швидше за все, могли б зіграти опозиціонери. Але фахівці припускають, що отримати бажаний результат майже неможливо. "Теоретично до КС можуть звернутись депутати від опозиції, але тоді у суду з'явиться можливість дати свою відповідь, і, швидше за все, він не буде суперечити указу президента", - говорить "Комерсант-Україна" директор Інституту Горшеніна Володимир Фесенко. Опозиціонери зі старту налаштовуються не стільки на судові розгляди, скільки на перевибори. Розподіл обов'язків голови КМДА і міського голови ними сприймається як нехтування інтересами виборців.

І дійсно, яким би мером не був Леонід Черновецький, кияни його обрали на певний термін з певними повноваженнями. У партії влади в недалекому волевиявленні народу поки необхідності не бачать. "Як мені здається, треба дати новому главі адміністрації якийсь час попрацювати, показати ефективність цієї роботи, а потім вже говорити про можливі вибори в місті", - вважає глава фракції ПР у парламенті Олександр Єфремов.

Така позиція виглядає виправдано - найближчим часом "регіоналам" навряд чи вдалося б перемогти на київських виборах. Але продумані дії влади разом із хорошим піар-супроводом всіх досягнень за рік-два могли б непогано попрацювати на рейтинг Олександра Попова, якщо, звичайно, саме він затримається в кріслі "намісника".

Довгострокові плани ПР на столицю: всі проблеми зі сферами впливу вирішуємо відразу, а з виборами - як-небудь потім розберемося - в принципі, виглядають по-своєму витончено. Але рівно до того моменту, за яким слідує гіпотетичне обрання Олександра Попова (або іншого ставленика "регіоналів") у мери. У такому випадку резон розділяти дві посади зникає автоматично, і не виключено, що система управління Києвом повернеться на круги своя.

Але тоді пояснювати заднім числом мотивацію своїх попередніх дій владі буде вже не так просто: повага до волі народу передбачає, швидше, невідкладні перевибори, ніж тривалий перехідний період. До того ж, допускають деякі фахівці, в нинішній ситуації доводити легітимність владарювання Олександра Попова - окреме завдання. "А тепер, коли ці дві посади розділені - мера і глави КМДА, виникає питання: кого представляє Попов - тільки президента або всіх киян? Йому все одно доведеться проходити процедуру виборів, якщо він збирається залишатися", - вважає політолог Віктор Небоженко.

Крім киян, які можуть не сприйняти насильно запропоновану адміністрацію, безхмарне майбутнє "регіональних" планів на Київ може затьмарити і Леонід Черновецький. Якщо мер захоче терміново піти у відставку - уникнути виборів у столиці буде вже складно. Хоча не можна повністю виключити ймовірність того, що керівництву країни хотілося б бачити екс-міністра в ролі в.о. з максимально широкими повноваженнями.

Поки ж представники співучого мера стверджують, що Леонід Михайлович свою часткову відставку "сприйняв". Але як надовго збережеться баланс, спущений "згори", - покаже час, настрої народу, можливі законодавчі нововведення, плани влади та опозиції ...

Ксенія Сокульська