3257
Кому під час кризи солодко
У цехах кондитерської фабрики кипить робота: гудуть машини, повзе стрічка конвеєра, темною рікою ллється теплий шоколад, фасується готова продукція. Робота не зупиняється ні на хвилину. Кондитерська галузь виявилася однією з небагатьох, які зуміли гідно пережити непрості часи.
Як запевняють учасники ринку, помітного падіння попиту на кондитерські вироби за останній час не відбулося. У цьому році, згідно з даними асоціації "Укркондитер", в грошовому вираженні ринок зріс адекватно рівню інфляції і зростанню курсу долара - на 25% (офіційні дані щодо інфляції набагато скромніші - 7,4% з початку року), а в натуральному - майже не змінився в порівнянні з минулим роком: за перші вісім місяців обсяг виробництва зріс на 2,6%. У деяких результати ще більш вражаючі.
"Зниження купівельної спроможності на обсягах продажу нашої продукції позначилося не сильно, оскільки ми не продавали цукерки в кредит. У січні-вересні обсяг продажів компанії в доларах збільшився на 32 відсотки, а в тоннах він зріс на 11 відсотків", - повідомив президент корпорації Roshen В'ячеслав Москалевський.
У той же час говорити про впевнене відновлення колишніх темпів зростання (до кризи кондитерський ринок щорічно додавав 15-20%), на думку директора з маркетингу компанії АВК Олександра Лаврова, поки передчасно.
Солодка країна
Кондитерський ринок - один з найбільш розвинених у вітчизняній харчовій промисловості. Щорічно в Україні виробляється 1-1,1 млн тонн кондитерських виробів. Внутрішній ринок здатний поглинути 700-750 тис. тонн. Решта продукції експортується в Росію, Казахстан, Молдову, Білорусь, Середню Азію, Євросоюз. На внутрішньому ринку 95% солодощів - українського виробництва. Імпорт в основному надходить до нас з РФ, Литви, Туреччини та Польщі.
У першій половині 90-х його частка була дуже велика, але стала скорочуватися після приходу в нашу країну двох світових гігантів - Nestle (представництво компанія відкрила в 1994-му, а через чотири роки купила фабрику "Світоч") і Kraft General Foods (у 1994-му придбала Тростянецьку кондитерську фабрику). Та й українські підприємства почали потихеньку модернізуватися і освоювати випуск нових видів продукції, зокрема шоколадної. До цього компанії виживали за рахунок старого, ще радянського асортименту.
Зараз кондитери пропонують широкий вибір продукції, яка традиційно розділена на три групи: борошняні кондитерські вироби (солодке печиво, вафлі, пряники, рулети, кекси), вироби, що містять какао (шоколад, шоколадні цукерки, батончики), цукристі вироби без какао (карамель, мармелад, желе, зефір, а також білий шоколад).
Якщо до кризи активно розвивався дорогий сегмент, то зараз люди віддають перевагу більш доступному за ціною продукту. Зокрема, минулого року спостерігалося падіння ринку шоколадних виробів (на п'ять відсотків), хоча до кризи через високу рентабельність (на думку аналітиків, приблизно в два з половиною рази вище, ніж у карамелі) саме він був для кондитерів найбільш привабливим.
Найбільшу нішу на українському кондитерському ринку займає, за даними корпорації Nestle, категорія вагових цукерок. Навіть в кризу цей сегмент показував зростання. Так, минулого року обсяг продажів вагових цукерок збільшився на три відсотки, а з початку 2010-го його зростання склало сім відсотків.
"Був період, коли люди, які раніше віддавали перевагу плитковому шоколаду, перейшли в сегмент цукерок у коробках. Зараз ми спостерігаємо зворотну тенденцію", - говорить Москалевський. Загалом, це зрозуміло: цукерки в коробках виглядають презентабельніше, ніж ті, що продаються на вагу, і їх купують у "роки масні". А звикнувши (шоколад, як кажуть, викликає звикання у 39% жінок і 15% чоловіків), у "роки худі" переходять на схожий товар у скромнішій упаковці.
Небагато, на п'ять відсотків, під час кризи зріс попит на борошняні та цукристі вироби. "Дійсно, дешеве печиво стали купувати більше. Зверніть увагу на одну цікаву деталь: дешеві цукерки в основному купують сільські жителі. Тому компанії, які спробували максимально здешевити асортимент, нічого не виграли. Адже в селі як не було грошей до кризи, так і немає", - зазначив В'ячеслав Москалевський.
Така зміна попиту пояснюється не тільки загальним падінням купівельної спроможності, але і подорожчанням кондитерських виробів, в яких використовується імпортна сировина. Причому кондитери запевняють, що рецептуру і порціонність упаковок (щоб здешевити продукт) вони не міняли. А на зростанні вартості сировини позначився не лише стрибок курсу національної грошової одиниці.
"Якщо раніше какао-боби коштували 1200 доларів за тонну, то зараз - 4,3-4,4 тисячі доларів. А ціна тонни цукру піднялася в 2009-му з чотирьох тисяч до семи-восьми тисяч гривень. При цьому кондитери не можуть різко підвищувати ціни на свою продукцію адекватно подорожчанню сировини", - запевняє генеральний директор асоціації" Укркондитер "Станіслав Мироненко.
Компанії різними способами страхують себе від різкого коливання цін на складові. Наприклад, корпорація Nestle в минулому році вклала 50 млн гривень на купівлю цукру (цілий силос) і користується ним досі.
"Імпортне сировина, в нашому випадку какао, становить 60 відсотків вартості шоколаду. Щоб уникнути різкого підвищення цін на цей продукт, ми переглянули терміни платежів та внесли передоплату", - розповідає директор з корпоративних питань компанії Nestle в Україні та Молдові Геннадій Радченко.
Щоправда, інвестувати в цукрові або пакувальні виробництва жодна з кондитерських компаній не планує. "В Україні потрібно або володіти бізнесом цілком, або не володіти ним взагалі. А за пайової участі у разі збитків вони лягають на ваші плечі, а в разі прибутку він вам чомусь не дістається", - пояснює В'ячеслав Москалевський.
Декотрих вже нема...
За даними "Укркондитеру", всього в Україні близько двох десятків великих кондитерських підприємств і до восьми сотень дрібних. В УРСР своя кондитерська фабрика була в кожному обласному центрі (всього 25 підприємств). Зараз старі виробництва потихеньку закриваються. Зокрема, цього року зупинили роботу чернівецька кондитерська фабрика "Буковинка", хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл". Їхню нішу відразу зайняли інші виробники.
У структурі національного виробництва на частку десяти компаній-лідерів (як правило, у кожної з них кілька підприємств) припадає близько 60%. Найбільшими гравцями ринку є корпорації АВК, "Nestle Україна", "Крафт Фудз Україна", Roshen і "Конті". Завдяки регулярному розширенню виробничих потужностей та виведення на ринок нових продуктів вони міцно утримують позиції. Наприклад, корпорація АВК до кінця цього року оновить асортимент на 40%, а Nestle запустила у виробництво декілька видів вагових цукерок.
Більшість дрібних виробників кондитерських виробів гірше оснащені, їхні ринки збуту обмежені, немає розкручених торговельних марок. По них криза вдарила в першу чергу, деяким підприємствам довелося закритися. Тим не менш, за словами Станіслава Мироненка, невеликі фабрики знайшли свою нішу, свого покупця і успішно працюють на локальних ринках. Сукупно вони виробляють 400 тис. тонн кондитерських виробів на рік, тобто більше половини внутрішнього споживання.
Дрібні виробники печуть швидкопсувну борошняну продукцію (торти, тістечка) або роблять дорогі солодощі із застосуванням ручної праці (цукерки, шоколадні фігурки), випускають private label для роздробу.
"Незважаючи на те що продукція нашої фабрики є досить дорогою через використання натуральних інгредієнтів і ручної праці, попит на неї досить стабільний. При цьому асортимент і рецептуру ми не змінювали", - говорить директор компанії "Актив Лтд" (ТМ "Росичі") Володимир Гребенніков.
І все ж більшість дрібних виробників працюють у низькому ціновому сегменті, знижуючи собівартість виробництва за рахунок використання недорогих компонентів. У період зсуву попиту убік дешевшої продукції вони цілком можуть трохи потіснити великих гравців майже у всіх сегментах кондитерської галузі, крім хіба що виробництва плиткового шоколаду.
На прихід нових іноземних інвесторів кондитери не сподіваються. "У кондитерському сегменті великих гравців не так багато. Гігантів, рівних Kraft Foods і Nestle, у світі більше нема. Є ще компанія Маrs, але в Європі її більше сприймають як виробника кормів для тварин. До того ж у корпорації вже є завод в російському місті Ступіно", - розповідає В'ячеслав Москалевський. На початку 2008 року компанія Wawel, польський виробник кондитерської продукції, заявляла про намір інвестувати 20,6 млн доларів у будівництво кондитерської фабрики в Івано-Франківській області, але згодом відмовилася від цих планів.
Солодше нікуди
Кондитери нарікають, що розвиток галузі стримує відсутність нових ринків збуту. Наприклад, Росія, яка є основним майданчиком експорту українських солодощів, не раз ініціювала антидемпінгові розслідування проти нашої продукції, зокрема карамелі. У 2001 році наші сусіди ввели загороджувальні мита на українську карамель (у розмірі 21% від митної вартості, але не менш 0,18 євро/кг), а в 2005-му - на варені цукерки з начинкою і без, тоффі і аналогічні солодощі (у розмірі 20% від митної вартості, але не менш 0,25 євро/кг). Ці заходи діяли до кінця 2008 року. А на початку березня 2010 року російська Асоціація підприємств кондитерської промисловості "Асконд" знову ініціювала спеціальне захисне розслідування проти імпорту української карамелі. Однак остаточного рішення уряд РФ поки не прийняв.
За словами В'ячеслава Москалевського, зараз українські кондфабрики контролюють до 30% російського ринку. У цілому експорт солодощів з нашої країни до Росії зріс за підсумками минулого року майже вдвічі (до 20 млн доларів). "При порівнянній ціні якість української продукції вища, до того ж в РФ традиційно висока лояльність споживачів до українських цукерок", - підкреслив Станіслав Мироненко.
У березні нинішнього року повторне антидемпінгове розслідування проти українських цукерок ініціював Мінськ. Загороджувальні заходи на українські солодощі в Білорусі діяли з серпня 2008-го, розмір мит становив від 11,76 до 23,9% залежно від виду продукції. Правда, щодо трьох підприємств - корпорації Roshen, "Житомирські ласощі" та харківської фабрики "Бісквіт-Шоколад" - дію обмежень було призупинено у відповідь на взяті компаніями цінові зобов'язання.
Щоб знизити собівартість продукції, уникнути митних зборів і торгових бар'єрів, українські компанії почали розміщувати в Росії виробництва. Так, липецька кондитерська фабрика "Лінкоф", що належить корпорації Roshen, випускає кожну четверту карамельку в РФ. "Зараз ми працюємо на межі наших можливостей. Компанія проектує третю фабрику в Росії (окрім "Лінкофа" у корпорації є ще один об'єкт в Липецькій області, в селі Сенцово. - Ред.) Та будує підприємство у Вінниці (інвестиції без вартості устаткування складуть близько 350 мільйонів гривень). Після їх введення в експлуатацію наші обсяги продажів подвояться", - ділиться планами Москалевський. Активно експортують свою продукцію донецькі компанії "Конті" і АВК, "Житомирські ласощі", "Бісквіт-Шоколад". Головною проблемою українських експортерів, як і раніше, є несвоєчасне відшкодування ПДВ. Зокрема, зараз заборгованість держави перед корпорацією Roshen становить 15 млн гривень.
Віяння кризи кондитери повною мірою відчули через дії роздрібних мереж, які перестали вчасно розраховуватися за продукцію. Наприклад, корпорації Roshen довелося через суд добиватися, щоб мережа "О'кей" (незабаром стала банкрутом) виплатила 250 млн гривень. З тими, хто платить неакуратно, великі компанії припиняють працювати. Невеликим виробникам у цьому плані складніше. "Платіжна дисципліна роздробу огидна. Ми працюємо лише з трьома з київських мереж і дивуємося своєму терпінню. У грудні обсяги відвантаження через новорічні свята зростуть у рази. А потім ми до травня будемо випрошувати-відсуджувати у столичних мережевих операторів наші гроші", - говорить Володимир Гребенніков.
Новинки у відповідь на кризу
Дмитро Жирнов, директор з досліджень та розвитку компанії АВК:
- Безумовно, глобальні зміни у світовій економіці - величезний стрес для будь-якого бізнесу. Але одночасно це і нові можливості. Сьогодні необхідно ще оперативніше реагувати на зміни споживчих переваг у кожному із сегментів ринку і виробляти саме те, що потрібно споживачеві, - у потрібних обсягах, в потрібні терміни.
Одним з антикризових інструментів, які використовує наша компанія, стало залучення до розробки кондитерських новинок широкого кола фахівців з числа співробітників АВК, а не лише штатних технологів. Наша компанія створила вісім робочих груп, до складу яких увійшли технологи, фахівці з маркетингу, виробництва, логістики. У стислі терміни вони мали створити і захистити проекти нових виробів. У результаті всього за вісім місяців роботи в новому форматі було затверджено і запущено у виробництво чотири десятки оригінальних новинок. Це надзвичайно короткий термін для кондитерської галузі, де на запуск новинки у виробництво зазвичай іде від шести місяців до двох років.
Не цукерка дорога, а гривня дешева
В'ячеслав Москалевський, президент корпорації Roshen:
- Щоб можна було прогнозувати попит на продукцію, держава повинна припинити друкувати гроші. Я ніколи раніше не бачив такої кількості 500-гривневих купюр у банкоматі. Це вже колись було! Потім в 1996 році провели грошову реформу, і долар став коштувати 1,80 гривні. Тоді уряд присягнувся ніколи більше не друкувати гроші.
Мій знайомий економіст підрахував, що вартість однієї цукерки "Монблан" перевищує одну гривню. На що я йому відповів, що це не ціна однієї цукерки, це вартість однієї гривні. Наступна мета - коли одна цукерка "Монблан" буде коштувати дорожче долара. Криза закінчиться тоді, коли держава розбереться з грошовими банкнотами і банками-банкрутами.
На вагу і недорого
Тетяна Волчкова, категорійний менеджер мережі "ЕКО-маркет":
- Безумовно, криза змінила звички людей: продажі кондитерських виробів по нашій мережі знизилися в грошовому еквіваленті, але їх обсяги в натуральному вираженні зросли. Це тільки підтверджує, що відбулося помітне падіння купівельної спроможності українців. Сьогодні вони вважають за краще купувати більш дешеву продукцію, відмовляючись від покупки товарів преміум-сегменту.
В цілому варто зазначити, що споживачі в порівнянні, наприклад, з 2008 роком значно частіше стали купувати кондитерські вироби на вагу. Зараз у них найбільшою популярністю користуються борошняні кондитерські вироби. Збільшився також попит на недорогі шоколадні цукерки. Через зростання цін трохи впав інтерес покупця до карамелі.
Ірина Бурдовицька, Ірина Чухліб
За матеріалами: expert.ua
Поділитися новиною
