4568
"Витягнута рука" для Податкового кодексу
— Казна та Політика
7 жовтня Верховна Рада прийняла в першому читанні проект Податкового кодексу України, який розглядається нинішньою владою як відправна точка системних економічних реформ. Саме тому керівництво країни, бізнес, суспільство зацікавлені в тому, щоб Кодекс був якщо і не еталоном, то хоча б максимально наближеним до ідеалу документом.
У цілому Податковий кодекс отримав досить високі оцінки вітчизняних і зарубіжних експертів. Але деякі "шорсткості" в проекті все-таки є. І є сенс докласти всіх можливих зусиль до того, щоб положення ПК, що суперечать світовій практиці та інтересам економіки країни, були усунені в процесі остаточного прийняття парламентом "податкової конституції".
Зокрема, вимагають корекції положення, що регулюють окремі аспекти діяльності міжнародних компаній. Так, згідно з підтриманим ВР у першому читанні проектом, не включаються до складу витрат компаній витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами, інжинірингу (пункт 139.1.13) і нарахування роялті на користь нерезидента (пункт 140.1.2).
Логіка авторів Податкового кодексу очевидна: за допомогою даного обмеження уряд хотів би попередити використання тіньових схем і схем ухилення від сплати податку непрозорими бізнес-структурами.
Інша справа, що прийняття зазначених норм призведе до того, що постраждають не лише незаконослухняні фірми-одноденки, а й цілком легальний міжнародний бізнес, який багато в чому і побудований на отриманні вигоди від прав інтелектуальної власності.
"Якщо ми говоримо про міжнародну практику, то це безпрецедентний випадок, коли компаніям заборонено відносити до витрат витрати, пов'язані з роялті та придбанням у нерезидентів послуг, - пояснив старший юрисконсульт юридичної фірми "Василь Кисіль і партнери" Іван Юрченко. - Річ у тім, що роялті і витрати на послуги - це міжнародна практика в бізнесі, яка націлена на розподіл відповідних видатків між юридичними особами, які отримують економічні вигоди від прав інтелектуальної власності або так званих консалтингових послуг. Ми купуємо пральний порошок із зображенням на ньому торгової марки, слухаємо іноземну музику, дивимося по телевізору фільми - і все це інтелектуальна власність, за її використання потрібно платити. Якщо власник даних об'єктів перебуває за кордоном, потрібно відсилати платежі за кордон. А що, якщо підприємство не зможе віднести ці витрати до валових? Це означає, що дохід від проданої продукції він отримає, але взяти з цієї суми свої витрати за використання інтелектуальної власності не зможе".
Аналогічної думки дотримується і керівник юридичної служби компанії "Данон Україна" Наталія Плешкова: "Компанії, що пропонують споживачу продукцію, вироблену під відомими міжнародними марками, не можуть відмовитися від зобов'язання з оплати роялті на користь міжнародних компаній - власників таких марок, хоча б через вже існуючі договірні відносини. Обмеження віднесення до валових витрат суми роялті, сплаченої на користь нерезидента, передбачене проектом Податкового кодексу, не просто зробить операцію з оплати роялті додатково оподатковуваною податком на прибуток, але й призведе до того, що підприємство з метою збереження рентабельності буде змушене перенести ці додаткові витрати на вартість реалізації продукції. Як наслідок, можна очікувати зростання роздрібних цін на продукти харчування, вироблені під міжнародними торговими марками, адже серед них високоякісні продукти, що формують споживчий кошик".
"Обійти" дані норми Податкового кодексу неможливо - через те, що зазвичай штаб-квартири міжнародних компаній перебувають за межами України. Працюють вони, природно, не тільки в Україні, вони обслуговують всі свої міжнародні підрозділи. І, як правило, відшкодовують свої витрати у формі надання платних послуг.
Ще один напрямок міжнародної економічної діяльності, який може постраждати внаслідок прийняття згаданих норм Податкового кодексу, - надання міжнародними компаніями одноразових послуг (зокрема, консалтингових) українському бізнесу. Цей вид діяльності фактично потрапить під подвійний податковий прес і втратить економічний сенс - як для міжнародних компаній, так і для їхніх українських партнерів.
У принципі, можна було б "відмахнутись" від цієї проблеми - мовляв, мова йде про вузький сегмент економіки. Але це зовсім не так! У сучасному світі (і не тільки в Україні) основним джерелом наповнення бюджету є діяльність саме міжнародних компаній.
До речі, у світі вже склалася практика вирішення проблем у тій галузі, в якій українці чомусь вирішили "винайти велосипед". Так, в США і Європі заборона на віднесення до валютних валових витрат роялті та наданих іноземними постачальниками послуг не практикується. Навпаки, роялті та послуги належать до валових витрат. "Накладки" усуваються за рахунок так званого "принципу витягнутої руки". Його суть полягає ось у чому: якщо зазначені виплати здійснюються на користь пов'язаної сторони, інші сторони і країни дозволяють віднести їх на витрати в такій мірі, в якій подібні виплати не перевищують рівня подібних платежів незв'язаних сторін.
За цією мудрованою формулою криється доволі простий принцип: бізнес повинен платити податки не більше, ніж він платив би, керуючись найсуворішим законодавством серед країн, задіяних в тій чи іншій міжнародній економічній операції. І ні в якому разі не повинен піддаватися дискримінаційному оподаткуванню.
Втім, в українському випадку можна обійтися і без зайвого мудрування. Досить посилити контроль над бізнес-цілями платежів, віднесених до роялті та надання послуг іноземними компаніями. А також - заборонити віднесення на витрати роялті та оплату послуг в офшорні зони і посилити контроль над застосуванням "звичайних цін" для податкових потреб (пункт 39 Кодексу).
Запровадити подібні заходи пропонує уряду й Американська торгова палата в Україні: "...забезпечити контроль за бізнес-спрямованістю таких платежів (стаття 14.1.27 Проекту Податкового кодексу - призначення витрат); обмежити відрахування роялті та плати за послуги, які виплачуються офшорним зонам або країнам, в яких ставки податку на прибуток підприємств значно нижчі, ніж відповідні ставки в Україні; застосувати правила трансфертного ціноутворення ОЕСР (Організації економічного розвитку та співробітництва); вивчати і застосовувати міжнародні практики у вирішенні таких проблем".
Загалом, необхідність виправлень у Податковому кодексі очевидна. Більше того, існує досить простий, апробований у всьому світі спосіб вирішення проблеми. Це просто треба зробити.
Інакше постраждають не лише міжнародні компанії, що працюють в Україні, а й український бюджет. Та й український споживач буде не в захваті: частина компаній просто підніме ціни на свою продукцію, щоб покрити додаткові податкові витрати.
А ще країна зіткнеться з черговою проблемою моральних витрат, бо й без того невисокий інвестиційний імідж України впаде ще нижче. Нові представництва міжнародних компаній у нашій країні просто перестануть з'являтися. А вже працюючі компанії "стрункими рядами" підуть до судів різних інстанцій з позовами до держави Україна, спираючись на двосторонні міжнародні договори, підписані нашою країною, про уникнення подвійного оподаткування.
То ж чи не простіше все-таки провести "ремонт на марші"?
Сергій Вакуленко
За матеріалами: Версії.сом
Поділитися новиною
