Путін не отримав в Україні обіцяних "цукерок"?


Путін не отримав в Україні обіцяних "цукерок"?

Візит російського прем`єра в Києві обійшовся без цукерок - у прямому і переносному сенсі цього слова. Глава російського уряду був непривітний і нервовий, наче українські візаві не приготували для нього улюблену іграшку.

На інформаційний супровід візиту російського прем`єра працює державна пропагандистська машина, так що не варто дивуватися, що в зал для проведення прес-конференції Азарова Путіна першими увійшли російські телевізійники і журналісти. Втім, подібне розуміння гостинності українською стороною не змогло прибрати осад від візиту російського прем`єра. Від розпіареного політика чекали дива, а виявилось, що все набагато прозаїчніше - робочий візит не увінчався проривом у двосторонніх відносинах. Українська преса при цьому активно обговорювала причини загримованості російського прем`єра, який не зумів ані привезти до Києва ініціативи стратегічної ваги, ані забрати з собою зримі досягнення.

Угоди про співпрацю в авіаційній сфері і взаємодію у виробництві ядерного палива між Росією і Україною важко назвати проривами. Власне, як і зазначене Миколою Азаровим зростання товарообігу на 84%. Український прем`єр напередодні прильоту російського колеги в інтерв`ю тамтешньому агентству "Новости" навіть погодився на створення спільного підприємства між Газпромом і "Нафтогазом України". Але від злиття (поглинання, враховуючи масштаби обох компаній, уточнив Азаров) в Києві продовжують відмовлятися. Газова труба залишається одним з наріжних каменів національного суверенітету, і навіть проросійський до самих кісток дует Янукович - Азаров не збирається віддавати ГТС Газпрому.

Варто нагадати, що в лютому 2007 року 430 парламентаріїв проголосували за заборону приватизації газотранспортної системи України, уряд тоді очолював не хто інший, як Віктор Янукович. У підсумку газова тема не опинилася серед публічно прокоментованих прем`єрами, та й саме спілкування з пресою вийшло зіжмаканим. Києву і Москві потрібно готуватися до нового витка переговорів про постачання блакитного палива, адже "прекрасні" угоди про постачання газу, які укладала Тимошенко, Азаров назвав "такими, що не відповідають українському законодавству".

Своє невдоволення норовистістю Києва російська сторона висловила зривом підписання угоди про транзит російської нафти. Ще минулого тижня перший віце-прем`єр Андрій Клюєв повернувся з Москви з повідомленням про готовність Росії гарантувати транзит в об`ємі 30 мільйонів тонн нафти щорічно в обмін на європейську формулу ціни транзиту. Але під час візиту Путіна угода була лише парафована, її підписання відклали на невизначений термін. Путін, як відомо, з особливим трепетом ставиться до енергетичних питань, тримає їх на постійному "особистому контролі". "Самодіяльність" України його навряд чи тішить. Власне кажучи, як дуже символічним виявилося рішення столичного Господарського суду, що відмінив приватизацію Луганськтепловоза Брянським машинобудівним заводом. Таких "сюрпризів", та ще від стратегічного партнера, надійно зафіксованого Харківськими угодами, Путін не отримував уже давно.

Мабуть, єдиним подарунком для Путіна стала заява міністра науки й освіти Дмитра Табачника про початок роботи над російсько-українською допомогою для вчителів історії. Табачник прагне сподобатися російському керівництву із завзяттям, гідним куди кращого застосування. Навіть і не скажеш, що цей чиновник брав участь у розробці Конституції країни, а також її нагородної системи. Посібник для вчителів історії - це ідеологічна зброя куди сильніша за звичайний підручник або академічне видання, адже вона дозволить серйозно впливати на уми підростаючого покоління. При цьому представники академічної історичної науки Росії і України кардинально розходяться в оцінці багатьох епізодів у взаєминах наших країн. Варто нагадати, що викладання історії в середній школі передбачає наявність якоїсь стратегічної лінії, що покликана формувати національну самосвідомість, а воно у росіян і українців різне. Спільний посібник з історії для вчителів середніх шкіл може зіграти роль справжнього троянського коня для України.

Жовтень виявився найхолоднішим місяцем для російсько-українських відносин. Зустріч Дмитра Медведєва з Віктором Януковичем в Геленджику не увінчалася більш-менш важливими рішеннями, тепер Путін побував у Києві без особливого успіху. З всього виходить, що Харківські угоди, яких швиденько домоглась Росія, примусили її стати надто настирливою, а українське керівництво - навпаки, займати обережнішу позицію. Не виключено, що навчені відносинами з Лукашенком лідери Росії постараються натиснути на Україну так, наче при владі досі залишається Віктор Ющенко.

Євген Магда

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "УНІАН", в будь-якому вигляді суворо заборонено.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua