973
Путін провів сеанс інтеграції
— Енергетика
Чергового візиту Володимира Путіна до Києва чекали з нетерпінням. За підсумками засідання міжурядового комітету з економспівробітництва планувалося підписати низку документів. Але предметом особливого інтересу залишалися нафта і газ - ті самі питання, де інтеграція поки забуксувала.
Дружити завжди, дружити скрізь...
Щільна російсько-українська взаємодія, яка стартувала незабаром після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах, продовжує поглиблюватися з кожним місяцем, час від часу вимагаючи "закріплення пройденого". Необхідність підписання низки угод, в основі яких лежали попередньо досягнуті домовленості, в жовтні привела до Києва Володимира Путіна. Але значущість засідання міжурядового комітету дещо тьмяніла на тлі перспективи можливого обговорення головного питання сезону - як водиться, енергетичного.
Перед тим як приступити до міжурядової співпраці, гість з Москви зустрівся з українським президентом і приділив удвічі більше уваги, ніж було заплановано, спілкуванню зі своїм колегою Миколою Азаровим тет-а-тет. Судячи з офіційних заяв, потепління відносин двох країн продовжує радувати високі сторони.
"У результаті тієї політики, яку ви (Віктор Янукович, - ред.) сформулювали на російському напрямі, у нас політична складова трансформується в економічні результати", - схвалив підходи глави української держави російський прем'єр. Як і раніше, однією з найулюбленіших ілюстрацій поліпшення горезвісних економічних результатів залишається зростання товарообороту між Україною і РФ. Показник, динаміку якого із задоволенням регулярно озвучують гості з Москви, не підвів і цього разу. Але однією лише торгівлею двосторонні досягнення не обмежуються. Адже не дарма главу української держави порадувало те, що "пропозиції, які готують робочі групи, спрямовані на інтеграцію економік наших країн".
У рамках жовтневих зустрічей інтеграція проявила себе в кількох економічних напрямках, не кажучи вже про "факультативні" гуманітарні (на кшталт озвученого Дмитром Табачником рішення підготувати спільний посібник для вчителів історії). Обіцяна українським прем'єром інтенсифікація в першу чергу торкнулася сфер, про співробітництво в яких вже багато говорилося. За підсумками засідання комітету було підписано низку угод. Україна і Росія домовилися про міжрегіональну та прикордонну дружбу, про співробітництво при пошукових і рятувальних роботах на Азовському і Чорному морях, а також про створення спільних підприємств у галузях спільного інтересу.
Але якщо щодо суднобудування поки був підписаний тільки меморандум про співпрацю, то авіаційне СП між "Антоновим" і "Об'єднаною авіабудівною корпорацією" стає все більш реальною перспективою, яка, до речі, як і раніше, не надто надихає українську опозицію. Російська ж сторона продовжує наполягати на перспективності подібних взаємин. "Якщо ми зможемо домовитися про реальну співпрацю, про реальну кооперацію, а такий настрій є з двох сторін, то ми дійсно можемо не тільки зберегти ці найважливіші галузі наших економік, але і стати по-справжньому конкурентоспроможними", - переконаний Володимир Путін.
При всій значущості дружби літаками та кораблями, предметом особливої уваги, як і раніше, залишається потенційна енергетична співпраця двох країн, яка так пожвавилася останніми місяцями. Результатом двосторонніх контактів 27 жовтня стали дві угоди. Перша - між КМУ і групою компаній ТНК-ВР стосується газової розвідки в щільних піщаниках Донецької області. Попервах у проект планується вкласти близько 50 мільйонів доларів. Якщо очікування підтвердяться, домовленість може очікувати світле майбутнє, яке за прогнозами виглядає як вихід на видобуток близько 5 мільйонів кубометрів "блакитного палива" протягом семи років.
Іншим енергопитанням дня була угода між українським держконцерном "Ядерне паливо" і російським ВАТ "ТВЕЛ". Результати нещодавнього конкурсу були остаточно закріплені на папері: саме росіяни збудують в Україні завод з виробництва ядерного палива вартістю близько 300 мільйонів доларів. У разі, якщо Київ забезпечить прискорені темпи підготовки проекту та будівництва, ввести в експлуатацію завод потужністю в 400 тонн урану на рік планується вже в 2013 році. А поділитися з анонсованим спільним підприємством (де Україні обіцяють пакет 50% +1) технологіями ТВЕЛ збирається до 2020-го.
Мимохідь, росіяни домовилися про те, що саме вони будуть продавати паливо на енергоблоки "свого" виробництва протягом всього терміну їх експлуатації. Втім, про диверсифікацію поставок, надією яких залишалися американці з Westinghouse, в останні місяці говорять все рідше, хоча раніше ставити хрест на такому варіанті не поспішали вже навіть під час правління Віктора Януковича.
Недостабілізація
Поглиблена за підсумками засідання взаємодія України і Росії торкнулося тільки частини галузей. Так, незважаючи на те, що Володимир Путін зазначив: "Ми справді стабілізували наші відносини в енергетичній сфері", - далеко не всі питання були "стабілізовані" саме так, як того хотіла українська сторона.
Серед каменів спотикання тривалий час вважалася транзитна угода про нафтовий транзит. Нагадаємо, незважаючи на те, що напередодні в уряді України не сумнівалися в її благополучному підписанні, вже 27 жовтня в пресі з'явилася інформація про те, що домовитися сторони з вини Росії не зможуть. У кінцевому підсумку, угода, причому рамкова, була не підписана, а парафована. Її зміст відомий лише в загальних рисах: росіяни планують підписати з Україною п'ятирічний контракт на транспортування 25 мільйонів тонн "чорного золота" щорічно. При цьому, Москва поки не готова ні дати гарантій стосовно обсягу поставок, ні домовленостей про транзитні тарифи.
Проблемою, мабуть, є підвищення ставки на 30 відсотків, яке відбулося в 2010 році. Поки достеменно невідомо, чи готовий Київ, що сподівається підписати-таки угоду протягом місяця, йти на поступки. Але слова міністра енергетики РФ Сергія Шматка: "На сьогоднішній день ми вважаємо, що українська сторона покращила цінові орієнтири", - забезпечують привід аби задуматись...
Причиною незговірливості росіян, крім неприємних розцінок, теоретично може бути й та самостійність, яку Україна останнім часом демонструє в "нафтовому" питанні. То керівництво нашої країни домовляється про відновлення транзиту казахської нафти, то готове "розвернути" нафтопровід "Одеса-Броди" на допомогу домовленостей Білорусі з Венесуелою... Хоча Кремль не демонструє незгоду з таким курсом, навряд чи помітні зміни його порадують. Тим більше що Київ розраховує ще й на "поблажки" щодо газу.
Головною причиною, чому візит до України Володимира Путіна привернув таку увагу, залишаються газові переговори. Як відомо, Микола Азаров неодноразово висловлювався з приводу необхідності переглянути "кабальні контракти" Юлії Тимошенко. З очевидних причин росіяни до цієї проблеми ставляться набагато стриманіше. Постачальники неодноразово натякали на те, що контракти залишаються в силі, а на знижці за підсумками "харківського пакту" Україна могла б і заспокоїтися. Але в рамках нової стратегії Київ взяв курс на визнання колишніх договорів і недоцільними, і такими що не відповідають законодавству. Підстав, на думку прем'єра, достатньо. З січня 2009 року багато чого змінилося: Україна увійшла до Європейського енергетичного співтовариства, прийняла закон про газовий ринок, врешті, - "реалії змінилися". Але всі розмови про те, що "Добре б формулу змінити..." експортери зводять до вже звичного "Спочатку про спільне підприємство поговоримо, а потім..."
Зустрічі 27 жовтня, схоже, не внесли до правила помітних винятків. Хоча "газова" тема була заявлена як одна з ключових (і розмови, судячи з усього, справді велися) після закінчення засідання прем'єри відмовилися ділитися міркуваннями з цього питання. Детальніше, ніж фразою "Звичайно, обговорюється", потенційні переговорники окреслювати майбутнє поставок "блакитного палива" не стали. Більше того, російська сторона натякнула на те, що не урядова це справа.
"Треба спокійніше до цього до всього ставитися. У нас переговорами за контрактом конкретно займається "Газпром". Він підписував цей контракт", - цитує "Ліга" Сергія Шматка.
Але, хоча підписувати документи і справді належить "господарюючим суб'єктам", важко повірити в те, що можливі домовленості не будуть освячені найвищої волею. Тим більше, що питання знижки (як, наприклад, під час останнього прем'єрства Юлії Тимошенко) нерідко вирішувалося на міжпрем'єрському рівні. Але Володимир Путін (як, втім, і керівництво "Газпрому") остаточно стабілізувати "газові" відносини своїм вагомим словом поки не поспішає. Але ж ціна такої "стабілізації", як і раніше, збурює уми.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
