Зовсім ще не вмерла Україна! — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Зовсім ще не вмерла Україна!

Казна та Політика
10970
Ви будете сміятися, але Київ виглядає прекрасно. Вулиці вирують народом навіть увечері, на кожному кутку невелике кафе - їх легко знайти за барвистими лампочками. Годують смачно і за московськими мірками недорого. Думаєте, що Київ - провінція? Нітрохи, пише Матвій Ганапольський у Московському комсомольці.
Відреставровані й нові готелі сяють металом і склом. В одному з них традиційна недільна радість, куди збігаються гурмани, на декількох столах виставлена вся кухня світу, один раз платиш і їж без обмежень. Їж устриці, наприклад. Або суші з сашимі. Їж скільки захочеш.
Так, це є і в Москві, але запросив мене на бенкет витончений знавець подібних радощів пояснює, що в точно такому ж готелі в столиці Росії так, та не так: за десерти та солодощі ти платиш окремо. Окремо платиш навіть за чай і каву, що взагалі дивно, якщо врахувати, скільки ти вже заплатив за шведський стіл з тридцяти страв середземноморської, європейської та азіатської кухонь.
Загалом, Київ таке витіває!
На вулицях повно молоді, яка говорить українською, закохані парочки воркують на "мові" - це вважається добрим знаком для майбутнього національної мови. Національні мільйонери, і навіть мільярдери, інвестують, будують, артисти виступають, а мери...
Ну, мери - у своєму дивакуватого репертуарі.
- Дивись, - каже мені мій київський приятель, - ти бачиш цю будівлю?
Я дивлюся і цокаю язиком: будівля дійсно прекрасне. Це величезний багатоповерховий відреставрований старовинний будинок поруч з оперним театром в самому центрі Києва.
- Так ось, - пояснює приятель, - є інформація, що мер Києва подарував цей будинок боксеру Кличку. І зараз Кличко буде переробляти будинок чи то на офісний центр, чи то на прибутковий дім!..
Я собі уявив подібне в Росії - щоб у нас в столиці комусь як національному герою країни (а брати Клички в Україні - герої) взяли і подарували будинок... Взагалі, "перегини", які нині сміливо інкримінують Лужкову, тьмяніють перед дивацтвами мера Києва Черновецького.
Київський мер - герой не тільки політичних, але й гумористичних шоу в Україні. І йому тут все, що думають, висловлюють в очі, а не в спину. Виказують часом у таких виразах, що у нас би давно закрили телеканал, який би спробував влаштувати щось подібне.
Для українців Росія далеко, але вона - поряд. Вона - постійний подразник.
"Регіонали" на чолі з Віктором Януковичем, які прийшли до влади, вважають "перекоси" попереднього правління Ющенка "назавжди перегорнутою сторінкою". Їм протистоять "націонали", якщо їх можна так назвати всіх разом, які щодня заявляють, що Янукович зрадник, московський наймит і що Україна капітулює перед Росією, здаючи одне завоювання Майдану за іншим.
Дискусія ця щотижнева. Її (або вірніше "їх", тому що цих дискусій декілька) дивиться вся Україна. Це обов'язковий український політичний ритуал - три потужні політичні ток-шоу, які йдуть в прямому ефірі, на трьох різних українських каналах.
Два з них ведуть Євген Кисельов і Савік Шустер, добре знайомі глядачеві. Третє - журналіст Андрій Куликов - зірка, росіянам невідома, але в Україні дуже популярна.
Всі три ток-шоу мають одну тему - українська політика, але унісону там немає і близько, бо канали належать різним бізнес-угрупованням, тож будь-який політик обов'язково знайде канал, де він може висловитися.
На одному шоу проклинають Януковича, на іншому - Тимошенко, на третьому - обох. Але Тимошенко вимагає слова і приходить саме туди, де її постійно критикують. Їй дають трибуну, і колишній прем'єр в прямому ефірі майже п'ятдесят хвилин витримує атаку журналістів, відповідаючи на будь-які питання, у тому числі про підозри у зловживаннях.
Потім за стіл сідає російський політолог Сергій Марков, який оголошує запаморочливу ідею, щоб Росія і Україна написали спільний підручник історії. Йому в студії протистоять націонал-радикали, які вимагають, щоб Росія спочатку провела десталінізацію своєї країни, а потім лізла зі своїми порадами.
- Приберіть зі своїх підручників помічників фашистів Бандеру і Шухевича! - Кричить Марков .- Це наші герої! - Заявляють у відповідь "націонали".
Ток-шоу йде багато годин, вся Україна спостерігає за поєдинком думок.
Інше ток-шоу, що йшло в той же день, де темою була жахлива трагедія на залізничному переїзді (поїзд протаранив маршрутку, і загинули 45 осіб), взагалі могло поставити рекорд у Книзі рекордів Гіннесса. Воно почалося годині о восьмій вечора, а закінчилася мало не о четвертій ранку. Там побували і висловилися всі. Члени кабінету і депутати не могли не прийти, щоб як мінімум виправдатися і звалити провину один на одного. У цей день всі ходять з одного ток-шоу на інше, щоб скрізь відзначитися і довести українцям свою спроможність. Якщо ти не приходиш, то ти лузер і боягуз.
Після "битви" Юлії Тимошенко з журналістами ми сидимо з нею в гримерці, і я беру в неї коротке інтерв'ю. Вона скаржиться, що опозиції все складніше жити, що чинна влада опозицію утискає, хочуть навіть законодавчо прибрати саме поняття "опозиція".
Поскаржившись на життя, лідер опозиції Тимошенко йде в наступне ЗМІ, де так само докладно розповість про "злодіяння антинародного режиму Януковича" і про те, що тільки її БЮТ приведе Україну до щастя.
Я дивлюся на українців, як на марсіан.
Воістину "що маємо - не бережемо, втративши - плачемо!"
Так, я розумію, що гривня несподівано різко впала і все подорожчало.
Це дуже погано, але українці можуть це обговорити.
Вони живуть в країні, де є свобода слова. Де чиновники і депутати не сидять пихато за стінами, а біжать в ефір, щоб спробувати відмитися від гріхів і проступків. А потім українці йдуть на вибори, які нікому і в голову не приходить скасовувати.
Кажуть, що до гарячої води в крані дуже швидко звикаєш. Відвикнути тяжко.
Я не звинувачую українців у тому, що вони не помічають своєї свободи, - просто вона стала для них природною, як повітря. Дай Бог, щоб вони стояли на її сторожі і могли її захистити.
Просто, дивлячись на Україну, я думаю про Росію.
Про "кремлівських", які нікому не підзвітні.
Про "белодомівських", які за нас призначають "кремлівських".
Про нового мера Москви, якого призначили без участі москвичів.
І про російську "свободу слова", яка, за малим винятком, перебуває під тотальним контролем.
А українці живуть на іншій планеті.
Просто вони не знають про це.
За матеріалами:
Подробности
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас