728
Союз нерушимий
— Казна та Політика
"Низи" не хочуть
"У Запоріжжі Партію регіонів дуже складно назвати нашими партнерами, - ділиться народний депутат від Компартії Олексій Бабурін. - Ми зараз спостерігаємо і тиск на виборців, і, прямо про це кажу, підготовку до фальсифікацій з боку партії влади. І така ситуація не тільки у нас. Наприклад, у Донецькій області представників КПУ просто не пускають до виборчих комісій".
У Криму вже кількох кандидатів у мери від Компартії вибили з передвиборних перегонів силами прокуратури. Тому головний комуніст автономії, народний депутат Леонід Грач у висловлюваннях ще більш різкий: "Це повернення до авторитаризму, диктатури. Про яке партнерство може йти мова?!" Незважаючи на критику на місцях, керівництво Компартії не поспішає рвати стосунки з Партією регіонів.
Самі регіонали на такі критичні зауваження від союзників реагують стримано. "Грач - це ще не вся Компартія", - констатує керівник фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександр Єфремов.
Колега Єфремова по фракції Вадим Колесніченко вважає за краще ігнорувати критику деяких депутатів: "Йде нормальна парламентська робота, а заяви деяких товаришів я всерйоз не сприймаю". Обидва депутати від Партії регіонів запевняють, що Компартія на конфлікт не піде. І все це винятково заради "народного щастя". "І ми, і КПУ зацікавлені у стабільності розвитку держави, щоб був порядок", - пояснює Єфремов.
Навіщо коаліція
Конституція версії 2004 р. вимагала створення парламентської коаліції в обов'язковому порядку. Якщо протягом місяця депутати не могли сформувати коаліцію, президент розпускав Верховну Раду. Ось чому Партії регіонів довелося піти на союз з комуністами і Блоком Литвина 11 березня 2010 (172 +27 +20 депутатів). До нестійкої більшості також приєдналися шестеро депутатів від Блоку Тимошенко, шестеро від НУНС і четверо позафракційних. Союз зміцнили рішенням Конституційного суду.
Але вже 30 вересня той же Конституційний суд повернув у дію Основний закон 1996 р. випуску, в якому немає жодного слова про коаліцію. Директор Інституту проблем управління ім. Горшеніна Володимир Фесенко пояснив на прес-конференції, що саме по собі це не скасовує коаліції. Мовляв, союз продовжить своє існування як політичний інститут, а не юридичний.
Крім того, під час формування коаліції у березні 2010 р. інтереси всіх союзних сторін були враховані. Наприклад, в результаті коаліційних торгів митницю очолив депутат-комуніст Ігор Калетник, а головою Фонду державного майна за квотою Компартії був призначений Олександр Рябченко. Навряд чи КПУ вирішить відмовитися від високих державних постів і піде в глуху опозицію заради захисту своїх прихильників на місцях.
Точно так само йдуть справи і у відносинах ПР з іншими політичними силами. І Блок Литвина, і поки непарламентські "Сильна Україна" чи Соцпартія не будуть виступати проти Партії регіонів і рвати стосунки з найсильнішим політичним гравцем. Поки на місцях виборчі штаби воюють за кожен голос, партійні еліти домовляються на основі взаємної вигоди. "Діалогу внизу, такого ж, як нагорі, не виходить", - визнає депутат від КПУ Олексій Бабурін.
Значною мірою на відносини учасників коаліції впливає невирішене питання про дату майбутніх парламентських виборів. Через скасування дії Конституції 2004 р. змінилися всі терміни, і, залежно від трактувань, проводити вибори можна було і в 2011, і в 2012 рр. Звучали заяви навіть про перенесення виборів на 2015 р. Але минулого тижня Верховна Рада вирішила відправити до Конституційного суду законопроект, згідно з яким парламентські вибори відбудуться через два роки. Після схвалення документа в суді депутатам треба буде зібрати 300 голосів для внесення змін до Конституції щодо дати виборів. Сваритися з партнерами по коаліції раніше ухвалення цього рішення депутатам не з руки.
Нарешті, сама Верховна Рада при новій-старій Конституції вже не відіграє такої значної ролі, як раніше. Тому розвал коаліції сам по собі вже нікого не злякає. Зате загрожує солідними іміджевими втратами для ініціаторів руйнівного процесу. "Не думаю, що комусь таке рішення додасть балів. Суспільство навряд чи схвалить дії, спрямовані на дестабілізацію, припинення роботи", - пояснює регіонал Єфремов.
Політичні ризики
"Ми прокинемося 1 листопада, побачимо результати місцевих виборів, і тоді зможемо говорити щось певне стосовно коаліції у Верховній Раді", - говорить Леонід Грач. Його колега по фракції Олексій Бабурін додає, що стратегічні рішення (наприклад, входити в коаліцію або виходити з неї) приймає пленум Компартії: "Одного мого бажання щось змінити недостатньо". Втім, додає депутат, у разі необхідності зібрати пленум можна і за одну добу.
Зараз вже ясно, що в результаті місцевих виборів партія влади зміцнить свої позиції в регіонах. А це, у свою чергу, може призвести до перестановок нагорі. "З коаліцією навряд чи щось станеться, а от у Кабміні можуть бути перестановки", - говорить один з колишніх високопоставлених чиновників, який побажав залишитися неназваним. За його словами, зараз ніхто не наважиться називати конкретні прізвища: "Багато хто, наприклад, думав, що звільнять Тихонова, а не Слауту (обидва - Віктори, віце-прем'єри; після повернення в дію Конституції 1996 р. скоротилася кількість віце-прем'єрів)" .
Перестановки в Кабміні після місцевих виборів можуть стати першою тріщиною в провладному союзі. Інший очевидний виклик - парламентські вибори. Навіть якщо датою виборів буде визначено 2012 р., реальна виборча кампанія почнеться приблизно за рік до дня голосування. І тут ва-банк проти союзників може піти віце-прем'єр Сергій Тігіпко, який сьогодні міцно вмонтований у команду влади. Причому Партії регіонів такий демарш також може бути вигідний, адже на "реформатора" можна повісити всіх собак - від подорожчання газу для населення та продажу землі аж до підвищення пенсійного віку. Всі ці рішення можуть бути прийняті до виборів 2012 р.
До того ж зараз Сергій Тігіпко, за запевненням відразу декількох співрозмовників, отримує певні бонуси від свого місця у владі. Якщо вірити таким твердженням, то відхід Тігіпка в опозицію позбавить його частини економічного ресурсу. Нарешті, пост віце-прем'єра дозволяє Сергію Леонідовичу постійно бути в центрі уваги журналістів. Чи зможе він так само часто з'являтися в ефірі центральних телеканалів, перебуваючи поза стінами Кабінету міністрів, - ще питання.
А ось Компартія навряд чи буде рвати стосунки з Партією регіонів навіть перед парламентськими виборами. Сьогоднішня позиція дозволяє їм критикувати союзників по, так би мовити, ідеологічній лінії. Наприклад, КПУ може безболісно виступати проти ліберальних реформ, продажу землі чи приватизації держпідприємств. "Різниця з певних питань закономірна, і ми ставимося до такої критики спокійно", - говорить голова фракції ПР Олександр Єфремов.
Крім скандалів з політичними партнерами, у КПУ є інші можливості привернути до себе увагу. Наприклад, вони можуть продовжити зведення пам'ятників Йосипу Сталіну, як вже зробили 9 травня у Запоріжжі. Причому без видимих для себе електоральних втрат. Публіцист Михайло Дубинянський помітив, що за КПУ сьогодні голосує не стільки лівий, скільки консервативний (який ностальгує за сильною рукою, атомною бомбою і потужною державою) електорат. Тому-то КПУ і сходять з рук загравання з олігархами, дружба з церквою, неувага до профспілок і симпатії до Йосипа Віссаріоновича. Звичайно, все це справедливо тільки для консервативного виборця південного сходу країни, адже на заході зовсім інші консервативні цінності.
Таким чином, і ліберали в особі Сергія Тігіпка, і консерватори південного сходу в особі головного комуніста Петра Симоненка сьогодні не становлять загрози єдності провладної коаліції. Сподіватися, що союз трісне через рішення якогось менш впливового політика, також не доводиться. Наприклад, почесний голова Соціалістичної партії Олександр Мороз критикує повернення до Конституції 1996 р. Діючий же голова СПУ Василь Цушко сидить у кріслі міністра економіки.
На питання, чи може Соцпартія розгорнути активну боротьбу з Партією регіонів на лівому фланзі, один з членів політради партії відповів: "Мені здається, така лінія поведінки необхідна, адже ми фактично стали свідками конституційного перевороту. Але навряд чи мене зараз підтримають усі однопартійці". На питання, чи може Василь Петрович залишити пост міністра заради такої боротьби, впливовий соціаліст відповів, що його партійний бос, швидше, залишить пост голови партії.
Андрій Яницький
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
