1013
Колізії. Чи хоче Рада (не)сподобатися Президентові?
— Казна та Політика
Звичайно, після "танців з Конституцією" Верховну Раду очікують серйозні пертурбації, а можливо - дроблення й усічення. Але історичні аналогії підказують: розумом парламент не зрозуміти, аршином загальним не виміряти. Залишається вірити, що прийдешні протистояння законодавчої та виконавчої влади призведуть до конструктивних змін... Якщо в такі ще віриться.
Будемо жити тепер по-новому...
Чудесне повернення Конституції 1996 року ліквідувало сам інститут фракційної більшості. "Старим" фракціям тепер не позаздриш: депутат нині може запросто переходити з однієї фракції в іншу, чим уже скористалися п'ять бютівців, що поповнило ряди регіоналів, і один нунсівець, який вписався у фракцію до Литвина. Так само як і неоднорідний блок імені спікера ВР тепер здатний не тільки приймати нових членів, але й втрачати колишніх. Все б нічого, але юридичне переоформлення автоматично означає й втрату настільки бажаних для провідних фракцій кадрових квот.
"Регіони" тепер запросто можуть поводитися "по-скупердяйськи", не розшаркуватися на особливі кадрові реверанси для соратників. Очевидно, саме така сентенція була основною, коли ініціатори "політреформи навпаки" переконували Президента, що в новій старій реальності він буде почувати себе впевненіше. Ну, принаймні, у торгах з парламентом.
Підписана днями попередніми учасниками коаліції угода про парламентську більшість не має ніякої юридичної сили і є, скоріше, тимчасовою спробою "Регіонів", з усіх боків докори, що відчувають тиск й, за конституційну революцію, заспокоїти перевірених партнерів. Проте литвинівці та комуністи побоюються не на жарт - сумнівів немає, що після того, як центр ваги показово змістився на Банкову, регіонали спробують максимально зачистити від чужинців відомства начебто Держрезерву, Фонду держмайна, Держмитслужби, Держлісгоспу... Не говорячи вже про міністерства та інші держкомітети, а заодно й про крісла на місцях...
Логіка регіоналів (експортний варіант) звучить у такому діапазоні: мовляв, як же можна проводити реформи і брати повноту відповідальності на себе, якщо члени Блоку Литвина і комуністи розсадили на багатьох посадах своїх, які незрозуміло чим там займаються!..
Взагалі ж і сліпому видно, що поповнення більшості "тушок" ставило метою не стільки взяти рубіж в 300 голосів, скільки вгамувати амбіції провідних фракцій. До того ж сам процес дозволяв регіоналам іноді заспокоювати здивований Захід: мовляв, комуністів незабаром попросять із влади - і от вона, чиста дорога до світлого капіталістичного завтра... Комуністи супили брови, підсилювали антибуржуазну риторику в навіть погрожували виходом з коаліції, але все залишалося на своїх місцях. Тепер же парламентські реалії змінилися.
Хто подасться в "директори парламенту"?
Але не змінилася (поки, у всякому разі) дійсність навколо ВР. А вона диктує свою логіку: Президентові (читай - і уряду) у будь-якому випадку необхідно буде проводити через парламент цілу низку законопроектів. А бої мають бути нежартівливі: бюджет, ціла група кодексів (включаючи найбільш суперечний - Податковий), мораторій на продаж землі та інше, та інше. Торги неминучі, це зрозуміло!
З одного боку, нічого істотно в розкладах начебто й не змінилося. На табло в Раді як і раніше близько 240 голосів "коаліції" підтримують ініціативи "Регіонів". Але чи буде так у найближчий час?..
З іншого боку, на пам'ять приходять часи того ж Леоніда Куми (його ім'я зараз, напевно, порівнянно з іменами найбільш рейтингових сучасних політиків).
Загальновизнано, що тоді протистояння Президента і парламенту переживало свій пік. Леонід Данилович постійно накладав вето на безліч законопроектів, не підписував закони, намагався за допомогою власних розпоряджень та указів звести нанівець навіть ті законодавчі ініціативи депутатів, які проповзали, пролазили, проростали крізь "асфальтову ковзанку" Банкової. А скільки депутатських слідчих комісій виникало тоді - ледве не щодня в парламенті голосували за створення черговий, у піку Президентові! Парламент брикався, пручався... І, незважаючи на надцентралізацію влади і суспільну думку, яка, в принципі, була тоді на боці Леоніда Кучми, депутатам вдавалося тоді, як образно сказав один з них, "літрами пити кров із Президента"...
Не випадково адже депутата Олександра Волкова називали тоді "директором парламенту": будучи затятим прихильником Леоніда Кучми (і його позаштатним радником зі своїм кабінетом на Банковій), він стоїчно боровся за кожну п'ядь парламентської землі, намагаючись застовбити її на користь Глави держави. Частіше, звичайно, вигравав, але в скількох кровопролитних боях доводилося й відступати!..
Хтось заперечить: мовляв, тоді "літрами пили кров" у тому числі й мажоритарних депутатах (за дві каденції Леоніда Кучми їх було у ВР досить!). Але й зараз "вільновизначених" депутатів у Раді ходить превеличезна кількість: будемо відверті, багато хто вже да-а-авно втратили "родинні коріння" у колишніх фракціях і здійснює броунівський рух Радою. І не виключено, що цей броунівський рух тепер, у нових реаліях, підсилиться. А також не виключено, що згодом законодавство трансформує вищий законодавчий орган знову у варіант змішаний, мажоритарно-пропорційний. Але це перспектива неблизької і окремої розмови.
"Коли всі говорять, що Янукович отримав повноваження Кучми, - це неправильно, оскільки в Кучми був опозиційний парламент із конкурентом Морозом на чолі, - підтверджує директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко. - Зараз же парламент добровільно віддає свої повноваження керівникові Адміністрації Президента. І поки не ослабнула влада, від цього парламенту не варто очікувати фронди, тому що ніхто не хоче втрачати бізнес, ходити на допити в СБУ, у прокуратуру... Але як тільки влада зіштовхнеться з міжнародними, кримінальними проблемами, "справою Гонгадзе - 2", необхідністю віддавати МВФ у березні 2011-го колосальні суми, настрій парламентаріїв різко зміниться, вони згадають про демократію і приймуть несподівані рішення. Але цього року це буде "жіночий парламент", що при сильному Президенті буде виконувати безсторонні функції..."
Різко, але схоже на правду. Як схоже на правду й те, що з нинішнього складу Верховної Ради взагалі важко виділити навіть претендента на звання "директор парламенту"... І ці функції поки що має бути виконувати знеособленій команді президентської Адміністрації, якщо, звичайно, час не висуне на цю роль якогось харизматичного героя... Але й тут може бути хіба що "гра" окремих депутатів. Передумов для зменшення більшості поки що немає, і Віктору Януковичу ще не потрібний "свій Волков". У нього достатньо окремих важелів впливу - і на партійно-груповому, і на індивідуальному рівні, і на рівні вищої ланки "АП - Кабмін - силові структури - ВР"... Пам"ятаєте, як Микола Азаров сказав про те, що буде працювати інститут страху? Він мав на увазі чиновників VIP, але хто ж сказав, що схожим чином не можна тримати у вузді й депутатський корпус!
Криголам на запасному шляху
Щоправда, ситуація чаїть у собі чимало підводних плинів. У новому регламенті ВР "нижня планка" для створення фракцій начебто б несуттєво, але все-таки буде підвищена. Тепер це можуть зробити не 14, а 20 депутатів. Це в певній мері стимулює дроблення більших фракцій. І якщо, наприклад, всередині тих же "Регіонів" раптом загостряться відносини між великими фінансово-промисловими групами (а про цьому постійно нагадують численні дрібні скандальчики), то хто дасть гарантію, що цей "криголам" не спровокує розколи? Це вже й не така і фантастика, якщо взяти до уваги, що сьогодні в тих же "Регіонах" налічується чимало людей, амбіції і можливості яких цілком потягнуть на самостійну фракцію. Всі ми пам'ятаємо, що в історії українського парламентаризму саме за невеликими фракціями завжди чомусь залишалася "золота картка".
Втім, до розколів і дроблень ще далеко. І навіть якщо дрібні перебіжки й той самий броунівський рух окремих депутатів в решті-решт виллються в створення якоїсь нової фракції, то вона навряд чи почне дрейф вбік опозиції. Ні, навпроти, буде шукати симпатії Банкової, буде випливати у фарватері нових реалій і намагатися зайняти місце "золотий" фракції. І не виключено, що вона, ця віртуальна, поки ще не виникла фракція зможе влаштувати Президента куди більше, ніж комуністи з їх вічним бурчанням або литвинівці з їх невгамовними апетитами... До того ж у коммі немає яскравого парламентського гравця, здатного на компроміси, а роль Литвина сьогодні, на жаль, зведена саме до спікерської: так, у сесійній залі він ще господар, але ось за його межами...
Не будемо забувати, що утримання парламенту "на короткому повідку" - роль для дуже сильного і досвідченого актора. Можливо, уже найближчим часом ми побачимо, як Віктор Янукович доручить її зовсім несподіваній людині. Можливо, навіть наділеному чималими повноваженнями - не меншими, ніж у "директора парламенту" у минулому. Але, швидше за все, він почне репетирувати сам...
Володимир Кацман, "CN-столичні новини"
За матеріалами: mignews.com.ua
Поділитися новиною
