Як стати акціонером Microsoft

20.10.2010, 10:00 — Казна та Політика

3847

Останнім часом на ринку з'явилася послуга, пов'язана з наданням можливості участі в торгівлі акціями іноземних компаній з прямим доступом на біржу. Зважаючи на це необхідно звернути увагу на низку правових аспектів, що регулюють можливість реалізації таких намірів в Україні.

Україна поки що не досягла того рівня фінансової свободи, щоб інвестори могли запросто купувати активи в інших державах. Аби купити акції іноземних компаній, доведеться виконати низку законодавчих вимог.

Купівля в Україні

Закон "Про цінні папери і фондовий ринок", прийнятий Верховною Радою 23 лютого 2006 р., визначає фондовий ринок як сукупність учасників ринку і правовідносин між ними стосовно розміщення, обігу і обліку цінних паперів і похідних. До учасників фондового ринку закон, окрім іншого, відносить інвесторів, які можуть бути фізичними і юридичними особами, резидентами і нерезидентами; які отримали право власності на цінні папери з метою отримання доходів від внесених коштів і придбання відповідних прав, цінних паперів, що надаються власнику.

Діяльність на фондовому ринку повинна здійснюватися професійно, тобто передбачати діяльність юридичної особи з надання фінансових і інших послуг у сфері розміщення і обігу цінних паперів. Для здійснення вказаної діяльності юридична особа зобов'язана отримати відповідну ліцензію Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР).

Таким чином, для здійснення інвестування і придбання (продажу) акцій інвестор повинен звернутися до професійного торговця цінними паперами, який володіє відповідною ліцензією на здійснення такої діяльності, виданої ДКЦПФР.

Цінні папери іноземного емітента можуть обслуговуватися на території України (у Національній депозитарній системі) лише за умови їх реєстрації в порядку, передбаченому законодавством України, шляхом встановлення кореспондентських відносин з депозитарними установами інших країн.

Відповідна умова міститься в Положенні про депозитарну діяльність, затвердженому рішенням ДКЦПФР №999 від 17 жовтня 2006 р. На виконання вказаної умови треба керуватися Положенням про порядок реєстрації акцій і облігацій іноземних емітентів в Україні, затвердженим рішенням ДКЦПФР №42 від 20 листопада 1997 р.

Іноземні цінні папери можуть бути допущені до обігу на території України після їх реєстрації в ДКЦПФР за умови розміщення в депозитарній установі країни їх походження. При цьому такі цінні папери підлягають обігу лише через біржі або торгівельно-інформаційні системи.

П. 1.16 положень передбачає, що особа, яка пропонує іноземні цінні папери для продажу їх на біржі, повинна представити на біржу документи, що підтверджують реєстрацію цінних паперів. Крім того, біржа сама зобов'язана здійснювати перевірку реєстрації пропонованих цінних паперів іноземного емітента в Україні.

Для реєстрації цінних паперів іноземного емітента для обігу на території України особою, яка пропонує такі папери до обігу, мають бути подані наступні документи:
- заява про реєстрацію;
- документ, що підтверджує реєстрацію даного випуску іноземних цінних паперів в країні емісії;
- проспект емісії цінних паперів і звіт емітента за останній закінчений фінансовий рік;
- інформація про випуск цінних паперів, пропонованих до обігу;
- нотаріально засвідчена копія аудиторського висновку, який має бути складений відповідно до міжнародних стандартів, про результати фінансової (господарської) діяльності емітента за останній рік;
- копія договору про депозитарні відносини української депозитарної установи з іноземною депозитарною установою, яка обслуговує цінні папери;
- виписка з рахунку іноземної депозитарної установи про наявність відповідної кількості акцій;
- копія документа про сплату державного мита.

За результатами реєстрації іноземних цінних паперів видається свідоцтво.

Нагадаємо, закон "Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" встановлює, що цінні папери можуть бути випущені в документарній і бездокументній формах. Документарна форма цінного паперу є сертифікатом, який містить реквізити відповідного вигляду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів і засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами. Цінний папір в бездокументній формі є здійсненим хранителем обліковим записом, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Особливістю обігу цінних паперів на біржі є те, що для укладення на фондовій біржі угод щодо цінних паперів, які випущені в документарній формі, цінні папери мають бути позбавлені руху (переведені в бездокументну форму шляхом депонування сертифікатів хранителем цінних паперів і депозитарію) в депозитарії, який їх обслуговує.

Це означає, що до обігу на фондових біржах можуть бути допущені цінні папери в бездокументній формі і позбавлені руху в належному порядку документарні цінні папери. Таким чином, документарні цінні папери не можуть бути предметом торгів на фондовій біржі. З огляду на те, що право власності на цінні папери, випущені в бездокументній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у хранителя, перед інвестором, при здійсненні торгівлі акціями іноземних компаній, виникає необхідність відкрити рахунок в цінних паперах.

Такий рахунок ведеться власником цінних паперів для їх власників і депозитаріями - для хранителів стосовно обслуговування операцій з цінними паперами. Для здійснення зберігання бездокументних цінних паперів власник цінних паперів повинен укласти з хранителем договір про відкриття рахунку в цінних паперах.

Власник цінних паперів може відкрити один рахунок в цінних паперах у одного хранителя. При цьому він може призначити керівника рахунком.

Придбання за кордоном

Якщо передбачається придбання цінних паперів, які не допущені до обігу в Україні, тобто не мають відповідного свідоцтва ДКЦПФР, то така операція є різновидом інвестування за кордон і має свої особливості, зокрема, необхідність отримання ліцензії НБУ.

Питання надання відповідних ліцензій регулюється Інструкцією про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженою постановою Національного банку №12 від 16 березня 1999 р.

Інструкція визначає інвестицію за кордон як валютну операцію, що передбачає придбання суб'єктами інвестицій основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів і їх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Зокрема, валютна операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів і інших фінансових інструментів, є фінансовою інвестицією. При цьому валютна операція, що передбачає придбання цінних паперів за кошти на фондовому ринку, є портфельною інвестицією.

Для отримання права здійснення конкретною особою конкретної інвестиції за кордон йому необхідно отримати індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення інвестиції. Для цього резидент повинен подати в НБУ пакет документів (заява, копії документів - підстав для здійснення інвестиції, документи про реєстрацію об'єкту інвестиції та ін.). Термін видачі індивідуальної ліцензії не може перевищувати 25 днів.

Протягом п'яти днів з моменту реєстрації документів НБУ направляє копію заяви про видачу ліцензії державному органу по боротьбі з організованою злочинністю. Рішення про видачу ліцензії приймається з врахуванням висновку такого органу. Це означає, що ГУБОЗ має повноваження погоджувати видачу ліцензії, і його висновок має бути наданий у кожному конкретному випадку.

Крім того, до недавнього часу до переліку органів, що погоджують видачу ліцензії, належала і Служба безпеки України. При цьому п. 4.1 інструкцій визначає, що негативний висновок ГУБОЗ є підставою для відмови у видачі ліцензії. Після прийняття рішення про видачу ліцензії здійснюється її оформлення в двох екземплярах. Оригінал прямує ліцензіату, а другий екземпляр залишається в НБУ.

Треба особливо відзначити, що ліцензія видається на здійснення конкретної інвестиції за кордон і є разовою. Тобто ліцензіат має право здійснити придбання лише певного пакету акцій за ліцензією НБУ, а не набувати будь-яких акцій за наявною ліцензією. Для покупки наступних акцій покупець повинен отримати нову ліцензію.

За здійснення операцій з валютними цінностями без отримання ліцензії НБУ на порушника накладається штраф, еквівалентний сумі вказаних валютних цінностей, перерахованої у валюту України за офіційним курсом.

Також необхідно звернути увагу на питання декларування валютних цінностей за кордоном. Відповідно до положення ст. 9 декрету Кабінету міністрів №15-93 від 19 лютого 1993 р., валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню в Національному банку.

Форма декларації про валютні цінності, доходи і майно, що належать резиденту України і що знаходяться за її межами, затверджена наказом Мінфіну №207 від 25 грудня 1995 р. Порядок її подачі закріплений в спільному листі НБУ і ДПАУ №28-311/1929-2823 від 17 квітня 2003 р. Декларація подається до Державної податкової адміністрації за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності в двох екземплярах. Один екземпляр залишається в податковій, а на іншому відповідальною особою адміністрації ставиться штамп з підписом, що підтверджує прийняття декларації.

Екземпляр декларації з штампом і підписом подається суб'єктом в територіальне управління НБУ. За результатами подачі декларації НБУ видає довідку про проведення декларування, яка подається до податкової інспекції.

Обов'язкове декларування здійснюється щокварталу.

Санкції за невиконання вимог стосовно декларування валютних цінностей за кордоном визначені Положенням про валютний контроль, а саме:
- за порушення термінів декларування - штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.);
- за порушення порядку декларування - штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів (340 грн.).

Андрій Селютін і Олексій Любошець

За матеріалами:

Экономические Известия

Місце для вашої реклами

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас