1058
Янукович домовиться про транзит
— Енергетика
Азербайджан прагне розвивати енерготранзитну співпрацю на міжнародному рівні, аби стати ключовою ланкою в постачаннях нафти і газу з Каспію на європейські ринки. Свою транзитну стратегію Баку може реалізовувати за участю України, якщо ідея такого партнерства стане пріоритетом для Києва.
Заплановані на 27 жовтня в Києві переговори президента України Віктора Януковича і президента Азербайджану Ільхама Алієва повинні, як чекають експерти, відкрити новий етап в співпраці двох країн. Основне питання, яке обговорюватиметься на вищому політичному рівні, пов'язане з розширенням постачань каспійських енергоресурсів до України і країн Євросоюзу. Для Києва цікаво як нарощення закупівель азербайджанського газу, так і участь Баку в українському проекті будівництва терміналу з прийому зрідженого природного газу на Чорноморському побережжі.
Опитані аналітики вважають, що успіх здійснення цих планів залежить від того, чи зможе оточення Віктора Януковича ефективно розподілити повноваження і сфери впливу, реалізовуючи амбітні завдання щодо співпраці з Азербайджаном, що призведе до скорочення залежності українського ринку від російських енергоресурсів і зміцнення ролі України в транзиті нафти і газу в ЄС за рахунок каспійських постачань.
"Думаю, що для Києва і Баку має велике значення підтримка на державному рівні політичних і економічних відносин, які повинні в результаті привести до конкретних результатів, а не залишитися концептуальними планами на папері. І зараз в обох країнах склалася сприятлива політична ситуація, що сприяє успішному розвитку міждержавної співпраці на різних рівнях і по різних напрямах. Після деякого спаду активності, причиною якого були вибори нового президента в Україні і формування нового уряду, відносини Баку і Києва виходять на якісніший рівень", - таку думку висловив співзасновник Київського міжнародного енергетичного клубу Бурзу Алієв, екс-заступник міністра палива і енергетики.
Він вважає, що жовтнева зустріч Ільхама Алієва і Віктора Януковича в Києві має сприяти швидкій практичній реалізації спільних проектів в паливно-енергетичному комплексі - найбільш пріоритетні з них обговорювалися 7 жовтня цього року під час восьмого засідання міжурядової українсько-азербайджанської комісії з питань економічного співробітництва під керівництвом першого віце-прем'єра України Андрія Клюєва і першого заступника прем'єр-міністра Азербайджану Ягуба Еюбова.
Це, зокрема, нарощення постачань азербайджанської нафти для переробки на українських НПЗ і постачання газу для терміналу з прийому зрідженого газу, який найближчими роками планує побудувати Україна на узбережжі Чорного моря поблизу Одеси. "Успіх такого проекту залежить, перш за все, від наявності контракту на довгострокове постачання зрідженого газу, і це розуміють в українському уряді, судячи з заяв його представників. До речі, останній раз міжурядова українсько-азербайджанська комісія збиралася в 2006 р., коли співголовами були також Андрій Клюєв і Ягуб Еюбов. Тому є підстави сподіватися, що їх співпраця буде ефективною - гадаю, що взаємний інтерес і досвід повинні цьому сприяти", - відзначив Бурзу Алієв.
Потенційний інтерес
Усвідомлюючи потенціал розвитку енергетичних відносин між Баку і Києвом, українська влада активізувала свою роботу в каспійському напрямі, займаючись підготовкою переговорів Ільхама Алієва і Віктора Януковича. Окрім згаданого засідання міжурядової комісії, за останні чотири тижні також відбулися інші контакти високих посадових осіб двох країн.
Зокрема, 22 вересня прес-служба Віктора Януковича повідомила про його телефонну розмову з азербайджанським колегою. "Під час розмови президенти ще раз підтвердили зацікавленість країн поглиблювати торговельно-економічну співпрацю, вживати спільних заходів для подолання наслідків світової фінансової кризи, розвивати співпрацю в енергетичній сфері", - йдеться в повідомленні. А через тиждень після цієї бесіди офіційний сайт азербайджанського президента проінформував, що Ільхам Алієв прийняв міністра палива і енергетики України Юрія Бойка. "Під час зустрічі був проведений обмін думками довкола нинішнього стану і перспектив співпраці між Азербайджаном і Україною в області енергетики", - наголошується в прес-релізі.
Подробиці з приводу конкретних тем переговорів, що передували офіційному візиту Ільхама Алієва до Києва, жодна із сторін, що беруть участь в них, не повідомляє. Бурзу Алієв розповів, що попри політичні і бюрократичні перешкоди, Баку також не втратило інтересу до постачань нафти в європейському напрямі для транспортування по нафтопроводу Одеса - Броди.
"Перспективи завантаження нафтопроводу Одеса - Броди нафтою з Каспію залежать, перш за все, від злагодженої роботи української влади і стабільної парламентської коаліції. Відомо, що Україна направляла пропозиції про співпрацю в рамках цього проекту компаніям в Азербайджані, які могли б реально виконувати функції його оператора. Причому це не лише місцеві компанії, але і зарубіжні інвестори, що займаються видобутком нафти в Каспійському регіоні, - BP, Shell, Chevron", - відзначив експерт.
Втім, для успішної реалізації проекту "Одеса - Броди" важлива не лише організація постачань нафти. Досі актуальна проблема добудови цього нафтопроводу по польській території до Плоцька, аби каспійська нафта отримала вихід на Балтійське узбережжя і нові ринки збуту в країнах ЄС. Вона обговорювалася у вересні під час зустрічі у Варшаві прем'єр-міністра України Миколи Азарова і прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска.
"Відрадно, що за підсумками цих переговорів обидва прем'єри заявили про чіткі наміри вдихнути нове життя в реалізацію планів з добудови нафтопроводу, щоб став очевидним прогрес найближчим часом. Я сподіваюся, що співпраця в цьому напрямі буде набагато інтенсивніша, ніж раніше. Тим паче, що зацікавленість в проекті неодноразово проявляла Єврокомісія. Тобто йому забезпечена політична підтримка з усіх боків - Києва, Баку, Варшави і Брюсселю", - сказав Бурзу Алієв.
Антимонопольна політика
Але розширенню співпраці України і Євросоюзу з Азербайджаном традиційно перешкоджає Росія, яка має намір зберегти монополію постачань нафти і газу на європейські ринки. Для цього, зокрема, "Газпром" прагне підписати з каспійськими країнами угоди про закупівлю всіх об'ємів газу, які вони можуть потенційно запропонувати європейцям. Минулого місяця Держнафтокомпанія Азербайджану (ДНКАР) і російський холдинг підписали додаток до контракту купівлі-продажу азербайджанського природного газу, згідно з яким з 2011 р. об'єми закупівель зростуть до 2 млрд. куб, що діяв. м в рік, з 2012 р.- будуть понад 2 млрд. куб. м. Втім, експерти вважають, що це безперспективна короткострокова співпраця.
"У мене немає сумніву, що договір між "Газпромом" і ДКНАР підписаний виключно з метою підриву ресурсної бази газопроводу Nabucco. Саме з цієї причини російсько-азербайджанська газова угода виконуватиметься не більше півтора-двох років. Інвестиційне рішення щодо Nabucco - позитивне чи негативне - буде прийнято в 2011 р. В разі негативного інвестиційного рішення керівництво "Газпрому" зробить приблизно таку заяву, яке вже було в історії з газовими контрактами з Турменістаном: "Шановні колеги, сьогодні нікуди ваш газ з вашою ціною реалізовувати. Або ми переглядаємо ціну, або об'єми". Така сама заява буде зроблена і в разі початку будівництва Nabucco. "В будь-якому разі Азербайджан встигне заробити понад півмільярда доларів, а Росія - стільки ж недоотримати", - вважає Михайло Корчемкін, гендиректор East European Gas Analysis.
А Сванте Корнелл з Інституту Центральної Азії і Кавказу (США) вважає, що Азербайджан вже не потребує підтримки Росії або якийсь іншої країни і може вести незалежну енергетичну політику. "Сьогодні ринки залежать не від споживача, а від продавця. Країни самі визначають, де їм продавати власні енергоресурси", - заявив експерт. Він також відзначив, що країни Каспійського басейну, особливо Азербайджан, по енергетичній диверсифікації в регіоні мають дуже важливе значення. "Проекти за участю Азербайджану, Туркменістану і інших країн направлені не проти Росії, а проти монополії. Це об'єктивна політика", - сказав Сванте Корнелл.
Ринкова еволюція
Експерти звертають увагу на ще одну, революційну по суті, тенденцію газового ринку, яка розширює можливості постачань азербайджанського газу на зовнішні ринки. Останнім часом через неодноразові зриви домовленостей щодо постачань газу, які принесли великі збитки його виробникам, підвищилася економічна привабливість танкерних постачань стислого газу, які не залежать від спаду ціни і потреби на блакитне паливо. Керівник азербайджанського Центру нафтових досліджень Ільхам Шабан розповів, що найбільш рентабельними є танкерні постачання стислого газу невеликими і середніми партіями на відстань 1-1,5 тис. км. Для того, щоб такий спосіб приносив високий прибуток, необхідно в рік транспортувати не менше 8-10 млрд. куб. м газу. В цьому випадку, за словами експерта, танкерне постачання по всіх параметрах виявляється вигіднішим від газопровідного.
"Окрім Азербайджану, танкерне постачання газу викликає також великий інтерес в Туркменістану і Казахстану, тим паче, що це не викликає жодних проблем з екологією і з іншими країнами Каспію. Судноплавство на Каспії вільне, і невирішеність правового статусу моря тут не завада для танкерних постачань стислого газу", - відзначив Ільхам Шабан. Що стосується Росії, то, за його словами, ця країна є найбільшим експортером газу і збирається довести об'єми його експорту і транзиту до 200 млрд. куб. м. "При цьому потужності російської інфраструктури вже зараз насилу забезпечують нинішній об'єм транзиту газу і часто виникають проблеми з його постачаннями з країн-партнерів Центральної Азії. Тому я думаю, що Росія лише буде рада, якщо туркменський або казахстанський газ буде по Каспію, через Азербайджан, Грузію і Чорне море поставлятися на європейські ринки. Це дозволить розвантажити російські газові магістралі і говорити Росії на міжнародній арені, що вона не проти альтернативних постачань газу до Європи", - підсумував Ільхам Шабан.
Подібною ситуацією в своїх інтересах може скористатися і Україна при реалізації планів з будівництва ЗПГ-терміналу. Азербайджан вже має або готує до експлуатації сучасну інфраструктуру по зріджуванню і розрідженню газу як на узбережжі Каспійського моря, так і на грузинському узбережжі Чорного моря. На першому етапі нинішні потужності дозволять Азербайджану транспортувати свій газ в зрідженому вигляді через Грузію і Чорне море в країни Європи. Але в перспективі є можливість розширення інфраструктурних потужностей для постачань газу з країн Центральної Азії. Тобто Азербайджан, не зачіпаючи інтереси такого крупного постачальника газу, як Росія, має намір розширити транзит азербайджанського, а в перспективі і центральноазіатського газу на європейські і світові ринки.
Проте окрім споживачів з країн ЄС Україні доведеться конкурувати за азербайджанський газ і з консорціумом західних компаній, зацікавлених при політичній підтримці Брюсселю побудувати газопровід Nabucco для постачань каспійського газу на територію Євросоюзу. "Нам необхідно гарантувати здійснення проекту Nabucco. При цьому Азербайджан - багатообіцяюча країна в плані постачань газу. Газоконденсатне родовище "Шах-Деніз" велике, тут добуватиметься 16 млрд. куб. м газу на рік, 8 млрд. з яких планується використовувати для Nabucco. Додаткові об'єми газу можуть надати і інші джерела в Азербайджані. Тобто велика частина газу надійде з Азербайджану", - заявив Вернер Аулі, член правління австрійського концерну OMV, який є учасником Nabucco.
Бурзу Алієв вважає, що Київ може з успіхом поборотися за азербайджанський газ, оскільки "у нинішнього українського президента є можливості для досягнення конкретних результатів, основу яких складає злагоджена робота його команди". Цьому повинна сприяти і програма співпраці України і Азербайджану на 2011-2015 рр., яку планується розробити на урядовому рівні.
Позиції Азербайджану в газотранспортній сфері
Газотранспортна стратегія Азербайджану отримала високу оцінку експертів, які називають її практичною і прибутковою. Договірна база для її здійснення цієї осені доповнилася новим важливим документом - 14 вересня в Баку Азербайджан, Грузія і Румунія підписали угоду про створення спільного підприємства в рамках газотранспортного проекту AGRI (Azerbaijan-Georgia-Romania Interconnector). Проект передбачає транспортування азербайджанського газу по газопроводах на чорноморське узбережжя Грузії, де цей газ зріджуватиметься на спеціальному терміналі, після чого танкерами поставлятиметься на термінал в румунському порту Константа. Далі зріджений газ приводитиметься в стан природного газу і з використанням країни газової інфраструктури, що є на території, прямувати на задоволення потреб Румунії і інших європейських країн.
Другим альтернативним маршрутом постачань азербайджанського газу до Європи буде транспортування його до Болгарії по території Грузії, домовленість про що була нещодавно озвучена в Софії, де перебував з діловим візитом прем'єр-міністр Грузії Ніколоз Гілаурі. Йдеться про використання поромної переправи між Грузією і Болгарією по Чорному морю, в рамках якої почнуться танкерні постачання зрідженого газу до Європи. З цією метою Болгарія модернізує інфраструктуру і створює нові сегменти необхідної транспортно-технологічної системи на своїй території.
Сполучною ланкою і логістичним центром для обох проектів є Азербайджан, який має намір добути в 2011-2014 рр. 223 млн. т нафти і 120 млрд. куб. м газу. Ці цифри озвучив міністр економічного розвитку Азербайджану Шахін Мустафаєв.
Світлана Долинчук
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
