846
Хто спотворює аграрний баланс
— Аграрний ринок
Помилки в балансах виробництва і споживання сільгосппродукції перешкодять Україні в цьому маркетинговому році брати участь як провідний експортер в світовій торгівлі зерном. Не зумівши звести всі цифри воєдино, чиновники знову використовують перевірені методи, обмежуючи експорт зернових.
Складанням балансів по стратегічних видах сільгосппродукції, які забезпечують економічну безпеку країни, щороку займаються Мінекономіки і Мінагрополітики. У них враховується все - виробництво і потреби організованого ринку України в зернових, олійних, овочах та інших культурах, їх промислова переробка, посівний фонд, втрати при зберіганні, а також обсяги потенційного експорту/імпорту і перехідні запаси в поточний період.
На скільки вистачить запасів
За інформацією міністра агрополітики Миколи Присяжнюка, в нинішньому році Україна зібрала 10,3 млн. т продовольчої пшениці при внутрішньому споживанні 5 млн. Урожай ячменю склав 8,7 млн. т (для продовольчих цілей його використовується близько 200 тис. т). Кукурудзи зібрали 10,6 млн. т (споживання цієї культури на продовольчі цілі складає близько 150 тис. т). Урожай овочів - 7,3 млн. т, картоплі - 18 млн. т (їх внутрішній споживання 5 млн. і 6 млн. т).
В той же час глава Аграрного союзу України Геннадій Новиков переконаний, що керівництво країни отримує спотворену інформацію про справжній справ на аграрному ринку. Через відсутність нормальної комунікації між всіма учасниками ринку сторони не в змозі задовольнити потреби один одного. "Вітчизняні пекарі заявляють про недолік житнього борошна. За прогнозами пекарів, на цей маркетинговий рік житньої борошна їм може не вистачити, і вони виступають з ініціативою припинити її експорт. При цьому в Аграрному фонді є близько 170 тис. т ще торішніх запасів жита", - наводить приклад експерт.
До того ж, як стверджують аграрні аналітики, озвучені баланси деколи містять протиріччя. Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко відзначає, що за одними даними, запасів продовольчого зерна в держрезерві повинно вистачити на два роки, за іншими - на 2,5. А ця різниця істотна. "Хоча сам факт наявності зерна на декілька років уперед свідчить про відсутність загрози продовольчій безпеці для внутрішнього ринку", - уточнює він.
Експерти називають відразу декілька причин, що ведуть до значних перекосів при формуванні балансів. По-перше, чиновники на місцях за звичкою прикрашають дані при подачі інформації про сільгосппродукцію вищестоящому керівництву: по різних товарних категоріях похибка коливається від 5% до 50%. Частина аграрних господарств статзвітності не підлягають, тому підрахувати, скільки вони зібрали урожаю, практично неможливо.
"Інколи виглядає абсурдним, коли із звітів обласних управлінь статистики виходить, що населення якось виробляє близько 17-20% зернових. Насправді цього може і не бути, але наявність подібних спотворень дозволяє вільно маніпулювати цифрами", - пояснює Геннадій Новиков.
По-друге, в балансах враховується лише пряме споживання населенням конкретного сільгосппродукту, без його похідних, що отримуються в результаті промислової переробки. Наприклад, споживання цукру кондитерами виводиться на основі того, скільки кондитерських виробів придбає населення.
"Інформація про те, скільки насправді цукру необхідно для потреб кондитерської галузі, взагалі відсутня. Аналогічна ситуація з молочною продукцією. Самі переробники про справжні потреби в різних видах сільгоспсировини повідомляти не квапляться, інакше для них можуть закритися "сірі" канали їх закупівлі", - пояснює керівник аналітичного департаменту "Консалтингової компанії "ААА" Марія Колесник.
По-третє, при розрахунку внутрішнього споживання за основу беруться усереднені норми, які впродовж багатьох років залишаються незмінними. Хоча насправді ці величини константами не є. Продуктовий кошик населення міняється з року в рік залежно від економічної ситуації і купівельної платоспроможності. Так, за даними компанії "Інфагро", якщо ще в 2007 році середньостатистичний українець споживав 225 л/рік молокопродуктів (у перерахунку на молоко), то вже в 2009-му цей показник знизився до 213 л/людина. Крім того, баланси по продукції тваринництва дискредитує переважно приватний сектор: на сьогоднішній день понад 70% молока виробляється в особистих селянських господарствах. В результаті справжні обсяги виробництва молока в Україні набагато нижчі, ніж відбиті в офіційній статистиці.
До 2011 року зерно притримають
На викривлення даних балансів впливає ситуація з експортом. Уряд намагається добитися від профільних міністерств об'єктивних показників зернового балансу. Для цього необхідна ретельна інвентаризація запасів у резерві, у борошномелів і пекарів, у аграріїв. А також поповнення "засіків батьківщини" в особі Аграрного фонду і Держрезерву зерном з нового урожаю. Але на це потрібні кошти, які держава не виділяє. Щоб перешкодити вивезенню зерна за кордон, чиновники занепокоїлися дисбалансом його експорту.
Урожаю зернових 2010 року в розмірі 39 млн. т має вистачити і для забезпечення внутрішнього споживання, і для експортних постачань. На думку фахівців "Консалтингової компанії "ААА", Україна без будь-якого збитку для власного ринку в 2010/2011 МР здатна відправити за кордон 12-15 млн. т зерна. Проте чиновники вважають інакше. Незважаючи на те що Мінекономіки оцінює можливості України в експорті зерна в 2010/2011 МР в 12,8 млн. т (у тому числі пшениці - 6,2 млн. т (продовольчої - 4,5 млн. т), ячменю - 2,2 млн. т, кукурудзи - 4,2 млн. т, інших зернових культур - 181 тис. т), на цьому тижні воно оприлюднило проект постанови уряду про квотування зернового експорту. До 31 грудня 2010 року передбачається введення квот загальним обсягом 2,7 млн. т (пшениці - 0,5 млн. т, ячменю - 0,2 млн. т, кукурудзи - 2 млн. т). У документі наголошується, що згідно з прогнозним балансом зернових культур в поточному маркетинговому році середньомісячні темпи експорту мають бути близько 1 млн. т, фактично ж вони можуть скласти 1,25 млн. (з врахуванням вивезених 3,7 млн. т зерна і 1,35 млн. т що знаходиться на суднах і в портових зерноперевалочних комплексах).
За словами Марії Колесник, обмеження, що вводяться, із загрозою експортних постачань для внутрішнього ринку ніяк не пов'язані. Вони пояснюються тим, що нинішні ціни на зерно вищі від того рівня, який Аграрному фонду по кишені. І замість того щоб знайти необхідну суму, держава намагається впливати на ринок не раз випробуваними методами адміністративного тиску.
Існує й інша думка: спроба хоч би на якийсь час припинити експорт може означати, що зерновий баланс схуд більше, ніж очікувалося, і фактичний урожай набагато нижчий від задекларованого.
"Після введення квот закупівельні ціни на зерно на внутрішньому ринку можуть дещо знизитися, але в результаті постраждають аграрії. Істотних збитків від невиконання контрактних зобов'язань зазнають і зернотрейдери, але на простої в їхній роботі влада зараз взагалі не звертає уваги", - відзначає експерт.
Як показує український досвід, обмеження на вивезення сільгосппродукції до поліпшення показників балансів не призводять. Навпаки, це відводить ринок і економіку в тінь: за останній місяць активізувалася скупка зерна у селян за готівку. І це означає, що з моменту відновлення експорту перекоси в балансових показниках лише посиляться.
В даний час розпочато роботу над вдосконаленням балансів. Незабаром будуть введені нові законодавчі нормативи, на підставі яких держава має намір вимагати звіт про наявність окремих видів продовольства (цукру, зерна). Суворіше планується контролювати і закупівлі на рівні регіонів. Проте Леонід Козаченко побоюється, що це може розв'язати руки місцевій владі і призвести до створення штучних перепон для продажу продукції всередині країни, наприклад, якщо на місцях додумаються заборонити перевезення сільгосппродукції з однієї області в іншу.
Світлана Попель
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
