3626
В Раді відкрили "ящик Пандори"
— Казна та Політика
Верховна Рада досить оперативно і без зайвих сентиментів прийняла новий варіант свого Регламенту. Під благим наміром привести законодавство у відповідність з Конституцією 1996 року ховається справжній "ящик Пандори".
Здавалося б, до правил функціонування Верховної Ради внесено не надто великі зміни. Наприклад, більше немає понять "коаліція" і "опозиція", що не сподобалося деяким опонентам Януковича. Зате нардепам дозволили формувати не тільки парламентські фракції, але й депутатські групи. Для цього необхідно зібрати лише 15 бажаючих депутатів, подати заяву - і новий суб'єкт парламентського життя може з'явитися на світ.
За попередніми прикидками, найближче до автономного політичного плавання перебувають Давид Жванія з його "Правом вибору" (15 парламентаріїв) та Ігор Рибаков, який очолює "Реформи заради майбутнього", які об'єднали 17 бютівців, вигнаних із фракції. Обидва неформальних на момент внесення змін до Регламенту групи, по всій видимості, спробують заявити про себе.
Жванія, який останнім часом демонструє відданість цінностям християнської демократії, може створити власну фракцію Християнсько-Демократичного союзу, але цей крок навряд чи буде зроблений до місцевих виборів. Після 31 жовтня НУ-НС взагалі ризикує розлетітися на дрібні шматочки, серед яких шанс утриматися на плаву мають "За Україну!" В'ячеслава Кириленка та "Єдиний центр" під управлінням Віктора Балоги. Іншим компонентам третьої на сьогоднішній день за чисельністю парламентської фракції належить або боротися за збереження оболонки НУ-НС, або шукати місце у вже існуючих проектах. Одні нунсівці спробують увійти до БЮТ, лідер якого Юлія Тимошенко пообіцяла не розоряти фракції союзників, інші будуть шукати спільну мову з вербувальниками до інших проектів.
У Ігоря Рибакова поки не проглядаються партійні амбіції, зате він вхожий до кабінету першого віце-прем'єра Андрія Клюєва. Так що Ігор Олександрович може стати найбільш вигідним "вербувальником" серед інших потенційних лідерів депутатських груп. Не секрет, що подібні об'єднання створюються переважно для реалізації лобістських завдань, тому Рибаков може розраховувати на швидку формалізацію депутатської групи.
Йому безумовно на руку відцентрові процеси, що проходять в колись материнській фракції. Не виключено, що компанію Рибакову в тій чи іншій мірі складе Богдан Губський, позбавлений не тільки місця у фракції БЮТ, але і партійного квитка. "Регіоналам" Богдан Володимирович навряд чи потрібен в якості члена фракції, зате багатьом нардепам можуть знадобитися його зв'язки у владі. У цьому аспекті варто згадати і "групу Портнова", невелику, але згуртовану, котра має зв'язки на Банковій (її лідер - заступник глави АП) та досвід юридичних воєн. Якщо Андрій Володимирович захоче знову грати в політику, в нього є непогана основа для старту.
Однак головні події під куполом розгорнуться після визначення дати проведення майбутніх парламентських виборів. Оскільки повністю перейти до мажоритарки країні навряд чи вдасться, а закриті списки себе давно зжили, то не представлені у парламенті політичні партії спробують обзавестися фракціями, щоб нагадувати майбутнім виборцям про себе з трибуни Верховної Ради. Хоча "Сильна Україна" офіційно відмовляється від ідеї створення своєї фракції, розставання Тігіпка з кріслом віце-прем'єра може змінити партійну позицію. Те саме стосується "Єдиного центру" Віктора Балоги. У будь-якому разі нестачі у позафракційних депутатах найближчим часом спостерігатися не буде, оскільки БЮТ продовжує "очищати бруд із підборів", практично діставшись до ранта, а Партія регіонів не збирається продавати індульгенції всім "тушкам" без винятку.
А спікер, з одного боку, повинен бути задоволений, що і в новому Регламенті для його звільнення бюлетені повинні взяти дві третини від депутатського корпусу (для звільнення достатньо 226 голосів). З іншого - Володимир Михайлович програв боротьбу проти створення депутатських груп. Сьогодні в очолюваної ним фракції 21 парламентар, але у випадку зміни політичної кон'юнктури її чисельність може різко зменшитись. Для Литвина примусово стати позафракційним депутатом означає отримати болючий удар по залишках авторитету, тому він буде намагатися маневрувати і шукати союзників. Комуністам подібний сценарій загрожує менше з причини їх більшої чисельності і залежності від партійно-фракційного керівництва.
Заслуговує на увагу ще одна зміна в Регламенті - відтепер за квотним принципом будуть розподілятися тільки посади голів профільних комітетів: посади перших заступників та секретарів з квотного обігу виведені. Деякі комітети можуть незабаром стати партійними синекурами, в яких чужинці будуть виключно для масовки. Не виключено, що нові депутатські групи намагатимуться отримати для себе пару-трійку комітетів, щоб продемонструвати власний вплив на ситуацію під куполом.
Відверто кажучи, зміни до Регламенту ускладнили ефективну роботу законодавців: "більшовикам" доведеться йти на компроміси і торгуватися за прийняття рішень, адже на Банковій не захочуть вислуховувати виправдання у разі провальних голосувань. Так що "регіонали" можуть чинити опір створенню нових депутатських груп і фракцій.
Втративши можливість впливати на кадровий склад уряду, депутатський корпус ризикує зануритися в парламентську "громадянську війну", жертвами якої можуть стати і спікер, і його заступники, і глави найбільш "жирних" профільних комітетів. Це означає, що авторитет Верховної Ради (і без того не блискучий) буде продовжувати падати, і до неї все менше будуть прислухатися і в суспільстві, і в коридорах влади.
Євген Магда
За матеріалами: Главред
Поділитися новиною
