2139
Перший після президента
— Казна та Політика
1 жовтня розв’язалася інтрига довкола Основного закону країни. Конституційний суд України визнав незаконними зміни до Конституції, які були внесені в 2004 році. Таким чином, Україна повернулася до редакції Основного закону від 1996 року. Зворотний перехід від парламентсько-президентської до президентсько-парламентської республіки принесе українській політиці не лише посилення ролі президента, але і перетворення Адміністрації президента в найголовніший орган виконавчої влади в країні.
Банкова посилюється
Повернення Конституції-96 багато експертів і політики назвали поверненням "епохи Кучми" в українську політику. В Україну повернувся час сильного президента. І як результат - роль його адміністрації знову сильно зростає. За президентства Леоніда Кучми другою людиною в державі був не прем'єр-міністр, не глава парламенту, а саме глава АП. Останнього боялися, саме він був таким сірим кардиналом. Коли ж на чолі АП став Віктор Медведчук, остаточно стало ясно, що виконавча влада в Україні - це зовсім не Кабінет міністрів, який сам отримував вказівки. Вказівки йшли ж від президента через АП.
Президент не всюдисущий і не всемогутній, але відповідно до Конституції-96 він має всю повноту влади. Не парламент і вже тим більше не уряд. Тому тепер, як за часів Кучми якщо потрібно буде "вирішувати питання" на вищому рівні, щоб отримати, як у булгаковського професора Преображенського, "ретельний папірець, фактичну броню", потрібно буде шукати заступників не в уряді, не в керівництві парламентських фракцій, а йти безпосередньо до президента України. А "доступ до тіла" контролюється природно Адміністрацією президента. Крім того, саме в надрах цього бюрократичного органу народжуються президентські укази, які у зв'язку з поверненням Конституції-96 залишаючись де-юре підзаконними актами, де-факто набувають сили законів. Отже, законодавча діяльність Верховної ради і її вага на політичній арені будуть під великим питанням.
Віднині центр політичного життя країни з вулиці Грушевського остаточно перемістився на Банкову. "Тушки", закулісні переговори з лідерами фракцій і груп залишилися у минулому. Конституція-96, окрім всього іншого, не містила ні слова про фракції і про ту слабку подібність імперативного мандата, яку привнесла в українську політику Конституція-2004. Численні переходи по фракціях знову можливі і анітрохи не карані; Рада втратила минулий вплив. Не даремно Володимир Литвин, який сам побував главою АП, а нині займає крісло спікера українського парламенту, був свого часу проти Конституції-96. 17 вересня він говорив: "Сьогодні немає підстав говорити про те, що завтра Україна повернеться до Конституції 1996 року. І взагалі мені важко уявити, як це може статися". За його словами, Конституція-96 Україні-2010 року була "не потрібна". Тепер же Литвин заявляє, що повернутися до старої редакції Основного закону Україна без Верховної ради не зможе. Хоча у рішенні КСУ чорним по білому написано: "Визнання неконституційним закону №2222 … означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені або виключені законом №2222". Глава парламенту випав з когорти основних політичних гравців. І Литвин це прекрасно усвідомлює.
Боротьба кланів
Останнім часом у зв'язку з непопулярними заходами, прийнятими українським урядом, в суспільстві обговорюються чутки про те, що відставка глави Кабінету міністрів не за горами. Мовляв, коли Микола Азаров прийме заходи, непопулярні серед народу, - і його "підуть". Мавр зробив свою справу, мавр може йти. Проте тепер очікувана з літа відставка глави уряду відкладається. По-перше, Азаров тепер далеко не друга людина в державі. Він тепер лише "бліда тінь" не лише президента, але і глави АП. Природно, виникає питання: наскільки така зміна розподілу владних повноважень в державі задовольнятиме основні групи впливу, які входять до Партії регіонів? Не секрет, що своєму успіху в боротьбі за владу Янукович зобов'язаний умінню вправно лавірувати між основними групами впливу. Український президент не потрапляє в залежність від жодної з вищезазначених груп, граючи на протиріччях між ними і не дозволяючи жодної з груп ставати сильнішою від інших. Як відреагують "клани" на повернення Конституції-96?
Рішення КСУ підсилює групу глави АП Сергія Льовочкіна. Льовочкін - досвідчений апаратник. Свою кар'єру в Києві він починав з поста наукового консультанта президента Кучми. Пізніше він стане першим помічником Кучми. Під час прем'єрства Януковича в 2006 році Льовочкін працював керівником Служби прем'єр-міністра України. З обранням Януковича на пост президента України, Льовочкін і стає главою АП. Посилення групи Льовочкіна в Партії регіонів прогнозував ще 13 липня екс-міністр з надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич. "Ми повинні констатувати, що ця група домінує серед всіх груп в Партії регіонів і є найвпливовішою. Впливовішою, ніж Азаров, Клюєв та інші", - сказав тоді Шуфрич. До групи Льовочкіна відносять і олігарха Дмитра Фірташа. Таке суттєве посилення однієї групи впливу може призвести до небезпечної для президента зміни балансу сил в ПР. Більше того, зараз, коли завдяки рішенню КСУ вся відповідальність за події, що відбуваються в країні, покладатиметься виключно на президента, не виключено, що інші групи впливу шукатимуть серед політиків інших захисників власних інтересів. Адже багато заходів, що робляться новою владою, сприймаються народом України без особливого захвату. Подорожчання комунальних послуг і продуктів харчування нікого не залишає байдужим. Якщо ж Янукович не компенсує іншим групам посилення групи Льовочкіна, очікувана поява нових політичних проектів, або збільшення фінансової підтримки тих, що вже є.
В основних груп впливу в Партії регіонів, зокрема - групи Ахметова - ще є час подумати, і вирішити, що робити у зв'язку з посиленням в партії групи Льовочкіна. І на яких умовах з нею домовитися.
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
