646
Президента заклали в основу
Інтрига, що тримала в напрузі вітчизняний політикум, вирішилася. КСУ озвучив вердикт, що стосується долі політреформи-2004. Віднині Україна живе з попередньою Конституцією. Рішення остаточне і оскарженню не підлягає.
Неможливе можливо?
Після літньої невдачі із законом про референдум і з врахуванням об'єктивних труднощів з акумуляцією 300 парламентських голосів влада зосередилася на судовому варіанті розширення президентських повноважень. Виведення КСУ чекали з нетерпінням: 18 осіб повинні були прийняти рішення, яке могло кардинально вплинути на політичне життя країни. Про те, що для політреформи вердикт буде невтішним, опозиціонери і деякі фахівці говорили вже давно, а з частковою зміною суддівського складу - ще і голосно. У такій ситуації головним предметом інтересу залишалися можливі формулювання, з якими Конституційний суд міг відправити закон "чотири двійки" в юридичне небуття.
Впродовж декількох тижнів експертне середовище дотримувалося в цілому загальної точки зору: закон про поправки буде визнаний неконституційним, але що буде далі - прогнозували обережно. Частіше від інших озвучувалася точка зору "КСУ не візьме на себе зайву відповідальність, а повернення до минувшини буде оформлено парламентом згідно зі стандартною процедурою.
"Конституційний суд не може брати на себе повноваження законодавчого органу. Якщо частина статей Основного закону буде визнана неконституційною, то лише Верховна рада України має повноваження заповнити пропуски - тобто повернути редакцію 1996 року або внести нові зміни", - передбачав член першого складу КСУ Микола Козюбра. Всупереч чеканням, Конституційний суд "зміг". І 1 жовтня призначений влітку глава КСУ Анатолій Головін озвучив доленосне рішення, прийняте напередодні. Конституції-96 бути. Автоматично.
Підсумковий вердикт суддів (окрім стандартного формулювання про обов'язковість, остаточність і неоскаржуваність) складається з трьох пунктів. Першим закон №2222-IV визнається не відповідним Конституції. Порушення, якими супроводжувалося затвердження політреформи в грудні 2004 року, через шість років не пройшли непоміченими: КСУ пригадав парламентарям і небажання погоджувати з ним внесені нашвидкуруч поправки, і пакетне голосування.
В другому пункті проблемний документ визнається таким, що втратив силу - на "загальних" підставах, як і будь-який інший закон, без особливих вагань у бік "тіла Конституції", якими в 2008 році судді пояснили своє небажання розглянути схоже представлення народних обранців. Нарешті, в третьому пункті КСУ, користуючись своїм правом покласти відповідальність за виконання прийнятого рішення на "відповідні державні органи", порекомендував невідкладно адаптувати законодавство, що змінилося, до норм "старої Конституції".
Згадати старе
Отже, з 30 вересня Україна живе за новими правилами, які на ділі є добре забутими старими. Головний результат вердикту конституційних суддів: наша держава відразу перетворилася з парламентсько-президентської республіки назад в президентсько-парламентську. Отже, віднині повноваження Верховної ради звужуються, а глава держави знаходить можливості Леоніда Кучми і "раннього" Віктора Ющенка.
Основний наслідок скасування політреформи для парламентарів полягає в радикальному перегляді організаційних правил гри. З моменту анулювання закону "чотири двійки" зникає вже звичне поняття оформленої парламентської більшості. Є тут і приємні моменти: немає коаліції - немає і навіть того обмеженого імперативного мандата, який діяв за правилами-2004 (а заразом і трохи міняються "сполучні" моменти). Крім того скорочується перелік підстав для дострокового розпуску Верховної ради - залишається лише пункт про нездатність народних обранців почати пленарні засідання впродовж 30 днів однієї сесії. На цьому видимі "плюси" нового стану справ закінчують: кадрові повноваження парламенту скорочуються, тривалість каденції - теж (чотири роки замість п'яти), а спікер позбавляється можливості поправити країною в разі передчасного відходу президента, а також обов'язку підписувати закони, якщо гарант не поставив на них свій автограф у відведений для цього термін.
Де в ВРУ вибуло, там у президента прибуло. З поверненням Конституції зразка 1996 року відроджуються і минулі повноваження глави держави. Основне серед них - право вибирати прем'єра (з затвердженням в парламенті) і звільняти його за власним бажанням, з подачі глави Кабінету формувати уряд і призначати керівників інших органів влади, одноосібно звільняти генерального прокурора, призначати і звільняти главу СБУ, призначати (але знову-таки - з подальшим підтвердженням депутатами) глав Антимонопольного комітету, Фонду держмайна і Держкомтелерадіо.
Отримує президент і прямі важелі впливу на Кабмін: він (з подачі) прем'єр-міністра може формувати і розформовувати міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, може скасовувати акти Кабміну і "рулювати" ним в практично ручному режимі "розпоряджень". А в першу чергу, мабуть, на гаранта буде покладений обов'язок навести лад в урядовій верхівці. Вона, за старою (тобто - новою) Конституцією повинна складатися з прем'єра, першого віце-прем'єра і три "просто" віце-прем'єром. А на сьогодні, нагадаємо, замів у Миколи Азарова шестеро. Повертаються в повному обсязі і повноваження, що стосуються важелів впливу на місцеві адміністрації. Загалом, президенту тепер - гріх скаржитися.
За горизонтом - невідомість
З оголошенням вердикту Конституційного суду юридичну ситуацію важко назвати мірилом стабільності. Головне питання, яке цікавить сьогодні всіх: а що ж далі?
Формально, як вже було сказано, рішення КСУ не підлягає подальшому обговоренню. Фактично, частині політикуму і деяким експертам важко звикнутися з думкою в стилі: "Як, вже все?" І, хоча "легалізувати" доленосний висновок в парламенті начеб як немає чого, на думку деяких фахівців, багато що зараз залежить від доброї волі народних обранців. Про необхідність імплементації вердикту в стінах ВРУ згадав президент соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко. Але з такою точкою зору згодні далеко не всі. І, якщо глава парламенту вважає, що для легалізації рішення потрібно спершу створити тематичну комісію Верховної ради, то на Банковій і в Міністерстві юстиції переконані, що жодні додаткові заходи (окрім упорядковування законодавства) не потрібні - минулий Основний закон вже працює.
Поки коло зацікавлених осіб з'ясовує, чи діє вже Конституція-96, ще одним животрепетним питанням залишається формат повноважень президента і парламенту. Думки передбачено розділилися. Частина юристів вважає, що розширення можливостей нинішніх нардепів і глави держави не стосується - їх вибирали при Конституції-2004. Тому, якщо їм хочеться знайти нові сили або позбутися важелів впливу - потрібно ще разок пройти через горнило виборів. Така точка зору, схоже, буде провідною в опозиції.
"Президент, уряд і Верховна рада мають бути переобрані. Лише повне перезавантаження влади може повернути довіру до влади", - вважає Юлія Тимошенко. З іншого боку, деякі фахівці допускають, що переформатування обраних органів влади не потрібне, посилаючись на досвід попередніх років, коли Віктор Ющенко трохи більше року правив в тих же рамках, що і Леонід Кучма, а потім позбувся частини прав.
У владному таборі, схоже, на таку позицію спираються без особливих міркувань. "Громадяни обирають не повноваження, голосують не за набір прав і обов'язків, а за посадову особу, за конкретну фізичну особу, яку вибирають на чітко визначений термін", - поділився своїм баченням ситуації Олександр Лавринович. Немає проблеми - немає і виборів.
А проблема виборів, до слова, залишається. Найближча - місцеве волевиявлення, результат яких має бути дійсний чотири роки. Правда, і тут не без складнощів: Конституція-96 обумовлювала, що на цей термін обираються сільські, селищні, міські ради і сільські, селищні і міські голови. А ось обласні і районні ради з цієї схеми кудись випали. І чи встигнуть їх "повернути" на місце до дня виборів, ще невідомо. До того ж, після внесення "зворотно-поступальних" змін абсолютно неясно, коли будуть, наприклад, планові вибори до ВРУ. Основних версій три - березень 2011 (у повній відповідності з буквою КУ-1996), осінь 2011 ("чіткі" чотири роки), осінь 2012 (чесні п'ять років).
Для того щоб визначитися з термінами, необхідно, знову-таки, вирішити, якою ж мірою рішення КСУ впливає на нинішніх обранців народу. І чи не виявиться так, що, де потрібно владі, там - Конституція вже діє, а де добре б потерпіти - поки що ні? Поки ж керівництво країни обіцяє і закликає шанобливо поставитися до рішення суду. У Партії регіонів вважають, що повернення в минуле сприятиме стабілізації політичної ситуації. Поки ж ситуацію, як мінімум, юридичну висновки КСУ дестабілізували серйозно і, можливо, надовго.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
