Хто звільнив Лужкова


Хто звільнив Лужкова

Правління Лужкова привело до виникнення в Москві потужної фінансово-політичної мафії, зламати яку вище керівництво країни не в змозі або боїться...

Вівторок 28 вересня почався для мера Москви з неприємної новини. Рівно о 8.00 на сайті Кремля був опублікований указ президента Росії про дострокове припинення його повноважень.

Першим пунктом в указі значиться формулювання, з яким Юрія Лужкова відлучили від посади, - "у зв`язку з втратою довіри Президента Російській Федерації". Тимчасово виконуючим обов`язки мера Москви вирішено призначити першого заступника Лужкова, Володимира Ресіна. З 2001 року по сьогоднішній день він керував містобудівною політикою Москви, очолював раду директорів компанії "Главмосстрой".

До свого звільнення Лужкову довелося пережити справжнє "цькування" в пресі й ефірі центральних російських каналів. ЗМІ з неприхованим розлюченням раптом, як за вказівкою, пригадали йому за якихось пару тижнів все й одразу: і транспортний столичний колапс, і хаотичну забудову в центрі Москви, і знищення історичних будівель, і його відсутність на робочому місці, тоді як місто задихалося від смогу торфовищ, що горіли, влітку 2010-го.

Більш того, не побоялися журналісти зробити замах на особисте: у пресі з`явилися викривальні матеріали про дружину Лужкова. Олена Батуріна, як відомо, глава компанії "Інтеко", і, за даними журналу "Форбс", одна з найбагатших бізнес-вумен світу. Подружжя звинуватили в корумпованості, а самого Лужкова - в преференціях відносно бізнесу своєї дружини. Найбільший резонанс отримала програма "Справа в кепці", що вийшла 10 вересня в ефірі каналу НТВ.

У відповідь на критику Олена Батуріна заявила, що замовник кампанії проти її чоловіка знаходиться в Кремлі. За її словами, фігура Лужкова незручна адміністрації президента в світлі майбутніх виборів і побоювань, що він стане на бік Путіна.

Після такого "промоушену" рейтинги одіозного мера, який правив Москвою не мало не багато - майже 20 років, різко поповзли вниз. За місяць інформаційної атаки, яку вели федеральні телеканали, він опинився на показовому 13-му місці в списку довіри росіян (тоді як раніше стабільно потрапляв у "десятку"). Такі дані, зокрема, наводить дослідницька організація "Левада-центр". При цьому згідно з опитуванням, проведеним центром 17-21 вересня, більшість опитаних росіян (31%) упевнені, що "правління Лужкова привело до виникнення в Москві потужної фінансово-політичної мафії, зламати яку вище керівництво країни не в змозі або боїться".

Наслідки такої показової "прочуханки", здавалося, були очевидні: Лужков повинен був піти сам. Це було б красиво, і, напевно, менш травматично для його статусу і репутації. Як писала російська преса перед відпусткою Лужкова, Кремль дав градоначальникові тиждень на те, щоб обдумати рішення про свою відставку.

Вже минулої п`ятниці з`явилися чутки, що Лужкова на робочому місці з початку нового тижня не буде. У його діловому графіку нібито була відсутня традиційна зустріч із заступниками. Сам мер у той час перебував в австрійських Альпах, де 21 вересня разом з сім`єю відсвяткував своє 74-річчя.

Але прийшов понеділок, і Лужков, який повернувся з відпустки, наче нічого й не було, з`явився на роботу. Сказав, що почувається добре і йти у відставку за власним бажанням не збирається.

Спостерігачі були впевнені - Медведєву буде непросто звільнити Лужкова одним розчерком пера. Хоча такі повноваження у нього є. Начебто дуже багато контактів "зав`язані" на Лужкові, за сумісництвом одному з керівників правлячої "Єдиної Росії" Але, схоже, помилялися. Російський президент видав указ про звільнення Лужкова, перебуваючи при цьому в Китаї.

Як розвиватимуться події далі, і хто, якщо не Лужков, може стати новим мером Москви, в коментарі УНІАН розповіли російські експерти й політики.

Борис Нємцов, співголова руху "Солідарність"

Якщо б Медведєв його не звалив, то став би посміховиськом

Лужков йти не збирався добровільно, і в Медведєва було абсолютно відчайдушне становище, тому що саме він ініціював цю інформаційну компанію по телевізору. Медведєв активно хотів відправити Лужкова у відставку. Якби він цього не зробив, то став би посміховиськом. Медведєва остаточно перестали би вважати президентом.

Для звільнення потрібне було формулювання "втрата довіри". Якщо сказати, що його звільнили за пробки в Москві, то тоді треба звільняти півкраїни - у нас скрізь пробки. Якщо за екологію, треба півкраїни звільняти - у нас скрізь дихати немає чим. Якщо за дорожнечу - скажуть, що це столиця.

А втрата довіри - це "кримінал". Це підрив путінізму. Це означає, що наступним буде сам Путін. Я думаю, що ситуація загострюватиметься. Адже у Медведєва безвихідне становище, і він повинен іти до кінця.

Головна претензія до Лужкова - це безмежна, зухвала корупція з дружиною, найбагатшою жінкою в Східній Європі і третьою за багатством у світі. Для цього путінсько-медведєвский режим повинен наступити на горло власній пісні. Мають бути порушені кримінальні справи про корупцію, і вони повинні бути доведені до кінця. Значить, Лужков і Батуріна повинні опинитися за гратами.

Корупція - це основа путінізму. На корупції тримається слухняність, лояльність. На корупції заснована вся вертикаль.

Конфлікт між Путіним і Медведєвим очевидно є. Путін чудово розуміє, що Лужков серцевина корупційної схеми. Звільнити Лужкова - це вирвати цю серцевину зі всієї влади і, значить, ослабити її. Путін не любить Лужкова, звичайно, але вважає, що його краще не чіпати. А Медведєв чіпає Лужкова не тому, що він бореться з корупцією, а тому, що його Лужков не поважає, не вважає його не тільки президентом, але й мужиком.

Олексій Власов, гендиректор Інформаційно-аналітичного центру з вивчення пострадянського зарубіжжя

Це та людина, якої просто так з крісла не прибереш

Проаналізувавши ситуацію, оточення мера вирішило не піддаватися тиску і до закінчення термінів його повноважень або до офіційних рішень про відставку жодних рішень не приймати.

Інформаційна кампанія навколо Лужкова - це нормальна для Росії ситуація, щоб відставка мера виглядала б як закономірний результат. На якійсь стадії ця кампанія дала збій, і Лужков вирішив вибрати для багатьох експертів несподіваний варіант - не йти у відставку на "почесних" умовах.

Питання про те, як слід вчинити Лужкову, в основному моделювалося в Кремлі, Білий дім тут виконував функцію стороннього спостерігача і відкрито не виявляв якихось своїх пріоритетів відносно долі мера. Це породжує розмови про те, що уряд приховано підтримує Лужкова. Мені здається, це не зовсім так. Початок кампанії проти мера ініціювали з кремлівської адміністрації, а Білий дім зайняв проміжну позицію.

Поза сумнівом, в оточенні Путіна є люди, які дуже тісно з Лужковим пов`язані. Це та людина, якої просто так з крісла московського міра не прибрати. Можна звільнити його розчерком пера президента, але це може привезти до системних зрушень напередодні виборчої кампанії, що, за великим рахунком, ані Кремлю, ані Білому дому не потрібно.

Думаю, керувати таким великим містом і не мати при цьому прорахунків і помилок неможливо, тим більше впродовж такого великого терміну.

5-7 років тому ставлення москвичів до Лужкова було ліпшим, ніж зараз. У мене як у москвича склалося враження, що виникла втома й нього і його команди. Тим більше, що чимало розумних людей пішли на інші посади. Ставлення почало змінюватися на гірше, і багато речей почали дратувати.

Але говорити, що переважна більшість жителів Москви хотіли звільнення Лужкова, не варто. Хоча сильно на його імідж впливає ситуація з Батуріною. У нас політиків оцінюють не тільки за справами і вчинками, але й за тим, наскільки вони "кричущо" багаті. Але в статках наших олігархів краще не копатися, щоб зовсім не турбуватися. Як говорив класик, всі великі статки нажиті нечесним шляхом.

Думаю, наступний мер буде більшим господарником, ніж політиком, а значить, - кількість заяв з його боку щодо міжнародних проблем, зокрема і про Україну, Крим і Севастополь, скоротиться в рази або їх не буде взагалі.

Але другого Лужкова немає, як би до нього не вставилися. Це унікальна фігура для нашої політичної сцени. Він не соромиться робити заяви, які безпосередньо в його компетенцію не входять.

Едуард Лімонов, лідер "Іншої Росії"

Він яскравий, а зараз у моді сірі тихі наволочі

Юрій Михайлович, наймогутніший феодал у Росії, не хотів іти. Мабуть, зачеплено було його гордість. Адже йому залишилося менше року, а тут з такою ганьбою його, цькуючи на телебаченні, раптом безцеремонно виганяють. Лужков настільки могутній феодал, що знадобилася арт-підготовка - дискредитація його в очах москвичів і громадян усієї Росії. З іншими регіональними лідерами такого не відбувалося, не було необхідності. Очевидно, що справа йшла до кінця його мерства. Однією з причин тиску на Лужкова є багатства Москви, які федеральна влада хоче відбатувати тільки для себе. Це як французький король прибрав герцога Бургундії Карла Сміливого. У мене є також слабкий здогад, що Москву можуть безпосередньо підпорядкувати федеральній владі, хоча це ще під знаком питання.

А ось інформаційний шум у російській пресі якраз показує, що конфлікту між Кремлем і урядом немає. Путін не став заважати Медведеєу виштовхувати Лужкова. Без дозволу прем`єра ні 1-й канал телебачення, ні два канали "Росія" не зважилися б "мочити" мера. Досягнуто згоди між президентом і прем`єром в справі Лужкова. Упевнений.

Чи варто говорити про претензії москвичів до Лужкова. Що з нього візьмеш? "Феодал" він і є феодал. Лужков свого часу в 1995 році дав мені приміщення в оренду на 2-ій Фрунзенській, де я створив НБП, видавав газету. Він, звичайно, не знав, коли давав, чим я там займатимуся, але ж дав. Це був правильний вчинок. А те, що за його наказом у 2008 мене покарали на 500 тис. рублів за цілком коректну за журналістськими мірками і за людськими теж, фразу, це вже вчинок несправедливий. Лужков і герой і антигерой епохи надмірного варварського капіталізму. Він яскравий, а зараз у моді сірі тихі наволочі. З дружиною його - це, звичайно, над усяку міру. Ну, дружина президента Філліпін Маркоса, Імельда теж була багатющою жінкою. Звична історія. Від Корнелія Непота, нам залишився термін "непотизм". Це коли родичі користуються становищем лідера.

Упевнений, що новий мер не займатиме такої одіозної позиції по Україні як Лужков. Юрій Михайлович людина 90-х. У ньому російське ще бродить. Нинішні сірі наволочі байдужі до всього крім грошей. У них, де гроші, там і батьківщина, там і національність.

Роман Цимбалюк, Москва

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "УНІАН", в будь-якому вигляді суворо заборонено.

Дивись також
В Контексті Finance.ua
Опитування