Чи хочуть росіяни труби?
— Енергетика
772
Ще наприкінці літа в Росії почали лунати ідеї про об'єднання "Нафтогазу" і "Газпрому". Побувавши в Москві і Новому Уренгої, кореспондент "КП" послухав думки російських фахівців, а також прорахував варіанти подальшого розвитку подій.
Аргументи Росії
Після зміни влади в Україні співпраця з Росією стала більш плідною. Чого варті тільки харківські угоди - флот в обмін на газову знижку. Але тепер Москва почала робити Києву нові "привабливі" пропозиції. Так, ще наприкінці літа глава "Газпрому" Олексій Міллер заявив, що було б непогано об'єднати російський газовий гігант і НАК "Нафтогаз України". І почати можна було б зі створення спільного підприємства, куди Росія готова внести родовища газу об'ємом близько 1 трлн кубометрів. Цього нашій країні повинно вистачити як мінімум на 30 років.
- Створення СП - це лише перший крок на шляху нашої можливої співпраці, - заявив Олексій Міллер. - Зрештою нам цікаве злиття "Нафтогазу" і "Газпрому".
Росіяни говорять, що в цьому немає ніякої політики. Мовляв, "Газпром" тільки трохи більше ніж наполовину належить державі і переслідує лише свої бізнес-інтереси.
Першим аргументом Білокам'янної у своїх претензіях на українську трубу є той незаперечний факт, що вся газотранспортна система СРСР проектувалася як єдине ціле. І тепер для того, щоб змінювати обсяги подачі газу європейським споживачам, "Газпрому" доводиться координувати свою роботу з Україною. Та й на те, щоб відключити нашу країну від труби під час минулих зимових протистоянь, росіянам довелося близько доби відкривати і закривати засувки, змінювати тиск, щоб змінити газові потоки у своїх трубах. Ох, і складна штука - транспортування газу!
Другий аргумент - безпека. Українським журналістам 5 днів розповідали про те, як ретельно газовий гігант стежить за станом своєї частини труби, нам показували зразково-показові об'єкти, де втручання людини в процес видобутку та транспортування газу мінімальний - все робиться ледь не одним натиском комп'ютерної мишки. Ну а в свята святих - Центральному виробничо-диспетчерському департаменті (ЦВДД) "Газпрому" - і зовсім можна відслідковувати весь газ у трубі, його температуру і тиск від Нового Уренгоя до Західної Європи. І українська ГТС погано вписується в уявлення росіян про безпеку транспортування блакитного палива.
- За останні роки пропускна спроможність української труби знизився в 1,5 рази, - говорить керівник Центру вивчення світових енергетичних ринків Тетяна Мітрова. - При проектній можливості прокачувати 180 мільярдів кубометрів на рік нині прокачується тільки 120 мільярдів кубів.
За словами російських експертів, у нас просто бояться підвищувати тиск у зношених трубах, щоб уникнути аварії. У зв'язку з цим "Газпром" висуває свій третій аргумент - гроші. Мовляв, росіяни зможуть привести до ладу нашу пошарпану часом ГТС.
- Наша інвестиційна програма складає близько 30 мільярдів доларів на рік, - каже Олексій Міллер. - І "Газпром" зможе вкладати в спільні інвестпроекти в кілька разів більше, ніж "Нафтогаз".
За словами Міллера, від цього виграє і українська держава, адже труби і продукція машинобудівних підприємств для цих проектів буде закуповуватися в Україні.
Ну а щоб задобрити населення, яке вважає вітчизняну ГТС національною гордістю, "Газпром" навіть пообіцяв продавати простим українцям газ за внутрішніми цінами Росії, де він коштує близько 60 доларів за 1000 кубів. А через те, що постачання будуть прямими, навіть МВФ не зможе ставити палиці в колеса такій російсько-українській дружбі.
Загалом, куди не глянь, все добре. Правда, є одне "але". Українська труба не належить "Нафтогазу", він її тільки експлуатує.
- Україна сама має вирішити, що вона хоче від своєї ГТС, - каже Міллер, мабуть, звертаючись до наших політиків. - Ваша країна повинна визначитися, хто господар труби і хто її буде реконструювати. Якщо Україна ухвалить наші пропозиції, ми готові вкладати гроші в трубу. Ми нікого не хочемо обдурити - співпраця повинна бути взаємовигідною.
Інтереси України
Однак наші політики поки виступають проти злиття найбільших компаній двох країн. Екс-президент Леонід Кучма, наприклад, вважає, що цей процес буде не злиттям, а поглинанням. За його словами, капіталізація "Нафтогазу" складає всього 7-8 відсотків від капіталізації "Газпрому".
Та й для нашої країни ГТС - це більше політична зброя і останній аргумент у можливих суперечках з Росією. Адже якщо уважно слухати того ж пана Міллера, то виходить, що "Газпром" все-таки трохи більше, ніж наполовину належить державі. А отже, можна зробити висновок, що компанія буде виконувати волю свого головного акціонера. Та й в Україні протягнути через парламент законопроект, що дозволяє відчуження або приватизацію труби, навіть при нинішньому складі нардепів, буде ой як нелегко.
Друге питання - це ціни на газ для України. Прем'єр Микола Азаров заявив про перегляд газових домовленостей, але в Москві говорять про те, що інших пропозицій, крім злиття, нашій країні не надходило. Значить, переговори ведуться. Але український уряд, який представляє інтереси великого бізнесу, більше хвилюють ціни на газ для промисловості. А в "Газпромі" готові до фіксованих цін для населення. На їхню думку, ціна на блакитне паливо для промисловості має визначатися за формулою. Думаєте це влаштовує наших олігархів?
Тепер про родовища, які передасть нам Росія. Отримати право на їх розробку - це, звичайно, добре. Але треба ж знайти гроші та на їх освоєння. Газ сам по собі з-під землі в трубу не потрапляє. Спочатку потрібно пробурити десятки свердловин, потім прокласти труби, очистити газ від домішок і доставити його в Україну.
Деякі цифри, які називали російські фахівці, для простоти я відразу перевів із рублів у гривні: пробурити одну свердловину коштує близько 15 млн гривень, а таких свердловин потрібні десятки, якщо не сотні, щоб вийти на потрібний обсяг. Далі - очищення його від домішок, а для цього потрібно побудувати установку з комплексної підготовки газу - це ще 700 мільйонів гривень. Після цього необхідно протягнути нову магістральну трубу: при цьому через кожні 120 кілометрів треба вибудувати додаткові компресорні станції, які б дозволили качати газ в Україну. Одна така станція коштує близько 500 мільйонів гривень.
Всі цифри, природно, приблизні. Але, думаю, вони вражають. А ще - створити селище для вахтовиків, та й обслуговувати його хтось повинен. Для "Газпрому", у якого є по 30 млрд доларів на рік на інвестиції у видобуток, це не питання, а наш "Нафтогаз", як відомо, у боргах як у шовках.
Наступний важливий момент: хто буде працювати на новому родовищі? Середня зарплата робітників-газовиків в Сибіру складає 3 тисяч доларів, у майстрів -
5000 і т.д. Мені б, наприклад, дуже хотілося, щоб такі ж гроші отримували українські фахівці. Думаю, для багатьох з них навіть робота в Сибіру виглядає привабливою. Чи піде на це Росія - невідомо.
Загалом, до переговорного процесу потрібно підходити максимально обережно, прорахувавши всі можливі наслідки. Тому "торги" можуть затягнутися на роки. В "Газпромі" це розуміють і жартують, що "ми приречені на довгострокове співробітництво". Але у росіян є спосіб прискорити переговори.
Замість післямови
За весь час нашого візиту до Росії питання щодо спірного газу обсягом 12,1 млрд кубів, який стокгольмський арбітраж віддав компанії "РосУкрЕнерго", спливало один раз. Під час спілкування з Олексієм Міллером ця тема прозвучала, але глава "Газпрому" вміло її обійшов.
- Остаточних домовленостей немає, і одна з причин полягає в тому, що ще не всі судові рішення, не всі судові процедури в Україні завершені, - сказав глава "Газпрому". - Обговорювати його долю можна буде тільки після закінчення всіх судових розглядів.
А між тим, за оцінками експертів, цей спірний газ коштує більше 20 млрд гривень. У той же час статутний капітал нашого "Нафтогазу" складає близько 24 млрд гривень. Як не сумно, якщо "РосУкрЕнерго" захоче збанкрутувати НАК, ніщо цьому не зможе перешкодити. Фінансувати енергетичного гіганта з бюджету не дасть МВФ, крім того, фонд виступить проти збільшення боргу українського монополіста. Адже основними умовами виділення багатомільярдного кредиту Україні були якраз поліпшення фінансового стану "Нафтогазу" і скорочення видаткової частини бюджету.
Щоправда, зрозуміти, на чиєму боці в переговорах між Києвом і Москвою виступить загадкова компанія-посередник із статутним капіталом у 35 тисяч доларів і штаб-квартирою у Швейцарії, не відомо. Адже питання газу в нашій країні до цих пір знаходиться не в економічній сфері, а в політичній.
Андрій Гаценко
За матеріалами: Комсомольска правда в Україні
Поділитися новиною
