ЗАлК: Націоналізувати не можна залишити власнику


ЗАлК: Націоналізувати не можна залишити власнику

Уряди, змінюючи один одного, вже два роки намагаються зрушити з мертвої точки ситуацію, що склалася на Запорізькому алюмінієвому комбінаті (ЗАлК) - єдиному в Україні виробнику первинного алюмінію. Але підприємство, яке належить російському "РусАлу", і надалі перебуває в напівкоматозному стані. Будучи не в змозі вийти хоч би на мінімальну рентабельність, ЗАлК консервує виробництво і скорочує робочі місця. Все зайшло так далеко, що питання про повернення комбінату в держвласність, у зв'язку з невиконанням власником інвестзобов'язань, було порушене в червні цього року Генеральною прокуратурою.

Днями перший віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв висловив надію, що проблема, що склалася, буде вирішена найближчим часом. Не сумніваючись в щирому бажанні Кабміну реанімувати ЗАлК, дозволимо собі засумніватися в можливому оздоровленні комбінату. Той факт, що за два роки ні власник, ні держава так і не зробили жодних реальних заходів для виведення ЗАлКу з кризи, свідчить про те, що, за великим рахунком, він нікому не потрібний.

РусАл запропонував Україні стати своїм спонсором

Виробничі потужності ЗАлКа безнадійно застаріли і вимагають глибокої модернізації, якщо не сказати повного оновлення. Значна частина устаткування була отримана після війни по репарації з Німеччини, виготовлено його було ще в 1930-х роках. В результаті енергоємність виробництва не витримує жодної критики. Технологія випуску алюмінію з глинозему методом електролізу вимагає величезних витрат електроенергії і лише пільговий тариф на неї дозволяв комбінату працювати з прибутком. Починаючи з серпня 2002 року, Національна комісія з питань регулювання електроенергетики (НКРЕ), згідно з рішенням уряду, щомісячно переглядала електротарифи для ЗАлКу і Запорізького титаномагнієвого комбінату (ЗТМК) залежно від коливання ціни алюмінію і титану на Лондонській біржі металів.

В результаті тарифи для комбінату були в 2 рази нижчими від тих, за якими “Запоріжжяобленерго” поставляло електроенергію іншим споживачам регіону. При цьому держава компенсувала енергогенеруючій компанії збитки за рахунок збільшення цін на електроенергію для інших споживачів. Таким чином, конкурентоспроможність ЗАлКу забезпечувалася за рахунок інших промислових підприємств. Дана ситуація стала причиною того, що в лютому 2005 року Кабмін скасував власне рішення про енергопостачання комбінату за пільговими тарифами.

Не дивно, що після цього виробництво алюмінію на ЗАлКу стало "збитковим" - за 2005 рік збитки досягли 22,5 млн. грн. Але, в 2006 році ЗАлК отримав чистий прибуток 95,2 млн. грн. Якщо навіть відстале в технічному плані підприємство здатне приносити прибуток в умовах високого попиту і цін на його продукцію, то своєчасна модернізація могла б дозволити йому зберігати рентабельність і в несприятливих умовах. Але час був упущений, і кризовий 2008-й обвалив ринок алюмінію, а ЗАЛК спрацював у "мінус" понад 350 млн. грн. Після цього власники комбінату поставили українському Кабміну ультиматум - або дифтариф на електроенергію, або ми зупиняємо виробництво.

Втрачати РусАлу було особливо нічого, оскільки він виробляє до 3,9 млн. тонн алюмінію на рік, а ЗАлК за останній передкризовий 2007 рік - лише 112 тис. тонн первинного алюмінію. Нескладно підрахувати, що частка ЗАлКу складає в загальному виробництві РусАлу приблизно 3%. Тоді як за період з серпня 2008 року по лютий 2009 року в світі було оголошено про зупинку потужностей з виробництва 7,06 млн. т первинного алюмінію. У таких тяжких умовах виживає дійсно сильний - підприємства з найбільш сучасним і енергоефективним устаткуванням.

Сьогодні для "РусАлу" найбільш пріоритетним проектом є спільне з "РусГідро" будівництво в Росії Богучанської ГЕС потужністю 3 ГВт і алюмінієвого заводу потужністю 600 тисяч тонн алюмінію на рік. При цьому треба враховувати, що після кризи компанія виявилася на межі дефолту - до початку 2010 року борг "РусАлу" хоча і скоротився до 13 млрд. дол., але про повне фінансове оздоровлення говорити не доводиться. В результаті не складно зрозуміти - проблеми ЗАлКу для "РусАлу" далеко на задньому плані, якщо не сказати гірше.

Український інтерес

Якщо з "РусАлом" все більш-менш ясно, то в чому полягає український інтерес, варто розібратися. Нинішнього літа влада зрозуміла, що чекати більше нічого, як результат - 8 червня Київський апеляційний господарський суд заарештував 68% акцій комбінату. Таке рішення було прийняте в забезпечення позову Генеральної прокуратури, яка вимагала повернути підприємство в держвласність. У жовтні відбудеться засідання Київського госпсуду, на якому власне і може бути прийняте рішення про повернення акцій ЗАлКу Фонду держмайна України.

Але, незважаючи ні на що, російський алюмінієвий гігант заявляє про збереження інтересу до українського комбінату. У прес-службі РусАлу агентству УНІАН озвучили офіційну позицію власника: "РусАл є добросовісним покупцем ЗАлКу і готовий відстоювати свої права в суді".

Тим часом, за словами А.Клюєва, знижку на електроенергію для підприємства, як того хоче інвестор, надати не вийде. "Якщо ми зараз зробимо їм знижку на електроенергію, то фактично держава повинна буде дотувати близько мільярда гривень на рік за рахунок цієї знижки", - пояснив перший віце-прем'єр. Він повідомив, що спеціальна робоча група, яку він очолює, зараз детально аналізує ситуацію, "сподіваюся, через 2-3 тижні нам удасться вийти на взаємоприйнятне рішення".

А якщо не удасться, то знову-таки постає питання повернення в держвласність. Навіть якщо судові розгляди не затягнуться на декілька років і комбінат удасться повернути в держвласність найближчим часом, ще питання - хто більше виграє, а хто програє від цього. Фактично, всі нинішні проблеми ЗАлКу будуть "скинуті" з нинішнього власника і дістануться Кабміну. Останній, до речі, так і не зміг вирішити питання надання дифтарифу на електроенергію ЗТМК, який перебуває в держвласності.

Варто відзначити, що основною претензією до власників ЗАлКу з боку Кабміну, яку озвучив А.Клюєв, є виконання досить специфічного інвестзобов'язання. В цілому, вимоги прописувалися до потенційного покупця комбінату в 2000 році доволі абстрактно. Основною з них було збереження обсягів виробництва і числа трудового колективу, що існували на той момент, про конкретні вливання в модернізацію виробництва не йшлося. До того ж терміни виконання інвестзобов'язань щодо даного підприємства давно б закінчились, коли б не низка судових рішень щодо одного дуже заплутаного питання.

Річ у тім, що, згідно з угодою купівлі-продажу ЗалКу, до переліку інвестзобов'язань було внесено обов'язкове рефінансування боргу комбінату в 75 млн. дол. перед Укрексімбанком. Кредит був залучений ще державним ЗАлК для придбання в італійської компанії лінії з виробництва алюмінієвої фольги. Устаткування було благополучно поставлене ще до акціонування комбінату, там воно знаходиться і сьогодні, хоча так і не запущено у виробництво.

Причина в тому, що виробничі потужності устаткування в два рази перевершують потреби українського ринку фольги, його запуск виявився просто нерентабельним. Погодьтеся, це або приклад по істині фантастичної некомпетентності держави в питаннях бізнес-планування, або ж тут пахне корупцією. Так чи інакше, але нинішні власники ЗАлКу через суд зняли з себе цей борг. Фонд держмайна, правда, не залишає спроб оскаржити рішення суду.

Як з дешевої електроенергії зробити дорогу

Складається враження, що окрім лінії з виробництва фольги держава більше не має формальних причин судитися з "РусАлом". Що стосується неформальних, то з ними до суду не підеш, адже вони договором купівлі-продажу чітко не виписані. Основною з таких бачиться скорочення трудового колективу комбінату, а друга за значимістю - падіння споживання електроенергії в Запорізької області у зв'язку з практично повною зупинкою ЗАлКу. Один з головних кредиторів комбінату - "Запоріжжяобленерго", напевно, більше від інших в Україні зацікавлене у відновленні роботи підприємства. До кризи ЗАлК споживав 20% всій електроенергії, що виробляється в Запорізькій області, яка займає чи не перше місце в Україні по її виробництву. ЗАлК отримував електроенергію із Запорізької АЕС, яка після його фактичної зупинки втратила найбільшого споживача. За деякими оцінками, завантаження ЗАЕС скоротилося чи не на 40%.

Ось тут починається найцікавіше - ціна 1 кВт електроенергії від "Енергоатому" коштує 14 копійок. Промпідприємствам України електроенергія відпускається по 50-60 коп. за 1 кВт і вище. Така величезна різниця в ціні виникає через те, що ДП "Енергоринок" міксує ціни АЕС і теплоелектростанцій (50 коп за 1 кВт ) і видає середню вартість, до якої обленерго додають свою націнку за доставку кінцевому споживачу. Власники ЗАлКу прекрасно про це знають і, мабуть, абсолютно не горять бажанням фінансувати власників українських ТЕС, а разом з ними і господарів шахт, які поставляють на ці ТЕС дороге вугілля. Для них простіше домовитися з "РусГідро" і побудувати ГЕС під власне підприємство і це абсолютно логічно. Українському ж уряду варото визначитися з пріоритетами - зберегти ЗАлК, забезпечивши його дешевою електроенергією із ЗАЕС, завантаживши тим самим роботою електростанцію, або продовжувати лобіювати інтереси власників теплоелектростанцій з їхнім дорогим вугіллям. Є і ще один найпростіший варіант - продовжувати інформувати громадськість про переговори з власниками ЗАлКу. Ідею про реприватизацію комбінату краще забути. Якщо ЗАлК не потрібний "РусАлу", то ніхто інший на нього точно не зазіхне.

Антон Лосєв

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "УНІАН", в будь-якому вигляді суворо заборонено.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua