4412
Уроки російської
— Казна та Політика
Депутати від коаліції зареєстрували в парламенті нову редакцію закону про мови. Мовне питання давно стало улюбленою передвиборчою темою вітчизняних політиків. "Главред" оцінив шанси на схвалення даного законопроекту Верховною Радою і можливі наслідки його прийняття.
Закон "Про мови", прийнятий у далекому 1989 році, "морально" застарів, і на практиці дотримувався тільки в тому ступені, в якому це було вигідно владі в конкретний момент. Хоча завдяки йому все ж таки зводилися нанівець зусилля місцевих рад на сході і півдні України в обхід Конституції закріпити за російською мовою особливий статус - регіональної мови.
Спроб "підкорегувати" законодавство про мови було чимало. Народні обранці масово реєстрували законопроекти про надання російській мові статусу офіційної (державної) - не дивлячись на те, що без внесення змін до Конституції в цьому не було ніякого сенсу.
У нинішньому скликанні ВР зареєстровано два проекти "Про мови" - комуніста Леоніда Грача і бютівців Павла Мовчана та Володимира Яворівського. До речі, обидва отримали негативний висновок Головного науково-експертного управління парламенту.
Нинішній авторський колектив - "регіонал" Олександр Єфремов, комуніст Петро Симоненко та "литвинівець" Сергій Гриневецький - в пояснювальній записці до своєї версії вказали, що при її розробці врахували "практично всі" рекомендації Ради Європи, і мета адаптації законодавства України до світових та європейських стандартів "в основному" досягнута. Тобто тінь сумніву залишилася навіть у авторів.
Українську пригноблюють
Будь-який проект закону про мови, в першу чергу, повинен відображати статус державної мови - української. Новий варіант передбачає, що українська мова, як і раніше, залишається єдиною державною, проте вже далеко не такою "безальтернативною". Вона, як і раніше, буде використовуватися законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади, в міжнародних договорах і навчальному процесі. Але із загального правила є маса виключень.
Місцеве самоврядування, з яким найчастіше мають справу пересічні українці (від виділення землі до оформлення субсидій), у більшості регіонів переходить на двомовність. Стаття 12-та законопроекту свідчить: "Держава гарантує відвідувачам органів державної влади та органів місцевого самоврядування надання послуг державною мовою, а в межах територій, де поширена регіональна мова ... - і на цій регіональній мові". Іншими словами, словаку місцеві чиновники повинні відповідати на словацькій, гагаузи - гагаузькою, якщо ці мови визнані регіональними на відповідних територіях. З цією метою посилюються вимоги до держслужбовців на предмет знання регіональних мов.
Всі державні акти на місцях будуть публікуватися на двох мовах (українській та регіональній), а листування місцевих рад між собою і з вищими інстанціями може здійснюватися на будь-якій з них.
Відповіді на питання, хто конкретно і на якій підставі буде встановлювати, які мови на тій чи іншій території є регіональними, автори даного законопроекту не дають. Згідно з проектом, для цього не треба ніяких додаткових рішень. Сам факт проживання в населеному пункті не менше 10% носіїв регіональної мови (згідно з даними перепису), вже є вагомою підставою для надання мові статусу регіональної та використання її нарівні з державною. Причому захист та використання регіональної мови є не просто правом, а обов'язком держорганів. Нагадаємо, що, відповідно до чинного Закону "Про мови", мовні преференції (зокрема, право звертатися до держорганів на рідній мові) мали тільки представники нацменшин, що становлять більшість населення у відповідному районі, місті, селі.
Ще один виклик українській мові - сфера освіти. Російською (іншій регіональній) мовою можна буде навчатися в школах, інститутах та інших навчальних закладах, якщо на цьому наполягатиме "достатня кількість" батьків або студентів. У приватних вузах мову викладання будуть визначати їх власники - хоч російська, хоч ідиш, хоч гінді. Якщо у Києво-Могилянській академії або Національному університеті ім. Шевченка викладання на будь-якій іншій мові, крім української, уявити складно, то в Одесі чи Криму домінуючою, безумовно, стане мова Пушкіна і Толстого.
Автори проекту також прописали зменшення частки мовлення українською мовою на телебаченні з 67% до 60% і обов'язкове мовлення російською мовою - не менше 20% від загального обсягу добового мовлення.
Що ж стосується російської мови, то в законопроекті її статус фактично наближається до "all inclusive". Треба громадянину бюлетень, рекламу або свідоцтво про шлюб офіційно перекласти російською - будь ласка. Із записом у паспорті на двох мовах - українською та російською - теж жодних проблем не буде (нині ця процедура регулюється підзаконним актом).
Не обійшлося і без "класики жанру" від Партії регіонів: "Російська мова є рідною або мовою повсякденного використання більшістю громадян, загальноприйнятою, разом з українською, мовою міжособистісного спілкування на всій території України" (стаття 7-а). У той час як дані ще Всеукраїнського перепису 2001 року свідчили про інше: російську вважають рідною лише 29,6% населення, а 90% населення вільно володіє обома мовами.
Любити не по-російськи?
Законопроект відносить до регіональних 15 мов - російську, білоруську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримськотатарську, молдавську, німецьку, новогрецьку, польську, циганську, румунську, словацьку та угорську. Інші національні меншини (а їх в Україні більше 100) автори законопроекту чомусь проігнорували. Хоча Європейська Хартія регіональних мов поширюється на всі без винятку мови нацменшин.
Відомий піклуванням за російську мову "регіонал" Вадим Колесніченко не приховує, що доклав руку до проекту, який "стане великою віхою не тільки в боротьбі за права людини в Україні, але і в цілому у вітчизняному державному будівництві, перетворення України в потужну , стабільну, процвітаючу державу ". Однак, як показує досвід, ні Білорусі, ні Казахстану, ні Киргизії укупі з Придністров'ям і Абхазією офіційний статус російської мови поки не допоміг в досягненні озвучених Колесніченком цілей.
Про необхідність модернізації законодавства про мови давно говорять представники всіх фракцій парламенту. Однак прийняття даного законопроекту може затягнутися - незважаючи на те, що він внесений представниками парламентської більшості. "При серйозній політичній волі шанси знайти за законопроект 226 голосів дуже високі, - констатував у коментарі "Главреду" політолог Михайло Погребинський. Коли є "суперволя", то потрібний законопроект навіть до комітету не вноситься, а відразу розглядається парламентом. Але цього разу документ відправили в комітет Володимира Яворівського (з питань культури і духовності), де він ніколи не отримає позитивну характеристику ". Попутно експерт виступив у ролі адвоката проекту, зазначивши, що його прийняття, по-перше, "зніме гостроту мовної проблеми", по-друге, "зробить більш комфортним спілкування громадян з держорганами", а по-третє, в ньому є "багато нюансів , що відрізняють статус російської мови від державної ". Не дарма проект, за словами Погребинського, отримав позитивні рецензії профільних експертів Моніторингового комітету Ради Європи і ПАРЄ.
Оскільки ніяких змін до Конституції даний проект не передбачає, шанси на його ухвалення великі, погодився з колегою експерт корпорації "Гардарика" Кость Матвієнко. При цьому він підкреслив, що даний документ - річ виключно для внутрішнього користування ", оскільки "Москві абсолютно байдужі перспективи російської мови в Україні ". От тільки будь-яке розширення сфери застосування російської мови буде означати автоматичне звуження української, констатував експерт.
Алла Присяжнюк
За матеріалами: Главред
Поділитися новиною
