3581
Київ. Хід короля
— Казна та Політика
Поки Леонід Михалич із сім’єю ніжиться на Лазурному березі, а українські таблоїди тиражують тематичні фото та прайси із циклу "красиво жити не заборониш", благодійники Черновецького з Банкової продовжують свою партію в столиці. "Реформують" систему її управління.
Топовою новиною останнього тижня стало прийняття Київрадою звернення до парламенту з проханням дозволити ліквідувати в Києві районні ради. Що (за всієї дискусійності питання) за два місяці до місцевих виборів виглядає досить красномовно.
Особливо якщо про це каже "господарник" Олександр Попов, котрий узявся активно відстоювати новелу про "необхідність відновлення керованості столицею". Щоправда, виключно в інтересах гаранта, а не своєї репутації та Києва.
Особливо з урахуванням 16 (повний список наводиться), а не восьми, як стверджують ЗМІ, столичних бютівців, які проголосували за звернення до ВР. Чия "опозиційна" фракція остаточно заплуталася в показаннях: хто, коли й чиїми картками проголосував.
Особливо у світлі закону про розділення повноважень мера і глави Київської державної міської адміністрації (КМДА), котрий, як ми вже зазначили, у вересні буде винесений коаліцією на голосування. І, очевидно, стане останнім ходом влади в цинічній битві за Київ, яким ПАРТІЯ РЕГІОНІВ остаточно згорне місцеве самоврядування в столиці.
Проте про все по черзі.
Усе хороше колись закінчується. Схоже, ця крилата фраза сьогодні як ніколи актуальна для ставленика ПР у столиці Олександра Попова. Отримавши дозу медійного позитиву на свою адресу тоді, коли заступав на посаду першого заступника Черновецького, екс-мер Комсомольска починає платити за рахунками партії, яка його висунула. Невправні спроби Олександра Павловича публічно дистанціюватися від політики Банкової в Києві після закінчення двох місяців його бурхливої господарської діяльності (яка, до речі, масштабно висвітлюється на місцевому телеканалі) викликають іронічну посмішку. Пішаком уже зробили хід. Король не приховує своїх цілей. Його наступний хід знову по вертикалі.
Необхідні умови для продовження гри забезпечено. Публічне силове зачищення команди Черновецького та обшуки в приймальнях "пташенят" Леоніда Михайловича, на думку "яйцеголових" від ПР, активно формують імідж "справедливої влади" у столиці. Забезпечення ж недоторканності Черновецького та збереження його на посаді гарантують стабільність у столиці на два роки вперед. Як відомо, за рішенням КСУ вибори достроково переобраного мера столиці та Київради відбудуться тільки в 2012 році. Ось така нехитра цинічна схема. Для зволікання й висиджування своїх рейтингових "пташенят". Однак на рівні міста. Тому що в районах ситуація інша.
Там 31 жовтня мають відбутися вибори до районних рад. Якщо, звичайно, 30 серпня не відбудеться їх коаліційне відспівування в рамках позачергової сесії Верховної Ради. І можливість подібного розвитку подій велика. Оскільки надто мала можливість перемоги в районах Партії регіонів. Останній рейтинг КМІС "Київ - районний вибір", який віддав першість Блоку Кличка (21%), - тому підтвердження. Вихід? Класичний. Пам’ятаєте, "є людина - є проблема..." Так і тут: немає райради - немає проблеми. І тут немає жодної необхідності уточнювати, що питання існування районних рад справді дискусійне. У країнах Європи є різні варіанти вибудовування системи місцевого самоврядування. Втім, в Україні щодо цього теж існують діаметрально протилежні думки і політиків, і експертів.
Так, наприклад, прибічники ліквідації районних рад (серед них донедавна були директор Інституту міста Олександр Сергієнко, а також керівник Міжнародного центру перспективних досліджень Віра Нанівська) абсолютно категоричні: на території однієї громади не може бути кілька представницьких органів. Ідеться про Київраду та її депутатів. Усе інше - дублювання функцій. Крім того, експерти часто кажуть про ради як про органи колективної безвідповідальності, де "депутати приймають рішення, за які потім не відповідають". Плюс витрати з бюджету на утримання апарату. Плюс "корупційна складова тих, хто завжди бажає поставити зайвий торговий кіоск". Противники ж, навпаки, наводять безліч аргументів на захист представницької форми влади на рівні району. Експерт Асоціації міст України Юрій Ганущак, як і раніше, переконаний, що будь-якому мегаполісу потрібен "захист від дурня". Крім того, на його думку, районні ради виконують іще цілу низку важливих функцій:
- Тільки вони можуть: а) узяти на себе негатив від ухвалення необхідних непопулярних і неоднозначних рішень влади (тарифи тощо); б) знизити ризики неконтрольованих процесів (несанкціонованих мітингів тощо); в) знизити ризики приходу некомпетентних людей у міську владу (у районах повинні зростати кадри); г) децентралізувати глобальні потоки капіталів і людей. Безперечно, управління районами в Києві справді треба відновлювати. Для цього є два шляхи. Перший - чітко розмежувати повноваження між містом і районом, між мером і главою адміністрації, наділивши останнього виключно контролюючими функціями. Проте ПР, проваливши наш закон про внесення змін до закону про столицю, пішла другим шляхом - жорсткого підпорядкування районних адміністрацій міській владі. І в цій історії райради справді зайві.
Дискусію можна було б продовжити. Якби її хтось публічно вів. Заради Києва і його жителів. Тому не дивно, що в день голосування опонент Ганущака Олександр Сергієнко зателефонував до редакції і "привітав" з ліквідацією місцевого самоврядування у столиці. "Цілком очевидна політична доцільність. І кричуща відсутність будь-якого системного підходу до реформи самоврядування в столиці, - заявив директор Інституту міста. - Я б погодився з ліквідацією райрад, якби Київрада отримала адекватні повноваження і з допомогою виконкому (як в інших цивілізованих країнах) здійснювала виконавчу владу в столиці. Але ми бачимо процеси, які абсолютно суперечать здоровому глузду".
Нам відомо, що, наприклад, Володимир Рибак і Борис Колесніков (не останні люди в ПР) і сьогодні проти ліквідації райрад напередодні виборів. Залишається тільки здогадуватися, у який кабінет на Банковій так вдало сходив Олесь Довгий, що його ліквідаторська ідея настільки надихнула першого заступника Попова. Як, утім, і про те, яким чином Партія регіонів пояснюватиме суспільству підготовлену Лавриновичем законодавчу новелу про розмежування повноважень мера і глави КМДА з передачею останньому всієї повноти виконавчої влади в столиці. Яким чином ПР пояснить, що мер і депутати як обранці громади нічого в цій громаді вирішити не зможуть, а призначений президентом глава адміністрації зможе все? Як пояснить відсутність будь-якої громадської дискусії на тему зміни системи влади в столиці? Чим мотивує повний відхід від своїх же програмних положень?
Проте запитання сьогодні є не тільки до влади. А й до столичної опозиції. Навряд чи ми будемо приділяти багато уваги ситуації у Блоці Кличка, де відбувся показовий демарш Дмитра Андрієвського, котрий проголосував за ліквідацію райрад. Фракція його засуджує. Але громадськість не може не визнати, що лідер Селянської партії і до, і після голосування позитивно висловлювався з приводу цієї ідеї. Маючи власні міркування та аргументи. І це його право. Як, утім, і його справа - звертати увагу на політичну складову питання чи не звертати.
Пікантніша ситуація склалася у фракції БЮТ, яка по суті підтримала ПР (6), Блок Черновецького (21), ГАК (8), Блок Катеринчука (2) і Блок Литвина (11). Зі списками соратників Тимошенко, які проголосували, ви вже ознайомилися. Їх справді 16. Половина фракції. При цьому ніхто з депутатів не зробив жодної заяви, яка прояснила б позицію. Зате керівництво фракції встигло заявити про можливі шахрайства з картками. І ще зробити запит на ім’я секретаря Київради про кількість своїх соратників, які проголосували. А рада блоку пообіцяла виключити цих невідомих з лав партії. Загалом, не маючи уявлення про те, коли Олесь Станіславович дасть офіційний привід столичному БЮТу відповідати на запитання заінтригованої громадськості, уточнимо, що списки виявилося легко взяти у регіоналів. Більше того, їх присмачили заявами: якщо "раптом фракція БЮТ вимагатиме переголосування, то Київ чекає ще один неприємний сюрприз - голосів буде ще більше. Просто деякі бютівці справді були у від’їзді і не змогли проголосувати".
"Це свідчить про якість вашої фракції?" - запитала я в одного її представника. "Це свідчить про методи роботи влади, - вдало парирував той. - Зрозумійте, я зараз не засуджуватиму когось. Думаєте, чому немає жодної заяви від тих, хто проголосував? Тому що соромно. А чому соромно? Надійшла пропозиція, від якої не змогли відмовитися. Та й сам Попов визнав, що проводив якісь консультації з нашими людьми. А листи з СБУ на ім’я ряду депутатів напередодні дня голосування... Робіть висновки самі".
А хто і які методи застосовував до членів фракції БЮТ рік-два тому, коли при владі була Юлія Тимошенко і коли фракція синхронно голосувала з осередком Блоку Черновецького? На це запитання відповіді не було. Уникають бютівці і розмов про те, як живе в столиці бізнес перманентно конкуруючих за вплив на міську організацію нардепів Анатолія Семиноги і Богдана Губського…
Замість висновків
Отже, хай там як закінчиться історія з ліквідацією районних рад у столиці (а спікер Литвин уже заявив, що не впевнений в успіху цієї операції), свідчить вона про одне: згортання ПР місцевого самоврядування в столиці. Тому що напередодні виборів. Тому що без дискусії. Тому що за будь-яку ціну хочеться позбутися клопоту, пов’язаного з можливою поразкою.
Щодо активної роботи силовиків у столиці та потоку кримінальних справ - спектакль. Який не має нічого спільного зі справедливим покаранням. Судіть самі, "ДТ" кілька тижнів вело переговори із заступником глави адміністрації президента Геннадієм Васильєвим, котрий, за нашою інформацією, має безпосередній стосунок до діяльності силовиків у столиці. Він довго обіцяв призначити зустріч. Але тільки "після того, як за результатами перевірок буде зроблено доповідь президенту і той прийме рішення". Але, пробачте, Геннадію Андрійовичу, який стосунок має президент до кримінальних справ, відкритих проти представників столичної влади, підозрюваних у злодійстві? Які рішення у цьому зв’язку він може приймати? Якщо в нас є МВС, прокуратура, суд... Чи вже немає? Втім, у нас більше немає запитань із цього приводу ні до вас, ні до президента.
Є запитання до громадськості, до опозиції. Чому вони не вимагають перевиборів мера і столичної Ради? Адже якщо підозри нової влади мають під собою підстави, і київська влада рясніє злодіями і злочинцями, то як назвати людину, котра таку команду сформувала і очолила? І чи має право вона і її команда залишатися на чолі столиці і далі?
І ще. На замітку сильній владі. Всі мери в містах України, які пішли на ліквідацію райрад, програли наступні вибори. Висновок: рано чи пізно призначена, а не обрана влада стає ненависною. Можливо, король робить привабливий тактичний хід. Проте ризикує програти стратегічно.
Інна Ведерникова
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
