2425
Півроку "жвавості": і вовки ситі, і вівці цілі. Плюс новий літак для президента
— Казна та Політика
Півроку нової влади наклали відбиток на наших з вами гаманцях майже такий самий, як і влада попередня. Ми, народ, тупо (або багатозначно) мовчали, час від часу позбавлялися від надлишків газу в організмі і в уклінній позі спостерігали, як піднімають ціни на газ, житло, хліб, сіль, воду.
Скоро і за зітхання платитимемо, згідно з черговою вимогою МВФ, який за розгляд видачі чергового кредиту вимагатиме від нас боротьби з парниковим ефектом і викидами вуглекислого газу в атмосферу.
Півроку, які пройшли з дня нової влади, ще раз показали, що чудес в окремо взятій Україні не буває. Навіть якщо і церковних патріархів закликають молитися за країну і її керівництво по три рази на день. Реальність, яку ми отримали (що цікаво, може злітати, літати і приземлятися), - так це президентський літак.
У всьому іншому - діри, латочки, обіцянки і віра в те, що в період літніх відпусток ніхто на всі ці огріхи влади не звертатиме уваги. У верхах мали рацію: народ так втомився від політики, що якщо і дивиться телевізор, то лише ті канали, які транслюють кіно і "мильні опери". Воно, по правді, і правильно: адже сентенції Тігіпка або Тимошенко, які учать нас життю в режимі економії або боротьби з ще колись улюбленою системою, - не що інше, як "гра в класики". Навіть плюнувши на політику, ми все одно залишаємося її піддослідними. Ми самі вибрали свого часу своїх законодавців...
Початок
Все почалося з лютого, коли на Віктора Януковича повісили все, що можна повісити в цій країні: і хомут влади, і "ошийник" президентства, і зобов'язання платити по боргах, і мішень для журналістів і так далі. Він ішов до цього довгі роки. При цьому натерпівся в моральному плані такого, чого не побажаєш і ворогові: над ним потішалися, його ігнорували, зрідка лаяли, йому згадували гріхи молодості, а він терпів і чекав. У результаті - килимова доріжка на Банковій, почесна варта, благословення патріархів, булава і посвідчення президента.
Що ще було в політиці в лютому? Колишній президент роздав масі крупних чиновників звання, винагороди і пістолети... на всяк випадок. От і все.
Березень 2010-го багатьом запам'ятається не лише дохлою рибою з Київського водосховища, прилюдною прочуханкою столичної влади, але і домінуванням в країні однієї великої донецьконарожденної сили - Партії регіонів. Сьогодні тричі дід, президент України, а вчора простий парубок з Донбасу Віктор Федорович Янукович, вставши біля керма країни, відразу дав відчути всім, що саме він, а не якась там опозиція правитиме бал і замовляти музику. І мав рацію.
Історія повторюється?
З приходом до влади нового, "сильного" президента на коні на ім'я коаліції "Стабільність і реформи" була продемонстрована вся хисткість поглядів народних обранців. Масовість, з якою вони почали мігрувати у владні лави, змусила замислитися. З цього приводу говорилося вже багато, але висновок для виборця напрошується один: якщо він чесно йде на вибори і голосує за партію "X", це ще далеко не означає, що згодом вона не стане партією "Y".
Нас переконують: такий стан речей дозволяє ефективніше працювати "на благо людей". І справді, за декілька місяців роботи нової влади було прийнято і розроблено більше законів, ніж за попередні п'ять років. Та і реформ анонсовано немало - зокрема, були розроблені нові Податковий і Бюджетний кодекси, є великі амбіції у напрямі боротьби з корупцією і безліч інших нововведень. Втім, більшість з них поки залишаються на папері.
Політичний сезон закінчився серією відставок міністрів, вигуками незгодних і демаршами партнерів по коаліції, які навіть заявляли про прагнення Партії регіонів встановити тотальний контроль над країною. Можливо, все це було пов'язано з літньою спекою і бажанням скоріше піти у відпустку, аби за літо політичні функціонери змогли остудити свій запал.
І тоді все скінчиться мирно. Інакше нескладно здогадатися, до чого може призвести коаліційна агонія. Позитив сезону: позачергових парламентських виборів, які можуть статися в разі розвалу коаліції, мабуть, сьогодні ніхто не хоче.
Позиції опозиції
А що ж опозиція? Її єдиної як не було, так і немає. Конкуренція усередині опозиційних сил ніяк не стихає, а навіть посилюється. Димові шашки, що літають в парламенті з приводу "харківських домовленостей", кулаки і розбиті фізіономії народних обранців - те, чим може похвалитися опозиційний бомонд.
Як не намагалася екс-прем’єр-міністр згуртувати всю опозицію довкола себе, нічого не вийшло. Але Юлія Володимирівна Тимошенко, схоже, вже відійшла від програшу на президентських виборах і знову кинулася в бій. І не дивно, враховуючи нав'язливу зацікавленість правоохоронних органів її соратниками.
Подаруй, найсерйозніша претензія до нинішньої влади - нападки і утиск свободи слова, відсутністю чого пишалися попередні політичні функціонери. У країні навіть створено декілька нових організацій за типом "Стоп цензурі!" Хоча, як вважають багато аналітиків, якщо люди відчують поліпшення життя в країні, побачать, що їх добробут постійно зростає, інфляція і зростання цін (укупі з безробіттям) зупинені, а зарплати і пенсії йдуть вгору, то Віктору Федоровичу і його команді боятися нічого.
Путівка в 2004 рік
Прагнення повернути президенту Януковичу повноваження Кучми видно неозброєним оком - для цього влада навіть внесла новий проект закону про всеукраїнський референдум, окремою статтею якого передбачалося внесення змін до Конституції шляхом народного волевиявлення. Правда, представники КПУ і Блоку Литвина висловилися категорично проти, внаслідок чого норма була відхилена в сесійному залі. І дійсно, такий крок з боку ПР, яка протягом п'яти років твердила про необхідність посилення парламентаризму, виглядає трохи дивним. Але народні обранці від ПР вирішили не задаватися і поклали свої сподівання на Конституційний суд...
Ще одним моментом істини можуть стати місцеві вибори. Після рішення про перенесення їх на 31 жовтня 2010 року почали шліфувати правила. Влада в особі Партії регіонів підклала свиню не лише опозиції, але і своєму партнеру по коаліції Блоку Литвина, ініціювавши рішення про заборону участі яких-небудь блоків у виборчому процесі. А з врахуванням норми про заборону участі у виборах нових політсил - і "чужому серед своїх" міністру Сергію Тігіпку. Коротше, політикам - відпустка, виборцю - пожива для роздумів.
Ми і закордон
Із Заходом і Сходом у нас все склалося: ми - під них, а вони - на нас. Якщо з власним народом поки не все виходить (грошей мало, роботи - теж, заборгованостей - по горло, ціни зростають), то на міжнародному фронті нинішня влада добилася хоч би того, що про неї не просто почали говорити - з нею почали рахуватися. Узяти хоч би візит Віктора Януковича в Штати і його заяву про те, що Україна до 2012 року стане справді без'ядерною державою. Це вразило всіх!
Додайте сюди "харківські домовленості" з Росією про ціну на газ, правда, за рахунок російського Чорноморського флоту, точніше, його перебування до 2042 року в "нашому" Криму, права на покупку декількох наших металургійних гігантів російським бізнесом - і всім стане ясно, чому президенту України почали ставити в провину мало не сепаратизм. Хоча Віктор Янукович зі своєю командою (або компанією) знайшли нормальну мову і з Європейським Союзом: ми "не таранимо західні кордони", вони не проти того, щоб їх зробити для України прозорими. Правда, все це - справа далекого майбутнього.
Наекономилися...
В лютому у нас не вистачало чорнила, щоб оплакувати на папері нашу економіку. Замість обіцяного підйому в півпроцента наш ВВП впав мало не на 15 відсотків. Тобто ми, працюючи у поті чола, ні фіга не заробили. У нас ніхто нічого не купував, а ми у свою чергу, виходить, нічого не виробляли і не продавали... При цьому податки з нас зібрали на п'ять місяців вперед.
І ось криза пішла разом з Юлією Володимирівною і Віктором Андрійовичем, як запевняв нас наш монопартійний уряд. Залишалося лише знайти ложку, якій через місяць-два ми почнемо пожирати чорну ікру з тазиків. Не знайшли. Ні тазиків, ні ложок.
Газ і нафта з Карпат, Чорного моря і Полтавської області, про які багато говорили як про основне паливо для потреб держави, чи то вже не наші, чи то вже продані. Але щоб народ був чимось зайнятий окрім своїх дач, "верховні" вирішили приблизно покарати деяких з колишньої влади. Постраждали митниця і "Нафтогаз" (Макаренко і Діденко). Колишніх начальників цих відомств звинуватили в тому, чого вони, в принципі, по своїй волі не робили.
А ось замовнику їхніх підписів під сумнівними документами, а конкретно - Юлії Тимошенко, навіть осуду висловлено не було. Хоча саме вона розпорядилася забрати чужий газ, домовившись з Кремлем. Влада чомусь не захотіла покарати справжнього винуватця конфлікту, значить, верховенство закону у нас досі підмінене політичною доцільністю. І ще маленький факт: ніхто з тих, хто вкрав у народу 8 мільярдів, працюючи в Держрезерві, так і не отримав "на горіхи" (про що ми вже писали). Чекаємо.
Обіцяні "знижки" по оподаткуванню, спрощена реєстрація підприємств і багато іншого, що передбачалося ввести в червні, так і залишилося на рівні обіцянок. Ще ми чекаємо, що Росія все-таки дасть нам п'ять мільярдів доларів на добудову атомних енергоблоків.
А в цілому нічого нового: держказну влада в черговий раз прагне набити за рахунок підвищення акцизів, а значить, і цін на тютюн і алкоголь. Виявляється, доходів в 13 млрд. гривень від курців і алкоголіків бюджету не вистачає - там хочуть в два рази більше. При такій політиці країну можуть чекати не лише п'яні, але і тютюнові бунти.
"Люди! Ау!.."
Ми займаємо 34-е місце в світі за рівнем життя. Дехто на Заході стверджує, що кожен з нас отримує мало не по 8 тисяч доларів на рік. Але у нас найбрудніші вулиці і небезпечні в плані насильства під'їзди. У лютому ми не змогли найняту нами владу змусити очищати дороги від снігу і льоду. В результаті - 50 тисяч травмованих громадян, які навіть за великого бажання не змогли отримати компенсації за своє каліцтво: закон не гарантував, влада не виконувала.
Замість цього народу запропонували, точніше, народ зобов'язали платити більше послуг, яких немає. Ну і, звичайно ж, обвали, потопи тощо. Тут географія - вся країна. У Калуші, на Прикарпатті, будинки йдуть під землю; у Херсонській області - підтоплюються; у Києві падають пам'ятники і евакуювалися з дач чиновники, які свого часу "насилували" Дніпро земснарядами, щоб побудувати корти і пірси для власних яхт. З цим нова влада чи то не змогла впоратися, чи то взагалі не виявила бажання "влізати в таке лайно".
До речі, де та соціальна складова, яку обіцяли всі спікери нової влади? У проектах. Де проекти? Там же, де і обіцянки. Боротьба за владу залишила народ на задвірках власної країни, а зусилля з впровадження російської мови на території України знову розділили нас на два табори. А тут ще і візити патріарха Кирила, які є чи то благом для нашого народу, чи то благом сумнівним.
Якась сумбурна картина вимальовувалася. Ну прямо-таки Далі з його незрозуміло яким чином "часом, що впав"! Тим часом так хочеться вірити в краще. Вірити в те, що "ці" кращі від "тих". І зуміють відповісти взаємністю на щирий порив наших змучених, і не лише кризою, душ...
Вікторія Шестоперова, Сергій Ковтуненко
За матеріалами: Україна Криминальна
Поділитися новиною
