1716
На кредиті
— Кредит&Депозит
Підписавши чергову програму співпраці з МВФ, уряд стиснув зуби і пообіцяв: без реформ не обійдеться. Незрозуміло тільки, наскільки й боржники, і кредитори націлені на глибокі перетворення. Чи їх всіх влаштовує вирішення ситуативних проблем?
Операція "затягти паски"
Повернення до співпраці з МВФ стало приводом для свята на урядовій "вулиці". З одного боку, в країну вже прийшла порція "свіжих" грошей, яких так довго чекали. З іншого - відновлення дружби з Міжнародним валютним фондом має продемонструвати всьому світу: з новою українською владою можна і треба працювати.
А отже, сподівається керівництво держави, після цього ставлення до України зміниться на краще (котирування цінних паперів уже зросли) і до країни підуть гроші заспокоєних кредиторів (деякі програми, що пропонуються міжнародними фінансовими інституціями, спочатку планувалося "прив'язати" до графіку виділення МВФ-траншів) і окрилених інвесторів. Але крім очевидної матеріальної користі та іміджевих дивідендів від роботи з МВФ в Україні традиційно очікують ще однієї користі - мимовільної або усвідомленої допомоги у проведенні реформ.
Після того, як уряд пояснив, що зростання газових тарифів та підняття планки пенсійного віку для жінок ніяк не уникнути, втручання МВФ знову, здавалося б, зіграло роль головного поштовху до проведення непопулярних з політичної точки зору реформ. Тим більше можновладці постійно запевняють, що вони не збираються зупинятися на досягнутому і готові працювати над "серйозними програмами модернізації економіки" - цитуючи Миколи Азарова. Так які ж зміни на краще припускає меморандум, підписаний двома зацікавленими у співпраці сторонами?
Шпаргалкою з проведення всеосяжних перетворень текст документа не є. Як і у випадку з попереднім меморандумом часів урядування Юлії Тимошенко, текст нинішнього, швидше, намагається дати відповідь на запитання "Як жити прямо зараз?". Намірам глобального характеру в найбільшою мірою присвячений розділ "Реформи, які сприяють зростанню", але більшої конкретики, ніж згадка про вже написаний закон про держзакупівлі, там знайти складно. Судячи зі змісту розділу, майбутнє урядових ініціатив туманне - не дарма процес ліквідації "вузьких місць", що заважають надходженню інвестицій, передбачається тільки ще окреслити і обговорити з експертами ...
Що стосується сьогодення, за багатьма пунктами нова програма співпраці МВФ збігається зі старою. Уряд і НБУ зобов'язалися вести зважену монетарну політику, працювати над встановленням гнучкого (і єдиного для учасників ринку) курсу валют, забезпечити більшу незалежність регулятора, зміцнювати позиції державних банків, з крайньою обережністю допомагати недержавним (а заодно - до кінця року визначитися-таки з долею "Надра-банку") ... Все в рамках розвитку ідей, початок яким поклала робота з Кабміном Юлії Тимошенко. Тим часом, пам'ятаючи про нинішній стан справ, окремий розділ "підписанти" присвятили податково-бюджетній політиці, яка допоможе впоратися з дефіцитом бюджету. Останній, нагадаємо, в результаті секвестру був стиснута до давно обіцяного рівня "менше п'яти відсотків" - і після корекції становить 4,99% ВВП.
Найбільш гучні ініціативи уряду - тарифи і пенсійна реформа - проходять як раз за статтею збільшення доходів і зменшення витрат. Наприклад, вважається, що відкладання виходу на пенсію вже в 2011 році дозволить заощадити 2 мільярди гривень, а корекція системи перерахунку додаткових виплат - ще 6,2 мільярда, не кажучи вже про 3 мільярди надходжень за рахунок зобов'язання "єдиноподатників" відраховувати кошти до ПФ . Подібні плани виглядають надзвичайно оптимістично, але якщо врахувати, що, приміром, в 2010 році дефіцит Пенсійного фонду приблизно складе більше 26 мільярдів гривень, відразу вийти на нуль уряду не вдасться.
Пенсійна реформ врятує баланс ПФ, підняття тарифів (ймовірно, неодноразове) і скасування частини пільг промпідприємствам - "Нафтогаз", скорочення витрат і збільшення податкових надходжень (вкупі з їх ретельно адмініструванням - улюблена надія уряду Миколи Азарова) в цілому - допоможуть латати дірки в державному бюджеті. Наскільки це "реформування" реформи - поки сказати важко. І все ж подібні заходи повинні не тільки стабілізувати економічну ситуацію в країні, але і обнадіяти кредиторів. Адже припускати, що МВФ допомагає Україні виключно по доброті душевній, було б, напевно, наївно. Забезпечений дефіцит і незалежний Нацбанк - це, крім іншого, гарантії своєчасного повернення коштів. І хоч зараз прем'єр-міністр запевняє, що більша частина отриманих в рамках програми stand-by коштів пройде на все ті ж гіпотетичні реформи, ще в червні Сергій Тігіпко ділився припущеннями, які експерти вважають більш наближеними до реальності. "Гроші можуть бути спрямовані у двох напрямках. Перший напрямок - це покриття дефіциту бюджету, другий - це валютні резерви Національного банку України", - допускав економічний віце-прем'єр. Більш-менш збалансований бюджет (особливо в тих його пунктах, що виплати за зовнішніми зобов'язаннями) і гарні валютні запаси зайвими не здаються. Особливо у світлі розрахунків МВФ на те, що валові міжнародні резерви НБУ за час співпраці (до кінця 2012 року) помітно зростуть - адже з 2013-го Україні потрібно виплачувати тіло кредиту, отриманого попереднім Кабміном.
Кредит для "марсіан"
Турботи Міжнародного валютного фонду про те, щоб до моменту "судного дня" наша держава не залишилося без коштів, виглядають цілком виправдано. І надія Фонду на проведення хоча б мінімально необхідних реформ пояснюється, скоріше, бажанням спробувати стабілізувати стан боржника, а не одним тільки благим наміром. З іншого боку, в Україні сильна експертна думка полягає в тому, що МВФ свідомо сприяє тому, щоб вітчизняні можновладці обмежувалися напівзаходами - ривок у світле майбутнє міг би занадто швидко зняти нашу державу з "кредитної голки". "Це і є стратегія МВФ ... Тобто похвалити Україну за те, що вона - хороший учень і починає виконувати вимоги фонду, але вимога не вкладати кошти в національну економіку і високі технології і підтримувати стабільну національну валюту лише розвалює економіку України", - цитує " Український бізнес ресурс "заступника голови Всеукраїнського союзу вчених-економістів Валерія Новицького. Правда, для того, щоб щось пригальмувати, для початку потрібно, щоб було кого і в чому зупиняти ...
Навіть з урахуванням того, що повномасштабним анонсом реформ заявлену програму співпраці з Міжнародним валютним фондом вважати важко, можна допустити, що намічені благі наміри могли б трансформувати українську ситуацію. Правда, для цього вимоги "розстебнутого гаманця" повинні співпасти з доброю волею потенційних виконавців реформ. А ось чи з'явиться вона на горизонті - все ще дуже важко сказати.
Можна припустити, що при бажанні перші кроки, зроблені з-під "палиці", з часом могли б перетворитися на повномасштабні реформи. Підвищення пенсійного віку для жінок з часом стало тільки одним пунктом у плані глобального перегляду принципів роботи ПФ, підняття газових розцінок сприяло б праці на ниві енергозбереження, і так далі. Але досвід спостереження за українським політикумом дозволяє припустити, що справа може не дійти не тільки до "розвитку ідей", але й, можливо, до початку їх реалізації.
Складається враження, що отримавши довгоочікуваний перший транш, керівництво країни продовжило почивати на лаврах, благо відпускний період і спека тому сприяють. Помітна частина публічних зусиль членів уряду зараз присвячена старанням довести, що від "антинародних" рішень ніякому виборцеві (до виборів залишилося менше трьох місяців) шкоди не буде. Головне обгрунтування доцільності співпраці з МВФ: треба - значить, треба. А треба тому, що попередній уряд залишив країну із зруйнованою економікою, та й взагалі - планував все ті ж нововведення. Правда, досвід урядування Юлії Тимошенко в тих моментах, які стосуються співпраці з Фондом, нинішня влада розцінює двояко. З одного боку, провал попередньої програми засуджується. З іншого - частина "регіоналів" готова озброїтися чужими розробками. "Інша справа, скажімо, підписати меморандум. Він підписувався і в минулому, і в попередньому меморандумі були аналогічні вимоги, і вони не були виконані. Я думаю, що з таким же успіхом буде не виконано, і цю частину зобов'язань", - припустив нардеп і профспілковий діяч Василь Хара, чиї "підшефні" вже встигли висловитись проти кабальних умов кредиту і втручання у внутрішні справи України.
Незважаючи на те, що в уряді продовжують запевняти: вимоги кредитора будуть виконані, і нікуди від них не дітися - хід думок, подібний до наведеного вище вислову, подиву не викликає. У своїх поглядах голова Федерації профспілок не самотній. Говорячи про те, що сьогочасні зміни не очікуються, "регіонал" Михайло Чечетов уточнив, що за 10 років, які планується присвятити 5-річному "приросту" пенсійного віку для жінок, може багато чого змінитися. "А що там буде через 10 років? Може, через 10 років ми вже будемо жити на Марсі", - риторично запитав один з основних спікерів ПР.
"Марсіанський" підхід а-ля "Нам би день простояти та ніч протриматися!" (А далі справи як-небудь самі утрясутся) для української влади - одна з улюблених схем поведінки. З урахуванням того, що проблеми з очікуваними "напівреформ" Україну можуть чекати вже на старті, повірити в обіцяну модернізацію важко. Хоча, нинішня риторика може пояснюватися передвиборної лихоманкою. Та й навряд чи влада буде поспішати псувати відносини з МВФ, але ж систематичне невиконання вимог урядом Юлії Тимошенко вже призводило до заморожування фінансово корисного співробітництва. Але й успішне втілення в життя кількох пунктів меморандуму зовсім не гарантує розвитку реформаційних ідей. Дивлячись на поведінку керівництва країни, можна припустити, що воно готове обмежуватися мінімально необхідними нововведеннями, що дозволяють триматися на плаву і, не в останню чергу, розраховувати на подальшу видачу кредитних "рятувальних кругів". А ось думка про самостійне плавання, судячи з різноманітності реакцій усередині владного табору, традиційно великого ентузіазму не викликає. Ось тільки хвилі, які загрожують українському економічному благополуччю, стають все вищими...
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
