7238
Міліція затіяла ребрендинг
— Казна та Політика
Згідно з обіцянками нової влади, слідом за отриманням стабільності в Україну мають прийти реформи. Жадання змін звитяжно крокує по країні. Пройнялися ним і правоохоронці. Ось тільки почати мінятися вони вирішили зовсім вже з початку - з назви, хоча вважати її головною проблемою було б дивно.
Реформи на порозі?
На шляху до влади четвертий президент незалежної України обіцяв у порівняно стислі терміни побудувати "Україну для людей". Під поетичною назвою передвиборної програми ховався благородний намір провести реформи у всіх доступних областях - від економіки і сфери державного управління до знакових "навкологуманітарних" питань. Президент, "адаптований" під нього уряд, уважна до побажань глави держави парламентська коаліція, "міцні господарники" і "молоді спеціалісти", готові розробляти концепції і законопроекти, виконавці на місцях, які чекають вказівок, нарешті, політична воля - все в наявності. І до реформ, здавалося, вже рукою подати.
Хоча через загальні кризові обставини нова влада із самого початку значну частину уваги приділяла пропаганді своїх економічних починів, інші напрями, що вимагають "ремонту", керівництво країни теж не обходило своєю увагою. Так, багато кажучи про важливість боротьби з корупцією і анонсувавши наближення судової реформи, глава держави ще на світанку свого правління уточнював - серйозні зміни чекають і правоохоронну систему. Головним бичем МВС попервах влада вважала надмірне заполітизування. "Міліцію треба буде перебудувати. Такою, якою вона була при Луценку, вона не має бути. Тому деполітизування вашої роботи - це одне з питань, яке стало дуже важливим", - з таким напуттям Віктор Янукович представляв нового міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова. Але, як і у випадку з іншими новаціям, реформа МВС теж змусила себе чекати.
Запропонувати для обговорення комплексну програму реформування правоохоронних органів за п'ять місяців роботи нове керівництво МВС ще не встигло. Якщо судити з відображення, яке діяльність верхівки МВС отримала в ЗМІ, впродовж цього терміну міліційна верхівка займалася переважно кадровими перестановками, пропонувала новації, швидше, "косметичного", ніж комплексного характеру (наприклад, через деякий час після загибелі студента в одному із столичних РВВС, міністр вирішив, що кожну дільницю варто обладнати камерами стеження) і пояснювала за пунктами довгого списку претензій. Останній рід діяльності здійснювався із змінним успіхом. Так, стрімке зростання статистичних показників (число злочинів у першому півріччі 2010-го помітно зросло в порівнянні з минулим роком), глава МВС пояснював великим реєстраційним завзяттям і звинувачував попередника і його команду в непрофесіоналізмі. А з честю вийти з ситуації з "дарованим спонсорами" каділаком для представницьких потреб вийшло значно гірше. Черга скандалів, численні акції протесту, викликані обуренням діями правоохоронців (як у випадках зі смертю Ігоря Індило, з показовим дистанціюванням міліціонерів від подій в харківському парку, з неодноразовими заявами про невмотивовані затримання і биття в дільницях, з перешкодою мітинговій активності громадян і багато інших), - назвати спокійною обстановку, в якій повинні проходити обіцяні реформи, було б важко. Але тим більше потрібними і важливими вони виглядали.
Початок
Неодноразово обіцяючи вирішити численні МВС-проблеми, владарі істотно розходяться в розумінні того, як саме вони це збираються робити. Як і можна було допустити, однією з найактуальніших тем стало обговорення можливостей повчитися у сусідів. І якщо найпрогресивніший віце-прем'єр Сергій Тігіпко взявся запевняти, що "Україна зацікавлена в ознайомленні з досвідом Грузії", то Анатолій Могильов заздалегідь попереджав, що у нас чищень "як в Грузії" не вийде - масштаби роботи інші. Але повністю уникнути зіставлення з іншими країнами керівництву МВС так і не вдалося. Оскільки перший же оприлюднений значний намір виявився майже точною копією російської ініціативи.
Пропозиція Дмитра Медвєдєва, який в розпал боротьби з лісовими пожежами вирішив приділити увагу проблемі перейменування "міліції" в "поліцію", російське суспільство зустріло не без подиву. Одних здивувала "актуальність" питання, інші турбувалися вибором більш відповідної назви (і серед пропонованих варіантів "інквізиція" зайняла не останнє місце). Нарешті, переважна більшість опитаних порталом Superjob.ru засумнівалися в тому, що подібна зміна серйозно вплине на ситуацію: 85% респондентів вважають, що як російську міліцію ні назви, стан справ не зміниться. Але в Україні сусідський скепсис до уваги не взяли. І всього через декілька днів з аналогічною пропозицією виступило вітчизняне Міністерство внутрішніх справ.
Потяг до перейменування МВС пояснює традиційно: первинному словарному визначенню слова "міліції" наші правоохоронці не відповідають, пора відмовитися від пережитків радянського минулого і взяти на озброєння досвід західних країн. Подібна ідея вже витала в українському повітрі, а одним з її адептів був попередній глава відомства Юрій Луценко. Так, в квітні 2009 року екс-міністр пропонував розділити міліцію, що займається забезпеченням правопорядку, і поліцію - орган, який займатиметься власне розслідуванням злочинів. Але тоді подальшому обговоренню питання, ймовірно, завадив скандал у франкфуртському аеропорту. Тепер же мало що стоїть на шляху правоохоронців, які бажають змінити назву.
Можливі критичні зауваження, квінтесенцією яких могло б бути питання "А більше міліції зайнятися нічим?", у МВС намагаються парирувати обіцянками не зупинятися на досягнутому. За словами першого радника міністра внутрішніх справ України Костянтина Стогнія, перейменування - це лише один з етапів, своєчасність якого міністр ще просив обґрунтувати. А сама необхідність ребрендингу пояснюється прагненням провести справді повномасштабні реформи. І якщо міліція буде іншою - навіщо ж залишати стару назву?..
Все-таки повною мірою довести гостру необхідність починати реформу МВС з придумування нової назви для міліціонерів ініціаторам цього рішення буде важко. Опозиція вже поставилася до ідеї без особливого розуміння (а Геннадій Москаль встиг назвати перейменовувачів "папугами"), та і народ навряд чи кинеться навперебій пропонувати свої варіанти, хоча від нього цього чекають. Підтвердженням тому може служити урочисто анонсоване прес-службою МВС "публічне обговорення", що стартує на форумі сайту МВС. Хоча у варіантів "міліція" і "поліція" є свої прихильники і противники (серед альтернативних пропозицій зустрічається озвучене жартома Геннадієм Москалем "сердюки", "жандарми", "гвардійці", а також образливі для правоохоронців назви або ж відверто нецензурні), більшість тих, хто висловлюється, сумніваються в тому, що від перейменування буде велика користь.
Пояснюючи назрілу необхідність в роботі над брендом, прибічники ідеї перейменування міліції активно кивають на досвід інших країн. Ймовірно, в зміні назви як такої справді немає нічого трагічного, хіба що сам процес заміни може виявитися трудомістким (одних лише змін до законодавчих актів належить внести масу) і витратним. Сумніви викликають в першу чергу масштаб грядущих змін. Якщо в Україні, як в Грузії, буде створена фактично нова система правоохоронних органів - насправді, не гріх і по-новому назвати. Але існує ризик, що в реальності грандіозна реформа МВС може зрештою вилитися в урочисту заміну всіх табличок і печаток, а якісні зміни так і залишаться в кращому разі на папері. Досвід подібного роду в України є - варто лише пригадати "недорозгін" ДАІ при Вікторі Ющенку.
Певну користь можна за бажання отримати навіть з відверто "куцого" нововведення. Так, саму тягу терміново зробити з міліціонерів когось іншого (і, швидше за все, все-таки поліцейських) оптимісти пояснюють бажанням полегшити життя іноземним туристам (особливо в переддень "Євро-2012"), а песимісти - тягою до освоєння просторів для можливих корупційних маневрів під час кампанії з перейменування. Та і сама по собі ідея залучити народ до винаходу нового імені для міліції хоч і виглядає як прояв зразково-показової демократичності, але на ділі на даному етапі більше схожа на практичне втілення принципу "Чим би дитя не тішилося - аби не плакало": взяли участь, поговорили, відчули себе джерелом влади - і доста. Хоча, якби народ масово висловився проти перейменування - поглянути на дії на влади було б цікаво. В будь-якому разі, при збереженні нинішнього стану справ вважати, що вирівнювання іміджу правоохоронних органів вистачить лише ребрендингу, мабуть, було б наївно. Пороки української правоохоронної системи навряд чи обмежуються невдало вибраною назвою. Але призначити цапом-відбувайлом проблему, яку порівняно легко вирішити, - це дуже зручний шлях найменшого опору, щоб від нього було легко відмовитися.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
