Янукович. Приборкання норовливих


Янукович. Приборкання норовливих

Скандал з "неприємним слідом", який блогові записи залишають у душах вітчизняних "силовиків", все-таки відбився на "обличчі" українського політикуму. За його підсумками на спілкування з блогосферою наважився президент. Але суто на своїх умовах і своїй території.

Здрастуй, плем'я молоде, незнайоме

Останніми роками в розвинених країнах інтерес політиків до взаємодії з потенційними виборцями за допомогою інтернет-технологій неухильно зростає. Мало який експерт обійшов увагою веб-складову успіху Барака Обами на виборах президента США в 2008 році.

Мабуть, саме після цього "переїзд" політиків у Мережу набрав не те щоб масового, але помітного характеру і в тих країнах, де до того великої уваги роботі з інтернет-громадськістю не приділяли. Україна - не виняток. Але якщо зі створенням офіційних сайтів і спробами спілкуватися переважно із зацікавленою в тому аудиторією "листами щастя" вітчизняний політикум якось справляється, то з блогосферою в його представників співпраця складається значно гірше.

Часто офіційні блоги сильних країни більше нагадують майданчик для поширення "домашньої" версії прес-релізів без претензій на реакцію у відповідь. Це в кращому разі, в гіршому ж результатами спроб позагравати з Web 2.0 виявляються гучні казуси, подібні до інциденту в ЖЖ-представництві Арсенія Яценюка... Як би там не було, повністю ігнорувати існування "цих ваших інтернетів" у українських політиків вже не прийнято. І, як виявилось, за певних умов свій внесок в дружбу з веб-народом готовий зробити і президент.

Якщо глава держави справді прагне поспілкуватися з джерелом влади на короткий час, йому є у кого повчитися. Можна взяти на озброєння досвід попереднього гаранта, який за образом і подобою багатьох помітних політиків різних країн інколи приділяв час відповідям інтернет-користувачам. З увагою поставившись до питань "жителів Мережі", навіть до таких "вічнозелених" як "Як пропатчити KDE2 під FREEBSD?", відкритий новим віянням президент малими зусиллями може уславитися дзеркалом демократичності. Щоправда, така репутація дуже крихка.

Так, для оточення Віктора Ющенка в грудні 2008 року каменем спотикання виявилося питання "Шановний пан президент, скажіть будь ласка, скільки нам (простим людям) треба вам заплатити, щоб ви разом зі всіма депутатами Верховної Ради, міністрами, чиновниками назавжди виїхали за кордон і не заважали Україні нормально розвиватися?", вражаючу популярність якого в СП пояснили підступами ближнього закордоння...

Але інтернет-конференціями спілкування зі специфічною аудиторією обмежувати необов'язково. Кожен політик вибирає формат сам собі. І якщо, наприклад, шанований Віктором Януковичем Дмитро Медвєдєв не чужий багатьом новим віянням (порівняно нещодавно глава російської держави не без помпи завів твіттер-аккаунт), то не менш шанований Володимир Путін деколи спілкується з інтернет-користувачами більш опосередковано. Другий варіант українському гаранту точно ближчий. Не встиг Володимир Володимирович пообіцяти, що блогер, який обурювався плачевною організацією системи попередження пожеж, "ринду отримає у губернатора негайно", як незабаром і Віктор Федорович розповсюдив через ЗМІ свій відкритий лист українським інтернетчикам.

Приводом для виступу став не стільки інцидент з допитом блогера Олега Шинкаренка в зв'язку з фразами, розціненими СБУ як загрози на адресу глави держави, скільки реакція блогосфери на втручання спецслужби в приватний інтернет-простір. Судячи з усього, до епістолярної активності гаранта спонукала саме хвиля флешмобів на кшталт "Убити гада" і "Хочу в СБУ!" Нарікаючи на те, що в роботі Служби безпеки "трапляються і такі перегини", президент м'яко, по-батьківськи, покартав тих, кого він сприймає як "молодих, стильних, талановитих" (вони ж - "активні і сміливі хлопці"). І заразом, як повелося, запропонував зустрітися і поспілкуватися.

Заклик до співпраці, як і можна було чекати, однозначної реакції не викликав. Хтось більше уваги приділив самому тексту послання: починаючи з озвучування пунктів дискримінаційного характеру (блогери в уяввленні президента - це хлопці, причому молоді), закінчуючи аналізом формулювання "Ось куди вам не слід прагнути, хлопці, так це на допити" в контексті життєвого досвіду нинішнього глави держави. Когось більше схвилювала проблема авторства відкритого листа.

Серед безлічі варіантів (наприклад, важко не відзначити, що словосполученнями а-ля "стильна молода людина" часом користується Ганна Герман) найбільш гучними були чутки про те, що знаменитий текст написав глава Держкомпідприємництва Михайло Бродський. Але сам передбачуваний автор ("один з провідних блогерів України" - за його власними словами) розцінив таку ідею як "абсолютну нісенітницю"... Але не в останню чергу інтернет-аудиторію стурбували причини написання подібного листа і можливі каверзи, з якими може тепер зіщтовхнутися блогосфера, яка донедавна для багатьох політиків залишалася terra incognita.

Душі прекрасні пориви

Найпростішим поясненням появи дійсно дещо несподіваного послання до блогерів може служити бажання влади хоч трохи пом'якшити резонанс, викликаний поведінкою "СБУ-шників". У таких ситуаціях правила хорошого тону справді натякають на вибачення вищестоящого начальства. Щоправда, в Службі безпеки України, схоже, як і раніше, не відчувають своєї провини за подію і тиском на блогосферу свою поведінку не вважають.

Це була лише "формальна перевірка з метою безпеки президента". При цьому лист глави держави хоч і вписується в канони поведінки влади в подібних випадках (зокрема, запевняти міжнародну громадськість у тому, що в Україні ніхто не робить замах на свободу слова, гарант не втомлюється), але вибаченням по суті не є. Його послання звучить, швидше, як спроба втихомирити діточок, які розпустувалися на рівному місці. Звідси можна передбачити, і протекційно-батьківський тон листа.

Іншим можливим поясненням за бажання можна вважати не дуже витончену спробу Банкової розширити свою інформаційну присутність. Що в такому разі сталося можна розцінити як поштовх до "переїзду" президента в Мережу. Але така інтерпретація виглядає не дуже переконливо. Насправді, активна представленість того ж Дмитра Медвєдєва в блогосфері служить свого роду демонстрацією близькості влади до народу.

А відповідь Віктора Януковича, теоретично, має не лише зближувати президента з виборцями, але і продемонструвати, що того цікавлять проблеми і сподівання пересічних блогерів. На практиці ж вважати одноразову поки акцію зануренням в середовище було б не зовсім правильно. Врешті-решт, Віктор Федорович не завів блог, де він (ну, або прес-служба) готовий вдень і вночі реагувати на критичні зауваження аудиторії.

Ні, він лише запропонував співпрацювати, причому запропонував з боку і на своїх умовах, які з позицій, на яких стоїть блогосфера, навряд чи виглядають привабливо.

Ще однією теорією, що певним чином забезпечує розвиток ідей попередньої, служить припущення первинного "винуватця торжества". У своїй "відповіді на відповідь" Олег Шинкаренко, розповівши про ставлення до влади, допустив, що їй "просто хочеться мати таких собі "кишенькових" блогерів, яких би можна було показувати як зразок демократії і ще і на виставки посилати".

Якщо "наступ" президентського оточення на блогосферу продовжиться, то подібні підозри виглядатимуть цілком резонно. Нинішня ситуація ніяк не тягне на виняток з правила "не можеш запобігти - очоль". І якщо українська влада дійсно відкрила для себе блоговий простір, то було б дивно думати, що у неї не виникне бажання "правильно" його організувати. Непрямим тому підтвердженням може служити і практика прес-конференцій із заздалегідь розданими представникам ЗМІ питаннями, і чуйність правоохоронців до не обов'язково висловлених бажань керівництва країни бачити в місцях свого перебування мітинги і пікети виключно під приємними оку прапорами.

В таких обставинах "дистиляція" максимально лояльно налаштованої блог-громадськості в місцях президентського інформаційного "користування" не виглядає чимось неймовірним - адже право на опозиційність сприймається приблизно в тому ж ключі. Більше того, хвиля відповідей на звернення і моральна підготовка до можливої зустрічі з главою держави виглядає як цілком прогнозована реакція, досягти якої, можливо, і хотів його автор.

Бажаючи донести правду-матку до гаранта, блогери з активною позицією можуть керуватися добрими намірами. Але не виключено, що їх ентузіазмом скористаються з прямо протилежними цілями - тими самими, про які згадувалося вище. І добре ще те, коли владі просто приємно споглядати "молодих, талановитих, стильних", які доброзичливо критикують. Тому що закручування гайок тим, хто в цю картину не вписується, могло б закінчитися повноцінним прирученням блогосфери.

Варто відзначити, що розвиток ситуації за максимально несприятливим для свободи інтернет-слова сценарієм потребує такої "крихти" як більш-менш серйозне сприйняття блогосфери. Як реальної сили, як адекватного зрізу громадської думки, а не як групки розсерджених молодих людей, які отримують задоволення від голослівної критики влади. Безумовно, з урахуванням поки що скромних масштабів інтернетизації населення України і самої специфіки блогосфери взагалі, говорити про значний вплив блогерів на уми всіх українців, мабуть, ще зарано.

Але роль майданчика для обговорення, у тому числі, альтернативних уявленням влади шляхів розвитку країни, вона вже виконує. І, поза сумнівом, до певного часу було краще, поки на Банковій інтернет-самовираження громадсько-політичного характеру не помічали. Але паралельне існування, схоже, добігає кінця. З одного боку, можливість донести свої протести до відома адресатів і бути почутими - виглядає принадно і, можливо, багатьма очікувалася. Але з іншого - ніхто не зможе гарантувати, що характерне для сильних світу цього бажання освоїти і приручити не стане неподоланим.

Ксенія Сокульська

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua