Непопулярні реформи: Зараз не можна потім

Ситуація в українській економіці контролюється чинною владою, проте про повну стабілізацію говорити не доведеться доти, доки свої перші результати не дадуть реформи, запущені урядом. Такий загальний лейтмотив дискусії, що розгорілася на цьому тижні в середовищі експертів.

Поставив перед фактом

Тон дебатам задав віце-прем'єр з економічних питань Сергій Тігіпко, який виклав на прес-конференції в Кабміні своє бачення економічних проблем, що стоять сьогодні перед державою, і шляхи їх вирішення. По суті, віце-прем'єр спробував пояснити країні, чому необхідні непопулярні реформи і чи є спосіб їх уникнути.

При цьому Тігіпко не соромився оперувати цифрами, які, загалом, відомі економістам, але які досі представники влади скромно замовчували. Більше того, мабуть, вперше з часу зміни владної команди прозвучала констатація, що без радикальних економічних реформ Україні буде не просто сутужно, а надзвичайно сутужно. "Зовнішній борг ще в 2007 році складав 12% ВВП, а вже на початку 2010 року - 36% ВВП. Це критична цифра для України, нам важко буде обслуговувати таку заборгованість, нічого не міняючи в економіці", - відзначив, зокрема, Сергій Тігіпко

Не менш складна ситуація, за його словами, склалася і в Пенсійному фонді. Так, в 2009 році дотації Фонду з держбюджету складали 17 млрд грн., цього року вони складуть понад 26 млрд грн., а в наступному, якщо нічого не робити, - 37 млрд грн. "Якщо ми нічого не мінятимемо в Пенсійному фонді, у нас просто не вистачить грошей, щоб його фінансувати. Тобто ми муситимемо заморозити пенсії на найближчі роки. Ціни все одно зростатимуть, а це означає, що наші пенсіонери з кожним роком ставатимуть все біднішими", - констатував віце-прем'єр-міністр.

Торкнувся Тігіпко і питання підвищення цін на газ для населення - мабуть, на сьогоднішній день найбільш болючого. "Ми піднімаємо ціни на газ для виходу на економічно обґрунтований рівень. Зараз держава субсидує газ для всіх - і для малозабезпечених, і для багатих. Це неправильно. За ринковими цінами платитимуть ті, хто отримує відповідні доходи, а держава захищатиме лише тих, хто потребує підтримки", - акцентував віце-прем'єр.

"Дешевий сир"

Вочевидь, що "популяризація" непопулярних реформ керівником економічного блоку уряду була призначена, в першу чергу, для обивателя. У середовищі економістів вже давно не існує альтернативних думок стосовно необхідності як підвищення цін на газ, так і пенсійної, податкової реформ, реформ охорони здоров'я і ЖКГ. Загалом, того, що називають "радянською спадщиною" і до чого не доходили руки попередніх владних команд.

"Думаю, ніхто з аналітиків сьогодні не сперечатиметься з тим, що рішення вирівняти ціну і прибрати дисбаланс, що склався, в ціні на газ, було правильним. Природно, при врахуванні адресної допомоги найбільш незахищеним верствам населення", - вважає політолог Анатолій Луценко. "У Росії роблять те ж саме, тобто перекладають внутрішній газовий ринок на світові ціни. А ми до недавнього часу залишалися архаїчною країною, де в одній з найважливіших галузей - енергетиці - не діяли закони економіки", - погоджується Володимир Фесенко, акцентуючи, що, піднімаючи ціни, необхідно паралельно проводити ефективні заходи соціальної компенсації.

Цікаво, що опозиція, яка критикує сьогодні владу в питанні лібералізації цін на газ, раніше дотримувалася протилежної думки. Нагадаємо, після підписання україно-російських газових угод навесні цього року опозиція критикувала владу за те, що дешевий газ законсервує ситуацію в Україні, остаточно підсадить її на газову голку і не дозволить розвиватися енергозберігаючим технологіям. Сьогодні опоненти влади про енергозбереження і небезпеку для країни "дешевого сиру", тобто газу, прагнуть не згадувати... З іншого боку, не можна не пригадати, що і влада, коментуючи підписані угоди, обіцяла ціни на газ для населення до кінця 2010 року не піднімати.

Хто працюватиме в Україні?

Втім, повернемося до економіки. Економічний блок уряду абсолютно правильно оцінює ситуацію - з цим згодні всі експерти. Про необхідність тієї ж пенсійної реформи говорять вже років десять. Причому кілька років тому практично на державному рівні і цілком серйозно розглядалися перспективи "відкриття кордонів" України для іноземної робочої сили вже в недалекому майбутньому. Так, на думку окремих експертів і радників у попередній владі, можна було б вирішити питання забезпечення держави робочою силою і відповідно, питання наповнення Пенсійного фонду.

Справді, якщо сьогодні на одного працюючого в нашій країні припадає один пенсіонер, то вже через десять років з врахуванням демографічної ситуації ця пропорція складала б один до двох і прагнула до погіршення. І наплив емігрантів з Африки і Азії - те, на що пішли колись деякі європейські країни, міг би поліпшити ситуацію. Але, по-перше, сьогодні і Німеччина, і Франція, і інші держави, що відкрили свого часу кордони, змушені вживати заходів для того, щоб емігранти не стали повноправними господарями в цих країнах. По-друге, як показують соцопитування, українці психологічно не готові ділити країну, допустимий, пакистанцями або кенійцями. А тому виходів з становища небагато, а по суті два: залишити все як є і повільно "котити" країну в прірву критичного дисбалансу робочої сили і тих, кого вони містять. Або ж підняти пенсійний вік і згладити диспропорцію, що і пропонує економічний блок уряду.

Є, правда, ще один варіант, про який тверезомислячі люди прагнуть навіть не думати. "Необхідно зрозуміти, що в цих питаннях, як в лікуванні хворого, відкладати болючу терапію не можна, тому що далі буде лише гірше. Далі потрібна буде шокова терапія, а ще далі і вона вже не допоможе. Те, що пропонує нинішній уряд українцям, не йде в порівняння з тим, на що заради подолання кризи, наприклад, пішли Литва або Угорщина. Там заходи набагато жорсткіші і теж тому, що свого часу політики просто побоялися зважитися на обмежувальні реформи", - констатує заступник директора Українського центру незалежних економічних досліджень Олександр Горянчик. "Потрібно розуміти, що в майбутньому поліпшення в економіці неможливе без обмеження зараз. У великій економіці в цьому сенсі як в побуті: плануєте, наприклад, відпустку - і ради неї відмовляєте собі в миттєвих радощах. А якщо не відмовлятимете, розтратите гроші, то ніякої відпустки, ніякого поліпшення не станеться", - відзначив Олександр Горянчик в коментарі газеті "Комсомольська правда в Україні".

Дійсно, досвід Угорщини і навіть Греції, з якою останнім часом все частіше проводять паралелі експерти, м'яко кажучи, лякає. Жорстке урізання зарплат, витрат буквально у всіх сферах, в першу чергу соціальній, стало для цих країн єдиним виходом з надкритичної ситуації саме тому, що влада цих країн свого часу недооцінила загрози, що стоять перед економіками держав. В українських керівників, принаймні, деяких, схоже, погляд на ситуацію в країні реалістичний. Але, як показує практика, це зовсім не гарантія того, що радикальні зміни настануть. Країна на порозі місцевих виборів, а це означає, що бажання влади сподобатися народу вже зараз може виявитися сильнішим від розумних аргументів на користь необхідності негайних рішучих реформ.

Володимир Кречетов