Не під судно


Не під судно

Через майже сім місяців після закінчення 2009 р. Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) завершив “аналіз вивчення причин скасування Верховним Судом України судових рішень ВАСУ, переглянутих за винятковими обставинами в 2009 році”, і видав на-гора доволі розлогий (на сотню сторінок) інформаційний лист №1112/11/13-10 від 20.07.10 р.

“Проблемні питання застосування законодавства в справах за участю органів державної податкової служби”. У об'ємному документі розглянуто безліч суперечливих питань, що стосуються ключових проблем взаємин податківців і платників податків, зокрема, особливостей застосування податковими органами:

Закону про ПДВ;
спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва;
Закону про оподаткування прибутку;
Закону про ПДФО;
Закону “Про порядок погашення…”;
санкцій, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства.

Загальна кількість розглянутих в листі ВАСУ питань не дозволяє описати кожен з них, тому зупинимося на головних.

ПДВ

У ВАСУ досліджували питання визначення податкових зобов'язань і бюджетного відшкодування ПДВ в історичній ретроспективі. З'ясувалося, що правова позиція щодо подібних питань була сформульована Судовою палатою з господарських справ ВСУ в 2005 р. (до створення судів адміністративної юстиції). У всій красі вона була представлена в постанові Судової палати від 09.08.05 р. в справі за позовом компанії “Укртатнафта” до Кременчуцької ОДПІ.

Суть позиції полягала в нерозривному зв'язку між сплатою ПДВ постачальнику, перерахуванням його до бюджету і відшкодуванням з бюджету. Тобто право на відшкодування виникає лише при фактичній зайвій сплаті ПДВ, а не виникає з самого факту існування зобов'язання із сплати ПДВ в ціні товару.

Відповідно, Верховний Суд України (ВСУ) тоді вирішив, що відшкодування ПДВ можливе лише при встановленні факту зайвої сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів на всьому ланцюгу постачальників. При цьому несплата податку хоч би одним з учасників ланцюга розглядалася як обставина, що свідчить про відсутність зайвої сплати, а значить, і права на відшкодування.

Часи, нагадаємо, були “післяреволюційні”, і в зв'язку з цим ВСУ змінив своє колишнє розуміння Закону на протилежне, по суті, ввівши відсутній в Законі принцип солідарної відповідальності. Проте якраз в цей час була сформована Судова палата з адміністративних справ ВСУ. Часи потихеньку змінювалися. Мабуть, тому прийняте на підставі постанови Судової палати з господарських справ ВСУ рішення ВАСУ від 31.05.06 р. 11 жовтня того ж 2006 р. було скасовано. А розуміння Закону Судовою палатою щодо адміністративних справ ВСУ звелося до того, що невиконання зобов'язань “із сплати податку до бюджету веде до відповідальності саме стосовно такої особи”.

Після прийняття цього рішення судова практика адміністративних судів знов розвернулася на 180 градусів. Необхідною підставою для виникнення права на відшкодування суди стали вважати наявність належним чином оформлених документів.

Далі (в кінці 2007 р. - в 2008 р.) стався не поворот, а… розвилка: у одних справах ВСУ прямо вказував, що “належним чином оформлені документи не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що вказані в них відомості не відповідають дійсності”. В інших стверджував, що “єдиною підставою для формування податкового кредиту” є “належним чином оформлена податкова накладна”. Відповідно, в цей період суди приймали найрізноманітніші рішення.

В 2009 р. позиція ВСУ еволюціонувала до наступного твердження: хоча сама по собі несплата продавцем товару ПДВ до бюджету (або визнання надалі його засновницьких документів недійсними etc.) і не впливає на формування кредиту покупцем, проте необхідною умовою для отримання права на відшкодування є ще і визначення того, чи не були документи, на підставі яких формується кредит, фальшивими, а операція - безтоварною. Якщо податківці можуть довести останнє, то ВСУ приймає їх бік. При цьому суди зобов'язані вимагати в податківців надання відповідних доказів.

В цілому, позиція ВСУ (сприйнята ВАСУ), що сформувалася нині, виявилася досить жорсткою стосовно платників податків, але при цьому певною мірою розв'язує руки судам (завдяки дослідженню ними обставин, пов'язаних з чесністю або фальшивістю операції). Зі всіх висновків ВСУ обнадійливим для платників є хіба що той, який не дає можливості податківцям претендувати на відмову у відшкодуванні ПДВ на підставі відсутності платника за місцем реєстрації.

В листі також визначена позиція ВАСУ щодо “газової схеми”, яка застосовувалася в 2005-2006 рр. і виражалася в тому, що імпортний газ, який мав продаватися кінцевому споживачу за нульовою ставкою, обкладався 20%-ним ПДВ. Після чого посередники, які брали участь у постачанні і отримали 20% ПДВ, зникали. Із зниклими податківців зробити нічого не могли. А споживачам газу вони відмовляли в праві на податковий кредит. Врешті-решт ВСУ підтримав в цій ситуації позицію ДПАУ (зокрема, згідно з постановою ВСУ від 01.12.09 р. в справі за позовом ТОВ “Миколаївський глиноземний завод”).

Позицію держави ВСУ зайняв і в питанні обкладення ПДВ операцій з надання в суборенду майна підприємствами громадських організацій інвалідів. Якщо раніше такі організації добивалися від судів рішень про можливість оподаткування таких операцій за нульовою ставкою, то після видання ВСУ 30.09.09 р. рішення по одному з подібних справ ВАСУ рекомендував підвідомчим судам переглянути свою позицію.

Не пощастило і платникам ПДВ, які в судовому порядку вимагали від податківців надати органу держказначейства висновок на відшкодування ПДВ. ВСУ визнав, що така вимога не є способом захисту інтересів платника і справи підлягають закриттю. Той факт, що без висновку не можна отримати відшкодування, ВСУ залишив без уваги.

Загальні висновки ВАСУ в справах про відшкодування ПДВ

1. Сама по собі відсутність судового рішення про недійсність нікчемної операції не несе правових наслідків для даної операції. Суд повинен сам дійти до висновків про нікчемність операції.

2. Відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що може вказувати на фіктивність операції.

3. Вимога про бюджетне відшкодування може бути визнана необґрунтованою, якщо:

враховані для цілей оподаткування операції на підставі уявних операцій, про що має бути вказівка в рішенні суду;

встановлені обставини, що свідчать про нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

встановлено судом, що головною метою платника є отримання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди за відсутності намірів здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

4. Про необґрунтованість права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) можуть свідчити підтверджені доказами аргументи податкового органу:

про неможливість реального здійснення платником вказаних операцій з врахуванням часу, місцезнаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів і т.д.;

про відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

про ведення обліку для цілей оподаткування лише тих операцій, які безпосередньо пов'язані із отриманням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно вести і облік інших господарських операцій;

про здійснення операцій з товаром, який не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, вказаному платником в документах обліку.

5. Перевірці під час розгляду спорів підлягають обставини, що свідчать про притягнення посадових осіб платника до кримінальної відповідальності у зв'язку зі здійсненням операцій, які визначені таким платником як підстава для отримання права на податковий кредит (бюджетне відшкодування).

6. Відсутність платника за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування.

“Спрощенка”

Не порадує платників податків і позиція ВСУ в питанні порушення “спрощенцями” умов перебування на “спрощенці”. Вона виявилася абсолютно фіскальною і збіглася з позицією ДПАУ.

Зокрема, ВСУ вирішив, що порушення тими, хто перебуває на єдиному податку, умов, визначених Указом Президента №727 (наприклад, недотримання форми розрахунку і перевищення максимально допустимого обороту), передбачає переведення платника на загальну систему оподаткування і реєстрацію платником ПДВ. Причому останнє має бути зроблено (заява має бути направлена в ДПІ) протягом 20 календарних днів, наступних за звітним періодом, в якому сталося порушення умов. У ВАСУ, правда, при цьому не зрозуміли, про який період йдеться: місяць (як в Законі про ПДВ) або квартал (як в Указі №727). Проте поки обережно схиляються до останнього.

Але і це не все. ВАСУ, вже за власним почином, вирішив: якщо платник, котрий порушив умови, самостійно не перейшов на загальну систему оподаткування, то обкладати його дохід треба за правилами загальної системи оподаткування з наступного кварталу після того, в якому було допущено порушення. І більше того: якщо “єдиноподатник”-фізособа порушив обмеження порогу обороту, то сума, що перевищує 500 тис.грн., повинна обкладатися ПДФО на загальних підставах!

Податок на прибуток

Державницька, так би мовити, позиція судів є видимою і в більшості спірних питань про обкладення прибутку податком. Зокрема, ВСУ визнав, що витрати на здійснення прямих інвестицій в корпоративні права платник не має права відображати у валових витратах.

Справжньою ж сенсацією стало те, що ВСУ дав дозвіл до застосування звичайних цін (що зараз податківці наполегливо, але не дуже успішно намагаються зробити). Зокрема, в спорі ЗАТ “Укртатнафта” з Кременчуцькою ОДПІ з цього приводу ВСУ підтримав податківців, відмовившись від ототожнення звичайних цін з непрямими методами і підтвердивши правомірність застосування звичайних цін податківцями.

Заразом ВСУ остаточно визначив свою позицію стосовно того, що місцеві органи влади не мають права надавати пільги по податку на прибуток.

На відміну від більшості випадків, в спорі ЗАТ “ЗАЗ” з податківцями з приводу скасованих “автомобільних” пільг ВСУ підтримав платника податків. Підставою послужило те, що інвестиція нібито прийшла з Швейцарії. А між Україною і Швейцарією діє Угода про сприяння і взаємний захист інвестицій. Який вона стосунок має до скасованих податкових пільг - питання. Але цим питанням ВСУ вирішив не задаватися.

ПДФО

В давньому спорі ломбардів з податківцями ВСУ поставив крапку, визначивши, що ломбарди все ж є податковими агентами і саме вони повинні при реалізації майна фізособи утримувати і перераховувати ПДФО до бюджету.

В спорі стосовно оподаткування отриманих у спадок заощаджень в Сбербанку СРСР ВСУ зумів знайти можливість узяти сторону громадян. Мабуть, віднині податківці не намагатимуться обкласти ПДФО “повітря”, якими є такі заощадження.

Порядок погашення

Нарешті ВСУ виробив позицію з питання правомірності оскарження податкових роз'яснень. До цього суди розглядали позови стосовно узагальнюючих податкових роз'яснень (затверджених наказами ДПАУ). А ось індивідуальні (листи) то бралися розглядати, то відмовлялися це робити. ВСУ визнав, що індивідуальні податкові роз'яснення “не породжують для відповідних суб'єктів настання яких-небудь юридичних наслідків, не впливають на їхні права і обов'язки, а також не є обов'язковими для виконання”, а отже, не можуть бути оскаржені до адміністративного суду. Норми ж пп.“і” пп.4.4.2 Закону, які прямо передбачають можливість платника оскаржити податкове роз'яснення центрального податкового органу, ВСУ визнав такими, що суперечать Кодексу адміністративного судочинства. І в зв'язку з цим рекомендував не застосовувати їх. На жаль, залишилася нез'ясованою позиція ВСУ стосовно узагальнюючих податкових роз'яснень.

Ще в одному давньому спорі, що стосується черговості сплати податкових зобов'язань, ВСУ несподівано підтримав позицію платників-боржників, які тепер зможуть благополучно погашати поточні зобов'язання, чекаючи, поки борги стануть досить “старими”, аби їх могли визнати безнадійними і списати.

Підсумок

Цікаво, що “талмуд” ВАСУ справді знімає з порядку денного десятки питань, які залишалися спірними (і рішення щодо яких приймалися судами на користь різних сторін) впродовж п'яти, а то і десяти років. Шкода лише, що єдине розуміння з усіх цих питань (правильне воно або неправильне - справа десята, головне - єдине для всіх платників, що виключає хоч би спотворення конкурентного середовища) вироблене судом менш ніж за півроку до планованого владою набрання чинності Податкового кодексу. А вже після його прийняття кількість спірних питань, поза сумнівом, збільшиться. Причому, судячи з практики прийняття Кодексу - в рази. І є побоювання, що єдиного розуміння нових спірних питань судовими органами знов доведеться чекати років десять.

Сергій Саливон

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Казна та Політика
Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua