2390
Рейтинг за будь-яку ціну
— Казна та Політика
Домовившись з МВФ про кредит, українська влада зобов'язалася втілити в життя низку непопулярних ініціатив. Але чим ближчі місцеві вибори, тим більший ризик втратити рейтинг. Чим же Партія регіонів компенсуватиме неминучі втрати?
Рейтинг потрібен лише своєчасний
Майже півроку тому перемога Віктора Януковича на президентських виборах породила сплеск оптимізму нової влади. Подальші кроки зі створення "подушної" коаліції, формування чуйного до побажань Банкової уряду і зміцнення владної вертикалі від верху до низу цей оптимізм лише укріпили. Але непорушність позицій нових господарів країни перевіряється ще раз неминучими випробуваннями - виборами у тому числі. І першою такою перевіркою на міцність мало стати волевиявлення регіональних масштабів.
Як відомо, місцеві вибори в усій країні повинні були пройти в кінці травня. Але відповідність "календарному" принципу була визнана недоцільною: то бюджет вчасно не прийняли, то закон новий знадобився, то партії здавалися не дуже готові. Тепер важко сказати, яким був би результат ПР в разі проведення виборів вчасно. З одного боку, політологи і соціологи допускали, що на хвилі успішної президентської кампанії "регіонали" могли показати непогані результати, з іншого - до всеосяжного контролю ситуації на місцях навесні було ще далеко. Як би там не було, президент і його оточення вирішили, що найкращою датою виборів буде 31 жовтня - і конституційні рамки зневажаються не так критично, як у випадку з пропозиціями про 2011 рік, і оргпідготовку можна встигнути провести, і рейтинги раптом підростуть. Щоправда, з останнім пунктом можуть виникнути проблеми.
Своєчасне переведення президентського рейтингу в загальнопартійний здавався непоганим базисом, який з часом можна було б укріпити стрімкою побудовою "України для людей". Але вже за перші місяці правління нова влада прийняла декілька рішень, які можуть критично позначитися не лише на її сприйнятті одвічними ідеологічними противниками, але і на популярності серед власних прибічників. У потенційну проблему номер один на очах перетворюється підписання меморандуму з МВФ. Зростання цін на газ та інші комунальні тарифи, зобов'язання підвищити пенсійний вік для жінок і збільшити трудовий стаж - навіть цих двох пунктів могло б вистачити для того, щоб "ядро" електорату ПР завагалося в поліпшенні життя вже сьогодні. Та і "попутні" обставини, начебто неоднозначно сприйманих норм гіпотетичного податкового кодексу або можливого подорожчання хліба, - стану справ відповідальної за все влади точно не поліпшать.
Світити завжди, світити скрізь
Одним з основних шляхів утримання рейтингу Партії регіонів в рамках пристойності, швидше за все, стане перевірений метод демонстрації хорошої міни при поганій грі. Займатися цим "регіонали" почали заздалегідь. Офіційно виборча кампанія ще не стартувала, а в президентській партії вже взялися уточнювати, що умови меморандуму з МВФ дотримувати з місця в кар'єр зовсім необов'язково. Чом би й ні, адже "перший транш пішов, почалася співпраця, і я думаю, що тепер Міжнародний валютний фонд навряд чи відмовиться від подальшої співпраці (в разі невиконання Україною частини зобов'язань)", як вважає нардеп-"регіонал" Василь Хара. Чекати інших заяв у переддень виборів було б дивно. "На сьогодні очевидно для правлячої коаліції, для Партії регіонів і для гаранта нашої Конституції Віктора Януковича - в першу чергу, незалежно від наявності будь-яких меморандумів і вимог - це захист малозабезпечених верств населення, яких у нас сьогодні переважна більшість", - роз'яснив ситуацію інший "регіонал" Вадим Колесніченко. Можна передбачити, що значна частина зусиль нової влади щодо самореклами найближчими місяцями буде зосереджена на горезвісному "захисті малозабезпечених верств населення". І основним аргументом, як повелося, ризикує виявитися знайома теза "Нічого страшного не станеться, адже багаті заплатять за бідних!"
Головна думка, яку владарі намагатимуться донести до своїх виборців, оригінальністю не вражає. Новини - новинами, реалії - реаліями, а "маленький українець" постраждати не повинен. Звідси і наполегливе рекламування субсидій, і клятвені обіцянки стримати ціни на хліб, і навіть вказівка президента доглянути розцінки на товари, призначені для школярів. На тлі такої політики особливо цікавим стає спостереження за послідовністю влади. Наприклад, в подібну концепцію добре б вписався податок на розкіш, про який останнім часом так багато говорять. Якщо ж новий податковий кодекс уникне правок такого роду, пояснювати народу, так хто ж за кого платитиме, буде трохи складніше. І поза всякими сумнівами, опозиція з радістю скористається подібною скрутою.
Якщо один зі шляхів зміцнення популярності Партії регіонів - розповісти, що гірше жити не доведеться, то інший - нагадати про те, що "жити стало краще, жити стало веселіше" (в усякому разі, в цьому впевнений прем'єр). Через що помітна частина грядущих піар-зусиль може бути присвячена рекламі всіляких досягнень, обумовлених мудрим керівництвом президента: від стрибка промислового виробництва до зміни зовнішньополітичних орієнтирів. Чим вища довіра до Віктора Януковича, тим більше шансів в ПР успадкувати хоч би дещицю його успіхів. Причому не лише через агітаційні зусилля, але і за рахунок тієї частини виборців, які схильні апріорі підтримувати владу, - стабільності ради. А значить, забути про те, як глава держави печеться про загальне благополуччя, незабаром не доведеться. Адже не даремно загроза пожеж змусила гаранта дочасно перервати відпустку, яку він успішно поєднував з трудовими зусиллями.
Розділяй і володарюй
Рятуючись від наслідків непопулярних рішень і працюючи над іміджем президента (в разі того ж меморандуму з МВФ нерідкі виправдання в стилі "Президент сам був проти"), "регіонали" не забувають і про інші стратегії, які допоможуть забезпечити більш-менш безхмарне післявиборне майбутнє. І велика частина подібних зусиль вписується в рамки давнього правила "Розділяй і володарюй".
Зміцненню позицій правлячої партії на місцевих виборах можуть серйозно допомогти нещодавні зміни виборчого законодавства. Змішана пропорційно-мажоритарна система, заборона на блоки, обмеження прав на самовисування, ускладнена схема формування комісій, у тому числі - силами парламентських партій - все це служить непоганою підмогою для влади. І за наявності бажання, здібностей до переконання і деякої вправності такі новини немало допоможуть кінцевим показникам ПР.
Якщо судити з активності, що розгорнулася в регіонах, наданими можливостями сильні країни цієї готові скористатися повною мірою. Однією з головних тенденцій політичного міжсезоння, очевидно, може виявитися масова міграція місцевої еліти в стрункі лави "регіональних" партійців. Активісти, мери (однією з перших помітних ластівок є дніпропетровський градоначальник Іван Куліченко), позаполітичні лідери думок, деколи навіть члени інших партій квапляться заручитися високою підтримкою. І чим популярніший на місцях актив, що залучається ПР - тим вищими стають шанси на переконливий результат.
Іншим варіантом ефективного використання людського чинника залишається готовність до "відкладеної дії". Залучення "своїх" мерів і відомих місцевих політиків добре в тих регіонах, де за "регіоналів" та їх ставлеників готові проголосувати багато. А ось в інших випадках свої "дивіденди" може принести спочатку неголосне вербування потенційних "мажоритарників". Саме за рахунок одинаків, які неждано-негадано вступили в коаліцію на чолі з першою партією в країні, ПР отримає додаткові шанси наростити свою присутність в місцевих органах самоврядування навіть в тих областях, де підтримка її основним населенням невисока.
Що можна зробити з кожною конкретною людиною - можна зробити і з політичною силою. Ще одним інструментом подальшого збільшення "питомої ваги" представництва Партії регіонів у місцевих органах влади служить природне або штучне розширення асортименту опозицій. Б'ючись один з одним як "старики", так і новаки і національно-демократичного, і комуно-соціалістичного фронтів ризикують так перерозподілити голоси своїх прибічників, у яких є складнощі з вибором, що і фактично невисокий результат партії влади може виглядати цілком ваговитим. Додаткові можливості відкриваються і в разі гри на чужому полі. До старту виборчої кампанії залишилося близько місяця, але вже зараз зрозуміло, що серед всіх "гонщиків" ПР втілює владу, а велика частина решти учасників прагне стартувати з опозиційних висот, навіть в тих випадках, коли політсили входять до складу коаліції або делегували своїх представників в органи влади. Такий пом'якшений варіант протестів вигідний керівництву країни, з якого боку не глянь. По-перше, "приручення" такого роду дозволить ділити опозицію на правильну - що критикує виключно конструктивно, і неправильну - ту саму, яка залишила країну в безладі. По-друге, свої люди в протестному середовищі можуть відтягнути голоси у чужих людей в протестному середовищі. По-третє, в разі демонстрації "своїми" хороших показників, партії-сателіти будутьь корисним "напівфабрикатом" при формуванні кожної провладної більшості.
Якщо ще пригадати правило "важливо, хто рахує" і оцінити можливу значущість адміністративного ресурсу, передвиборні перспективи Партії регіонів здаються ще привабливішими. Але ефективність "позарейтингових" інструментів, що дозволяють збільшити вплив президентської партії на підсумковий результат місцевих виборів, буде перевірена на практиці. Досвід часів правління Леоніда Кучми показує, що в сприятливих умовах умілі маніпуляції можуть непогано конкурувати з волею народу. Але повністю замінити її - навряд чи. А, значить, уникнути традиційної сутички за популярність Партії регіонів не вдасться, як би ретельно не проводилася робота над умовами боротьби.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
