5810
Фасована вода перетвориться на неживу
Мінздрав затвердив санітарні норми якості питної бутильованої води. Крупні оператори говорять, що тепер їм доведеться перетворювати фасовану питну воду на неживу. А багато локальних виробників будуть змушені піти в тінь.
Сьогодні пакет дозвільних документів на виробництво бутильованої води обходиться виробнику приблизно в 25 тис. грн. Після введення нових стандартів вартість дозволів зросте у декілька разів.
Контроль за якістю фасованої води Мінздрав покладає на санітарно-епідеміологічну службу: фахівці місцевої СЕС повинні не рідше одного разу на квартал проводити експертні лабораторні дослідження показників якості фасованої води. За словами генерального директора компанії "Нова" Лідії Білас, враховуючи слабку матеріальну базу дослідницьких лабораторій СЕС, для виробників залишається питанням, як контролюватимуться такі складні і численні показники?
Крім того, по кожній партії води здійснюється виробничий контроль за мікробіологічними (у тому числі ЗМЧ) і органолептичними показниками. Лабораторні дослідження проводяться в акредитованих лабораторіях. При цьому виробник зобов'язаний на запит місцевої СЕС надавати інформацію про результати виробничого контролю. Зрозуміло, вартість лабораторних досліджень зросте. "Хотілося б, щоб була присутня здорова конкуренція між лабораторіями, які можуть проводити дані дослідження. Найбільше треба побоюватися монополізації досліджень одним дослідницьким центром, яким би він не був. Це погано і для якості досліджень, і для легальної можливості довести відповідність своєї продукції вимогам СанПіН", - відзначає Лідія Білас. У Асоціації "Бутилювання води України" стверджують, що сьогодні спостерігається хвора конкуренція між відомчими інститутами (ім. Марзєєва та ім. Медведя), які прагнуть створити технічний регламент під себе, забезпечивши таким чином повний контроль над галуззю.
Державні санітарні правила і норми (СанПіН) до фасованої питної води застосовуються вперше. За прогнозами експертів, появи нових правил гри на ринку варто чекати вже в серпні - зараз документ проходить реєстрацію в Мін'юсті. Фасовану воду чекає перевірка щодо понад 70 показників якості, тоді як в даний час питну воду перевіряють всього лише за 35 параметрами.
Звідки вода береться
За словами гендиректора компанії HODidea Миколи Гуртовенка, виробники завмерли в чеканні, бо в документі про якийсь перехідний період не йдеться. Хоча зазвичай при зміні стандартів виробникам продуктів харчування давалася якась тимчасова фора для адаптації (мінімум півроку).
Гендиректор національного оператора доставки води в будинки і офіси компанії "Нова" Лідія Білас коментує, що в Україні на питну воду зараз діють два стандарти - ГОСТ від 1982 року і СанПіН від 1996 року, причому обидва стосуються виключно водопровідної води. Як відзначає директор компанії "Субос" (ТМ "Еталон") Олександр Крячко, виробники фасованої і бутильованої води працюють за власними технічними умовами (ТУ), що при цьому існуючі ТУ часто дозволяють визнати фізіологічно неповноцінну воду якісною. Президент Асоціації "Бутилювання води України" Ігор Пастух наводить приклад: із понад 150 операторів, що займаються розливом питної води (у бутлях 18,9 л), лише близько 70 компаній мають устаткування для миття тари і розливу, інші наливають просто "з шланга". При цьому начальник служби якості ЗАТ "Ерлан" (ТМ "Біола") Рита Печериця уточнює, що регулювання виробництва негазованої питної води відрізняється від виробництва природної мінеральної і штучно-мінералізованої води, для якої існує окремий ГСТУ 878–93 і СанПіН.
За спостереженнями Рити Печериці, зараз на ринку використовуються різні джерела походження води: лише частина компаній здійснює забір чистої води з природних джерел на великій глибині (артезіанських свердловин). Немало тих, хто бере воду з міської мережі і, очищаючи її за допомогою технології зворотного осмосу, доводять до стану дистиляту (вживати впродовж довгого часу такий продукт небезпечно). Ще одна категорія виробників піддає воду додатковій мінералізації (природна і штучна мінералізація по-різному сприймається організмом).
Мікроорганізмам заборонили розмножуватися
Різношерстих виробників може остаточно зрівняти в правах необхідність дотримання одного з основних мікробіологічних показників - загального мікробного числа (ЗМЧ) - присутність корисної мікрофлори в продукті.
Відповідно до нових санітарних правил ЗМЧ не має мінятися з моменту розливу води і впродовж всього встановленого терміну придатності продукції. Проте сам факт введення в дію СанПіН не в змозі вплинути на "свідомість мікроорганізмів" і змусити їх перестати розмножуватися всупереч закону природи. У країнах ЄС, наприклад, загальний вміст мікроорганізмів у воді контролюється лише на етапі розливу в бутлі/плашки і лише протягом перших 12 годин, оскільки даний показник в природній живій воді залишатися однаковим протягом всього терміну зберігання не може.
Оператори ринку дивуються, як витримати цю норму, не змінюючи складу продукту. "Якщо керуватися думкою деяких українських учених про незмінність мікробного показника, то виробники змушені будуть дуже сильно обробляти природну воду або додавати в неї консерванти. Це може призвести до того, що вся продукція перетвориться на неживу воду без корисної мікрофлори і стане елементарним розчином солей", - пояснює Лідія Білас. У Асоціації "Бутилювання води України" вважають, що автори цього нововведення повинні підтвердити, що вони зобов'язали всіх виробників фасованої негазованої води застосовувати консервант, бо лише даний метод знезараження дозволить гарантувати позначені показники ЗМЧ впродовж одного-трьох місяців зберігання.
Олександр Крячко стверджує, що високі вимоги до якості (щодо мікробіології і фізико-хімічного складу) бутильованої води, що містяться в СанПіН, не витримали б навіть всесвітньо відомі марки. "Контроль фізичних показників якості питної води, який не можуть технічно здійснювати навіть підрозділи СЕС, залишається відкритим", - вважає він.
Виробників буде менше
Микола Гуртовенко переконаний, що затискання рамок для виробників і жорсткість багатьох параметрів у результаті призведуть не до поліпшення якості продукції, а до ситуації, аналогічної до ГМО. Тобто коли вимоги на папері існують, а діючих лабораторій для їх контролю в масштабах країни не вистачає. Наприклад, в атестованих лабораторіях межа чутливості методу за визначенням вмісту нітриту всього 0,003 мг/л. Тоді як за новими СанПіН цей показник не повинен перевищувати 0,002 мг/л. Така арифметика може коштувати виробнику декількох мільйонів гривень збитку, якщо його продукцію контролюючі органи вважатимуть небезпечною для здоров'я людини.
Олександр Крячко вважає також, що у виграшному становищі опиниться той, хто спочатку прагнув організувати виробництво, керуючись європейськими стандартами, а таких компаній небагато. За умови вжиття адекватних заходів щодо зміни технології виробництва велика частина операторів втримається. Лідія Білас прогнозує перерозподіл ринку. "В першу чергу підуть дрібні виробники, чиї виробництва і показники якості води не відповідатимуть новим вимогам", - згодна вона з колегою.
За словами Миколи Гуртовенка, крупні виробники (близько 20 із понад 300) мають достатні технічні і фінансові ресурси, щоб оперативно перелаштуватися, чого не можна сказати про невеликих регіональних гравців. Вони швидше за все підуть в тінь: дешева питна вода (у дрібній фасовці) переміститься з полиць магазинів на ринки і вуличні лотки, а компанії, що займаються доставкою води в будинки і офіси (сегмент HOD) виживатимуть за рахунок нижчої цінової пропозиції і такої ж якості своєї продукції. При цьому Рита Печериця вважає, що чекати радикальної консолідації ринку навряд чи варто, оскільки джерела для забору води залишаться різними. Крім того, як стверджують в "Ерлані", не всім виробникам цікавий ринок доставки води, тому в ньому будуть завжди присутні багато дрібних локальних гравців.
Світлана Попель
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
