532
Кому це треба...
— Казна та Політика
Зміна влади в Києві поки не позначилася на рівні українсько-російських відносин в гуманітарній сфері. Робота з повернення культурних цінностей з російських музеїв досі не відновилася.
Століття бездержавного існування України визначили долю багатьох шедеврів, знакових для національної самосвідомості. Тисячі артефактів сьогодні перебувають за кордоном. Перш за все - в приватних і державних колекціях тих країн, до яких раніше входили українські землі. В основному - в російських.
Скарби скіфських курганів і чернігівської Чорної могили, документи і реліквії часів гетьмана Івана Мазепи, навіть мощі замученого монголами князя Михайла Чернігівського, згодом канонізованого православною церквою, - все це сьогодні в Росії. Там же сотні одиниць зброї, предмети ужитку, прапори і богослужебні книги, пов'язані з такими формами української державності, як Запорізька Січ і Гетьманщина.
Для вітчизняних дослідників вони становлять значний науковий інтерес, а в російських запасниках припадають пилом, відзначає керівник культури Державної служби, що функціонує у складі Міністерства з контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон (ДСКПКЦ) Юрій Савчук. "Більшість з них ніколи не була показана широкій публіці і відома вузькому колу фахівців", - сказав він.
Перша спроба послідовної і осмисленої політики щодо повернення вивезених артефактів була зроблена під час президентства Леоніда Кравчука. Учасник численних переговорів про повернення українських раритетів, доктор історичних наук Сергій Кот вважає першого президента "батьком" державної політики в справі повернення культурних цінностей. "Він (Леонід Кравчук) підтримав ідею створення Національної комісії з питань повернення втрачених культурних цінностей при Кабміні, звернувся до світової спільноти із спеціальною заявою і окреслив принципи держполітики в цій сфері", - сказав Кот.
Всі, хто має стосунок до цієї роботи, визнають залежність її результатів від особи лідера держави і його взаємин з главами інших країн. Колишній керівник Національної комісії з питань повернення втрачених культурних цінностей Олександр Федорук підтверджує: результативність роботи часто визначається рівнем особистих контактів учасників переговорів, їх здібністю до компромісів і широких жестів. "Арифметичний підхід, "баш на баш" тут не працює", - відзначив Федорук в коментарі.
Найбільшим і поки єдиним реальним успіхом українських учених і політиків стало повернення з Санкт-Петербурзького Ермітажу 11 мозаїк і фресок зруйнованого більшовиками київського Михайлівського Золотоверхого собору. Переговори про їх повернення до України почалися в 1993 р. Знадобилося більше 10 років, щоб унікальні зображення повернулися до рідного міста.
До Росії українські раритети потрапляли переважно двома шляхами: безпосередньо в російські музейні центри за рішенням держорганів СРСР - нібито для вивчення, а також через Німеччину, куди їх вивозили нацисти з окупованих територій. Згодом вони були повернені до СРСР, але часом потрапляли в сховища інших союзних республік. Так, частина мозаїк і фресок Михайлівського Золотоверхого була передана до Москви в 1938 р., та там і залишилася. А фрагменти, що зберігалися в Києві, вивезли нацисти.
Згодом вони були повернені до СРСР, але вже в російські запасники. Українським ученим довелося витратити декілька років, щоб документально довести незаконність вивезення фресок. Лише за наявності документів і доброї волі партнерів можна розраховувати на повернення артефактів. Досі частина настінних розписів древнього київського храму залишається в російських музеях.
Велика частина раритетів залишиться за кордоном назавжди - документи, що підтверджують незаконність їх переміщення, загублені, говорить головний охоронець Чернігівського музею ім. Тарновського Ганна Орендар. "Предмети старовини з наших колекцій бачили за кордоном. Але довести ми нічого не можемо - документи згоріли під час війни.
Починати розмову про повернення з Росії тих же скарбів Чорної могили безглуздо: у XIX столітті, коли їх знайшли, це була одна держава", - сказала Орендар. Немає шансів і на повернення "Універсалів" Івана Мазепи, вважає Юрій Савчук. "Хто візьметься аргументовано доводити незаконність дій понад двохсотлітньої давності?" - запитує керівник відомства, відповідального за повернення культурних цінностей. Дітищу Віктора Ющенка - Батуринському історико-культурному заповіднику - довелося задовольнятися копіями "Універсалів".
Але й ті історичні цінності, українське походження яких можна довести документально, не можуть потрапити на батьківщину. Переговори про повернення фресок Михайлівського Золотоверхого собору, що залишилися в Ермітажі, припинилися зі зміною української влади в 2005 р. і досі не відновлені.
Колишній консул України в Санкт-Петербургу Микола Рудько згадує доброзичливу атмосферу на робочих зустрічах з російськими музейниками. Але вони реалізували політичні рішення Леоніда Кучми і Володимира Путіна, відзначає відставний дипломат. "Віктор Ющенко при всій своїй любові до історії, до мистецтва не зміг підтримувати відношення з Росією на рівні, який дозволив би продовжити процес передачі культурних цінностей до України", - сказав Рудько. У той період Міністерство культури було змушене зосередитися на західному напрямі, перш за все - на Польщі і Німеччині. Помітним джерелом надходження документів, рукописів, предметів старовини до України в попередні п'ять років стала українська діаспора.
За визнанням Савчука, сьогодні українських раритетів у російських сховищах більше, ніж російських у нас. Хоча і Київ має що запропонувати сусідам. Зокрема, російська сторона вже висловила зацікавленість в колекції полотен російських художників кінця XIX - початку XX століття з кримських музеїв. Але говорити про реальні кроки щодо їх повернення рано. У Міністерстві культури без сигналу з верхнього поверху влади співробітники відомства готові проводити лише круглі столи та семінари.
А ось до чого вдадуться президент з прем'єром, поки неясно. Експерти вважають за краще в контексті культурної політики не згадувати про Миколу Азарова, схоже, вони його там просто не бачать. А ось президент міг би посприяти поверненню хоч би знакових артефактів з числа українських ікон і церковного начиння, вважає директор Центру досліджень громадянського суспільства Віталій Кулик.
"Є знакові предмети для самого Януковича, перш за все культового призначення. Якщо ініціатива буде правильно артикульована в оточенні президента, то росіяни можуть щось повернути", - відзначив Кулик. Завадою на шляху вітчизняних раритетів додому є президентське оточення, вважає директор Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський. "Нікому підказати, нікому нагадати. Поки розраховувати на відновлення процесу безглуздо", - сказав Погребинський. Колег підтримує директор Інституту ім. Горшеніна Володимир Фесенко: "Історично так склалося, що Віктор Янукович далекий від гуманітарних проблем. Втім, як і вся Партія регіонів. Швидше за все, найближчими роками українські цінності залишаться в російських музеях", - прогнозує експерт.
Андрій Деркач
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
