6779
Хто стане новим ворогом Росії?
— Казна та Політика
Перемога в Польщі на президентських виборах правоцентриста Броніслава Коморовського серед інших поставила перед експертами ще одне питання: чи матиме Росія ворогів? "Перезавантаження" взаємин з США, прихід до влади в Україні і Польщі лояльно налаштованих до Росії лідерів дозволяє передбачити, що тепер в РФ не буде видимих зовнішньополітичних противників. Проте при найближчому розгляді виявляється, що вороги в Росії нікуди не поділися.
Начебто дружба
Одним з самих нетривіальних кроків адміністрації новообраного президента США Барака Обами в 2009 році стало "перезавантаження" взаємин з Росією. Росія і США - одвічні суперники з часів "холодної війни", раптом стали доволі лояльно ставитися один до одного, керівництво двох держав регулярно зустрічається, країни намагаються йти на компроміс в найбільш болісних, як наприклад система ПРО в Європі, питаннях. Здавалося б, ідилічна картина. Проте, при детальнішому розгляді, все виявляється не так вже просто.
"Перезавантаження" - це блеф, упевнені західні і російські експерти. "Основне завдання - "розвести" на бабки Захід, зберігши при цьому повний контроль над власністю. У цьому вкладена суть російської "суверенної демократії" і "стратегія" виходу з кризи. Буде в Ірану ядерна зброя або не буде? Не це хвилює "еліту" СРСР-2. Головне - тримати США - а якщо ширше, то Захід - на "гачку", виторговуючи собі нові чисто конкретні поступки", - характеризує зовнішню політику Росії російський експерт Автанділ Цуладзе. Йому вторить американський експерт Джон Нунан, який вважає, що "перезавантаження" дає збої.
Одним з індикаторів таких збоїв він вважає зрив переговорів щодо створення північної мережі постачань для американських військ в Афганістані. РФ взимку 2010 року через міністра закордонних справ Сергія Лаврова повідомила США, що готова пропускати по одному літаку із зброєю на день над своєю територією. В той час, як в Обами з Медвєдєвим була домовленість про 12 літаків на день. Таким чином, вважає Нунан, США йдучи на поступки, нічого не отримують від Росії взамін. Російська сторона, у свою чергу, докоряє Штатам в декларативності намірів стосовно ПРО. Нагадаємо, в 2009 році на першому етапі "перезавантаження" США вирішили відмовитися від розгортання ПРО в Східній Європі.
Тоді цей крок американської держадміністрації аналітики назвали "найбільшою перемогою Кремля з часів падіння Берлінської стіни". Проте з часом виявилось, що припиняти розгортання ПРО США не збирається. Черговим підтвердженням цього стали слова, сказані 7 червня Генеральним секретарем НАТО Андерса Фога Расмуссена.
"Аналіз експертів доводить технічну можливість розширення існуючого проекту (ПРО ТВД), розрахованого на захист від ракетних нападів декількох тисяч військових, які беруть участь в операції НАТО, до створення територіальної системи, яка зможе захищати всю територію і населення 28 країн НАТО, яке досягає 900 мільйонів осіб. На це потрібно буде близько 200 мільйонів євро", - сказав Расмуссен. А це означає, що система ПРО розміщуватиметься і в країнах Прибалтики, що перебувають в традиційно натягнутих стосунках з Росією. Що навряд чи зможе задовольнити Кремль. Ще одним ударом по "перезавантаженню" став нещодавній арешт російських шпигунів у США, який стався майже одночасно з візитом в країну президента РФ Дмитра Медвєдєва.
"Нам не пояснили, про що йде мова. Момент, коли це було зроблено, вибраний з особливою витонченістю", - прокоментував ситуацію глава російського МЗС Сергій Лавров. А пізніше його відомство виступило із заявою, в якій ішлося про те, що "подібні дії ні на чому не засновані і переслідують непристойні цілі... В будь-якому разі, на жаль, що все це відбувається на тлі оголошеного самою ж адміністрацією США "перезавантаження" в російсько-американських взаєминах", - відзначило російське МЗС. А це означає, що "перезавантаження" починає дедалі скептичніше сприйматися як в Росії, так і в США.
Ще одним начебто другом Росії є її сусід - Китай. КНР вже не перший рік поглядає на російські території на схід від Уралу. Вже декілька островів на Амурі, за які СРСР з КНР свого часу вели криваві бої, було передано Китаю на підставі двосторонніх домовленостей. А військова доктрина Китаю проте передбачає війну з Росією. У цьому упевнений керівник аналітичного відділу Інституту політичного і військового аналізу Олександр Храмчихін. "У вересні 2006 року були проведені безпрецедентні за масштабами 10-денні навчання Шеньянського і Пекінського військових округів... Цілями учень стали відпрацювання навичок маневрування армійськими з'єднаннями на великому видаленні від місць базування і підвищення рівня управління тиловим забезпеченням військ", - пише в одній зі своїх статей Храмчихін.
"Подібний сценарій навчань можна розглядати лише як підготовку до війни з Росією, причому відпрацьовується наступу, а не оборони", - вважає він.
Ще одним з "квазі-друзів" Росії є Білорусь. Нещодавній конфлікт Мінська з Москвою з приводу постачань газу в черговий раз показав - розмови про братерство меркнуть перед проблемами грошовими. Більше того, незважаючи на те, що і російська, і білоруська сторони пішли на компроміс, зрештою програла все-таки Білорусь. Адже пізніше республіка таки вступила до Митного союзу, притому не на своїх умовах. Ніякого скасування мита на нафту і газ не буде. А це означає, що білоруська промисловість змушена буде і далі купувати їх за високими для себе цінами.
"Було підписано заяву у зв'язку з тим, що набрав чинності Митний кодекс. У відносинах між трьома країнами він набирає чинності 6 липня, а для Росії і Казахстану набрав чинності з 1 липня", - сказав Дмитро Медвєдєв журналістам на зустрічі в Астані. Від білоруської сторони договір підписував Олександр Лукашенко. І це попри на те, що 3 липня, в день незалежності він знову зробив декілька гучних заяв про російсько-білоруські відносини і Митний союз. Серед іншого він висунув низку звинувачень Росії - зокрема, "в страшній брехні" і в тому, що "вони роблять з нас ідіотів". Кремль відповів фільмом розгрому про "тирана і вбивцю" Лукашенка, показаним в прайм-тайм на державному каналі...
Традиційні вороги
Незважаючи на те, що в умовах нинішніх міжнародних відносин цивілізовані країни прагнуть уникати відкрито називати своїх ворогів, проте сам факт існування противників на міжнародній арені рідко коли вдається приховати. Таким традиційним противником Росії є Японія. Незважаючи на всю дипломатичність японців, на всі запевнення Росії в дружбі, обидві країни ось вже котрий рік не можуть домовитися стосовно південних Курильських островів, на які Японія пред'являє претензії мало не з моменту закінчення Другої світової війни. Нещодавно сповільнений дипломатичний конфлікт між країнами пожвавився. І зв'язано це було з російськими військовими навчаннями Схід-2010, які стартували 29 червня і проходять у тому числі і на острові Ітуруп, на який претендує Японія.
"Ми не визнаємо проведення військових навчань на острові. Ми раніше заявили про це російському уряду, але, незважаючи на це, навчання все ж були проведені", - сказав міністр закордонних справ Японії Кацуя Окада. Така активність російських військових загрожує серйозно ускладнити і так непрості відносини між державами.
Ще одним традиційним ворогом Росії є Великобританія. Гоголівська фраза "англійка паскудить" на довгі десятиліття стала ємким вираженням суті російсько-британських відносин. Починаючи з суперництва за вплив у Середній Азії в 19 столітті і закінчуючи численними скандалами сучасності, коли Великобританія відмовлялася видавати Росії чеченських сепаратистів таких, як Ахмет Закаєв. Досі в низці питань ці держави перебувають у досить натягнутих взаєминах.
Деякі аналітики зв'язують таке "багатство" на ворогів Росії з бажанням її влади вирішити внутрішні проблеми за рахунок зовнішніх, більше того, образ зовнішнього ворога допомагає згуртувати маси, консолідувати їх. А той, хто критикує уряд, сприйматиметься як зрадник держави. Так вважає, наприклад, російський публіцист Юлія Латиніна. Її опоненти відзначають, що в будь-якої держави завжди є конкуренти і суперники. Особливо якщо йдеться про країну, яка свого часу була одним з "центрів сили", країну, яка володіє багатими ресурсами, потенційно конкурентоспроможну країну.
Ще один сильний гравець на світовій арені нікому не вигідний. Тим більше, деякі кроки Росії, яка намагається відновити минулий вплив часів СРСР, зачіпають інтереси багатьох тепер уже незалежних держав. Як результат - конфлікти, подібні російсько-грузинському. В будь-якому разі, без ворогів Росія ніколи не залишиться, навіть якщо буде щільно оточена маріонетковими дружніми режимами.
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
