1494
Криза як пігулка від жадності
Виплата бонусів менеджменту американського страхового гіганта AIG, якого від банкрутства утримала держпідтримка, стала за останні роки одним з головних скандалів на міжнародному ринку праці. За підсумками 2008 року бонуси на суму зверху одного мільйона доларів опинилися в кишенях 73 високопоставлених співробітників компанії, а семеро топ-менеджерів отримали як надбавку до окладу понад чотири мільйони доларів, що спровокувало акцію протестів проти "жирних котів" з Уолл-стріт.
Американський президент Барак Обама навіть має намір обмежити зарплати топ-менеджерів компаній, які отримали державну підтримку. Річна зарплата керівників такої компанії не перевищуватиме 500 тис. доларів. Якщо компанії захочуть платити директорам більше, то зможуть зробити це акціями, які не можна буде продати, поки суб'єкт господарювання не поверне державі отримані кошти.
В Україні поки немає таких обмежень, проте завищені амбіції керівників банків, страхових і консалтингових компаній під впливом кризи і так поступилися місцем пошуку компромісу з наймачем. "Треба уміти переконувати, що ви можете створювати додану вартість. Замість фрази ”будь ласка, не могли б ви взяти мене на роботу” кандидат, який претендує на лідерство, повинен говорити ”я знаю, що я вам потрібен”", - радить глава Міжнародної асоціації консультантів з пошуку керівників вищої ланки AESC Пітер Фелікс.
Тимчасовий відпочинок
Попит на кваліфіковані кадри впав по всьому світу. "Криза почистила лави топ-управлінців, проте не так сильно, як це сталося з менеджерами середньої ланки. Хороших людей не звільняли, з ними по-людськи домовлялися. На порозі кризи всі зрозуміли, що великих і швидких доходів більше не буде, і почали шукати компроміс", - відзначив старший партнер консалтингової компанії Ward Howell International (Росія) Георгій Абдушелішвілі.
Звільнені з фінансового, банківського і консалтингового секторів топ-менеджери розбрелися хто куди. Доля колишніх керівників багато в чому залежала від того, який спосіб життя управлінець вів до настання кризи: чи відкладав на чорний день, чи прагнув накопичити капітал репутації, чи жив одним днем.
"Деякі люди, які мають кошти, вважали за краще деякий час відпочити. Якщо менеджер - професіонал, він знайде собі іншу роботу, в тому числі за межами України. Інші залишилися на місцях, погодившись на пониження зарплат", - розповідає головний фінансовий директор ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" (Україна) Євген Сторожук. Багато хто з тих, хто встиг заробити до кризи, влаштував собі "період медитації". "Колишні менеджери покинули все і виїхали за кордон, щоб розміркувати на тему, як жити далі. Це могло тривати рік, а то й більше", - говорить Абдушелішвілі.
Деякі керівники девелоперських, консалтингових і страхових компаній, які вчасно і без боргів закрили бізнес, пішли шляхом "кризової" відпустки: лікування, навчання і відпочинок за кордоном. "Деякі фінансові менеджери, які не змогли знайти для себе гідний варіант в Україні, сьогодні займаються необтяжливим ”консалтингом для друзів” в чеканні справді цікавої роботи. А хтось виїхав працювати на інші ринки, наприклад, до Росії", - повідомив глава українського офісу Amrop (компанія з підбору топ-менеджерів) Віктор Яковенко. Росія дійсно стала альтернативним ринком працевлаштування для колишніх українських топів, в основному банкірів і страховиків. "Сьогодні топ-менеджмент тих українських страхових компаній, що розорилися і які працюють, має попит в Росії, особливо на ринку ризикового страхування. Багато голів правління вітчизняних страхових компаній виїхали туди працювати, погодившись на пониження посади. Наприклад, обійняли посаду начальника департаменту при абсолютно іншому рівні зарплат", - розповідає директор групи компаній GP Group Олег Великий. Цю тенденцію він пояснює особливістю побудови російського бізнесу і невисокою якістю російських менеджерів. "У Україні багато компаній фінансового сектора системно вибудовували свій бізнес, фахівці зарекомендували себе як ефективні менеджери. Таких людей Росія до себе і взяла", - підкреслив Великий.
Банкір Олексій розповів "Експерту" історію власного працевлаштування. Після того як банк, в якому він обіймав посаду директора київського відділення, урізав всім зарплату, Олексій організував з колишнім партнером консалтинговий бізнес. Але справа не заладилася. Тоді колишній банкір виїхав в Геленджик і тепер управляє активами одного з російських бізнесменів - будує готелі.
На тлі цього в Україні не зменшилося число менеджерів, спеціально запрошених на роботу з іншої країни. Олег Великий стверджує, що крупні зарубіжні компанії просто скоротили бюджети на утримання високооплачуваних іноземних фахівців.
За оцінками міжнародної компанії з підбору персоналу HeadHunter, в січні-червні цього року на позицію фінансового директора претендувало 14% громадян інших держав. Принаймні, люди, які подали заявки, розглядають варіанти переїзду на роботу в Україну. У 2008 році, коли криза лише починалася, серед фінансових директорів, що діють, було 13% спеціалістів з інших країн. Генеральний директор HeadHunter Марина Маковій підкреслює, що нині зацікавленість українських роботодавців у зарубіжних фахівцях виникає "в приватному порядку". В першу чергу рекрутери звертають увагу на професійні якості претендента, його досвід і бажання працювати в компанії.
Хто почому?
"В окремих випадках кваліфіковані менеджери були змушені прийняти непривабливі пропозиції після початку кризи. Проте такий вибір веде до ризиків для роботодавців. Як тільки на ринку з'явиться щось справді привабливе, такі менеджери підуть з компанії. На жаль, перспектива залучити сильного управлінця за менші гроші оманлива", - говорить Яковенко. За його словами, криза істотно знизила чекання топ-менеджменту. Директори стали більш обдумано приймати рішення про зміну роботи, часто віддаючи перевагу стабільному заробітку потенційно високому доходу, але ризиковому. "Мало хто розраховує, що дохід на новому місці роботи буде збільшений на 50-100 відсотків, а то і вище, як це траплялося часто-густо в 2008 році. А підвищення на 10-25 відсотків не надихає, якщо директор відчуває себе досить упевнено на своєму нинішньому робочому місці", - стверджує Яковенко. "До кризи всі хотіли заробити швидко, тому що так виходило. Сьогодні вони вимагають адекватної винагороди своїм навикам і здібностям, тобто меншої, ніж раніше", - погоджується Абдушелішвілі.
Ще однією особливістю ринку праці в кризовий 2009 рік стала відмова від уніфікованого підвищення заробітних плат. На перше місце вийшла результативність роботи конкретного менеджера, а не минулі заслуги або тривалість перебування людини на посаді. Бонуси як інструмент стимулювання в більшості своїй відійшли на другий план, а то і зовсім зійшли нанівець, поступившись місцем фіксованим ставкам.
Крім того, рекрутери відзначають чинник "ризикових" призначень, коли власник наймає на роботу перспективного дешевшого менеджера. Так керівник компанії грає на амбіціях особи і економить на зарплаті, не запрошуючи дорогу "зірку".
За оцінкою Марини Маковій, за січень-червень цього року найвищу зарплату на українському ринку праці серед найманих менеджерів отримували фінансові директори. Їх середньомісячний дохід становить 25 тис. гривень, що можна порівняти із заробітком генерального директора. "Це підкреслює виняткову важливість посади фінансового директора для багатьох вітчизняних роботодавців. Торік фінансовий директор в середньому заробляв 19 тисяч, а генеральний - 23 тисячі гривень", - відзначила Маковій. Зростання зумовлене інфляцією, а також тим, що на початку кризи зарплати топ-менеджерів впали неадекватно сильно. При цьому, за даними компанії HeadHunter, запити фінансових директорів вищі за пропозиції роботодавців. У січні-травні цього року претенденти на цю посаду претендували на оклад в середньому в розмірі 30 тис. гривень, що на п'ять тисяч менше, ніж в 2008-му, і на одну тисячу більше, ніж в 2009 році. "Більшість директорів, визнаючи зниження доходу в доларовому еквіваленті, вважають за краще декларувати чекання відповідно до докризових часів. Справедливості ради варто відзначити поступовий спад цієї тенденції в 2010 році", - говорить Яковенко.
Топ-банкіри, керівники страхових компаній, а також керівники активами оперують схожими сумами. При цьому, якщо вести мову про галузі, то найбільш високооплачуваними топами залишаються банкіри, хоча ринок банківських послуг більше інших постраждав від кризи. Наприклад, начальник департаменту по роботі з борговими інструментами отримує 70 тис. доларів на рік (майже шість тисяч доларів на місяць), що відповідає рівню 2008 року. А якщо директор департаменту виконує ще і обов'язки заступника голови правління (у кризу тенденція поєднання посилилася), то ціна його послуг подвоюється. Дохід голови правління крупного банку може складати близько двох мільйонів доларів на рік з врахуванням премій.
Що далі?
Криза істотно посилила вимоги до професіоналізму і досвіду кандидатів. Тому ті, хто згаяв час на відпочинок, а не на підвищення кваліфікації, не у фаворі у керівників компаній. "Тепер роботодавець хоче, щоб послужний список реалізованих проектів і професійних досягнень виглядав ідеально, резюме відповідало кращим зразкам з точки зору послідовності розвитку кар'єри, а також відкидалася можливість неоднозначних рекомендацій з боку колишніх роботодавців", - говорить Яковенко. При цьому фінансова складова пропозиції про нову роботу, як правило, трохи перевищує існуючий дохід кандидата. "В окремих випадках сума така ж, міняється лише співвідношення фіксованої і змінної частини. Роботодавець схильний довше приймати рішення, зважуючи всі за і проти, а також вимагати більший вибір кваліфікованих претендентів від консультанта", - пояснює Віктор Яковенко.
Змінилася і психологія самих директорів. Менеджери, які втрималися на місцях, сьогодні менш схильні до ризику і авантюр. "Роботодавці без відомого імені мають мало шансів залучити ”зірку”, навіть в разі дійсно фінансово привабливої пропозиції. Ідеально відповідного кандидата, як і раніше, знайти непросто, тим більше що дефіцит серед менеджерів вищої ланки не зник", - підкреслює Яковенко. Про дефіцит якісних менеджерів говорить і Євген Сторожук: "Не так давно я допомагав знайти фінансового директора для однієї з компаній середнього рівня. Продивився більше тридцяти кандидатів, і лише одиниці представляли інтерес. При цьому не можу однозначно стверджувати, що змінився підхід до найму і вимоги до кандидатів. Є компанії, які вирішили заощадити під час кризи і залучили менеджерів, які погодилися працювати за менші гроші. Інша категорія тепер може набрати більш професійних співробітників, замінивши свої фінансові команди, які не подобалися в період кризи".
Гендиректор компанії HeadHunter підкреслює, що попит на професіоналів у сфері "бухгалтерія, управлінський облік, фінанси підприємства" в 2008-му складав 13%, а в січні-червні цього року він впав до 8,3% від всіх вакансій. "Ми пов'язуємо цю тенденцію з падінням фінансового ринку в період кризи. Для порівняння: потреба в професійної області ”продажі” за аналогічні періоди підвищилася з 19 до 29%, в категорії ”маркетинг-реклама-піар” - з 8 до 11%, ”інформаційні технології” - з 21 до 22,7%", - говорить Маковій. Через стрімке зниження припливу іноземних інвестицій, схлопування ринку облігацій і перегляд планів щодо виходу на IPO в українських компаніях різко впав попит на найбільш високооплачуваних бухгалтерів - фахівців у міжнародних стандартах бухгалтерського обліку. Правда, в 2009 році попит на професіоналів в області бухгалтерії і обліку був нижчий, ніж в нинішньому: всього 7,8%. Отже, можна говорити про невелике зростання.
Світлана Крюкова
За матеріалами: expert.ua
Поділитися новиною
