1563
Непідвладна репутація
— Казна та Політика
Нещодавнє затримання німецького експерта в Борисполі фахівці встигли оцінити як удар у міжнародний імідж України. Втім, завдавати збитку своїй закордонній репутації новій влади доводиться не вперше. Та і всередині країни з цим завданням вона справляється непогано.
Різні бувають "непорозуміння"
Яскравою відмінною рисою української влади є не лише намір централізувати вертикаль і навести кадровий порядок у всій країні або, наприклад, мрія про загальну стабільність і всеосяжні реформи. Свою роль відіграють і інші характеристики, включаючи і деяку незграбність, з якою нові господарі країни працюють над своїм публічним образом - як "експортним" варіантом, так і для вітчизняного споживання. Певна тяга безоглядним діям і, тим більше, заявам, характерна для значної частини українського пролітикуму. Але стратегічно непродумані пориви нинішніх владарів часто заслуговують на уважний розгляд.
Останнім на сьогодні масштабним скандалом з міжнародним відтінком виявилася історія затримання в українському аеропорту німецького експерта. Нагадаємо, 26 червня керівник київського представництва німецького Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланге, якому раніше доводилося критикувати дії Віктора Януковича, був змушений провести близько десяти годин в транзитній зоні. Після чого постанову про заборону на в'їзд на територію України для нього було знято, а сам інцидент - названо "непорозумінням". Німеччині, щоправда, подібного дипломатичного формулювання виявилося мало, і офіційний представник її зовнішньополітичного відомства Маркус Гатцельманн ввечері 27 червня уточнював, що німецька сторона "і далі перебуває у контакті з владою України". На тлі поїздки президента у ФРН в кінці літа (а Ніко Ланге підтвердив в інтерв'ю "Українській правді", що Фонд Аденауера бере участь у підготовці візиту) дипломатичні наслідки суботнього інциденту можуть бути не дуже приємними.
Деякі експерти передбачають, що те, що сталося, завдало серйозного удару по міжнародному іміджу і нового глави держави, і України в цілому. "Можливо, цей інцидент якраз і спрямований на те, щоб зіпсувати стосунки нового українського президента із західними партнерами?", - задається питанням директор Інституту Горшеніна Володимир Фесенко. І хоча з такою постановкою питання погоджуються не всі фахівці, заклики з проханнями до гаранта не лише розібратися в ситуації, але і звільнити глав СБУ і Державної прикордонної служби звучать досить наполегливо. "Інцидент довкола цього затримання не лише завдає серйозного збитку взаєминам України з Німеччиною, яка є ключовою європейською країною, але і з Європейським союзом в цілому. Якщо президент не дасть належної оцінки інциденту і не зробить відповідних кадрових кроків, це означатиме його згоду з діями вищезазначених (Валерія Хорошковського і Миколи Литвина) осіб", - йдеться в заяві Інституту світової політики.
Варто відзначити, що "бориспільський випадок" завдав не першого за останній час удару по репутації України за кордоном. Щоправда, раніше йшлося все-таки про внутрішній стан справ, який хоча і регулярно турбував Захід (коли мова заходила про свободу слова, права мітингувальників або гендерну грамотність нової влади), але не стосувався його інтересів безпосередньо. І навіть якщо червневі події залишаться без наслідків, варто відзначити, що деструктивно працювати над іміджем, списуючи дуже гучні огріхи на "непорозуміння", вітчизняні "верхи" справді вміють.
Допоможи собі сам
Можна передбачити, що найбільш відчутний, як позитивний, так і негативний, ефект на репутацію влади можуть надати практичні дії, а не заяви окремих її представників. Проте, у випадку з нинішньою верхівкою країни, оцінювати і благотворні, з точки зору іміджу, і згубні діяння дещо складно через поляризацію суспільства. Те, що одні українці можуть сприймати як досягнення, для інших - привід ще раз пригадати про те, чому не можна голосувати за тих чи інших політиків. Переконливими прикладами в таких випадках є ставлення до гуманітарних ініціатив нової влади, відмова про орієнтованого для НАТО курсу, широко відомий "Харківський пакт". У подібній ситуації стриматися на золотій середині сильним країни цієї практично неможливо: або їх дії викличуть відторгнення в однієї частини країни, або бездіяльність і зволікання - в іншої.
Але при всій складності внутрішньої української ситуації без спільного знаменника "навколоіміджевих" прорахунків у багатьох випадків не обходиться. Так, варто допустити, що обіцянка провести непопулярні реформи може сприяти падінню популярності президентської команди. Деякі новини вже зараз викликають протести, далеко не завжди пов'язані з політичними перевагами. Така, наприклад, ситуація з проблемним проектом Податкового кодексу, який мало у кого викликав захват. З іншого боку, засмутити народ можна і малими починами - переконаність міністра внутрішніх справ у тому, що варто неодмінно повернути іменні залізничні квитки, вже встигла викликати хвилю обурення.
Потенційними рішеннями "В збиток собі, але на благо країни" іміджево небезперечні вчинки нової влади не вичерпуються. Дій, які можуть дискредитувати нових господарів країни в очах хоч би частини виборців (причому, необов'язково неодмінно чужих), здійснюється не так вже і мало. Одним з істотних недоліків нинішніх мешканців владного Олімпу є невміння конструктивно працювати з носіями інших поглядів: з опозицією, з критично налаштованими засобами масової інформації, з протестантами на вулицях.
Безумовно, дивні форми, які можуть приймати взаємини влади і опозиції, викличуть відторгнення, швидше, у прибічників останньої. Та все ж варто відзначити, що арешти представників минулої влади, подвійні стандарти в оцінці ситуацій (як з "ратифікаційною" бійкою у Верховній раді, у зв'язку з якою інтерес правоохоронців викликали лише депутати від НУ-НС), розгін або блокування пікетів, заяви в стилі "Опозиція перебільшує свої повноваження" немало роблять для затвердження думки про те, що Україні залишилося декілька кроків до керованої демократії і поліцейської держави. Ілюстративний матеріал для таких переконань влада забезпечує в асортименті - як справами своїми, так і на словах.
Спробам президентського табору виглядати прогресивною політичною силою часто шкодять не підступи опозиції (хоча її регулярно в цьому звинувачують), а кроки або заяви його представників. По-своєму показовими в цій ситуації є репліка глави МВС про те, що протестувати потрібно там, де це нікому не заважає (потім Анатолій Могильов запевняв, що журналісти неправильно інтерпретували його слова) або розлоге пояснення нардепа від Партії регіонів Олени Бондаренко, чому ЗМІ повинні нести відповідальність за "безвідповідальні" цитати політиків (а тут вже сама "регіоналка" повідомила, що пропозиція її була провокаційною і безвідповідальною - просто як приклад).
Утиск прав преси, обмеження мітингових можливостей, продукування "в'язнів совісті" (наприклад, Amnesty International такими назвала двох захисників харківського парку) - будувати репутацію на такій підставі не так вже і просто. Крім того, нинішня влада часто не вміє рівно реагувати на подразники і тримати удар. Опозиція скаржиться на інформаційну блокаду? Сама винна, нецікава, значить. Студенти обурюються через призначення міністром освіти Дмитра Табачника? Мітинги були проплаченими. Харків'яни просять розібратися з вирубкою дерев? Рішення було законним, але невчасним - версія арбітра-президента; і воно сприяло зростанню рейтингу Партії регіонів - соціологічна думка, озвучена Михайлом Добкіним. Подібна неповага до думки народу, яка відрізняється від генеральної лінії, теж навряд чи йде владі на користь.
Очікуваного збитку загальновладній репутації може бути завдано різною "зброєю". Роблять своє діло необдумані і спірні заяви на зразок пасажу Миколи Азарова про нежіночу справу, реформи або спічу головного міліціонера "Могильов - не чарівник, і не може за 100 днів 300-тисячну армію міліції перевиховати" (інші варіанти роботи з недбайливими правоохоронцями - відчуження, звільнення або кримінальне переслідування - напевно, поступаються "перевихованню" ефективністю). Не залишається непоміченою розбіжність справ зі словами, як в разі нездатності влади завжди відокремити себе від бізнесу або, навпаки, при реалізації здатності наповнити значимі кабінети родичами і знайомими ("Не завжди варто вбачати кумівство"... бувають талановиті сім'ї, талановиті люди..." - відмітає парламентар від ПР і "за сумісництвом" сестра глави АП Сергія Льовочкіна Юлія Новікова зауваження журналістів). Чималий внесок в псування іміджевих досягнень можуть зробити і дуже уважне ставлення до безпеки перших осіб (особливо, коли мова заходить про проблеми пересування через владні кортежі, прагнення перекривати вулиці або обмежувати "неправильні мітинги"), і формування культу особи на очах у здивованої публіки. За час, що минув після виборів і, особливо, після масштабного святкування "стоднівок" влади сумніватися в масштабах значущості Віктора Януковича не доводиться. Упевнений крен у бік президентської моделі правління, авторитарний стиль керівництва, "перекоси на місцях", на зразок бажання почати навчальний рік у кримських школах з уроку за програмою глави держави. А сумнівам краще не виникати: "Ця влада - від Бога, а тому потрібно убік відкинути політичні переваги і працювати на її авторитет", - продемонстрував нещодавно лояльність до Центру губернатор Хмельницької області Василь Ядуха.
Значна частина дій і заяв прихильників президента зі всіх поверхів вертикалі іміджево нейтральна або проходить за категорією "Всім не сподобаєшся". Але, одночасно, новій владі, як і будь-який інший, не вистачає розуміння принципу "Все, сказане вами, може бути використано проти вас". Відповідальність за непопулярні закони, стратегічні помилки, промахи, обмовки, відверті дурощі - це, свого роду, "комісійні", позбавлення від яких не передбачається. І причиною нерідко не підступність опозиції чи нерозуміння народу. З роботою на ниві "антирепутації" представники влади і самі деколи справляються просто блискуче - прикладів тому можна знайти безліч. Ось тільки страждає від таких своєрідних діянь імідж не лише "верхів", але і країни.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
