2639
"Депозитний" податок: ілюзорні виклики та додаткові можливості
— Казна та Політика
У дискусіях навколо прийнятого парламентом у першому читанні Податкового кодексу пункт про п’ятивідсоткове оподаткування доходів фізичних осіб з депозитів видається, на перший погляд, не таким уже й важливим. Водночас депозитний податок може мати надзвичайно вагомий вплив на розвиток фінансової системи та її стабільність. Для того щоб його запровадження пішло на користь фінансовій системі, державі треба передусім чітко визначитися з метою оподаткування депозитних доходів. Адже, крім фіскальної функції, депозитний податок міг би стати й дієвим інструментом макроекономічної політики, стимулюючи подовження термінів розміщення вкладів (що довший вклад, то нижча ставка).
Крім того, доходи від оподаткування депозитних доходів населення могли би прислужитися підвищенню надійності банківських заощаджень, якщо їх частину спрямувати до Фонду гарантування вкладів.
Але головне - має бути створений адекватний механізм адміністрування податку. Саме такі рекомендації під час круглого столу "Податок на доходи від депозитів фізосіб: як наповнити бюджет і одночасно стимулювати ощадну активність громадян?" зробили банкіри законодавцям та чиновникам перед другим читанням проекту Податкового кодексу у Верховній Раді. Цей захід був організований Лігою фінансового розвитку за підтримки "Дзеркала тижня" та проекту USAID "Розвиток фінансового сектору" (FINREP).
В обговоренні взяли участь Тетяна Єфименко, заступник міністра фінансів України; Сергій Лекарь, заступник голови Державної податкової адміністрації України (ДПАУ); Валерій Огієнко, директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО); Борис Тимонькін, голова правління Укрсоцбанку; Володимир Хливнюк, голова правління банку "Фінанси та кредит"; Юрій Блащук, голова спостережної ради "Платинум Банку"; Юрій Яременко, голова правління банку "Старокиївський".
Уявні ризики
Хоч як дивно, думка учасників дискусії виявилася одностайною: доходи громадян від депозитів повинні оподатковуватися. У своєму виступі Тетяна Єфименко нагадала присутнім, що таку норму в рамках закону про оподаткування доходів фізосіб ухвалено ще 22 травня 2003 року, однак через різні обставини запровадження її кілька разів відкладалося. Востаннє - до 1 січня 2013 року. "Тому в прийнятому у першому читанні Податковому кодексі йшлося про те, щоб запровадити цю норму з 1 січня 2013 року у тому вигляді, в якому її було передбачено раніше", - каже заступник міністра фінансів.
Урядовець зазначила, що подібне оподаткування існує в багатьох країнах світу. Наприклад, у Євросоюзі згадані ставки на податок з доходів фізичних осіб від депозитів диференційовані - для резидентів і нерезидентів. Скажімо, ставка для нерезидентів до 2011 року становить 20%, після 2011-го - буде 35%. Для резидентів діють такі ставки: в Італії - 30%, Греції - 10%, Португалії - 20%. "Такі ставки оподаткування є антикризовим заходом для більшості країн пострадянського простору. Так, у Латвії з 1 січня 2010 року запроваджено 10-відсотковий податок на вклади фізосіб, а в Угорщині - 20%", - підкреслила Тетяна Єфименко.
Треба сказати, що в експертному середовищі неодноразово лунали сумніви як щодо доцільності, так і щодо справедливості ідеї оподаткування доходів від депозитів. Зокрема, буквально напередодні круглого столу її критично коментував голова правління "ВТБ Банку" Вадим Пушкарьов, говорячи про загрозу фактично подвійного оподаткування: "Клієнти банків приносять на депозити зароблені та раніше оподатковані гроші. Я розумію тих, хто хоче заробити, але вважаю великою помилкою бажання "здерти дві шкури".
"Я не можу погодитися з тими економістами, які вважають, що відбувається подвійне оподаткування. Адже громадянин, заробивши згадані кошти і вклавши їх в банк, отримує (нові) доходи від вкладу, - прокоментувала думку опонентів Тетяна Єфименко. - Треба пам’ятати, що вклади у банку перетворюються на фінансовий ресурс, який бере участь в економіці і таким чином приносить окремий дохід, що підлягає оподаткуванню. До речі, у Росії вкладники банків сплачують такі податки".
Крім того, обґрунтовуючи необхідність оподаткування депозитних доходів, представник Мінфіну послалася на думку тих економістів, які вважають, що "оскільки дивіденди від паїв, акцій, участі в господарських товариствах підлягають оподаткуванню, проценти від банківських депозитів є за економічним сенсом подібною базою для сплати податків". Зараз же "інвестиційні можливості - не рівноцінні, не рівнозначні, бо для банківських депозитів існують певні преференції".
За словами заступника голови Державної податкової адміністрації Сергія Лекаря, "оподаткування доходів, які отримує суб’єкт, - це обов’язковий атрибут. І те, що потрібно оподатковувати, ніяких питань не повинно викликати".
Поділяють цю точку зору і банкіри, які взяли участь у дискусії. Так, голова правління Укрсоцбанку Борис Тимонькін назвав ці преференції "великим офшором": "Якщо подивитися економіку будь-якого універсального банку, то дві третини доходів, які ми заробляємо, йдуть на виплату відсотків. Дві третини. Тобто головним вигодонабувачем від нашої роботи є не акціонери, не колектив, не держава, а
підприємства та населення. Виходить, що дві третини доходу йдуть в офшорну діру. Оподатковувати, без сумніву, потрібно".
У такому ж дусі висловився також голова правління банку "Фінанси та кредит" Володимир Хливнюк, який нагадав слова Б.Франкліна про те, що "невідворотні два моменти - смерть і податки".
Один із головних ризиків у разі запровадження податку, як дехто вважає, - можливий відплив коштів населення з банківської системи (з усіма відповідними наслідками) під впливом небажання сплачувати додаткові податки. Зокрема, наприкінці минулого тижня під час обговорення проекту Податкового кодексу в парламенті представник Блоку Литвина Олег Зарубінський зазначав, що відповідна норма документа "поховає банківську систему та довіру до держави", а член фракції "НУ-НС" Олександр Бондар зауважував, що до 1 січня 2013 року "ніяких депозитів на рахунках не буде, всі будуть забирати гроші з банків, оскільки недовіра буде ще більшою".
Певні побоювання з цього приводу висловила й Т.Єфименко. За її словами, все-таки важко сказати, як поводитимуться вкладники в умовах оподаткування: "Дехто з банкірів думає, що при запровадженні цієї норми багато вкладів зникнуть з банків і з’являться взагалі в іншому вигляді, в іншому місці".
У відповідь Борис Тимонькін зауважив, що, на його переконання, після запровадження податку депозити забиратимуть одиниці, оскільки різниця в отримуваних вкладниками доходах не є суттєвою: "Людина, яка сьогодні отримує 20% по депозиту, буде на руки одержувати 19% [при ставці податку 5%]". Виняток становитимуть хіба що особи "з психопатологічними рисами", а таких, як сказав експерт, "небагато". Банкір вважає: навіть якщо вилучені з депозитних рахунків кошти підуть, скажімо, в інвестиційні фонди, вони все одно залишаться в банківському секторі. "Гроші не виходять з банківської системи. Вони потрапляють на рахунки компанії - торговця цінними паперами, потім ідуть іще комусь, але все одно він триматиме їх в банку", - резюмував фінансист.
Керівник банку "Старокиївський" Юрій Яременко підкреслив, що до податку "всі готові", більше того, "всі очікували більш жорсткого підходу". "5% взагалі ні на що не впливають. Я думаю, не буде ніякого відпливу. Якби податок запровадили раніше, все одно був би приплив", - зауважив банкір.
Ціна питання
На думку Т.Єфименко, потенційні обсяги податкових надходжень від нового податку залежатимуть передусім від макропоказників 2013 року: "Ми - прибічники обережно оптимістичного прогнозу: економіка буде зростати, довіра буде зростати, що пов’язано в першу чергу з політичною стабільністю і, відповідно, економічною та фінансовою стабільністю".
Зі свого боку Сергій Лекарь запевнив, що "уряд запропонував ставку, яка практично нікому не шкодить, не впливає на економічні процеси". "Для нас кошти, покладені на депозити, навіть не є об’єктом інтересу. Чому? Тому що це легальні кошти", - зазначив представник ДПАУ, додавши, що "на сьогодні питання збільшення таких доходів не ставиться", а оподаткування більшою мірою запроваджується, "щоб не критикували тих, хто має преференції при отриманні тих чи інших видів доходів".
Певна частка істини в цих словах, мабуть, таки є. Адже ті 800-900 млн. грн. додаткових податкових надходжень від доходів з депозитів, які розраховують у Мінфіні отримати через три роки, не надто вражають уяву порівняно навіть з офіційними прогнозами бюджетного дефіциту поточного року.
Ціна питання могла б кардинально зрости, якби запровадження податку на доходи від депозитів розглядалося не тільки як засіб уніфікації з європейськими нормами чи засіб уникнути чиєїсь критики, а й як інструмент державної макроекономічної та фінансової політики.
Так, на думку голови спостережної ради "Платинум Банку" Юрія Блащука, при раціональному запровадженні та застосуванні цей податок міг би посприяти вирішенню одного з найскладніших питань, над яким сушать голови експерти та урядовці, - як стимулювати появу на ринку довгострокового гривневого ресурсу, який формував би базу для активізації кредитування та інвестиційних процесів. А отже, створював стимул для розвитку економіки. Тому, як вважає Юрій Блащук, доцільно встановити режим, коли "що довший депозит, то менше має здійснюватися оподаткування". За словами фінансиста, в принципі, можна було б говорити і про нульову ставку податку, якщо депозит клієнта "дійсно має інвестиційний характер".
Б.Тимонькін запропонував за рахунок диференціації ставок оподаткування стимулювати зацікавленість населення у строкових вкладах (після внесення відповідних змін до Цивільного кодексу щодо чіткого поділу депозитів на кілька видів). Банкір певною мірою провокаційно пропонує зробити різку градацію: власники строкових вкладів сплачують податок на депозитний дохід у розмірі 5%, решта - у розмірі в кілька разів більшому. "Нехай [власники поточних та ощадних рахунків] платять за загальною ставкою 15%, чи скільки буде. Ось додаткові гроші для бюджету, ось нормальна зацікавленість у строкових вкладах - "так, я дещо ризикую, я беру зустрічні зобов’язання, але я отримую податкову пільгу". Нормально!"
Слушність такої думки начебто сприймають у державних установах. Як зазначив у ході дискусії заступник голови ДПАУ С.Лекарь, "ми абсолютно підтримуємо цю ідеологію".
Водночас чиновники не поділяють ідеї запровадження диференційованих ставок за депозитами залежно від валюти розміщених коштів. Так, нижча ставка оподаткування гривневих депозитів порівняно з валютними могла б стати додатковим стимулом до дедоларизації української економіки. Але Сергій Лекарь був категоричним: "не може держава впливати на вибір громадянина" у цьому питанні.
Загалом, складно не погодитися зі словами Тетяни Єфименко про те, що оподаткування не може бути панацеєю, єдиними засобом вирішення проблеми доларизації. "Необхідно розглядати інвестиційну політику в контексті розвитку національної економіки. При нестабільній фінансовій ситуації, які б ми тут заходи не складали щодо залучення гривні чи доларів, чи євро, інвестицій не буде. Мають розвиватися фондовий ринок, фінансові інструменти тощо", - зазначила високопосадовець.
Скептично (і навіть негативно) поставилися чиновники до ще однієї ідеї, озвученої банкірами та журналістами, - про цільове використання потенційних податкових надходжень, зокрема, хоч би часткове спрямування цих коштів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для посилення його платоспроможності. На думку Ю.Блащука, поповнення ФГВФО додатковими ресурсами не тільки фінансово зміцнило б його позиції, а й стало б "якимось моральним стимулом для банківської системи вимагати збирання цих податків".
Однак такої логіки не підтримав С.Лекарь, адже там, де йдеться про оподаткування, "ніякої філософії гарантування вкладів не може бути апріорі". "Отримав дохід - певну частину віддаю в бюджет. Це як система перерозподілу досягнень", - зазначив представник ДПАУ.
Ідеєю не перейнявся і директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Валерій Огієнко. Він вважає, що питання "депозитних" податків та поповнення ФГВФО не пов’язані між собою: "Додаткові гарантії можуть бути, коли банківська спільнота працює у відповідності до принципів, які є в будь-якій банківській системі будь-якої країни, - у відповідності до принципів Базельського комітету. Коли внутрішній і зовнішній контроль за банківською системою перебуває на високому рівні - це насправді є перша система захисту вкладників будь-якого банку".
Трохи дивно, з огляду на не надто потужні можливості фонду. Станом на 1 червня 2010 року сума акумульованих ФГВФО коштів становила лише 2,798 млрд. грн., що в кілька разів менше обсягу зобов’язань тільки банку "Надра" перед своїми вкладниками…
Важливо не лише скільки, а й як
Найбільш гостру дискусію серед учасників круглого столу викликало питання про адміністрування "депозитного" податку. За словами С.Лекаря, тут можна використати один з трьох варіантів: "Перший -як це передбачено чинним законодавством, з допомогою податкового агента. Другий - можливо, але, з моєї точки зору, не варто, - декларування. Третій - отримувати загальну суму коштів за нарахованими коштами у банку". "З фіскальної точки зору, остання пропозиція є механізмом контролю. Тобто якщо суми нарахованого і перерахованого відповідною юридичною особою податку до бюджету збалансовані, то контроль за тим чи іншим громадянином, на користь якого нараховані певні доходи, був би абсолютно нецікавий.
Щодо того, щоб просто залишити нарахування на загальний фонд нарахованих процентів. Це, з мого погляду, неправильно, тому що такого ніде в історії немає. Але ми маємо право це обговорювати", - каже податківець.
Банкіри його загалом підтримали, але попрохали дуже уважно поставитися до цього питання. Бо камінь спотикання - збереження таємниці розміру банківського вкладу, яку легко може бути розкрито, якщо податкова вимагатиме від банків перераховувати податок за кожного вкладника окремо. Крім того, при індивідуальних розрахунках податку банки виконуватимуть не властиві їм функції.
Голова правління Укрсоцбанку Б.Тимонькін зазначив, що насправді "немає ніяких проблем по кожному клієнту розрахувати податок, але проблема полягає в тому, щоб від імені кожного сплатити". "У нас мільйон двісті тисяч вкладників. Раз на місяць зробити мільйон двісті тисяч платіжок - це тільки 6 млн. гривень Національному банку за платіж. А уявляєте, казначейство отримає мільйон двісті тисяч платіжок? Воно помре, розгрібаючи".
Розвиваючи цю думку, голова наглядової ради "Платинум Банку" Ю.Блащук зауважив, що "фінустанови сьогодні виконують дуже багато не властивих їм функцій", і "таке ставлення до цього інституту, як до якогось підпорядкованого державі, незрозуміле".
С.Лекарь не забарився з відповіддю: не треба робити проблему там, де її немає. "Існує система нарахування заробітної плати, де інформація проходить по кожному працівнику. І нічого", - зауважив податківець. За його словами, якщо дискусійним є, зокрема, питання адмінвитрат, "немає проблем, давайте будемо говорити". "Запровадити для банків якусь філософію зниження податку на прибуток на ці витрати? Немає проблем".
Що ж до банківської таємниці, то заступник голови ДПАУ запевнив: для податкових органів "кошти, які вкладені на депозити, навіть не є об’єктом інтересу". "Це легальні кошти, отримані і вкладені до банку. На нашу думку, в банку не може бути якихось тіньових доходів, отриманих з порушенням того чи іншого законодавства", - сказав С.Лекарь. За його словами, проблему банківської таємниці в Європі вирішено дуже просто: "Якщо ти персоніфікуєшся, то тебе оподатковують за ставкою 10%. Якщо вибираєш не персоніфікацію, тоді до тебе застосовують ставку 35%".
У відповідь голова правління банку "Фінанси та кредит" В.Хливнюк звернув увагу посадовців на високу тінізацію економіки, з огляду на яку не слід лякати вкладників такими заявами. Він висловився за те, щоб "років з п’ять банки перераховували податки консолідовано". За словами В.Хливнюка, інакше є загроза висунення претензій (у тому числі судових) клієнтів до банків через нібито неправильне нарахування податку. "Тому не треба ставити перепони для банків та їх клієнтів", - зауважив банкір, а С.Лекарь пообіцяв подумати.
Що ж, і банкірам, і чиновникам сьогодні справді є над чим подумати. Адже залежно від обраної моделі оподаткування та механізму адміністрування депозитний податок може стати як дуже корисним, так і шкідливим нововведенням для банківської та фінансової системи загалом. Це саме той випадок, коли напрацювання важливого рішення не слід відкладати на "післяприйняття" Податкового кодексу.
Андрій Алексєєв
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
